У п’ятницю, напередодні Міжнародного Дня пам’яті жертв Голокосту, до пам’ятного знаку загиблим євреям та стели «Праведникам світу» прийшли бердичівляни, аби вклонитись і схилити голови перед світлою пам’яттю земляків, безвинно постраждалих від нацистських злочинів.
На цьому місці, де нині пам’ятники – колись, у роки ІІ світової, розташовувалось бердичівське гетто. На початку серпня 1941 року сюди масово звозили євреїв (на той час у місті було більше 30 тис. їх), заганяли в старі халупи по 5-6 сімей. Людям, що взяли з домівок лиш одяг та білизну, казали, що, мовляв, для переселення їх привезли. Та найстрашніше було попереду. 28 серпня 1941 року – перші масові розстріли на території фортеці, 5 вересня – поблизу селища Хажин. Наймасовіший розстріл – 15 вересня у районі аеродрому. Тоді було знищено близько 12 тис. осіб єврейської національності: чоловіків, жінок і дітей. Цю дорогу, що вела від гетто називали «дорогою смерті».
Бердичівська трагедія вересня 1941 року стала першим масовим геноцидом єврейського населення, а потім був Бабин Яр… Із 30 000 євреїв Бердичева вижили лише одиниці.
Україна на державному рівні вшановує пам’ять жертв трагедії із 2012 року. У 2005-му Генеральна асамблея ООН прийняла резолюцію, у якій говориться: «Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…» Саме цей документ оголосив 27 січня Днем пам’яті жертв Голокосту…
ТРК ВІК
Переглянути відео:
Уважаемый посетитель вы вошли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.