Нещодавно Президент України започаткував проєкт «Велике будівництво» — масштабну розбудову якісної інфраструктури України. Це дороги та школи, дитячі садки, центри екстреної медичної допомоги та стадіони. Але на думку багатьох справжнє велике будівництво має розгорнутись не тільки у соціальній сфері (хоча це також вкрай потрібно), а в промисловості та сільському господарстві. Адже саме останні є тим джерелом, з якого уряд України має черпати ресурси для подальшого розвитку країни. І чим водоносніше це джерело, тим більше ідей можна реалізувати на користь пересічних громадян.
Сьогодні наша розповідь про те, як має розгортатись справжнє велике будівництво в одній з провідних галузей України – сільському господарстві. І прикладом цієї розбудови є село Слободище, вірніше, приватне підприємство «Слободище», керівником якого є Олег Шевчук.
Хто слідкує за нашими публікаціями зі Слободищ, той пригадає півторарічної давнини розповідь про нову ферму, яку саме тоді запускали в дію. А розпочалося все у 2016 році, коли у ПП «Слободище» реконструювали перші три тваринницьких комплекси з використанням сучасних технологій утримання та доїння корів. З часом запрацював доїльний зал, закупили племінних нетелей голштинської породи, батьківщиною якої є Голландія. Дотримання технології доїння та утримання корів дозволило отримувати молоко сорту «Екстра». Більш того, Нова ферма дозволила реалізувати замкнутий цикл «від ферми до споживача» – молоко почали переробляти на власному міні-молокозаводі. Продукцію під торговою маркою «Рідне село» реалізують як в Бердичеві, так і на Житомирщині, частину як продукцію «преміум-класу», везуть до столиці. При цьому вартість її знаходиться в межах вартості звичайних молокопродуктів.
Триває будівництво нового комплексу.
Але на цьому керівник господарства Олег Шевчук вирішив не зупинятись. І розпочав… Велике будівництво. Саме так, як однойменну президентську програму, можна назвати те, що нині діється в Слободищах.
– Скажіть нам, де ще на сьогодні не те, що на Бердичівщині, але й на Житомирщині ведеться таке масштабне будівництво, як у нас?
Це запитання Олега Антоновича прозвучало для нас дещо риторичним, адже ми ще нічого не бачили, лише під’їжджали до об’єкту. Але й справді, з новинних стрічок ніде не чути, чи щось велике та потужне нині будують на Житомирщині.
Заїжджаємо на територію ферми. Тут розпочинається наша екскурсія розпочалась:
– На сьогодні маємо таку ситуацію: діє вісім ферм, ще одна перебуває на реконструкції. Всі ферми задіяні в єдиний цикл. Маємо автоматизований доїльний зал, який дозволяє обслуговувати наше стадо – 530 корів. Всього ж на сьогодні в ПП «Слободище» нараховується півтори тисячі голів худоби – елітної, племінної. Що характерно, люди до їх догляду практично не долучаються, застосовуємо безприв’язне утримання.
Корови самі вирішують, коли їсти, коли пити, коли спати. Працівники ферми лише роздають корм згідно норми та слідкують за станом поголів’я. Такий метод утримання дозволяє отримувати максимальний надій від кожної корови, хоча й має деякі мінуси, наприклад, перевитрати кормів. Щоб уникнути переїдів, минулого місяця в Слободище завезли 138 голів абердино-ангуської породи – скороспілої м’ясної породи, батьківщина якої є Шотландія. Отже, крім основного виду продукції – молока, тут супутньо отримуватимуть і високоякісне м’ясо.
Це вже, так би мовити, сьогодення господарства. А що ж, запитуємо, нового?
– Сьогодні ми хочемо розширити наше поголів’я втричі. Для цього цьогоріч і розпочали нове будівництво, в яке входить спорудження нового доїльного залу на півтори тисячі голів та реконструкція ферм для утримання нового поголів’я.
Будівництво дійсно масштабне. Повсюди, куди не кинь оком, снують будівельники, працює кран, а вантажівки не встигають підвозити цеглу на будмайданчик. Робота кипить у повному розумінні цього слова. Запитуємо, коли ж планують її завершення?
– Вже цього вересня перша партія у 750 голів зайде у ці приміщення. Не віриться? Сьогодні тут працює більш як 150 будівельників, з них більшість – це власні руки, жителі села. Так надаємо роботу, можливість реалізувати себе в першу чергу односельцям. Не обійшлось і без сторонніх фахівців, адже робота складна, монтувати спеціальне обладнання можуть лише висококласні фахівці. До речі, це українська компанія, яка займалась розробкою цього проєкту.
Звичайно, не фахівцю важко зорієнтуватись у тому вирі, що нас оточив. Але повсюдно видно порядок, високі темпи роботи. Отже, і справді, вже через півтора місяці тут запрацює велике потужне господарство.
