Кожен з кандидатів у народні депутати, так як і виборців, з нетерпінням чекає приходу 28 жовтня – дня, який повинен стати логічним завершенням трьохмісячних перегонів. Багатьох кандидатів ми знаємо в обличчя, адже інформація про них, їх фото та й вони самі постійно з'являються на екранах телевізорів, на біллбордах та на сторінках газет. Про багатьох з них ми не чули й не бачили. Але тепер кожен бажаючий може побачити їх на фото, ознайомитись з основними періодами їх життя.
Хочемо ми цього чи ні, та, на жаль, кожному з нас на протязі свого життя доводиться звертатися за допомогою до лікарів. Звичайно, на сьогоднішній час у місті Бердичеві розвиток медицини знаходиться не на такому рівні, як того хотілося б, але у більшості випадків це пов’язано не з професійними навичками лікарів, а з застарілим обладнанням та відсутністю належного фінансування галузі охорони здоров’я з боку держави. Проблеми Бердичівської медицини та центральної міської лікарні краще за всіх розуміє кандидат у народні депутати Микола Петренко, до якого щодня надходить велика кількість звернень громадян саме з цього приводу.
Архітектура нашого міста багата та різнопланова. Тут наявні, як старовинні будівлі, деяким з них за віком може бути декілька сотень років, так і нові споруди, які роблять місто сучасним та модерним. Головне підтримувати їх у належному стані. А від тих, які псують вигляд міста та становлять можливу небезпеку для його мешканців, необхідно позбуватися. Саме тому на розгляд ближчого засідання виконавчого комітету виноситься проект рішення про знесення аварійного будинку за адресою вул. Молодогвардійська, 10.
Цьогорічні вибори до Верховної Ради будуть проходити за змішаною, мажоритарно-пропорційною системою. Вперше за десять років люди матимуть змогу не тільки віддати свій голос за партію, а й обрати свого представника, котрий буде захищати інтереси округу в парламенті. Якщо для кандидата, що йде за партійними списками, головне – відданість ідеології партії, то для мажоритарного кандидата важливіша відданість своєму краю.
І не просто творити, а й презентувати, ділитися з нею іншими і тим самим долучати їх до світу прекрасного та вічного – мистецтва. Воно у будь-яких своїх проявах здатне облагороджувати людину. А ще наповнювати нашу буденність яскравими тонами та барвами, звуками, словами, цікавими предметами… Люди, які уміють і з превеликим задоволенням створюють прекрасне, дуже часто знаходяться поряд з нами, але про їх талант більшість може і не здогадуватись. Виправити такий стан речей зуміли працівники районної бібліотеки 16 жовтня, де пройшла творча зустріч талановитих людей Бердичівської землі.
Бердичівська міська рада народних депутатів на дев'ятій сесії двадцять першого скликання прийняла рішення про підняття над будівлею міської ради українського національного синьо-жовтого прапору. Того ж дня прапор було піднято. Серед депутатів, які взяли участь у встановленні прапору були голова міського осередку Народного Руху України Павло Передрій та голова міської ради Олексій Хилюк. Детальніше...
1660 р. —
біля містечка Слободище, що розташоване недалеко від Бердичева, гетьманом Юрієм Хмельницьким було укладено договір з Польщею, який увійшов в історію під назвою Слободищанський трактат. Договір скасовував невигідні для України, подиктовані Москвою Переяславські статті 1659 року, розривав союз з московським царем і відновлював державний зв'язок України з Річчю Посполитою. Також Україною, як і раніше, мав управляти гетьман, але він позбавлявся права на дипломатичні зносини з іншими державами, шляхта поверталася у свої маєтки. Слободищанський трактат став початком розколу України за територіальною ознакою: був започаткований поділ Козацько-Гетьманської держави на Правобережну й Лівобережну частини. Детальніше...
1437 р. —
князь Свидригайло Ольгердович, Великий князь Руський (Київський), надав жалувану грамоту на володіння землями від Хмільника (сучасна Вінничина) до Пулина (сучасне селище міського типу Червоноармійськ Житомирської області) своєму підданому – васалу Каленику Мишковичу. До цих володінь входили і землі сучасного Бердичівського району. У Каленика Мишковича було 3 сина – Сенька, Івашка і Тишка (Тимофій) Від третього сина Каленика Мишковича Тишки і походить рід Тишкевичів (що означає нащадки Тишка). Згодом Василь Тишкевич отримав від короля польського і великого князя литовського Сигизмунда II Августа 5 листопада 1569 року титул графа "на Логойске и Бердичеве", яким користувались його нащадки. Графський титул Тишкевичів був затверджений у Росії 8 травня 1861 року, 17 грудня 1862 року і 4 лютого 1902 року, в Саксонії 8 листопада 1871 року, в Австрії 7 жовтня 1893 року. Тишкевичі на протязі століть були власниками Бердичева і мали знаний вплив на його розвиток та історію. Детальніше...
Архітектура нашого міста багата та різнопланова. Тут наявні, як старовинні будівлі, деяким з них за віком може бути декілька сотень років, так і нові споруди, які роблять місто сучасним та модерним. Головне підтримувати їх у належному стані. А від тих, які псують вигляд міста та становлять можливу небезпеку для його мешканців, необхідно позбуватися. Саме тому на розгляд ближчого засідання виконавчого комітету виноситься проект рішення про знесення аварійного будинку за адресою вул. Молодогвардійська, 10.
Свій 
І не просто творити, а й презентувати, ділитися з нею іншими і тим самим долучати їх до світу прекрасного та вічного – мистецтва. Воно у будь-яких своїх проявах здатне облагороджувати людину. А ще наповнювати нашу буденність яскравими тонами та барвами, звуками, словами, цікавими предметами… Люди, які уміють і з превеликим задоволенням створюють прекрасне, дуже часто знаходяться поряд з нами, але про їх талант більшість може і не здогадуватись. Виправити такий стан речей зуміли працівники районної бібліотеки 16 жовтня, де пройшла творча зустріч талановитих людей Бердичівської землі.
