В умовах загрози вторгнення російських військ в Україну, а внаслідок початку повномасштабної війни з Росією, держава вирішила навчити населення партизанським методам протистоянню агресії загарбників. Міністерство оборони оприлюднило концепцію загальновійськової підготовки , яка розрахована на військовозобов’язаних. Концепція під назвою «курс молодого бійця» розроблялася фахівцями з міністерства та Генерального штабу Збройних Сил України, її планують впровадити до кінця 2014 року.
Чим коротшим стає світловий день, тим більш люди починають звертати увагу на речі, які у літню пору здавалися не такими актуальними. Зокрема — на вуличне освітлення. Бо вже скоро доведеться повертатися додому, коли сонце буде далеко за горизонтом. І світло ліхтарів у цій ситуації буде, м’яко кажучи, далеко не зайвим.
вперше у місті Бердичівська громадська молодіжна організація "Фенікс" при підтримці Всеукраїнської спілки "Берегиня України" та Бердичівського міськвиконкому провела гру-випробування "Ключі від міста". За допомогою різних ігрових життєвих ситуацій учасники гри повинні були проявити вміння орієнтуватись у екстремальних ситуаціях та продемонструвати знання з історії рідного міста. Переможцем першої гри-випробування стала молодіжна команда машинобудівного заводу "Прогрес". Вона отримала символічний "Ключ від міста", який зберігала до наступної гри, що відбулась через рік.
2004 р. —
рішенням виконкому міської Ради за багаторічну працю в органах здоров'я, розвиток хірургічної служби міста, високий професіоналізм колишньому лікарю-хірургу Центральної міської лікарні, голові правління "Лікарняна каса міста Бердичева" Припутницькому Василю Івановичу присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Василь Іванович очолив хірургічну службу Бердичівської ЦМЛ у 1974 році, з 1990 по 1997 рік керував відділенням гнійної хірургії. Загалом 31 рік працював Василь Припутницький в центральній міській лікарні, провів тут більш як 20 тисяч операцій.
1944 р. —
через півроку з дня звільнення Бердичева від німецько-фашистських загарбників на Загребеллі відновила свою роботу православна Свято-Троїцька церква (храм діяв і в період окупації, але напередодні звільнення міста його закрили). Храм передали релігійній громаді. Ще через рік – 5 серпня 1945 року – на пам'ять ікони Божої Матері Почаївської у Свято-Троїцькій церкві була відслужена перша Божественна Літургія. З цього часу храм відкритий для богослужінь.
1941 р. —
в окупованому Бердичеві виходить перший номер газети "Нова доба" – органу німецької окупаційної влади (видавництво ім. Б. Хмельницького по вул. Білопільська, 35). Тираж газети — 11 тисяч екземплярів, періодичність — 2 рази в тиждень, окрім цього додаток 1 раз на тиждень, вартість газети становить 80 копійок. Редактором газети стає В.Т. Семенюк, який у довоєнний час вчителював в одній із шкіл Бердичева та навчався у Житомирському педінституті. Певний час він був також особистим секретарем депутата Верховної Ради СРСР. До редакції "Нової доби" увійшли і колишні працівники газети "Радянський шлях" – коректори Євген Мартинович Ярмолюк, Іван Ярмолюк та інші. Навколо бердичівської газети утворюється група національно свідомої інтелігенції. У першому номері газети друкується розпорядження голови Житомирського обласного Управління Яценюка про те, що "хати й установи прикрашувати жовто-блакитними прапорами. (Вгорі має бути жовтий, внизу – блакитний кольори)".
1926 р. —
в Бердичеві відкрито акушерсько-гінекологічну лікарню.
1919 р. —
війська Першого корпусу Української Галицької армії разом із Запорізькою групою під загальним командуванням генерала М. Тарнавського опівдні зайняли Бердичів, яким до цього часу володіли більшовицькі війська. В боях за Бердичів бійцями УГА було здобуто два бронепоїзди, 11 гармат, 50 кулеметів та значну кількість продовольства та амуніції.
1919 р. —
у селі Скраглівка нині Бердичівського району народився Борисюк Микола Кіндратович – учасник Великої Вітчизняної війни, педагог. Микола Кіндратович з 1971 по 1981 рік працює директором середньої школи №17, він відмінник народної освіти України, нагороджений багатьма освітянськими відзнаками, його портрет двічі поміщався на міській Дошці Пошани. Також Микола Кіндратович неодноразово обирався депутатом Бердичівської міської ради. У червні 2009 року Миколі Кіндратовичу Борисюку за багаторічну освітянську роботу, активну участь у громадському житті міста Бердичева присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева".
