У Бердичеві, як і будь-якому іншому місті України часто можна почути відмову у лікуванні вашої хвороби медиками через те, що ви не проживаєте в нашому місті. Чи правомірно це?
16 листопада 2015 року о 14:00 в актовій залі виконкому відбудеться 2 сесія Бердичівської міської ради VII скликання.
Порядок денний:
1. Про виділення матеріальної допомоги.
2. Про Регламент Бердичівської міської ради.
3. Про утворення постійних комісій міської ради та обрання голів комісій.
4. Про Положення про постійні та тимчасові контрольні комісії міської ради.
5. Про затвердження структури виконавчих органів Бердичівської міської ради, загальної чисельності апарату ради, її виконавчих органів, служб та господарської групи.
6. Про вибори секретаря міської ради.
7. Про демонтаж пам’ятника Г.І. Котовському.
12 квітня у Бердичеві пройде акція «Ланцюг Єднання» з ініціативи громадськості. Планується залучити 3 мільйони! людей, щоб створити живий ланцюг із Заходу на Схід та з Півночі на Південь України, і показати всім, що українці єдині та хочуть МИРУ. Думаємо, що прийшов час сказати на весь світ своє слово, слово українців, простих громадян, людей нашої землі, незалежної держави! Звичайних, простих громадян! всіх добрих людей! І сказати це слово дією!
Бажаючим приєднатися: о 12.00 збір на заздалегідь обраному місці, район Центр - біля пам'ятника Шевченка Т. Г, район Червона гора - біля пам'ятника Котовського, район Лікарня - біля міської лікарні, Площа Сєдлєцька (будівельників) - зупинка. Основна акція відбудеться в центрі. На подію беремо з собою гарний настрій, національну символіку, посмішки, гарячий чай, бутерброди, зелений колір також вітається - це колір миру, всілякі творчі прояви та ініціативи учасників події вітаються і підтримуються.
Координаторами в місті Бердичеві є представники "Правого Сектору".
в Києві у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка пройшли урочистості з нагоди завершення Х Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика. Одним з дев'яти переможців, що вибороли І місце в конкурсі серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів, стала бердичівлянка Катерина Бугайчук. Дівчина навчається у 11 класі навчально-виховного комплексу №4. За перемогу учениця отримала також президентську стипендію.
цього дня в сквері професійно-технічного училища №12 урочисто відкрито обеліск, присвячений працівникам Бердичівського шкірзаводу, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни. До цього часу обеліск розташовувався на центральній алеї колишнього шкіроб'єднання імені Ілліча, яке фактично припинило своє існування у середині 90-х років минулого століття. Детальніше...
2007 р.
рішенням виконкому міської Ради за багаторічну плідну працю в галузі легкої промисловості, вагомий особистий внесок у соціально-економічний розвиток міста, активну участь у житті територіальної громади Бердичева та з нагоди 62-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева" Ткачуку Антону Савовичу – колишньому директору швейної фабрики (нині ВАТ "Бердичівська фабрика одежі"), що займав цю посаду з 1972 по 1991 роки. Детальніше...
1995 р.
у Бердичеві на території парку відпочинку шкіроб'єднання імені Ілліча пройшов великий торговий ярмарок, присвячений 50-й річниці Великої Перемоги. У ярмарку взяли участь 140 підприємств промисловості та сільського господарства міст і районів Житомирської, Київської, Вінницької, Хмельницької, Чернігівської, Черкаської, Одеської, Запорізької та інших областей, представництво Голландської фірми "Ван ден Ерден".
1982 р.
