Рік тому, у розпал виборчої кампанії до Верховної Ради України, на електронну адресу нашої редакції надійшов лист від бердичівлянина, у якому він у доволі оригінальній формі виклав власне бачення подій, які на той момент відбувалися у місті. Численні відгуки читачів тоді засвідчили: зміст листа люди зрозуміли, і зробили свої висновки
Коли на початку жовтня вийшов спецвипуск «Бердичівських новин», наміру робити нові випуски у нашої редакції не було. Та наприкінці минулого тижня в одному із місцевих ЗМІ, де редактором є один із кандидатів у депутати від «Батьківщини», вийшло розлоге інтерв’ю з головою місцевої організації «Батьківщини» Володимиром Пономарчуком. У ньому він детально відповів на запитання журналістів підконтрольного йому видання, згадав і «Бердичівські новини», звинувативши наших журналістів у брехні.
Виборчі перегони у самому розпалі – партії та окремі кандидати не скупляться на обіцянки справедливих тарифів, високих пенсій та зарплат і покращення загального добробуту кожного виборця.
Минулого тижня у захопленому «Батьківщиною» приміщенні у центрі Бердичева новоспечені активісти партії Валерій Шелепа та Сергій Орлюк презентували постулати, з якими йдуть на вибори і сподіваються отримати підтримку від людей. Презентація була не широкою – її зробили тільки для журналістів одного із місцевих видань, яке очолює сам Валерій Шелепа. Це ж видання і поширило ідеї, на яких наполягають нинішні «батьківщинці», кандидати в обласну раду.
Бердичів вже із теплом. Зважаючи на різке похолодання на вулиці та зниження температурних показників, чекати стандартного 15-го числа міська влада не стала. Включення систем централізованого опалення почали ще на початку цього тижня. Першими, як завжди, отримали тепло школи, дитячі садочки та лікарня.
14 жовтня жителька села Довжик Житомирського району помітила, що вже кілька днів не видно її сусіда. Вирішила в обідню пору зайти до нього і з’ясувати чи часом не захворів. Бо проживав чоловік сам і лише іноді навідувалися до нього сини.
Сейчас все чаще люди практикуют что-то покупать или продавать при помощи разнообразных сайтов, специально разработанных для такого вида торговли. Это не Интернет-магазины – это возможность простого человека продать ненужную ему вещь или предложить свои услуги по продаже или покупке. В последнее время, с ухудшением уровня жизни, такой вид торговли стает все более распространенным среди населения, и этим начинают пользоваться разного вида мошенники.
При подачі заяви до виборчої комісії про балотування на посаду міського голови всі кандидати письмово дали згоду на оприлюднення своїх автобіографічних даних, що ми і робимо:
В переддень світлого свята Покрови Пресвятої Богородиці та з нагоди Дня захисника України в актовій залі Міського палацу культури імені О. Шабельника відбувся святковий концерт «Уклін земний Захисникам Вітчизни».
Для нашого міста стало великою традицією увіковічувати пам’ять про героїв-захисників України, які мужньо боролися за цілісність нашої держави та полягли від лютої кулі ворога.
13 жовтня, напередодні Свята Покрови Пресвятої Богородиці, Дня українського козацтва та, відтепер, Дня захисника України ще одна пам’ятна дошка загиблому бердичівлянину з’явилася на фасаді СЗОШ №17.
Зорі на бердичівському політичному небосхилі так зійшлись, що на засідання, де посадовці рятували міську лазню від повного відключення за борги, не потрапив жоден з представників засобів масової інформації.
А ті, хто розставив обабіч доріг тисячі щитів марно витрачають гроші народу. Краще б вони допомогли цими грошима бідним чи хворим. Дехто з присутніх на зустрічі бердичівлян про себе не погодився з таким твердженням київського політика, адже бігборди Радикальної партії в місті все-таки є і чимало. Але, про все по порядку.
Медична галузь у нашому місті нагадує равлика у своїй хатці з окремим всесвітом у ній. На людей, які намагаються щось довести чи вказати на лікарську помилку, мешканці цього мікрокосмосу дивляться великими очима, як на прибульців, які хочуть зруйнувати їхній ідеальний світ. Всі випадки невдоволення якістю медичних послуг у Бердичеві лікарі відбивають, мов щитом, старим гаслом: «У нас все добре». З таким, зарядженим оптимізмом і перевіреним часом, поглядом на світ, не страшні будь які скарги обурених пацієнтів.
15 жовтня о 08:03 до служби порятунку «101» надійшло повідомлення про пожежу у приватному житловому будинку, у селі ст. Солотвин Бердичівського району. Рятувальникам зателефонував сільський голова, який помітив вогонь на даху будівлі.
