З Ігорем Віталійовичем Лонським завжди приємно спілкуватися, він постійно відкритий на розмову та з радістю відповідає на питання, які стосуються виступів його вихованців у змаганнях різного рівня. У липні двоє його вихованців, стрибуни у висоту взяли участь у Чемпіонаті світу та Європи. Дмитро Нікітін став бронзовим призером Чемпіонату Європи серед юнаків, а Олександру Бараннікову лише трішки не вистачило до призового місця юніорського Чемпіонату світу. Зустрівшись з тренером, я попросив його, щоб він прокоментував виступи своїх підопічних, а також відповів на інші питання.
- Ігор Віталійович, ваш вихованець Дмитро Нікітін став бронзовим призером Чемпіонату Європи серед юнаків. Чи задоволені ви його виступом?
- Я задоволений виступом Дмитра. У нас було мало шансів на призове місце. Зимовий сезон був пропущений через травму, навесні теж він не виступав з цієї причини. Перед самими змаганнями він тільки зміг трохи відновитися, і тим не менше стрибнув майже по своєму особистому рекорду та зайняв призове місце. Це вдалий виступ. Хоча якщо зрівняти з торішнім Чемпіонатом світу, це трішки крок назад, але він ще молодий, впорається.
- Як тримали зв’язок з Дмитром у Тбілісі? Як налаштовували його перед вильотом та чи спілкувалися з ним перед фіналом?
- Зв’язок підтримували. Після кваліфікації я його привітав з виходом у фінал. У плані особливостей технічної підготовки я йому нічого не говорив, тому що ми це все обговорили вдома дуже багато разів. Він вже звик до самостійності, легко впорався і в Грузії. Що і підтверджує сам результат.
- Знаю, що за допомогою інтернету ви стежите за виступами своїх підопічних. У психологічному плані вам краще бути на стадіоні з вихованцем або бути вдома?
- Вже вдруге я спостерігаю змагання через Інтернет, я не дивлюся відеотрансляцію, а дивлюся, як оновлюється в онлайн протокол змагань. Де показують хрестик - взяв, нуль - не взяв спробу. І скажу Вам чесно, мені краще дивитися так. Чому? Тому що я, коли перебуваю на стадіоні, переживаю значно більше, і коли переживаєш на стадіоні, то дуже небезпечно, коли це побачить учень. Учень не повинен бачити, що за нього переживають. Тому я не думаю, що я, будучи на стадіоні, зміг би допомогти більше і учень показав би кращий результат. Моя думка, що виступ спортсмена на змаганнях, результат його виступу закладаються старанною підготовкою та роботою на тренуваннях. Безпосередньо на змаганнях нічого не поміняєш. Ніяка присутність, ніяка підказка нічого вирішити не може.
- Олександр Баранніков, на жаль, не зміг потрапити до трійки призерів юніорського Чемпіонату світу, як ви оцінюєте його виступ?
- Так вийшло, що ми готувалися виконати Олімпійський норматив і підготовка йшла не до юніорського Чемпіонату світу, а вона зводилася до Олімпійських ігор. Ми трохи не дотягли. У нас результат 226 см, а норматив - 229 см. Ми зайняли призове (друге - прим. авт) місце на Чемпіонаті України, тому якби Саша стрибнув 229 см, то комусь з наших лідерів, скоріше за все Проценку, довелося б поступатися місцем. Але так як не виконали, тоді вже вирішили, що будемо готуватися до юніорського Чемпіонату світу. Важко, коли ти маєш кращий результат сезону у світі, це додатковий тягар для спортсмена лягає. Через те, що ми трохи рано розпочали підготовку, вона форсувалась, то ми підійшли до Чемпіонату світу на спаді. Перш за все, це було нервове перенапруження, психологічний спад. Вийшло, що після бронзової нагороди на Чемпіонаті Європи в Швеції четверте місце на Чемпіонаті світу. Це, звичайно, крок вперед, тому що серед європейців Саша виявився першим. Дуже близько була медаль, але нічого страшного. Ми вже у наступному сезоні переходимо в дорослий спорт і вже потрібно думати, що буде далі.
- Ви були з ним у Бидгощі після того, як він не взяв планку на висоті 223 см і завершив змагання на четвертому місці, які були ваші відчуття і що ви йому сказали після завершення змагань?
- Був засмучений, але знову ж таки, не можна показувати це учневі. Тому довелося зробити бадьорий вигляд, сказати, що все нормально та, що будемо готуватися далі. Перше звичайно ж, що хотілося, це заспокоїти. Кожен спортсмен переживає, особливо якщо ти їдеш на змагання лідером. Будь-який спортсмен переживає, коли не складається. Переживання було не за те, що четверте місце, а за те, що не перше місце.
- Ви вже сказали вище, що ваші підопічні переходять у дорослий спорт. Ваша думка, чи вони готові до переходу та які найближчі плани?
- Вони всі готові до переходу у дорослий спорт. Тому що вони взимку вигравали Чемпіонат України серед дорослих, а влітку ставали призерами. Всі троє - Віктор Лонський, Олександр Баранніков та Владислав Мазур - готові, щоб боротися на рівних. Плани - добре виступити в зимовому сезоні та зберегти цю готовність на літо.
- Коли зможемо спостерігати за виступами Віктора Лонського, який вже довгий час травмований?
- Потрібно терпіння. Спортсмена, на жаль, постійно супроводжують травми. Між спортом вищих досягнень та масовим спорт є велика різниця. Участь в Чемпіонатах світу і Європи, це вже спорт вищих досягнень. Там йдуть набагато більші навантаження, ніж масовий спорт. Нерідко виникають травми. У Віктора Лонського виникла травма не від фізичних перевантажень, а просто при грі в баскетбол. Він невдало поставив ногу і таке вийшло. Тому через травму він не може в повну силу виступати, а виступати погано не хоче. Потрібно остаточно відновитися від травми. У Дмитра Нікітіна теж сталася травма побутового характеру, він на сходах підвернув ногу. Я ще раз скажу, що вони отримали травми не від того, що вони займаються спортом та переносять надлюдські навантаження. Щоб читачі не думали, що спорт на шкоду здоров’ю. Це трапляється з багатьма людьми. Йдеш і на рівному місці -отримуєш травму.
- У зимовому і літньому сезоні було дуже мало змагань високого рівня, де брали участь ваші вихованки-дівчата, коли ми вже частіше і їх будемо бачити?
- Я думаю, що в наступному сезоні ми їх побачимо всіх. Вони виступатимуть на усіх змаганнях найвищого рівня.
Я хочу подякувати керівництву міста, нашому меру міста Василю Костянтиновичу Мазуру за те, що він всіляко приділяє увагу нашому виду спорту, а також за проведення Меморіалу Віталія Лонського і те, що у нас є прекрасна спортивна школа імені Лонського. Хочу подякувати командиру 26-ї Бердичівської артилерійської бригади Андрію Володимировичу Малиновському, начальнику фізичної підготовки бригади Олексію Лещинському, які доглядають за спортивною базою та дозволяють нам нею користуватися. Також хочу подякувати жителям міста, які стежать за нашими виступами, вони наша додаткова допомога, яка нам завжди допомагає, ми завжди відчуваємо підтримку своїх уболівальників та завжди їм присвячуємо наші перемоги.
Матеріал сайту: rio-berdychiv.info
Просмотрено: 891 раз
