Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області ухвалив вирок, яким визнав обвинуваченого винним в умисному вбивстві (ч. 1 ст. 115 КК України), самовільному залишенні військової частини в умовах воєнного стану (ч. 5 ст. 407 КК України), незаконному придбанні та зберіганні вогнепальної зброї та боєприпасів (ч. 1 ст. 263 КК України), заподіянні умисного тілесного ушкодження середньої тяжкості, яке не є небезпечним для життя (ч. 1 ст. 122 КК України). За сукупністю вироків суд призначив обвинуваченому остаточне покарання у виді 14 років позбавлення волі. Вирок ще не набув чинності та може бути оскаржений протягом 30 днів.

Обвинувачений – 32-річний житель однієї з громад Бердичівського району, який уже був засуджений за крадіжку та під час дії іспитового строку вчинив низку злочинів, серед яких і особливо тяжкий – убивство.

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області ухвалив вирок 41-річному місцевому мешканцю за умисне заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості власній неповнолітній дитині (ч. 1 ст. 122 КК України). Суд затвердив угоду про примирення, ініційовану потерпілою стороною, та призначив чоловікові узгоджене сторонами покарання у виді 2 років обмеження волі з іспитовим строком 1 рік. Вирок ще не набрав чинності та може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його оголошення.

Подія сталася у травні цього року. Під час конфлікту з 14-річною донькою батько шарпнув її за плече, а коли дівчина впала на підлогу, побив її металевою тростиною, завдавши кількох ударів по ногах та руках. Судово-медична експертиза встановила, що в результаті побиття дитина отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Обвинувачений повністю визнав свою вину та каявся у скоєному.

«… родину Вайншельбойм змусили переселитися у ґето. Вранці 15 вересня 1941 р. матір, брата та двох сестер разом з іншими євреями… повели на аеродром на розстріл. Кілька сотень ремісників залишили в ґето, серед них його батька. Михайла мати встигла заховати за піччю».