1919 р. —
в селі Сазонівка Оржицького району Полтавської області народився Шепелюк Микола Юхимович (1919-2007) – педагог та краєзнавець. Микола Шепелюк з 1952 року проживає на Бердичівщині, працює у школах району – викладає українську літературу та мову. З початку 1980-х років, фактично перебуваючи вже на пенсії, присвячує себе створенню музею історії села Терехове та англійського письменника, уродженця Терехового, Джозефа Конрада. Ним зібрана низка матеріалів, створено експозиції нового музею, який відкрив свої двері 5 грудня 1987 року. Микола Шепелюк став першим директором цього закладу, він доклав багато зусиль для налагодження зв'язків з вченими-конрадознавцями Росії, Польщі, Великої Британії, США, Франції. Діяльність музею високо оцінена як в Україні, так і за кордоном – у 1993 році йому присвоєно звання "Народний", а Микола Шепелюк отримав звання "Заслужений працівник культури і мистецтв" Республіки Польщі. Помер Микола Юхимович Шепелюк 3 березня 2007 року, похований у селі Завітне Вільшанського району Кіровоградської області.
Мир стал более лояльным к убийцам. Не знаю, сколько еще русские террористы должны сбить Боингов, чтобы мировое сообщество вмешалось, и остановила гибель невинных людей – похоже смерти украинских женщин и детей никак не влияют на мировое сообщество. Сегодня произошло ужасное военное преступление. Боевики обстреляли из минометов и системы "Град" колону беженцев в Луганской области. Об этом "Украинской правде" сообщил руководитель пресс-центра ОК "Север" Анатолий Прошин.
20 серпня під час робочої поїздки Бердичів та Житомир відвідає міський голова Львова, віце-президент Асоціації міст України Андрій Садовий. Очільник Львову приїде з метою обміну досвідом у комплексному розвитку міста та обговорення реформи місцевого самоврядування.
У районі населених пунктів Амвросіївка і Шахтарськ Донецької області 14 серпня бердичівські артилеристи потрапили в оточення проросійських бойовиків. Батько одного з бійців повідомив, що 2-й дивізіон 5-батареї 26-ї бригади, в тому числі 5 самохідних артилерійських установок, знаходилися в повному оточенні. В той же день, близько 19:30 артилеристів однієї з батарей 26 бригади, які потрапили в оточення, вивели з-під обстрілу терористів.
Сегодня большое количество бердичевлян проходят службу в рядах ВС Украины и добровольческих батальонах. Многие из них уже находятся в зоне АТО, воюя с врагами нашей страны, другие – проходят подготовку перед отправкой на фронт. Сегодня уже ни для кого не секрет, что война на Востоке становиться все меньше похожа на АТО, и больше – на полноформатную войну с использованием тяжелого вооружения и профессиональных военных специалистов с обоих сторон. Что происходит в зоне АТО в реальности, понять трудно. Пока официальные источники говорят о трудных победах, в город просачивается информация о тяжелейшей ситуации, в которой смешалось предательство и героизм, любовь к Украине и деньгам… В Украине много героев, но и сволочей, увы, предостаточно…
Девід Вільям Духовни або Духовний - американський актор, найбільш відомий за ролями агента Фокса Малдера в серіалі "Секретні матеріали" і Хенка Муді в серіалі "Californication" (За обидві отримав "Золотого глобуса") навесні цього року зрозумів що за національністю є українцем. "Я виріс, думаючи, що я росіянин, тільки для того, щоб раптово дізнатися, що завжди був українцем. Ніколи не пізно змінюватися", - повідомив актор на своїй сторінці у соц.мережі. Але, як виявилося, насправді Девід Духовни зовсім не росіянин і навіть не українець, він корінний бердичівський єврей.
у Бердичеві збанкрутувала одна з найстаріших мануфактурних фірм – фірма купця першої гільдії Давида Магазанника. Як повідомляла московська щоденна газета "Русское слово", в пасиві фірми – мільйони рублів. Родина купця ще деякий час проживатиме у місті, але у 1915 році Магазанники виїздять до Москви. У 1919 році їх родинний будинок по вулиці Войкова буде націоналізований, на сьогодні у цьому будинку знаходиться загальноосвітня школа №11.