у Бердичеві вперше пройшов масовий легкоатлетичний пробіг, присвячений 37-й річниці Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. Пробіг було розділено на два етапи: 7 травня о 15 годині дня на Жовтневій площі стартували школярі 1-7 класів міських шкіл, які пробігли по вулиці Карла Лібкнехта до площі Радянської (нині Соборна площа) та фінішували біля Вічного вогню. У цьому етапі взяли участь біля 3 тисяч школярів. Другий етап відбувся 8 травня, де також о 15 годині учні 8-10 класів, робітники та службовці підприємств та установ стартували від площі Котовського, пробігли по вулиці Свердлова і фінішували також біля Вічного вогню. Всього у другому етапі пробігу взяли участь біля 6 тисяч чоловік, переможцем пробігу став працівник АТП-05011 Павло Мельничук, якого нагородили грамотою та цінним подарунком. Цей травневий легкоатлетичний пробіг (на відміну від листопадового, що вперше відбувся у 1981 році) стане традиційним і проводиться у Бердичеві щороку напередодні Дня Перемоги донині.
1941 р.
в місті Виноградові Закарпатської області народився Лукуц Юрій Михайлович. Юрій Лукуц впродовж життя йшов по ниві меблевиробництва – працював на Виноградівській меблевій фабриці (Закарпатська область), в Коростені на деревообробному комбінаті, в Бердичеві – на місцевій меблевій фабриці. Але другою його спеціальністю по життю стала журналістська справа. Він розпочав її у виробничій стіннівці, продовжив у міськрайонній газеті "Радянський шлях" (нині газета носить назву "Земля Бердичівська"). А вершиною його гуманітарних уподобань стало краєзнавство, якому Юрій Михайлович віддає сили та натхнення останніх років. Саме завдяки його пошуковим векторам ми маємо цікаві друковані матеріали з історії Бердичева та його видатних уродженців. Детальніше...
1937 р.
в міській бібліотеці ім. Максима Горького на честь річниці утворення Єврейської автономної області учні шкіл зустрілися з єврейськими письменниками з Києва Давидом Гофштейном, Абрамом Веледницьким та Бендасом.
1923 р.
Бердичів сколихнула страшна новина: в районі інтендантського містечка (вулиця Короленко) пролунали вибухи. Загинуло двоє – Зичик та Черниш, четверо поранено. Прибулі автоінспектори з’ясували картину трагедії: на полі, де під час громадянської війни знаходилися артилерійські склади, група майбутніх призовників, що катались на велосипедах, знайшли гарматні набої. Вони вирішили їх розбити, проте лише за третім разом набої… вибухнули, забравши життя двох юнаків: під час перевезення поранених до бердичівської лікарні один з них помер по дорозі, інший – під час проведення операції на пошкодженій нозі.
1863 р.
в Бердичеві під час польського повстання місцевими патріотами організовано загін із декількох сотень добровольців під командуванням вісімдесятирічного Платона Крижанівського. До повстанців приєднався загін із семи десятків озброєних кіннотників, яких привели Владислав Падлевський та Леон Чеконський. У подальшому Владислава Падлевського було заарештовано і 9 листопада 1863 р. в Києві розстріляно.
1752 р.
за висновками спеціальної теологічної комісії, запрошеної київським римо-католицьким єпископом Самуїлом Ожгою, ікона Матері Божої Бердичівської кляштору Босих Кармелітів була проголошена чудотворною.
у приміщенні Міського Палацу культури відбувся звітний концерт, присвячений 10-річчю бердичівського Зразкового аматорського ансамблю танцю "Яворочок" та 15-річчю Народного аматорського ансамблю танцю "Явір".
1978 р.
у Бердичеві помер Герасимчук Давид Іванович (1916-1978) – гвардії підполковник, командир 88-го стрілецького полку 33-ї гвардійської стрілецької дивізії, Герой Радянського Союзу. Відзначився Давид Герасимчук у квітні 1945 року, коли його полк першим у 33-й гвардійській стрілецькій дивізії прорвав оборону на зовнішньому обводі ворожих укріплень, вийшов на околиці Кенігсберга (Калінінград). Відбивши усі контратаки противника, 88-й гвардійський полк до 9 квітня оволодів у вуличних боях 20-ма кварталами міста. Командир особисто знищив декількох солдатів і офіцерів. Звання Героя Радянського Союзу Давиду Герасимчуку присвоєно 29 червня 1945 року. Похований Герасимчук Давид Іванович в Бердичеві у північно-східній частині нового міського кладовища по вулиці Войкова. Детальніше...
