Шолом тебе, счетчик случайностей, и невдалый кум Самого повелителя Мордора Ъердичевского леса, уважаемый сам себя орк неВитБер. Голубиная почта принесла в наше дупло твое письмо, выцарапанное ногтем на засохшей какашке буйвола. В нем ты жалуешься на Судьбу и пытаешься понять смысл любви и ненависти, обвиняешь Духов в несправедливости, и считаешь, что тебя хотят заставить молчать с помощью заклинаний «Украинская армия» и «Прокуратура, раз, два, три, сюда ходи». После прочтения твоего письма печаль осени пришла в мое сердце. И хотя являюсь я сторонником научной теории, что только меч Громовержец, пропущенный через грудную клерку орка, поможет стать орку на сторону Света, хочу объяснить тебе твои орчьи проблемы, да достигнут они твоего седалищного мозга и зажгут лучину истины.
На початку осені, в Бердичеві традиційно проходить всеукраїнська виставка собак, організаторами якої виступають члени Бердичівського осередку КСУ на чолі з головою Нелею Бишко. Цього року в місто завітали понад п’ять сотень породистих собак та їхніх власників з усієї України. Крім того, проходили монопородні виставки: Бігль, Бульдог, Американський Кокер Спанієль, Китайський Чубатий Собака, Ши-тцу.
Бердичевские «Крылья Феникса» в своем порыве «Вижу цель, препятствий не вижу» являются полным аналогом своего гуру, советника президента Украины Юрия Бирюкова. Такие самоотверженные, с космическими заданиями, которые реализуются в важные дела. Нашей родной 26 артиллерийской бригаде нужен транспорт? Без проблем! И вот уже три джипа коптят бердичевское небо в рамках проекта «Джипы для 26 артбоигады», ремонтируются, красятся…
Один раз - випадковість, два - збіг обставин, а три - це вже система. Істина, яку не треба доводити, бо її чув і відчував на собі кожен, хоч раз у житті. Добре, коли йдеться про щось приємне, але буває і навпаки.
на початку вересня місяця на околиці міста зі сторони вінницької траси перед Елінгом відкрито оновлений в'їзний знак "Бердичів". Знак виготовлено працівниками бердичівських підприємств "Золотий ключ" та СП "Бересток".
1947 р. —
у Бердичеві вперше проведена педагогічна виставка навчальних здобутків. Вона пройшла в міському педагогічному кабінеті за ініціативи завідуючого цим кабінетом тов. Ланіса.
1924 р. —
цього дня народилася Антоніна Яківна Соловйова (1924-2008) – учасник Великої Вітчизняної війни. У грудні 1943 року – січні 1944 року гвардії старшина медичної служби Антоніна Соловйова в складі 117-ї гвардійської стрілецької дивізії приймає участь у звільненні Бердичева від німецьких загарбників. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради народних депутатів №779 від 24 грудня 1998 року враховуючи особисті мужність і героїзм, проявлені при звільненні міста Бердичева від фашистських загарбників у грудні 1943 – січні 1944 року, трудовий внесок у відбудову зруйнованого війною господарства, велику військово-патріотичну роботу, безпосередню участь у вихованні дітей та молоді та з нагоди 55-ї річниці визволення міста від фашистських загарбників Соловйовій Антоніні Яківні присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Детальніше...
1917 р. —
за ініціативи меншовиків у Бердичеві розпочала свою роботу перша конференція соціал-демократів Південно-Західного фронту. Під час обговорення питань суперечки між меншовиками й більшовиками загострилися, в результаті чого більшовики (22 чоловіки) покинули зал засідань і відкрили свою власну конференцію, яка проходила з 10 по 12 вересня. Вона затаврувала політику меншовиків, підкреслила загарбницький характер війни, висловилась за перехід влади до рук Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів, вказала на необхідність передачі поміщицьких земель селянам, надання неросійським національностям права на самовизначення.
1734 р. —
Дефініторій Провінції, засідаючи у Загорі, вирішив підвищити Бердичівський вікаріат, прирівнявши його до пріорату та вибравши першим ігуменом отця Людвіга в ім'я Ісуса (Яна Торошовича). На цей час чернеча спільнота монастиря Босих Кармелітів налічувала семеро отців та кількох братів, а в околицях Бердичева нараховувалось близько двадцяти костьолів. Керівництво ордену дозволило ченцям тримати військову залогу, внаслідок чого Бердичівський кляштор став надійною фортецею, куди під час заворушень шляхта здавала на зберігання свої дорогоцінності.