До пам’ятника-стели, що на розі вулиць Козацької та Чуднівської, прийшли бердичівляни, аби згадати молитвою й словом, схилити голови й вшанувати пам’ять безвинно загиблих, закатованих голодною смертю протягом страшних 1921-22рр., 1932-33рр., 1946-47рр. 332-33-ій роки стали чи не найважчими, найтрагічнішими сторінками історії нашого народу. Пам’ятю крові нам не забути тих страшних часів… Їх голосом (тих, кому пощастило вижити у ті роки), що пронизує і вражає до глибини душі, сьогодні промовляють внуки-правнуки... |