Бердичівська міська рада ветеранів відзначила «срібні» 25!

У день, коли усі справжні чоловіки на теренах колишньої 1/6 суші планети приймали вітання із Днем захисника Вітчизни, в актовій залі Бердичівського міськвиконкому зібралися ті, хто право на це почесне звання довів вже давно. 25 років із дня свого утворення святкувала міська рада ветеранів війни та праці. Люди, які звикли до порядку і дисципліни, винуватці дійства зібрали пленум – із делегатами, секретаріатом, порядком денним. Останній втім складався лише з одного питання: з чим підійшли до святкового дня продовжувачі початої чверть сторіччя тому благородної справи? Весь цей час ветеранська організація Бердичева жила й дихала тим, чим жили й дихали держава і рідне місто, наголосив у доповіді Сергій Желєзняк. Чи були ветерани активними і наполегливими у вирішенні завдань організації, запитує голова міської ради ветеранів. Запитує і сам відповідає «Однозначно, так!».

Сергій Желєзняк, голова Бердичівської міської ради ветеранів війни та праці: «Вони брали участь у багатьох заходах, а найголовніший захід для ветерана – робота з молоддю, адже молодь – наше майбутнє. Дуже багато було нами зроблено за сприяння педагогів: хочеться відзначити, що за останні роки дуже гарно почала діяти наша організація у навчальних закладах. Жодне свято не обходиться без зустрічі ветеранів з молоддю.»

Все і всіх, здається, згадали на пленумі: серед іншого згадали, з яким ентузіазмом створювали організацію ветерани Томашевський, Борисюк, Лівінський та їхні товариші. Нині з тодішнього кістяка лишився у живих лише Микола Борисюк. Ті, хто став на їхнє місце віддавалися своїй справі з не меншим ентузіазмом.

Микола Озеров, ветеран Великої Вітчизняної війни: «Я был включен в активную работу ветеранской организации: выступал в школах, в организациях, всюду, где ставил задачу совет ветеранов. Мы рассказывали ученикам о войне, о том, как мы – молодые – вступили в войну и сражались – воодушевленные, с любовью к Родине, к родителям, к товарищам.»

Останнім часом організації дуже нелегко – один за одним покидають цей світ її члени, ті, хто так любив життя. Але лави цього товариства не рідшають – як колись на полі бою прапору не давали впасти, так і нині: справу своїх батьків підхоплюють їхні сини – воїни-інтернаціоналісти. Та багато ще невирішених питань у ветеранів й учасників Великої Вітчизняної. І ціль у них одна – соціальний захист своїх соратників.

Сергій Желєзняк, голова Бердичівської міської ради ветеранів війни та праці: «Це і пенсії, і домашні умови, і питання матеріальної допомоги людям. Наприклад, за минулий рік до нас у ветеранську організацію звернулося 312 ветеранів. Питання були дуже різноманітні, але всі вони вирішились.»

25 років ветерани намагаються тісно співпрацювати з міською владою. І Сергію Желєзняку приємно констатувати: останніми роками ця співпраця переросла у теплу дружбу. Бердичівський міський голова, говорить він, сприймає проблеми людей похилого віку, як свої власні.

Сергій Желєзняк, голова Бердичівської міської ради ветеранів війни та праці: «Зараз можна прямо сказати: поміч ця дуже і дуже вагома. Ось лише деякі цифри: терцентр обслуговує більше, ніж 1200 чоловік, Червоний Хрест – теж більше однієї тисячі. У соціальних службах робота просто кипить. Теж саме у лікарні, в обласному госпіталі. Не можу не подякувати за організацію пільгової помивки в лазні. З приходом саме Василя Мазура допомога стала відчутною.»

А сам міський голова із неприхованим задоволенням вручив подяки, грошові заохочення та відеокамеру активістам ветеранського руху – людям, які, з його слів, завжди на передовій, не дивлячись на стан здоров’я. Василь Мазур подякував присутнім за сердечний неспокій та неоціненний внесок у розвиток духовності у суспільстві.

Василь Мазур, Бердичівський міський голова: «Не буду говорити багато, скажу лише одне: ви – ветерани – як раз і є найбільшими захисниками нашої Вітчизни. Ви – найвіданніші захисники честі, моралі, збереження гарних традицій, носії порядності. На вас рівняється молодь. Якби не ви, суспільство було б зовсім іншим.»

У міській ветеранській організації радіють з того, що находять спільну мову з владою, лікарями, соціальними працівниками, керівниками більшості підприємств. Лишається сподіватися, кажуть, що вони й надалі ділитимуть свої радощі й печалі з усім містом. Адже такий неоціненний мир вони у 45-му дали усім без виключення бердичівлянам.

Автор: Олександр Єжель