Відомі на весь світ позивні дали старт спеціальному завданню, що його у режимі абсолютно неповної секретності мав виконати особовий склад Бердичівського гарнізону. Завдання те буде поважче бойового: красиво, витончено, легко і невимушено зізнатися у коханні прекрасній половині місцевого воїнства. Що казати, напередодні 8-го Березня зробити це не так-то вже й просто. Та чи то бердичівські чоловіки-військові й справді неперевершені, чи то жінки налаштувались виключно на приймання палких зізнань, та велика зала Будинку офіцерів була наскрізь просочена весняно- сонячними флюїдами. З цієї причини, мабуть, по-особливому світилося обличчя головного військового Бердичева Андрія Маліновського. Як свято не перейменовуй, констатував командир 26-ї Бердичівської артилерійської бригади, суть залишається тією самою – 8 Березня, як і раніш, є святом Жіноцтва, Краси, Весни та Розквіту усього прекрасного.
Андрій Маліновський, командир 26-ї Бердичівської артилерійської бригади: «У цей день кожний чоловік приділяє більше уваги своїй матері, своїй коханій, своїй доньці. Хотілося, аби такі дні тривали протягом року. Меншою мірою ми, чоловіки 26 артбригади, стараємося виконувати це завдання, окрім вже існуючих завдань бойових. Жінка організованіше за чоловіка. Іноді вона спроможна виконати те, що йому не під силу.»
Усний наказ отримали військові від начальника штабу бригади Євгена Мельника. Полковник наказав осипати квітами своїх коханих мінімум раз на місяць. Другим наказом – письмовим – оголосив подяки жінкам, які проходять службу у гарнізоні, а деяким видав грамоти і навіть Пам’ятний нагрудний знак частини. Після цього флюїди з-під сцени перенеслися на неї. Що одразу позначилося на окрасі 26-ї артбригади – її військовому оркестрі. Замість звично тримати у руках інструменти, підопічні Андрія Билиня почали притискати їх до серця і простягати до чарівних жінок, мовляв, не в силах стримати почуття.
Звісно, частіше за інше лунало на концерті слово «жінка», а хто знає толк у цих неповторних створіннях, як не військові? Жінка для справжнього чоловіка – це святе, а бердичівські вояки – справжні чоловіки.
Руслан Мотолига, офіцер відділення з виховної роботи: «Якщо взяти часи мого дитинства, то образ жінки в мене асоціюється з матір’ю, яка є берегинею сімейного вогнища. Рахую, що жінка повинна оберігати нас від негараздів, а ми, чоловіки, маємо стояти на сторожі цих сімейних традицій. Саме з молоком матері у нас з’являється любов до Батьківщини , до суспільства в цілому і до його громадян. Саме матір більше вкладає в наших дітей – дітей військових – адже батьки в цей час виконують службові обов’язки. Тож бажаю, щоб усе було гаразд. Наші жінки – найвитриваліші, найчарівніші у світі.»
Як і в будь-якому колективі, не можуть існувати бердичівські військові без наявності жіноцтва. У 26-й бригаді жінки здебільшого займають посади зв’язківців. Так ось, кажуть, чоловіки: за зв’язок у всіх підрозділах гарнізону вони спокійні.
Андрій Тарасюк, головний старшина 26-ї Бердичівської артилерійської бригади: «Наші жінки-військовослужбовці справляються з цією задачею на «відмінно». Показуючи добрі показники у своїй професійній, технічній та спеціальній підготовці. А ще вони прикрашають наші нелегкі будні, адже вони чарівні, привабливі, красиві. Буває все, у тому числі і напруженість і так далі. А жінка своєю чарівністю може розрядити будь-яку ситуацію. Дивишся, а справа вже рухається позитивно і у правильному напрямку.»
«Я вистою, я переживу», співається у композиції, що подарував прекрасним глядачкам Руслан Крижанівський. І тут чоловікам у залі згадалося: як часто вони думають, що їхні жінки вміють все, крім одного – стомлюватися. Але ж це далеко не так. Свідчення тому – промінчики морщинок навколо любимих очей та нерідко срібні нитки у волоссі. Тож захисники Вітчизни, напевне, мають давати ще одну присягу: не забувати, що поруч із ними живуть і працюють Жінки. І тоді ті обов’язково стануть схожими на прекрасні квіти, що ними сильна половина людства так рідко балує іншу – прекрасну – половину.
Автор: Олександр Єжель
Камера: Юрій Гавриш
Телеканал "ВІК"