1942 р.
в місті німецькими військами були розстріляні зареєстровані єврейки, які проживали у Бердичеві і були одружені з росіянами, а також діти, народжені від змішаних шлюбів. Їх виявилось біля 70 осіб.
1920 р.
Бердичів окуповано польськими військами, що стало результатом дії укладеного договору між головою Української Народної Республіки, Головним отаманом Симоном Петлюрою та керівником Польської держави маршалом Юзефом Пілсудським. Підписана разом з угодою військова конвенція визначала умови спільного проведення антибільшовицьких воєнних дій в Україні. Слід вказати, що за час перебування Бердичева в руках польських військ, вони встигли вивезти з промислових підприємств, зокрема з заводу "Прогрес", чимало цінного обладнання, матеріалів та інструментів.
В Бердичеві останній тиждень практично щодня йдуть дощі, а блискавки приносять шкоду офісним працівникам та підприємцям. Як повідомляло видання «РІО-Бердичів» внаслідок негоди в кількох організаціях міста згоріла електротехніка. Не виключенням став і поточний тиждень.
на території біля пожежної частини, що розташована по вул. Петровського, 17, до роковин Чорнобильської катастрофи урочисто відкрито пам’ятну стелу "Вони врятували світ". Знак увіковічує пам’ять про пожежників міста Бердичева, які з перших днів Чорнобильської катастрофи рятували людство від наслідків страшного вибуху.Детальніше...
2000 р.
на вулицях міста запрацювали перші карткові таксофони, що надають послуги місцевого, міжміського та міжнародного зв'язку за допомогою пластикових карток. До цього часу жителі міста користувались лише таксофонами з монетним таксуванням (використовувались розмінні монети номіналом 10 коп.).
місцевий підрозділ Укртелекому відкрив власний клуб колективного доступу до мережі Інтернет, який розмістився по вулиці Свердлова, 28/1. В приміщенні клубу організовано 6 робочих місць, швидкість доступу до мережі на початку його діяльності становила 128 кБіт/с.
1924 р.
в Бердичеві гастролює Ленінградський театр "Кривое зеркало". Цього дня жителям міста було показано спектакль "Под властью Пана" Н. Євреїнова. Також під час гастролей глядачі могли бачити спектаклі "Приёмный день её превосходительства" Н. Урванцева, оперу Вампука "Невеста Африканская" на музику В. Еренбурга, "Спящая красавица" (сатирична схема-історія Росії), "О — це заковика" (українська комедія).
у спортивному комплексі 26-ї артилерійської бригади, що розташована на Червоній горі, вперше пройшли Всеукраїнські юнацькі змагання зі стрибків у висоту пам'яті Заслуженого тренера СРСР та України Віталія Олексійовича Лонського (1927-2004). Турнір, який відтепер буде проводитись щороку, отримав назву "Мамина черешня". Цей день для проведення турніру був обраний не випадково – саме 8 квітня 1987 року Віталію Лонському було присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичів".
2002 р.
у бердичівській вертолітній бригаді, що дислокується поряд з селом Радянське, відбулись урочисті проводи загону українських миротворців до країни Сьєрра-Леоне (Африка). Наступні шість місяців миротворці будуть супроводжувати в цій країні військові місії ООН та перевозити гуманітарні вантажі.
1987 р.
рішенням виконкому міської Ради за активну участь у громадсько-політичному житті міста старшому тренеру з легкої атлетики ДЮСШ обласної ради "Авангард", заслуженому тренеру СРСР Віталію Олексійовичу Лонському (1927-2004) присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Детальніше...
1924 р.
в міських школах розпочався Всеукраїнський тиждень допомоги безпритульним дітям, який проходив з 8 по 15 квітня. Були організовані педкурси (голова т. Руткевич), учні всіх шкіл провели збір коштів для безпритульних дітей.
1919 р.
