Невеличкі конфлікти, а то і цілі сварки у міському транспорті нашого міста трапляються чи не щодня. Пенсіонери скаржаться на важке життя, пільговики обурюються, що не можуть сісти в маршрутку, бо три спеціально виділених для них місця вже зайняті. Одні заходять і питають, чи можна з посвідченням проїхати та у разі відмови просто виходять і чекають наступну маршрутку, а інші здіймають цілу бучу і всі стають учасниками двосторонніх реплік з домішкою образ. Зазвичай водій вказує, що або платіть за проїзд, або виходьте, пасажир твердо стоїть на своєму, що не вийде, бо має право їхати. Стандартна ситуація, хоча й не зовсім приємна.
Так склалося в нашій країні, що деякі пільги по проїзду в транспорті були зняті, а деякі набули обмежень. Водії іноді скаржаться на те, що пільгове перевезення з труднощами компенсується і що вони не можуть возити лише пенсіонерів і пільговиків, бо це не компенсує їм паливо та ремонти транспорту і т.д, і т.п.
Та іноді подібного роду ситуації доходять до абсурдності. Скарги на маршрутку №6, що курсує з мікрорайону «Червона гора» і до площі Сєдлецької, були ще більше року тому, коли матір загиблого у зоні АТО бердичівського військового змушували платити гроші за проїзд. Тоді, здається, таких ситуацій було дві. Про те, які ще трапляються чи не кожного дня, не знаєш, бо одні між собою обговорили і забули, інші взагалі змовчали.
А ж тут скарга на тут ж таки «шістку» знову з’явилася і стосувалася цього разу вона вже дитини. Причому подібна ситуація була вже не один раз. Історію, що трапилася з дитиною, написали в повідомленні та надіслали на адресу видання «РІО-Бердичів» в одній із соціальних мереж. Історією це, звичайно ж, не назвеш, швидше пригодою, бо було це все швидко і жорстоко, а для пасажирів – обурливо і негарно.
Це була та сама п’ятниця, коли після дощу надворі все перетворилося на скло і бердичівляни з труднощами пересувалися містом та діставалися туди, куди їм потрібно було. Хлопчик дев’яти-десяти років на вигляд прямував зі школи додому і, як завжди, чекав своєї маршрутки на зупинці по вулиці Луппова. Маршрутка №6 під’їхала неповна, людей десь близько десяти. Дитина зайшла і традиційно вимовивши «Посвідчення», попрямувала далі в салон. Та виявилося, що водієві такий порядок речей не сподобався чи, можливо, жахлива слизька дорога зіпсувала йому настрій, і він кинув услід школяреві фразу «Ти спитав, чи можна?».
Якби це був дорослий чоловік чи навіть жінка, яка на таке не змовчить, а дасть достойну відсіч, то ситуація була б інакшою. А дитина ж змогла лише спитати, чи можна. І вона спитала, та й це не зовсім задовольнило водія, бо на адресу дитини була чітка відповідь «Не можна».
Переляканий хлопчик, якому нічого не залишалося, вийшов з маршрутки. Потішила ця ситуація водія – не зрозуміло, але, напевно, що так, бо серед 8-10 пасажирів дитина, що проїхала б до домівки безкоштовно, а не за гроші, великий прибуток не принесла б. А ще чомусь думається, що якби на місці цього хлопчика була дитина цього ж водія, то навряд чи йому сподобалося б, якби її вигнали в ожеледицю з маршрутки.
Яке посвідчення було у цієї дитини, нам не сказали, бо школяр його не показував. Та припускаємо, що у такому віці це, швидше за все, посвідчення дитини багатодітної сім’ї. А в законодавчих актах, ухвалених Верховною Радою України та підписаних Президентом, ця категорія населення має право на безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрішньорайонних, внутрішньо- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання.
Найнеприємніше, що такі випадки – не поодинокі. І буквально незадовго до цього така ж ситуація сталася і в маршрутці 6-Б, та пасажири, що їхали в ній, заступилися за дитину, налетівши на водія з криками і не давши вигнати дитину з маршрутки.
Постає одне єдине питання: скільки можна заробити на дитині-школяреві, котра згідно посвідчення має право їхати безкоштовно? Невже кількість тих бердичівлян, які не мають ніяких пільг і оплачують повну вартість проїзду, не перекриває кількох дітлахів з посвідченнями? Та й навіть якби маршрутка була не напівпорожня, а заповнена, то невже ця дитина займе так багато місця і її треба виганяти?
Колись довелося натрапити на життєвий вислів «Людяність – це не лише бережне ставлення до ближніх, а й, перш за все, це дійсно гарні вчинки». І так хочеться, щоб у цьому часом жорстокому світі люди завжди залишалися людьми, у будь-яких ситуаціях.
Матеріал сайту: https://rio-berdychiv.info/
Просмотрено: 532 раз
