у греко-католицькій громаді Бердичева цього дня здійснили Акт освячення власного храму – храму в ім'я Святого Рівноапостольного князя Володимира і Священномученика Йосафата, який знаходиться по вулиці Котовського, 19. Споруджений на кошти громади за підтримки численних меценатів, храм став видимим результатом тривалої праці релігійної громади, яка відродилась у Бердичеві двадцять років тому – саме на початку жовтня 1994 року в місті було проведено першу Службу Божу цієї конфесії. Акт освячення провів преосвященнійший Владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської Архиєпархії УГКЦ, йому співслужили адміністратор міської громади Св. Йосафата ієрей Іван Цихуляк, адміністратори релігійних громад з Житомира, Чуднова, Вакуленчуків та інших міст України. Детальніше...
2005 р. —
у Бердичеві на центральному пляжі проходять зйомки художнього фільму "Біля річки" ("У реки") німецько-українського режисера Єви Нейман (виробництво Одеської кіностудії). Фільм створений на основі оповідання Фрідріха Горенштейна
"Старушки". "Біля річки" — це один чудовий день з життя двох жінок похилого віку, матері і дочки, які все життя прожили разом. У фільмі знялись відомі російські актриси Ніна Русланова та Марія Поліцеймако. Фільм вийшов у прокат у 2007 році, всеукраїнська прем’єра відбулась 30 серпня 2007 року в Одесі. Також фільм увійшов в основну програму Московського Міжнародного кінофестивалю 2007 року. Фільм-учасник 36-го Роттердамського міжнародного кінофестивалю у 2007 році. Детальніше...
1984 р. —
через 30 років після закриття Бердичівського музею-заповідника в місті відкривається краєзнавчий музей. Зайнятися збором матеріалів, а потім і очолити музей було запропоновано вчителю історії з більш як 30-річним стажем, колишньому директору середньої школи №14 Онисії Степанівні Блажкун. Для розміщення експонатів музею було виділено одне з приміщень поряд з середньою школою №5, в якому до цього знаходилась дитяча бібліотека. Зібраного ентузіастами матеріалу вистачило для того, щоб відкрити три тематичні зали та етнографічний куточок. Музейна рада, головою якої став 2-й секретар міськкому КПУ Роман Рафаїлович Петронговський, надавала посильну допомогу в проведенні ремонтних робіт в приміщенні музею, в організаційних питаннях при створенні експозиції, в повсякденній роботі. Обсяг виконаних робіт був великий: художні роботи виконували місцеві художники Петро Павлович Кучук та Микола Софронович Яцюк, викладачі місцевої дитячої художньої школи; меблева фабрика на замовлення виготовила стенди, на підлогу – паркетне покриття; швейна фабрика пошила спеціальне взуття для відвідувачів; приміщення обладнали відповідною сигналізацією.
1934 р. —
в Латгалії, одній з частин Латвії, в учительській родині народився Міцкевич Амвросій Вікентійович – отець-пралат, священик Римо-Католицької Церкви. Сімейне виховання, навколишнє оточення схилили Амвросія до вибору життєвого шляху у вірі. Він навчається у Ризькій духовній семінарії, де навчається і його брат Бернард. Та лише через десять років після закінчення семінарії – 26 жовтня 1969 року – відбувається його свячення. З жовтня 1969 року отець Амвросій починає працювати у Бердичеві, в каплиці на вулиці Чуднівській. У 1992 році римо-католицькій парафії місцева влада повертає храм Святої Варвари, і о. Амвросій стає його настоятелем. День у день отець Амвросій виконує свої священицькі обов’язки: відправляє Божу Службу, сповідає, катехізує, проповідує. І так триває 27 років. За ці роки отець Амвросій своєю самовідданою працею заслужив глибоку повагу священиків, монахинь, вірян та місцевої влади. Сьогодні о. Амвросій є настоятелем парафії Блаженного Гонората у місті Коростень, куди його запросив єпископ-ординарій Києво-Житомирської дієцезії Ян Пурвінський.