Бердичівські боксери знову підтверджують свою майстерність на змаганнях найвищого рівня. Декілька днів тому у Запоріжжі завершився Чемпіонат України з боксу серед чоловіків до 22 років. У змаганнях взяли участь найсильніші боксери України, серед них два бердичівських боксери: вихованець СК «Крос» (директор – Олег Сікорський) - Максим Чулячеєв та Ілля Пільовін, який нині представляє Київську область.
Нарешті здоровий глузд переміг бюрократію – у Бердичеві набуло чинності рішення про скасування оплати за користування ліфтом для мешканців першого поверху.
цього дня в Бердичеві урочисто відчинив свої двері для городян один із найбільших російських банків – АТ "Сбербанк Россії". У представництві цієї банківської установи кажуть, що це перше таке відділення, відкрите у районному центрі на території області. Керуючим бердичівським відділенням банку став Броніслав Гіневський, який до цього обіймав посаду керуючого місцевим відділенням банку "АВАЛЬ". Новий банк розмістився у приміщенні колишнього магазину №1, який був добре відомий бердичівлянам як магазин Каца – саме Михайло Йосипович Кац більш як 38 років був завідуючим цього магазину, що підпорядковувався бердичівському змішторгу. За часів керівництва Михайла Каца забезпечення продовольчими товарами та обслуговування у магазині були одними з кращих у місті.
2003 р. —
у Бердичеві по вулиці Карла Лібкнехта (нині вулиця Європейська) урочисто відкрито щойно відбудований бульвар, який відроджено на честь заслуженого тренера СРСР, Почесного громадянина міста Бердичева Віталія Олексійовича Лонського (1927-2004). Також в цей день на бульварі почесними громадянами Бердичева, молоддю та керівництвом міста було висаджено перші дерева – молоді липи. Детальніше...
1973 р. —
згідно з рішенням виконкому міської Ради депутатів з цього дня були закриті існуючі кладовища по вулиці Пушкіна (російське, польське, старовірів), по вулиці Леніна (єврейське) та по вулиці Рози Люксембург (Троїцьке кладовище) і надалі поховання тут заборонені. З цього ж дня відкривається нове загальноміське кладовище по вулиці Войкова, в районі будинку №92 (згодом кладовище отримало власну поштову адресу – вул. Войкова, 98) для поховання померлих усіх національностей по секторах, на які воно розділено. Перед тим декілька років працівниками міськкомунгоспу проводились підготовчі роботи, створювались окремі сектори для поховання людей різних релігійних конфесій. Утворено сектори: почесних поховань, православний, римо-католицький, єврейський, військовий. Згодом, з заповненням секторів та розширенням площі нового кладовища, його поділ на релігійні конфесії нівелювався, нині поховання проводяться без врахування релігійної приналежності померлих.
1919 р. —
основні частини Української Галицької армії (УГА) під тиском більшовицьких військ полишили Бердичів, залишивши тільки бронепоїзд та невеликий загін прикриття. Українська Галицька Армія була регулярною армією проголошеної 19 жовтня 1918 року Західноукраїнської Народної Республіки і сформувалась довкола ядра раніше існуючого у складі австро-угорської армії легіону Українських Січових Стрільців та інших українських формацій. Цікаво, що активну участь в УГА брали галицькі євреї, які сформували окрему військову одиницю, що у військових списках з'єднання значилась як "Жидівський пробойовий курінь", офіційна ж назва була "Пробойовий курінь І Корпусу Галицької Армії". У Бердичеві своєю поведінкою під час несення служби і своєю гуманністю курінь заслужив довіру населення, і командир куреня поручник С. Ляйнберг отримав від міської громадської управи повноваження провести мобілізацію єврейської молоді. Командування І Корпусу УГА дозволило мобілізацію й водночас дало час на відпочинок і переформування. Завдяки цьому курінь поповнився добровольцями – бердичівськими євреями та українцями.
1895 р. —
при шкіряному заводіКарла Шленкера для дітей робітників заводу відкрито однокласне третє міське училище. Училище утримувалося за рахунок коштів, які виділяв завод. В наступні роки завідуючим училища було призначено Прохора Афанасійовича Крука, який закінчив учительську семінарію у 1902 році. Законоучителем православного віросповідання був священик Григорій Степанович Левітський, який закінчив духовну семінарію. Законовчителем римо-католицького віросповідання був ксьондз Адальберт Кобець. Також вчителем в училищі працювала Вікторія Василівна Крук, яка закінчила гімназію. Училище проіснувало до революційних подій 1917 року, було ліквідоване з приходом радянської влади та подальшою націоналізацією шкірзаводу.
