Більше пів сотні лебедів перезимували на річці Гнилоп’ять на Бердичівщині

Вперше за всі роки більше пів сотні лебедів залишились зимувати на Річці Гнилоп’ять у селі Мирославка Бердичівського району. Місцеві жителі кажуть, що раніше бувало, що якась пара чи дві лебедів з якихось причин залишалися на зиму, але такої великої кількості ніколи не було. Можливо, зіграла роль дуже тепла погода восени та аномально теплий січень, завдяки чому річка довго не замерзала. До того ж ціле літо лебедів підгодовували місцеві жителі, і птиці до цього звикли. У цьому році у лебедів народилося набагато більше малюків, ніж у попередні роки. Вони вже підросли і майже нічим не відрізняються від дорослих, хіба що пір’ячко у деяких все ще має сірувате забарвлення. Все це місцеві жителі розповіли журналістці обласної газети “Субота”, яка приїхала у село 27 лютого. Нічна температура ще опускалася на п’ять градусів нижче нуля, а на річці була товста крига.

Жоден лебідь не замерз

– Коли раптово майже у середині лютого почалися 20-ти градусні морози, і лебеді вже не змогли полетіти, ми дуже хвилювались, як птахи перенесуть такі холоди, – розповідає Ірина Мельничук – староста Мирославського старостинського округу. – Почали спостерігати за ними і частіше годувати. Поступово до наших лебедів почали приєднуватися лебеді з інших ставків в окрузі. Якщо спочатку птахів було 54, то зараз вже 66. Вони всю зиму трималися гуртом і зігрівали один одного. Жоден лебідь, на щастя, не замерз…

Пані Ірина розповіла, що працівники її старостинського округу постійно приносять лебедям кукурудзу, зерно, а ще виявилося, що птахи із задоволенням їдять буряк, капусту та картоплю. Спочатку вони сторонилися людей, які намагалися наблизитись, навіть шипіли і явно виказували побоювання, але потім звикли і тепер самі підходять до людей.

Під час морозів лебеді постійно працювали лапками і не давали воді замерзнути

Всю зиму лебеді плавали у полині у 25-30 метрах від берега, навпроти садиби “Сила”, де розташовані пляж та альтанки для відпочиваючих. Господар цієї садиби Олександр Щербина розповів наступне:

– Орендарі приспустили воду на річці, глибина зменшилася, і лебеді спокійно дістають дна. Вони всю зиму гуртувались разом, постійно працювали лапками і не давали воді замерзнути. Ще й місцевих качок пускали до себе, зокрема на ночівлю, адже разом тепліше, і чим більше птахів молотить лапками, тим більше шансів, що річка у цьому місці не замерзне. Ми спробували допомогти їм – трактором розбили лід та звільнили від криги достатньо велике місце, але виявилося, що це була марна праця. Птахи самі обирають, де їм краще. Вони оселилися саме у тому місці, яке довше освітлюється сонячним промінням, і не захотіли перейти на інше. Ми постійно підгодовуємо лебедів. Вони настільки нам довіряють, що можуть їсти прямо з рук.

Коли журналістка разом з Іриною Мельничук та її колегами висипали на лід річки кукурудзу та зерно, більше півсотні птахів, наче по команді, почали “марширувати” назустріч. Вони охоче почастували і, як по команді, разом повернулися до своєї полини. Видовище просто незабутнє. Недарма місцеві жителі постійно приходять сюди з дітьми, милуються птахами та годують їх. Однак годувати лебедів хлібом небажано, адже хліб може застрягнути в їхньому горлі, тому що взимку важко запити його водою.

Місцеві кажуть, що лебедів ніхто не ображає, браконьєрів немає. Це дуже приємно чути, особливо після недавнього жахливого випадку, коли якісь нелюди біля Чуднівського мосту у Бердичеві жорстоко забили до смерті лебедя. Птах помер у страшних муках. Неможливо уявити, як могла піднятися рука на беззахисного і такого чарівного птаха…

Джерело: Народний тижневик “Субота”

Автор: Сніжана Смирнова