Щороку у червні така собі журналістська тусовка Бердичева збирається на міському кладовищі. Візит на цвинтар вони організовують, щоб згадати уже померлих колег, яких вшановують з нагоди професійного свята Дня журналіста.
Могила Леоніда Козінчука – місце, де чи не кожен згадає його у своєму житті. Чоловік працював на радіо і створив міський осередок спілки журналістів.
Віктор Коржук запам’ятався як фотограф і людина веселої вдачі. Він писав статті, книги про історію Бердичева. Багато його видань, присвячених єврейському населенню, вийшли в світ вже після смерті чоловіка.
Володимира Карташова згадують як диктора радіо з надзвичайним голосом. Чоловік трошки попрацював і на місцевому телебаченні.
Лілія Широких працювала у міськрайонній газеті. Її колеги пригадують: та любила ділитися секретами з подружками-журналістками і була доволі справедливо вимогливою в роботі.
Петро Собчик – теж колега-журналіст, котрого пам’ятають газетники. Справу свою любив, тем ніяких не лякався.
Провідали працівники ЗМІ і Петра Яцюка. Ті, хто працював із цим редактором «районки», кажуть: він був вірною тогочасному політичному режиму людиною, але водночас мав добре серце і взірцевий професіоналізм.
На думку журналістів, які на сьогодні працюють в Бердичеві, колег пам’ятати треба. Тому традицію хочуть продовжувати надалі.
На кладовищі провідали не всіх медівників минулого, бо є ті, хто похований не в Бердичеві. Є й такі, що досі не відомо, де саме на цвинтарі їхня могила.
На майбутні роки, кажуть журналісти, приходитимуть на кладовище згадати померлих колег неодмінно попри будь-яку погоду. Адже ця традиція прижилась як серед старшого покоління, так і поміж молодшими працівниками ЗМІ.
ВІДЕО: Віталій Сінєльніков
Автор: Юлія Сінєльнікова
zhitomir.today
Просмотрено: 277 раз
