Поки місто перебувало у виборчій агонії, життя працівників суду йшло за звичним сценарієм. Проходили засідання, приймалися рішення, виносилися вердикти.
Нещодавно судом була розглянута, на перший погляд, звична справа – викрадення автомобіля. Тільки заплатити за «пригоду» прийдеться, не зовсім звичну суму для її учасника.
А було це так… Прийшов якось до одного чоловіка приятель. Вони посиділи, добряче випили (за свідченням обвинуваченого десь 0,5 л горілки і 4 л пива) і, близько першої ночі, зазбирався гість додому. Чоловік, як привітний господар, вирішив провести гостя. По дорозі, біля сусідського будинку, вони натрапили на автомобіль, який осиротіло стояв біля воріт, ніби випрошуючи, щоб хтось його «пригрів».
І один з чоловіків, «пошкодувавши» сиротинця, вирішив привласнити «безгоспне» майно. Шарпнувши за двері, які відразу піддалися його не точному, але сильному рухові, він забрався у салон автомобіля. І як у фільмі–бойовику спробував за допомогою дротів завести автомобіль. Та довготривалі спроби були марними. Тоді новоспечений водій покликав друга, щоб той підштовхнув. Таким чином, за допомогою «ручного» двигуна, тобто товариша, горе-водіям вдалося подолати шлях, довжиною метрів 250.
|