До Бердичева посповзалися отруйні змії планети

Понад шістдесят видів рептилій з усіх континентів має у своїй колекції харків’янин Сергій Затула. Половина тварин — це змії, змії отруйні, тож свою виставку, з якою мандрує Україною, колекціонер називає “Отруйні змії планети”. Стільки рептилій, зібраних в одному місці, не має жоден зоопарк та цирк України, а може, навіть світу, говорить чоловік.

У колекції є ієрогліфовий і темно-тигровий пітони, звичайний, імператорський, садовий та амурський удави, носата і пустельна гадюки, мозамбікська, єгипетська чорноголова й китайська кобри. А також багато видів інших змій, ящірок, тарганів. По сусідству з ними мешкають квакша королівська, середньоазійська черепаха, павук-птахоїд та кілька видів гризунів.

Найближчі родичі вимерлих динозаврів та найбільші із сучасних рептилій – це крокодили. Більшу частину часу вони проводять у воді, на сушу вибираються, аби відкласти яйця та погрітися на сонці. Самці ніагарського крокодила шість років, ці тварини здатні виростати у довжину до трьох метрів. Коли самка була меншою, розповідає Сергій Затула, то дозволяла себе погладити. Нині це робити небезпечно: може вкусити. До речі, продовжує колекціонер, в африканських племенах існує повір’я: якщо незаміжня дівчина помацає хвіст крокодила, то швидко вийде заміж. А якщо це зробить одружена жінка, то її чоловік не зазиратиме на інших.

Крокодиловий кайман дуже схожий на свого родича, і відрізняється від нього хіба що меншими розмірами та будовою пащі, яку тварина відкриває, аби не перегріватися. Зазвичай лежить нерухомо, через що видається несправжнім. Але для крокодилів немає нічого більш природного, аніж такий стан.

Ті, хто відвідує виставку, кажуть, що ніколи у своєму житті не бачили нічого подібного. У тераріумі є на що глянути, тільки іноді треба придивитися, аби помітити його мешканця – настільки тварини своїм забарвленням схожі на природне оточення.

Юлія, відвідувачка виставки: “Йшла з дитиною до дитсадка, малий показав оголошення: давай сходимо. Сьогодні забрала його раніше, щоб прийти”.

Василько, відвідувач виставки: “Дуже сподобалось, хотів би собі мати вдома змію. Піклувався про неї, грався”.

Іноді яскравий зовнішній вигляд тварин свідчить про їхню небезпечність, але не у випадку із гондураською молочною змією. Вона неотруйна і не агресивна, говорить Сергій Затула, а своїм кольором схожа на іншу, отруйну змію, - коралового аспида. Свою назву “молочна” тварина отримала невипадково.

Сергій Затула, колекціонер: “Є така, що коли перші поселенці переїжджали в Америку, то везли із собою свої речі і тварин. Кози та корови не давали молока, бо отримали стрес від переїзду, але поруч з тваринами люди бачили таку змію. І думали, що це вона випиває молоко”.

Лариса, відвідувачка виставки: “Змія тепла. Я не знала, які вони можуть бути, бо раніше їх вживу не бачила, і в руках не тримала. Не страшно, навіть прикольно”.

Земноводними Сергій Затула почав цікавитися у дитинстві, самотужки вивчив усе про них, а дванадцять років тому став поповнювати колекцію отруйними видами. Своїх тварин чоловік утримує, розводить та обмінює. Мати справу із плазунами нелегко, небезпечно і недешево, говорить він. Годувати треба двічі-тричі на тиждень живим кормом, прибирати після них та підтримувати в тераріумі умови, схожі до тих, що на тропічній батьківщині. На відміну від, скажімо, кішок та собак, рептилії не звикають до людини. Навіть якщо та за ними постійно доглядає. Хижаки завжди залишаються хижаками — за цю якість Сергій і поважає їх. Каже, тварини ніколи не ховають своєї справжньої суті.