Проходячи повз існуючі ферми, звернули увагу на корів, які виділялись своїм зовнішнім виглядом – на нас дивились великі, розумні очі на викоті. Звернувши увагу на наше здивування, Олег Шевчук пояснив:
– Це відома джерсійська порода корів, ми завезли її з Данії. До нас останнім часом зачастили з міста з однією метою – сфотографуватись із ними. Тварини розумні, тихі, спокійні, за зовнішністю та мастю схожі на оленів. Але головне для нас – ця порода є рекордною за жирністю надоїв, вона складає більш як 10 відсотків. Така якість молока відмінно підходить для отримання вершків, сметани і масла, виробництва сирів.
І справді, для Слободищ таке будівництво є вкрай масштабним. І керівник був правий на початку нашої розмови – такого будівництва немає, мабуть, і на Житомирщині в цілому.
Автоматизація широкими кроками входить у сучасне українське сільське господарство. Якщо порівняти з кращими часами радянської доби (а дехто ще добре пам’ятає ті часи), таке поголів’я дійних корів обслуговувала значна кількість людей. Нині ж всього декілька працівників обслуговують півторатисячне стадо, основний тягар лягає на машини. Варто зазначити, що в ПП «Слободище» нині монтують роботизований комплекс, який сам слідкуватиме за випоюванням телят, контролюватиме їх відгодівлю та сповіщатиме, при потребі, на яку тварину працівнику необхідно звернути окрему увагу. Обладнання надійшло з Австрії, монтаж його знаходиться на завершальній стадії.
– Наші плани – завершити велике будівництво до жовтня-листопада цього року, довести добовий надій молока з 16 тонн до 40, тобто, ледь не втричі. Кошти вкладаються значні, це десятки мільйонів гривень. Куди йтиме продукція? Частину вже нині переробляємо на власному міні-молокозаводі, все інше постачаємо на переробку до інших молокозаводів. І це лише перший етап! Загалом, маємо вийти на показник у 65 тонн молока.
Але не одним молочним виробництвом живе приватне підприємство «Слободище». У сусідній Мирославці також йде будівництво – на околиці села розмістилась велика свиноферма, реконструкція якої саме у розпалі. Загалом, по її завершенні, а це кінець серпня, тут діятиме комплекс, розрахований на утримання 900 свиней м’ясної породи. До кінця року потужність мирославського комплексу зросте до 2,5 тисяч голів. Тут також все буде автоматизованим: подача корму, автоматичне вентилювання, автоматичне видалення гною. Працівник задіяний не буде, комплекс сам контролюватиме весь процес. До речі, продаж свиней вже триває – за двома десятками 120-130 кілограмових тварин при нас приїхали заготівельники.
Наближаються вибори до місцевих органів влади. Чи планує Олег Антонович взяти участь у них як кандидат до обласної, районної чи інших рад?
– За такі плани нині говорити ще зарано. Можливо, трохи згодом ще поговоримо з вами й на цю тему. Але в цілому мої переконання не змінились – я впевнений, що у владі повинні буди професіонали, знавці своєї справи. Нові обличчя тут, без досвіду та потрібних знань, але політично віддані, не потрібні. Досвід, знання, вміння – ось те, що врятує Україну, витягне її економіку з кризи.
Наостанок з Олегом Антоновичем відвідали будівництво майбутнього православного Свято-Миколаївського храму, що розмістився неподалік сільського Будинку культури. Храм майже готовий, тривають внутрішні роботи, а також спорудження куполів. Цю кропітку роботу виконують досвідчені фахівці, за декілька тижнів відбудеться їх встановлення. Цього року планується відкриття храму та його освячення.
Будівництво сільського храму – це лише частка того, що робить Олег Шевчук для односельців:
– Розвивати власний бізнес і не допомагати громаді, на чиїх полях цей бізнес ведеш, як це роблять деякі інші підприємці, неправильно. Тому намагаємось допомагати, чим можемо: надаємо матеріальну допомогу тим, кому вона вкрай потрібна, також пенсіонерам. Скоро початок нового навчального року, тому оновили паркан біля сільської школи, придбали для нього фарбу. І не просту, на рік-два, а спеціальну, яка якісно служитиме десятиліттями.
Разом із тим вважаю, що постійно забезпечувати всіх потребуючих продуктовими пайками – це не вихід. Головне – дати людям роботу, щоб вони мали можливість заробляти власними силами та розумом. Саме тому нині у нас працює до 100 мешканців села, які отримують гарну заробітну плату, а загалом в ПП «Слободище» мають роботу більше 150 людей.
Загалом, планів у керівника ПП «Слободище» вдосталь. А ще більше того, що вже вдалося реалізувати. То ж побажаємо Олегу Шевчуку наснаги для реалізації всього, що він задумав та запланував.
Репортаж підготували
Анатолій ГОРОБЧУК
та Віталій БЕЗПАЛЬКО
Матеріал zb.zt.ua
Просмотрено: 29353 раз