у Бердичеві, яким за два тижні до цього оволоділи більшовицькі війська, завідуючим підвідділом управління Радянської міліції призначається член ревкому М. Гладких. Він підписує наказ №1, яким зобов’язує весь особовий склад міліції з'явитись для виконання своїх обов’язків на протязі 24 годин з моменту підписання наказу. Всі, хто не з'явиться у зазначений термін, будуть виключені зі штату службовців і притягнуті до суду Військово-Революційного трибуналу. Наказом №2 у цей же день на посаду начальника Бердичівської міської Радянської міліції призначається тов. Совінський, його помічником – тов. Брін. Наказом №3 усім постовим міліціонерам, що стоять на в'їздах до Бердичева, наказується суворо слідкувати за тим, щоб продукти вільно доставлялись у місто. Особи, що чинять пересторогу, повинні бути заарештовані та притягнуті до суду.
1861 р.
Бердичів відвідав відомий російський хірург, анатом і вчений-гуманіст Микола Пирогов (1810-1881). Тут він оглянув єврейську лікарню – найкращий медичний заклад Бердичева того часу. Головний корпус лікарні розмістився в колишньому палаці князя Радзивілла на Білопільській вулиці. Чудові умови утримання хворих (світлі просторі палати з декораціями, зручні ліжка, чиста білизна, добре харчування), наявність необхідних медикаментів і уважне ставлення медперсоналу сприяли успішному лікуванню і їх видужанню.
Бердичівська міська рада своїм рішенням №7 від 7 квітня 2006 року затвердила рішення виконкому №180 від 24 березня 2006 року "Про присвоєння міському Палацу культури імені Шабельника О.А.". З цього дня Палац офіційно носить ім'я колишнього директора машинобудівного заводу "Прогрес", Почесного громадянина міста Бердичева Олексія Андрійовича Шабельника. Детальніше...
2006 р.
на установчих зборах, що пройшли цього дня, та за сприяння Спілки "Берегиня України" у місті створено Бердичівську міську громадську молодіжну організацію "Фенікс". Першочерговою своєю метою організація декларує об’єднання міської молоді навколо проблем Бердичева, залучення її до корисно-активної праці задля процвітання та добробуту нашої малої Батьківщини.
1996 р.
у Вербну неділю, в день Благовіщеня Пресвятої Богородиці грамотою єпископа Житомирського і Новоград-Волинського Гурія (Кузьменко) приходська Миколаївська церква Бердичева зведена в ранг Собору. На цей час вона стала другим соборним храмом у Житомирській єпархії після Житомирського Преображенського кафедрального собору. Собор – особливий статус християнського храму. Цей статус присвоюється головному храму міста, один раз і назавжди. Поміж іншого передбачає, що богослужіння (головним чином святкові) здійснюються собором духовенства (в ідеалі – 12, крім настоятеля, в образ Христа та 12-и Апостолів).
1979 р.
на стіні будинку загальноосвітньої школи №2 по вулиці Лілії Карастоянової (тепер це гуманітарна гімназія №2) та стіні житловому будинку по вулиці Тараса Шевченка, 18/2, встановлено меморіальні дошки на честь перебування тут у 1944 році начальника політуправління 18-ї армії, полковника Леоніда Ілліча Брежнєва, згодом – Генерального секретаря ЦК КПРС, керівника СРСР. У 90-ї роки меморіальні дошки було демонтовано.Детальніше...
1938 р.
Оргкомітет ВЦВК по Житомирській області приймає рішення про закриття в Бердичеві молитовного будинку православної Миколаївської церкви, що розташована по вулиці Карла Лібкнехта, та передачі його для культурних потреб трудящих. Відразу після прийняття такого рішення майно церкви було розграбоване, ікони та книги знищувались та викидались. Через деякий час від православного храму залишились лише стіни, вікна та двері. Головна святиня Миколаївської церкви – старовинний чудотворний образ святителя Миколая – за загадкових обставин зник.
1930 р.