1892 р. —
цензорами міста Києва затверджена ("дозволена") "Инструкція кучерамъ Бердичевской городской железной дороги". В цій інструкції, яка містила 14 параграфів, встановлювались вимоги до кучерів славнозвісної конки, що проходила по вулиці Білопільській (нині це вулиця Європейська) від залізничного вокзалу до Успенського собору.
Вже традиційно, протягом кількох років, серпень – футбольний місяць для Бердичева. Саме наприкінці серпня у Бердичеві відбуваються два престижні футбольні турніри серед юнаків - Всеукраїнський турнір пам’яті Заслуженого тренера України Анатолій Пузача та Всеукраїнський турнір на призи Почесного громадянина міста Бердичева Леоніда Копитка.
Одну ескізну пропозицію щодо прибудови та дві – стосовно реконструкції розглянули нещодавно члени архітектурно-містобудівної ради.
Першим до уваги фахівців було представлено ескіз прибудови бенкетної зали та готелю до вже існуючого ресторанно-готельного комплексу на вулиці Володарського. Замовник планує добудувати до свого приміщення на придбаній земельній ділянці бенкетний зал площею 330 квадратних метрів. У ньому будуть дві функціональні зони – танцювальна та обрядова, також передбачено вестибюль, кімнату для офіціантів та кімнату для зберігання музичної апаратури. На другому поверсі добудови розташуються одно-двомісні готельні номери спрощеного типу. Фасадне оздоблення буде прив’язане до стилю вже існуючого ресторанного комплексу.
рішенням виконкому міської Ради №530 від 15 серпня 2001 року за вагомий внесок у вирішенні соціально-економічних проблем територіальної громади міста Бердичева, популяризацію продукції вітчизняного товаровиробника, велику благодійну допомогу та враховуючи звернення колективу ВАТ "Бердичівський пивоварний завод" Леону Романовичу Ліпецькому присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". На цьому відзначення заслуг Леона Романовича перед міською громадою не завершиться: за внесок у розвиток міста Леон Романович Ліпецький відзначений Орденом Бердичева "За заслуги" (№2), а Указом Президента України Віктора Ющенко Леона Романовича у вересні 2005 року нагороджено орденом "За заслуги" третього ступеня.
1968 р. —
цього дня прийнято в експлуатацію дитячий садок-ясла машинобудівного заводу "Прогрес", які розташувались у триповерховому будинку по вул. Карла Лібкнехта, 86 (нині вулиця Європейська).
1921 р. —
з метою відновлення роботи водопроводу, який був зруйнований під час Громадянської війни, а машинна станція (забезпечувала роботу водопостачання) – під час пожежі у липні 1920 року, у Бердичеві побудовано нове приміщення для машинної станції. У цьому приміщенні розмістили відремонтоване обладнання.
1901 р. —
у місті відкрилася сільськогосподарська та промислово-реміснича виставка. Опівдні настоятель місцевого собору о. Андрієвський відслужив молебень, на якому були присутні київський губернатор Ф.Ф. Трєпов з дружиною, голова Київського сільськогосподарського товариства князь М.В. Рєпнін та інші урядовці. Головою виставки став один з найбільш прогресивних землевласників повіту Андрій Іванович Косіч. До відкриття виставки ним було випущено книжку "Бердичев и Бердичевский уезд". У бердичівській виставці взяли участь 286 експонентів. Після її закриття 214 експонатів були удостоєні почесних дипломів та медалей. Виставка засвідчила, що місто продовжує зберігати певне торгове і промислове значення, однак основна частина капіталів була вже спрямована на вирощування цукрових буряків і виробництво цукру. Так, 9 цукрових заводів Бердичівського повіту виробляли цукру у 20 разів більше, ніж потрібно було для задоволення потреб місцевого ринку.
1815 р. —
цього дня відбувся обряд урочистого закладення храму і спорудження нового фундаменту навколо стін старої дерев'яної Успенської церкви. Розпочалось будівництво нової, вже кам’яної, церкви Успіня Божої Матері – архітектурної перлини Бердичева, яка згодом була знищена більшовицькою владою у 1936 році.
1765 р. —
у цей день у Бердичеві розпочинався щорічний Успенський ярмарок, що тривав 6 тижнів. Під час ярмарку населення в Бердичеві з приїжджими збільшувалось вчетверо, приїжджі на ярмарок розташовувались на околицях міста, ставили свої намети. В місті торгівля йшла у різних місцях: ятках, сходках (нині Соборна площа), в старому місті (біля мурів кляштора-фортеці).
