Недавно по всей территории нашей страны начали проводиться разнообразные митинги и акции, направленные против законопроекта "Об основах государственной языковой политики", который предусматривает введение русского языка вторым официальным. Аналогичные акции проводились и в городе Бердичеве, однако они результата не дали – поскольку сегодня во второй половине дня за принятие данного законопроекта проголосовало 248 народных избранников вместо необходимых 226.
Мы ежедневно ходим привычными для нас улицами, и никогда не подозреваем, что где-то рядом затаилась смертоносная опасность, которая только и ждет того момента, когда мы потеряем бдительность и сделаем свой неосторожный шаг навстречу гибели. Более 60-ти лет прошло с того момента, когда в прекрасный весенний день 9-го мая было объявлено о прекращении боевых действий и полной капитуляции фашистской Германии. Однако на этом вона не закончилась – так как ее отголоски мы ощущаем и по сей день.
Цими вихідними в Бердичеві відбувся конкурс графіті. Як ми вже раніше писали, військові 26 Бердичівської арт-бригади та громадська організація «Фенікс» виступили ініціаторами першого в місті конкурсу графіті під назвою «Наші славні перемоги». Учасникам запропонували розмалювати стіну військової частини – 17 плит, розмірами 2х2 м кожна, тематичними графіті «Історія славних перемог». Своє бачення військового життя та фантазії можна було втілити у 4-х заявлених темах: «Часи Київської Русі», «Козацька Доба», «Велика Вітчизняна Війна», «Наш час». На переможця конкурсу очікувала грошова винагорода в розмірі 500 гривень.
Сообщения в СМИ об ограблении банковских структур в Украине растут как на дрожжах. Естественно, что банки пытаются защитить свои деньги от преступников, придумывая различные системы безопасности – начиная от пуленепробиваемых стекол в кассовых залах банковских учреждений и заканчивая системами, которые просто замыкают преступника в помещении до приезда правоохранителей.
Процесс развития страны зависит не только от руководящего состава, который стоит у руля формирования государственной политики, но и от рядовых граждан, которые ежедневно своим трудом и рвением зарабатывают для этой страны позитивный имидж в мире, качественно делая свою работу. Ведь государство – это по сути дела то же самое, что человеческий организм, где он слаженной работы всех органов зависит общее благополучие и бесперебойное функционирование. И даже простой человек, находясь на своем рабочем месте, может получить благодарность от самого… Президента Украины! Так, в этом году сразу семнадцать жителей Житомирской области удостоились подобной награды. Есть среди них и наши земляки.
В последнее время участились случаи совершения преступлений лицами, которые ранее уже отбывали наказание в местах лишения свободы. То ли хмельной воздух свободы кружит голову бывшим заключенным, то ли тюремные нары для них мягче пуховых перин, но чаще всего именно они, едва выйдя на волю, начинают по-новому нарушать закон. И если для одних веским поводом чтобы рискнуть является крупный куш, то есть и такие, которые возвращаются в тюрьму из-за жалких ста или двести гривен, тут же пропитых в местной пивнушке.
У гарнізонному Будинку офіцерів відбулись урочисті збори особового складу окремого батальйону зв’язку тилу. Невеликий, але згуртований колектив військових зібрався, щоб відзначити День народження своєї частини. Перший наказ окремого батальйону зв’язку тилу був виданий 1-го липня 2003-го року, цей день і вважається точкою відліку існування частини.
Після сорока років від дня закінчення тоді ще Бердичівського машинобудівного технікуму зустрілися випускники спеціальності «Техніки-технологи ливарного виробництва». Зібрав їх усіх разом міліціонер, який нині є на заслуженому відпочинку, Віталій Нікітін. Добре, каже чоловік, що інтернет сьогодні працює
з Бердичева на Козятин відійшли останні поїзди та ешелони з евакуйованим обладнанням та людьми. Рух поїздів по залізниці фактично припинився. Хоча у місті залишилось багато людей, покинути Бердичів у зв’язку з наближенням німецько-фашистських військ вони могли лише пішки.
1916 р. —
в Пензенській області (Росія) в селянській родині народився Іван Омелянович Шмонін (1916-2002) – учасник Великої Вітчизняної війни. У січні 1944 року Іван Шмонін у складі своєї військової частини приймає участь у звільненні міста Бердичів від німецько-фашистських загарбників. У 1946 році переїздить до Бердичева, де з 1946 по 1972 рр. працює на залізниці. З середини 1980-х років Іван Омелянович стає активним учасником ветеранського руху, входить до складу президії міської ради ветеранів. У квітні 1998 року Івану Шмоніну за активну участь у громадсько-політичному житті та вихованні молоді рішенням виконавчого комітету присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Помер Іван Омелянович Шмонін 8 листопада 2002 року у Бердичеві, похований на загальноміському кладовищі у секторі почесних поховань. Детальніше...