в Бердичеві створено нове фабрично-заводське училище, яке стало готувати робітничі кадри для найбільшого підприємства міста – машинобудівного заводу "Прогрес". За парти сіли перші 47 учнів, які навчались на фрезерувальників, слюсарів, токарів та електромонтерів. Через десять років заклад отримав нове ім'я – ремісниче училище №2. З 1958 року заклад став називатись міським професійно-технічним училищем №4, з 1984-го – спеціалізованим професійно-технічним училищем №4, яке діє і нині.
1901 р.
в селі Бистрик Бердичівського повіту у бідній селянській родині народився Гаврило Григорович Богун (1901-1981) – учитель, археолог, краєзнавець. Гаврило Григорович працював вчителем історії у школах району, за своє життя опублікував одинадцять ґрунтовних краєзнавчих праць, серед яких історія села Бистрик, історія кляштору Босих кармелітів у Бердичеві. 100-річчю від дня народження Гаврила Богуна була присвячена Всеукраїнська конференція "Бердичівщина: поступ у третє тисячоліття" та виданий науковий збірник її матеріалів (травень 2001 p.). Детальніше...
1793 р.
у містечку Полонному Волинської губергії (нині районний центр Хмельницької області) головнокомандувач російських військ у Польщі генерал-аншеф Михайло Кречетніков проголосив декларацію Росії про входження Правобережної України до складу Російської Імперії (фактично – про другий поділ Речі Посполитої). Як результат другого поділу Польщі у 1795 році завершується формування Волинської губернії, до складу якої увійшов і Бердичів як містечко Житомирського повіту.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 квітня 1945 року за організацію форсування 44-ю гвардійською танковою бригадою ріки Пилиці і участь в оволодінні у січні 1945 року польським містом Лович в ході Вісло-Одерської операції військ 1-го Білоруського фронту гвардії полковник Гусаковський Йосип Іраклійович отримав друге звання Герой Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка". Йосип Гусаковський приймав участь у січні 1944 року у звільненні міста Бердичева від німецько-фашистських загарбників, йому у 1984 році постановою бюро міськкому Компартії України і виконкому міської Ради міста Бердичева було присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Детальніше...
1944 р.
міський відділ освіти розробив для шкіл Бердичева "Правила для учнів школи", які були затверджені Радою народних комісарів.
у Москві помер Іван Прокопович Олійник (1918-2002) – доктор економічних наук, професор, заслужений діяч наук РРФСР, що народився у селі Журбинці Бердичівського району. Іван Прокопович викладав політекономію в Москві в Академії суспільних наук при ЦК КПРС, був науковим співробітником Інституту економіки АН СРСР. Науковий доробок вченого становить більше сотні наукових праць, в числі яких монографії, підручники, науково-популярні видання. За заповітом небіжчика рідні виконали його останню волю і поховали у Бердичеві на міському кладовищі. Детальніше...
1958 р.
цього дня вийшов перший номер багатотиражної газети "За технічний прогрес" – органу заводського партбюро, завкому профспілки, комітету комсомолу та дирекції бердичівського машинобудівного заводу "Прогрес". Тираж газети становив 1500 екземплярів. До появи цього друкованого органу на заводі вже виходили дві газети: "На штурм" та "Будівник". Багатотиражка "За технічний прогрес" продовжила кращі традиції своїх попередниць, повідомляла прогресівців про успіхи, викривала недоліки, була своєрідним літописом трудового і громадського колективу заводу. Редакторами газети в різні часи були такі відомі бердичівляни як Віктор Пузиренко, Микола Борисюк, В. Ягодін, Г. Готовчиць та інші. Останні роки газету очолює Марія Пахолевецька, газета виходить і донині.