З початком серпня наше місто вже неодноразово сколихували страшні звістки про загибель наших земляків у зоні АТО. А скільки зараз надходить таких у різні куточки України? Гинуть молоді люди - чиїсь діти, онуки, батьки, чоловіки, вірні товариші. Вони поклали свої життя за нас, за Батьківщину. А чи гідні ми такої жертви? Свої амбіції, інтереси ми ставимо вище за інших. Ми розумні на словах, які далеко не завжди підкріплюються вчинками. Ми критикуємо інших, а самі при цьому нічого не робимо. Навколо стільки бруду, невже ще не прийшов час почати з нього вибиратися? Хоча б заради світлої пам’яті наших захисників.
Ідеш рідним містом у справах або прогулюєшся святковим днем, мимоволі милуєшся силуетами його старовинних будівель і новобудов, його зеленим квітучим обрамленням, і немає у місті куточку, де б не росли дерева і не радували погляд квіти. Це його жителі, за доброю традицією, з любов’ю озеленюють і прикрашають свій життєвий простір — рідне місто.
В Бердичеве Житомирской области в водоеме обнаружили труп женщины.
Об этом Житомир.info сообщили в пресс-службе УМВД Украины в Житомирской области.
«13 августа, около 15.00, в Бердичеве в реке Гнилопять был обнаружен труп женщины, возрастом ориентировочно 35-50 лет. Погибшая была в ночной рубашке. Следов насильственной смерти на ее теле не обнаружено», - поинформировали в УМВД.
Вчера, в Житомире, в 12.00 состоялась встреча активистов Бердичевской самообороны, во главе с Сергеем Адамъяком, с губернатором Житомирской области. В ходе общения стороны обменялись мнениями о вопросах социально-экономического развития Бердичевского региона, выработали общую позицию государственного подхода к решению региональных проблем, обсудили подходы к решению кадровых вопросов в Бердичевском районе. Встреча прошла конструктивно, и однозначно пойдет на пользу развитию самоуправления и демократических институтов гражданского обсщества.
Саме так прокоментували свої дії бердичівські підприємці, котрі працюють на Центральному ринку. Досі вони були небагатослівними з приводу того, скільки грошей на потреби армії вони зібрали до скриньок, що на території ринку, та кому допомогли.
у Бердичеві на 59-у році життя від серцевого нападу помер Віктор Дмитрович Коржук (1945-2004) – фотожурналіст місцевої газети "Земля Бердичівська" ("Радянський шлях"), член Національної спілки журналістів України, Заслужений журналіст України. Віктор Коржук є автором популярних збірок оповідань "Рассказы по-бердичевски" та "Рассказы по-бердичевски. 2", у яких розповідає про людей та життя рідного міста у 60-80-ї роки минулого століття. Похований Віктор Дмитрович Коржук у Бердичеві в секторі почесних поховань міського кладовища по вулиці Войкова.
2002 р. —
рішенням виконкому міської Ради за багаторічну плідну працю в органах державної влади і в галузі освіти, активну громадсько-політичну діяльність, спрямовану на соціально-економічний розвиток міста, Бражнику Івану Юхимовичу – завідувачу відділенням післядипломної освіти Бердичівського політехнічного коледжу, присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Іван Юхимович Бражник у 1951 році приїздить до Бердичева, працював спочатку заступником директора Бердичівського машинобудівного технікуму, згодом — директором. З 1962 по 1975 рік Іван Юхимович працює першим секретарем Бердичівського міському КП України. Помер Іван Бражник 4 березня 2005 року, похований у Бердичеві на міському кладовищі в секторі почесних поховань.
Міський голова Василь Мазур заявив, що він хоче чути, що ігрових автоматів в Бердичеві немає, як і грального бізнесу. Про це він заявив під час доповіді про криміногенну обстановку Олега Войтюка, в.о. начальника Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області. Питання залів з гральними автоматами, які продовжують функціонувати в місті було підняте новим членом виконкому Сергієм Адам’яком, представником Самооборони Бердичева та району. Самооборонівця обурив той факт, що зали продовжують спокійнісінько працювати, просто змінивши вивіску, тож він поцікавився у правоохоронця, чи є якісь зрушення в даному напрямку, які саме кроки робляться для припинення їхньої незаконної діяльності.
Одну ескізну пропозицію щодо прибудови та дві – стосовно реконструкції розглянули нещодавно члени архітектурно-містобудівної ради. 
