Ворожіння, жарти, небилиці: на Андрія відгуляли вечорниці

Ох, уже ці українські дівчата з парубками: як зачують, що де-небудь збираються влаштувати вечорниці, аж тини тріщать навколо тієї оселі, і дарма на Андрія переймалися у центрі «М-Формація», мовляв, уже треті півні заспівали, а за щедро вбраним столом та біля грубки порожньо. Мить – і галаслива юрба вже сипле вітаннями й побажаннями, аби щастя було в хаті і щоб всі були багаті. Тітка-господиня квокче біля кожного, де ті роки й ділися: треба і пригостити, і щось цікавеньке розповісти – ну хоча б, звідки пішло свято на Андрія, як з’явився звичай цієї ночі гадати і що потрібно для того, аби все хороше збулося. Дівчата слухають, відкривши рота, а хлопці вже готові сипати небилицями різними, райськими та пекельними: про вареники, що самі до рота стрибають, про те, як грішники у смолі варяться, бо уроки й пари у школах та коледжах прогулювали. Такого вже наслухаєшся, аж у горлі пересихає, і сухість ту, крім, як піснею, нічим не прогнати.

Відмовлятися від гарного столу – то в Україні, вважай, один із найстрашніших гріхів, а столи в Україні – усі, як один, гарні, що вже казати про ті, що на Андрія. Тут тобі і вареничок, і дерунчик, і пиріжок з узваром. А до них – повір’я, що хто як їсть, той так і працює. Глянемо, чи працьовиті у Бердичеві парубки?..

Ворожіння на Андрія – окрема невід’ємна тема. Гарне майбутнє – так, щоби у мирі, здоров’ї, любові й достатку – однаково хвилює як дівчат, так і хлопців. Бердичівські красуні ось задля цього і палянички спеціальні печуть, і нитки підпалюють, і різні цікавинки з потаємної коробки тягають, і дошки у змащених варенням парканах рахують. І все, аби «приклеїтися» до свого Івана чи Дмитра, Назара чи Андрія.

Хоч і не надто вигадливо, зате незмінно весело й смішно: так зазвичай відбувається одна з головних зустрічей на Андрієвих вечорницях – панів Калитинського й Коцюбинського. Традиційно у головній ролі – смачна та ароматна калита.

Зрештою, гості дякують господині за теплий й затишний притулок, за щедрість та добро. І це неправда, заявляють, мовляв, відгуляли і забули: коли її очі зустрілися з його очима, коли Наталці випав такий милий її серцю Микола, а Петро дізнався, що житиме з Марічкою душа в душу довго й щасливо – хіба таке забути? Ну й ті, кому наворожили ще трохи подівувати та парубочити, не надто у розпачі: якийсь рік і Андрієві вечорниці знову запросять їх на побачення з гарним настроєм та з долею.

Автор: Олександр Єжель

Камера: Юрій Гавриш

ТРК ВІК