в Бердичеві помер Жуков Георгій Миколайович (1918-2002) – учасник Великої Вітчизняної війни, що тривалий час проживав у нашому місті. Георгій Миколайович приймав активну участь у громадському житті Бердичева, став одним з засновників ветеранського руху. Рішенням Виконавчого комітету Бердичівської міської Ради №270 від 25.04.2000 р. за особисту мужність і героїзм, проявлені при звільненні міста Бердичева, трудовий внесок у відбудову зруйнованого війною господарства, велику військово-патріотичну роботу Георгію Жукову було присвоєно звання "Почесний громадянин м. Бердичева". Похований Георгій Миколайович Жуков в Бердичеві на загальноміському кладовищі у військовому секторі. На могилі встановлено гранітну стелу з присвятним написом та портретом Почесного громадянина Бердичева.Детальніше...
1999 р.
рішенням виконкому міської Ради за особистий внесок у соціально-економічний розвиток міста, багаторічну сумлінну працю в органах влади міста, активну участь у громадсько-політичному житті Волощуку Володимиру Олександровичу (1939-1999) посмертно присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Володимир Волощук починав свій трудовий шлях слюсарем механоскладального цеху машинобудівного заводу "Прогрес". Пройшов від низових ланок до посади першого секретаря Бердичівського міському Компартії України та двічі (1985 та 1991 рр.) обирався головою Бердичівської міської ради народних депутатів. Та на якій би посаді не працював Володимир Олександрович, він завжди проявляв розумну ініціативу, наполегливість у досягненні поставленої цілі, уміння працювати з людьми. 17 лютого 1999 року він трагічно загинув і нагородження його званням Почесного громадянина стало посмертним вшануванням досягнень цієї неординарної людини. Детальніше...
1999 р.
при міському Будинку Піонерів (тепер це Центр позашкільної освіти ім. О. Разумкова) створено творчий колектив сучасного танцю "Шакті". Назва "Шакті" у перекладі із санскриту означає "сила, міць, енергія". У колективі, де займаються діти шкільного віку, захоплюються рок-н-ролом, опановують хіп-хоп, знаються на джазі, модерні, диско та чарльстоні. Вивчення різних стилів розвиває та вдосконалює дітей. З часом колектив отримав почесне звання "Зразковий", керівником від самого народження є хореограф Тетяна Захарчук.
у місті пройшли чергові вибори народних депутатів до Верховної Ради України, Житомирської обласної ради, Бердичівської міської ради та вибори Бердичівського міського голови. Народним депутатом України від виборчого округу №65 обрано підприємця Павла Жебрівського (на час виборів: президент ЗАТ "Фармація-2000" (м.Київ), голова спостережної ради ЗАТ "Бердичів-холод", голова правління ВАТ "Мар'янівський склозавод"), міським головою обрано Василя Мазура – першого заступника попереднього міського голови.
1999 р.
на зборах трудового колективу редакції міськрайонної газети "Земля Бердичівська" з участю представників співзасновників – голови районної ради Миколи Дупляка та секретаря міської ради Василя Толочко – обрано нового головного редактора газети. Ним став Володимира Тарасовича Кравченко, що працював до цього заступником голови райдержадміністрації. Попередній головний редактор газети Петро Вдовиченко у зв'язку з досягненням пенсійного віку пішов на заслужений відпочинок.
1923 р.
в Бердичеві в родині дрібного підприємця народився Бух Арон Фроімович (1923-2006) – художник, член Спілки художників СРСР. Потяг до малювання у Арона з'явився рано. В півтора роки від народження він вперше взяв у руки олівець, а в три роки його не можна було відірвати від цього заняття. Арон відвідував художню студію ВЦРПС (Всесоюзна центральна рада професійних союзів), де навчався у майстра Костянтина Юона. У 1947 році закінчив Московське обласне художнє училище "Пам'яті 1905 р.". З 1948 року Арон Фроімович приймає участь в московських, республіканських і всесоюзних художніх виставках. З 1959 року – член Союзу художників СРСР. Арон Бух виробив свою, власну манеру створення картин. Він вважав себе неповторним, унікальним явищем, і з огляду на його твори – цілком справедливо. Помер Арон Бух 21 лютого 2006 року на 83-у році життя. Похований у Москві. Детальніше...
