Ми вже не раз розповідали про активістів селища, які формально об’єднані у громадську організацію товариство рибалок «Дмитрівка», а неформально бажають процвітання рідним Гришківцям і багато роблять для цього. Поворотним етапом становлення цих небайдужих людей став суботник по очищенню берегів дмитровецького ставка, який зібрав кілька років тому більше сотні малих і поважного віку односельчан.
Потім, за допомогою депутата обласної ради Віталія Вітусевича, який ніколи не стоїть осторонь ініціатив громадськості, ставок вдалось очистити, вирівняти, зробити на ньому штучний острів, який після довгих митарств прикрасили чарівною альтанкою та містком до неї. Тепер береги ставка старанно обкошуються, а поміж газону підростають декоративні кущі і дерева, які вже невдовзі милуватимуть жителів та гостей селища своєю красою.
Наступною точкою прикладення сил і умінь активістів став дитячий майданчик біля території Дмитрівської школи. Хоча щодо його розміщення теж довелось наслухатись закидів «експертів»: що він тут над дорогою не може бути, що його ніхто не візьме на баланс, що його поламають і поб’ють. Але це небайдужих людей не зупинило.
По великому рахунку подвір’я школи дійсно таке велике, що там можна розмістити десяток таких майданчиків, але міжвідомчі непорозуміння та невизначеність із подальшою долею школи поки не дозволяють цього зробити. І взагалі, наші школи чомусь дуже й дуже не хочуть, щоб після закінчення уроків на шкільній території хтось вештався, хоча саме тут найлогічніше організовувати позашкільне дозвілля школярів, а не будувати окремо якісь клуби чи центри дозвілля.
І головне, що школярі все одно приходять ввечері під школу, тільки тут вони курять в кращому випадку, малюють стіни та лазять по височенній трубі котельні, яка обписана випускниками аж до самого вершечку. Невеликий колектив школи як може, так старається прибирати і прикрашати велику територію, але цих зусиль вистачає лише на її фасадну частину, а до хащів у старому садку руки не доходять.
Але, повернемось до дитячого майданчика. В позаминулому році тут поставили кілька гойдалок, гірку та обгородили територію дерев’яними колодами. Місцевий майстер різьби по дереву прикрасив її фігурами різьблених крокодила, чебурашки, лебедя та журавлів. Та небезпека вибігання дітей на проїжджу частину все ж залишалась.
Тому знову ж, за рахунок коштів обласного бюджету, за які довелось поборотись Віталію Йосиповичу, вдалось закупити огорожу для майданчика та ще кілька гойдалок і ще одну гірку. Це обладнання більше року пролежало в шкільному дворі та шкільному спортзалі, бо саме відділ освіти був визначений розпорядником коштів та організатором їх закупівлі. Металеві деталі почали іржавіти, а дерев’яні ледь не згоріли від загоряння трави і сміття.
Тому і довелось знову проявляти ініціативу – рибалки скинулись на цемент, фарбу та металеві труби, і робота закипіла. Майданчик обгородили по периметру ошатними парканчиками, до гойдалок доварили стовпи і труби, щоб вони перетворились у зручні турніки, а гірку з обгорілими дощечками довелось довго відмивати від кіптяви та перефарбовувати заново.
Дітлахи, яких мами вели повз майданчик, вже хотіли гратись на нових гойдалках, але їм казали почекати хоча б з день, щоб висохла фарба. Дітям все одно стоять ці гойдалки в когось на балансі чи ні, їм байдуже до того, з якого бюджету витрачені на них кошти, але в їхніх спогадах замість чагарів і смітників повинні залишитись картинки з яскравими каруселями чи казковими героями. Можливо, колись саме ці спогади дадуть їм зробити вибір між столичним чи закордонним життям на користь рідного селища.
Олександр Доманський
З сайту: https://rio-berdychiv.info
Просмотрено: 769 раз
