|Городские новости|Форум|Бердичевский Чат|Предприятия города|Фотогалерея|Связь с администрацией|Видео Бердичева |Курси Валют|Гороскоп|Онлайн Радио|
События по категориям
Все новости
   • Город
   • Область
   • Культура
   • Общество, экономика
   • Бизнес
   • Спорт
   • Политика
   • Происшествия
   • Криминал
   • Другое


Поиск   
Архив новостей
«    Июль 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 



Новости Бердичева и области
Информация
Eсли Вы хотите оставить комментарий к данной статье, то Вам необходимо зарегистрироваться на сайте.

Сільська вчителька у 95 років не забуває своєї роботи (ВІДЕО)

Категория: Общество

alt

На католицьке Різдво їй виповнилось 95 років. Та попри поважний вік вона з радістю прийшла у рідну школу, - на своє колись робоче місце, де провела майже 50 років життя.

Галина Миколаївна Хрипун – колишня вчителька Дмитрівської школи, що на Бердичівщині. Вона дивиться на сучасних другокласників з місця учительки і згадує, як вчителювалось їй. Після звільнення від німців селища Гришківці і села Дмитрівка 4-го січня 44-го року пані Галину призначили працювати у Дмитрівській школі, яку жінці довелось піднімати власними силами. Тоді не було меблів, а всі 4 класи навчалися паралельно в одній кімнаті.

«Йду в колгосп і кажу: треба 4 столи і 8 лавок. Ставлю їх у цьому класі: тут 1-ий клас, тут 2-ий, тут 3-ий, а тут 4-ий. Всі 4 за цими столами і на цих лавочках сиділи», пригадує Галина Хрипун.

Її батька при сталінському режимі репресували у 37-му разом з 140-ка односельцями. Щоб закінчити навчання у Бердичівському педколеджі, довелось приховати цей факт.

«Ми не мали права ходити в школу, лікарню, викликати лікаря, бо ми були діти ворога народу. Мене вигнали б з 3-го курсу», – говорить вона.

Прийшовши вчителювати сюди у 19 років, Галина Миколаївна навчала класи по 30-50 чоловік, де нерідко учні були на декілька років молодшими за неї. Привітати першу вчительку із Днем народження прийшли її першачки 61-го року, які вже й самі пенсіонери, а спілкуються із нею до цього часу.

«Я виконувала всі її накази, що потрібно вивчити і з радістю ходила на уроки. Вона з нами ходила з нами в ліс, показувала рослини, розповідала про лікувальне значення. Дала нам природні знання, що вони нам на все життя залишилися», – каже Людмила Мишневська, колишня учениця жінки.

«Галина Миколаївна навчила нас читати, писати, ми відкрили для себе новий світ, бо безтурботне дитинство закінчилось і почалось дитинство шкільне. Вона дивіться на життя з оптимізмом, не втрачає бадьорості, сили духу. Думаю, що ми з нею зустрінемось ще через 5 років», – каже Володимир Гарбуз, колишній учень 8-річної Дмитрівської школи.

Галина Миколаївна не тільки вчителювала, але й понад 15 років була депутатом селищної ради, користувалась великою повагою в односельчан і обожнювала вишивати.

Вона народила трьох дітей, але двох синів уже поховала. Дочка з Пскова приїхала доглядати стареньку, а 2 онучки вже 15 років живуть в Канаді. Бабуся змалечку навчала їх німецької мови, яку викладала у школі. В кінці трудової діяльності жінка працювала в школі у Гришківцях, яку колись очолювала її мама.

Сьогодні у свої 95 років вона прекрасно почувається, нарікає хіба що на ноги. Колишня вчителька радіє квітам і теплим словам на свою адресу.

«Хочу подякувати Вам за той вклад, любов, роботу, знання, за те все добре, світле і гарне, що ви передавали у стінах цієї школи», – говорить народний депутат Олександр Ревега.

«У 45 році очолити школу, бути директором, вчителем, завгоспом і все покласти на жіночі тендітні плечі – треба мати дуже гаряче серце і багато наснаги», – каже Юрій Гостяєв, директор Дмитрівської школи.

Секрету довголіття Галина Хрипун, каже, не знає. В житті пережила і голод, і війну, і втрату близьких людей. Але завжди лишалась вірна улюбленій роботі.

«Слухайте, я ж не знаю, чого я так прожила, я ж не жила, а існувала, пережила 2 війни, я ветеран війни – вона саме йшла, як я в школі робила», – говорить ювілярка.

Перша вчителька для сотень людей упевнена: завжди варто лишатися людиною. Цю рису радить попри будь-які життєві негаразди зберегти у собі всім людям.

«Щоб їм легше було жити, щоб жили добре, і ніде не балувалися так як оце зараз балуються. Я все знаю, хоч ходити не можу, а все знаю», – говорить жінка.

За самовіддану працю жінка нагороджена Похвальною Грамотою Верховної Ради України та багатьма ювілейними медалями. У 95-ий День народження вона пишається, що прожила хоч і нелегке, але активне і цікаве життя.

Матеріал сайту: http://zhitomir.today/

Переглянути відео:



Вход на портал
Ник:
Пароль:
Запомнить меня?

Ещё не зарегистрированны?
Зарегистрироваться!

Забыли свой пароль?
Последнее на форуме
Зимние женские шапки
Добавил evgenijvector
Июль 16, 2018

Плитка для фасада
Добавил fantoman
Июль 16, 2018

Тест на отцовство
Добавил LenochkaR
Июль 16, 2018

Отдых заграницей
Добавил LenochkaR
Июль 16, 2018

Потрібна допомога
Добавил Елена 2
Июль 16, 2018