виконком Бердичівської міської ради приймає рішенням №180, яким міському Палацу культури присвоєно ім'я Олексія Андрійовича Шабельника (1926-2008) – колишнього директора машинобудівного заводу "Прогрес", Почесного громадянина міста Бердичева. Саме Олексій Шабельник заклав у 1977 році перший камінь у будівництво цього палацу – тоді ще Будинку культури заводу "Прогрес", будівництво якого завершили у 1986 році та згодом передали у комунальну власність міста.
2002 р. —
на Жовтневій площі Бердичева навпроти будинку міськвиконкому творчо-мистецький центр "Україна" провів свято дитинства, молоді, преси та музики. Під час свята пройшли відбіркові конкурси красунь на фестиваль "Таврійські ігри-2002" та "Королева Житомирщини". Наприкінці свята перед бердичівлянами виступила популярна російська співачка Тетяна Буланова.
2000 р. —
у Бердичеві відкрито ще один храм Господній Української православної церкви Київського патріархату. Цього дня в одному з приміщень багатоквартирного житлового будинку по провулку Котляревського, 12 (поруч зі школою №17) почала діяти церква святої ікони Матері Божої Бердичівської. Під час першого Богослужіння, яке очолив Преосвященнійший Ізяслав, єпископ Житоморський і Овруцький, відбулося освячення храму та відслужена Божественна літургія. Співслужили владиці декан Бердичівського округу ієрей Юрій Іванчик, настоятель щойно відкритого храму ієрей Микола Семенюк та ієрей Віктор Софілканич.
1919 р. —
1-й і 3-й полки Січових стрільців за підтримки січовострілецького кінного дивізіону та артилерії Січових стрільців атакували Бердичів, яким володіють більшовицькі війська. О 10 годині січовики зайшли в село Велику П'ятигірку і проводили наступ на Бердичів, але більшовики, засівши на Лисій горі відбили їх першу атаку. Лише після застосування артилерії стрільці змогли оволодіти Лисою горою. Проте на залізничній станції у місті висадився Таращанський полк і січовики змушені були відступити через Жидівці (сучасне село Радянське) на Озадівку. Одночасно із 1-м полком, який вів бої за Лису гору, 3-й полк вів тяжкі бої під Радзивилівкою (тепер Підгороднє), згодом у передмісті Бердичева, але зазнає поразки і відступає на село Голодьки (тепер Мирославка).
до Бердичева, у якому розташовувався штаб Південно-Західного фронту Російської армії, прибув генерал Олексій Олексійович Брусилов, що 17 березня 1916 року був призначений головнокомандуючим фронтом. Тут у штабі фронту він приступає до планування військової наступальної операції на німецькі та австро-угорські війська, яка пройде у травні-липні цього ж року та стане відомою згодом як Брусиловський прорив (цікаво, що сучасники знали цю битву як "Луцький прорив", що відповідало історичній військовій традиції: битви отримували назву у відповідності до назви місцевості, де вони відбувались).
1765 р. —
цього дня, в день пам'яті сорок святих мучеників севастійських, щорічно в Бердичеві під час Великого посту розпочинався Похвальний ярмарок. Він тривав три тижні. Але з 1856 року ярмарок був переведений з Бердичева до Києва.
рішенням Бердичівської міської ради №190 загальноосвітній школі №6, що розташована на околиці міста, присвоєно ім'я Івана Васильовича Житниченка (1890-1937) – вихованця місцевої гімназії, учасника Першої світової війни, що народився та проживав поряд з цією школою. Детальніше...
у Києві після тяжкої хвороби помер Анатолій Кирилович Пузач (1941-2006). Анатолій Кирилович народився 1941 року в Саратовській області під час евакуації, тривалий час проживав у Бердичеві, тут розпочав спортивну кар’єру. Заслужений майстер спорту, Заслужений тренер України. Саме Анатолій Кирилович привів рідне київське "Динамо" до тринадцятого (останнього) "золота" чемпіонату СРСР. Похований Анатолій Кирилович Пузач на Лісовому цвинтарі у Києві. Детальніше...
