Жители города Бердичева вот уже длительное время ждали, когда же закончится затянувшаяся реконструкция Октябрьской площади, которая недавно благодаря инициативе мэра города Бердичева и поддержке депутатского корпуса получила новое, вполне оправданное название – Центральная. Результатами проведенной работы по реконструкции бердичевляне могли видеть ежедневно, а вот обещанных благ в виде лавочек, фонтанов и сияющих ночью фонарей пока не наблюдалось.
Естественно, понарошку. Просто в этом году в городе Бердичеве (как и обещал в свое время городской глава Василий Константинович Мазур) празднование Дня Победы состоялось с грандиозным размахом. Помимо прочего, среди запланированных мероприятий были и показательные выступление военных.
Історія каже, що перший парад з нагоди Дня Перемоги над фашистською навалою, який проходив у Москві 24 червня 1945 року, припав на не дуже погожу днину. Тоді небо плакало дощем за героями, які так і не повернулись з фронтів Великої Вітчизняної війни. З тих пір минуло вже 68 років за які погода змінювала свій настрій – то сумувала за полеглими дощем, то бризкала довкола сонячні промені радості, які золотом орденів сяяли на грудях переможців.
За інформацією управління культури Житомирської облдержадміністрації, всього в області на державному обліку перебуває 66709 пам’яток, у тому числі археології – 1888, історії – 4641, монументального мистецтва – 80. До Державного реєстру нерухомих пам’яток України занесено 20 пам’яток, які розташовані та теренах Житомирської області. З них національного значення: археології – 12, історії – 3, монументального мистецтва – 1 та 4 пам’ятки історії місцевого значення.
Від редактора: Позавчора на електронну пошту газети надійшов лист від людини, яка старається розібратись детальніше із справою про звинувачення директор Гришковецької гімназії Дмитра Лазебного з проханням опублікувати його на сторінках газети.
В атмосферу величного свята, що поєднує гордість за причетність до роду переможців й гіркоту пам’яті про загиблих і померлих у роки Великої Вітчизняної війни, поринає Бердичів на початку травня. З кожним роком все менше серед нас солдатів Великої Вітчизняної, з кожним роком – гостріше почуття вдячності і шани. До 68-у річниці Великої Перемоги наше місто готувалось задовго: впорядковувались пам’ятні місця, у закладах освіти та культури проводились історико-патріотичні заходи, оновлювались тематичні стенди, збирались документальні матеріали.
Людство вже залікувало важкі рани війни, яка відгриміла 68 років тому. На місці руїн і згарищ виросли нові міста і села, і заросли окопи і траншеї та все ж таки живе в пам'яті народній великий подвиг воїнів, партизанів і тих, хто працював в тилу. Завдяки цим людям, ми маємо змогу святкувати 9 травня - Перемогу, яка вписана в нашу історію золотими літерами. Немає такої родини, де б війна не торкнулась життя людей.
в місті Ашдод (Ізраїль) на березі Середземного моря відбулась зустріч ветеранів машинобудівного заводу "Прогрес", які на даний час проживають в Ізраїлі. Організатор зустрічі – Яків Семенович Болтак, колишній начальник механо-складального цеху. На зустріч прибуло більш як 100 чоловік, серед них Яків Бломберг, Леонід Кузнєцов, Мая Ресман, Гарик Бунчик, Олена Каплун, Алік Винопал та багато інших бердичівлян, що віддали рідному заводу десятки років свого життя.
1926 р. —
у щойно створений в приміщеннях кармелітського монастиря музей від мешканця Бердичева Є. Рудмана надійшло 64 примірники різних рукописів ХVІІІ-ХІХ століть польською та російською мовами, та ще декілька друкованих документів.
1922 р. —
у будинку по вулиці Семенівській (нині ця вулиця носить ім'я Героя Радянського Союзу Григорія Івановича Шелушкова) розміщується транспортна початкова школа №17. Згодом цей навчальний заклад буде реорганізовано у середню школу №10, відому сьогодні як Бердичівська експериментальна загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №10.
Людство вже залікувало важкі рани війни, яка відгриміла 68 років тому. На місці руїн і згарищ виросли нові міста і села, і заросли окопи і траншеї та все ж таки живе в пам'яті народній великий подвиг воїнів, партизанів і тих, хто працював в тилу. Завдяки цим людям, ми маємо змогу святкувати 9 травня - Перемогу, яка вписана в нашу історію золотими літерами. Немає такої родини, де б війна не торкнулась життя людей.
