У подарунок від організації «Відкрите серце» Бердичівський Союз інвалідів отримав ліки

Співпраця та дружні стосунки між цими двома організаціями тривають близько 10-ти років. Протягом усього цього часу благодійна організація «Відкрите серце», засновником якої є єпископ Житомирського обласного управління Союзу вільних Церков Євангельської віри Петро Залізний, намагається не залишати сам-на-сам зі своїми проблемами членів Бердичівського союзу інвалідів.

Ніна Ковальчук, голова Бердичівського союзу інвалідів: «Це – людина, яка з нами завжди спілкується, наші люди знають його церкву і знають, що тамтешні брати й сестри нам завжди допомагають у всьому. Ось, припустимо, коли настає 8-ме Березня, то всі наші жінки – від дівчат до бабусь отримують запрошення до церкви. Там їм завжди дарують чудовий концерт і подарунки.»

Цього разу Петро Залізний привіз до союзу ліки. У коробках – засоби проти тиску та варикозного розширення вен, таблетки та краплі, що допоможуть покращити роботу серця, шлунково-кишкового тракту, мозковий кровообіг. Усього 9 найменувань на суму 21 тис. грн. Що й казати, говорить Ніна Ковальчук, інвалідам, які не в змозі забезпечити себе необхідними ліками, ця допомога є дуже доречною.

Ніна Ковальчук, голова Бердичівського союзу інвалідів: «Наші члени страждають на хворобу ніг, дехто потерпає від головних болів, дехто – від тиску, серцевих хвороб. Якби ж то ця допомога була частішою… Але будемо як завжди ділити… Комусь – одне, комусь – інше, думаю, усі лишаться задоволеними. Нехай цих ліків вистачить на місяць, але протягом нього людина вже не витрачатиме гроші на них.»

Петро Залізний, президент благодійної організації «Відкрите серце»: «Мій батько – інвалід і тому про нелегке життя інвалідів я знаю не з чуток. Мені Бог дав вирости, створити свою сім’ю і я вирішив покласти своє серце на допомогу по можливості усім, хто цього потребує. До інвалідів ми приходимо не лише на свята, а тоді, коли є можливість щось десь випросити. Ми завжди раді допомогти нужденним, адже вони потребують особливої уваги.»

Відпрацювавши по кількадесят років на заводах та фабриках, нерідко у шкідливих умовах, вони втратили найцінніше – здоров’я. Нині, кажуть, нелегкі часи для інвалідів, та, відчуваючи розуміння й підтримку з боку благодійників та органів міської влади, члени союзу не гублять надію на те, що виживуть.