1918 р. —
у Бердичеві народився Олексій Антонович Огнев’юк (1918-2008) – педагог, директор середньої школи №2, Почесний громадянин Бердичева. Олексій Огнев’юк був учасником Великої Вітчизняної війни, нагороджений орденом Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, орденом "За мужність" 3-го ступеня, більше ніж 20 медалями, Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР. У повоєнний час працював у Бердичеві на різних відповідальних посадах: інструктором міського комітету КПУ, завідуючим відділом культури виконкому Бердичівської міської Ради депутатів трудящих, секретарем виконкому Бердичівської міської Ради. З 1964 по 1969 рік та з 1975 по 1993 рік Олексій Огнев'юк очолює міську середню школу №2. Саме за його керівництва школа №2 стає одним з кращих навчальних закладів міста Бердичева.
1809 р. —
двадцять п’ятого тішрея 5570 року за іудейським календарем (за григоріанським календарем ця дата в залежності від року випадає на один з днів наприкінці вересня – початку жовтня місяця) помер Леві-Іцхак Бердичівський (1740-1809) – видатний праведник, один з духовних лідерів свого покоління, який народився близько 1740 року в Галіції у містечку Гусаков. З 1785 року Леві Іцхак – рабин у Бердичеві. Він є автором численних книг по хасидизму, на відміну від других хасидів дозволив відвідувати синагогу простому люду. Похований Леві Іцхак Бердичівський у Бердичеві на єврейському кладовищі. На його могилі було споруджено кам'яний шатер – у відповідності з його заповітом, без усякого напису. Ця могила до сих пір приваблює до Бердичева численних паломників. Дата смерті рабина Леві-Іцхака Бердичівського за григоріанським календарем не є фіксованою, оскільки цей календар не співпадає з іудейським (місячним) календарем. Річницю смерті рабина його прихильники відзначають лише за іудейським календарем.
Останнім часом, із незавидною регулярністю, бердичівляни почали відчувати на собі комунальні негаразди. Навіть неозброєним оком проглядається у цьому певна система. Складається враження, що хтось дуже зацікавлений у тому, щоб у передвиборчий період саботувати роботу комунальних служб.
Представники «Об’єднання «Самопоміч» звернулися до суду з вимогою скасувати реєстрацію кандидатів від ВО «Батьківщина» до Житомирської міської ради через недотримання гендерної квоти.
Фактично, цілий місяць вересень головним політичним ньюсмейкером у Бердичеві була міська організація партії «Батьківщина». Воно й не дивно: доки інші партії формували свої виборчі списки та готували програми, з якими йтимуть до виборців, «Батьківщина» займалася зміною керівництва, членів партії та створювала інші інформаційні приводи на зразок захоплення комунальних приміщень. - See more at:
В Бердичевской городской избирательной комиссии вчера закончилась регистрация кандидатов, желающих принять участие в местных выборах. Согласно решению комиссии, на выборы идет одиннадцать партий, всего зарегистрировано ровно триста кандидатов в депутаты Бердичевского городского совета от разных политических сил и восемь претендентов на должность мэра города. На заседании городской избирательной комиссии, которое состоялось в среду, 30 сентября, было принято решение по четырех политических партиях и троих кандидатов в мэры, которые ранее подали все необходимые документы на регистрацию.
Здається, списки тих, хто у Бердичеві прагнутиме на жовтневих виборах-2015 потрапити до влади, остаточні і оскарженню не підлягають: принаймні, на момент спілкування голови міської виборчої комісії зі знімальною групою «ВІК», ті з кандидатів, хто бачить себе у ролі Бердичівського міського голови та ті партії, що намагатимуться потрапити до місцевого парламенту, про свої наміри вже заявили.
Сьогодні в Житомирському суді слухалась справа про те, що Бердичівська районна виборча комісія відмовила в реєстрації кандидатам з провладного блоку «Солідарність» в зв’язку з малою кількістю жінок в їхньому списку. До суду подали два позови: від партійної організації та від безпосередньо від людини, яка займалась в районній організації підготовкою документів та кандидатів.
в Бердичеві проходять Другі Дні польської культури, на відкриття яких прибули численні гості: депутат Верховної Ради України Михайло Ковалко, заступник голови Житомирської обласної державної адміністрації Ігор Рафальський, редактор газети "Mozaіka Berdyczowska" Лариса Вермінська, виконуючий обов’язки посла Республіки Польща в Україні Войцех Зайончковський та консул Кшиштоф Свідерек. Доброю традицією стало проведення творчих виставок і конкурсів: виставка робіт фотографа Кшиштофа Грабовського, конкурс літературних творів "Польща та Україна в Європі без кордонів" та художній конкурс "Папа – паломник на Україні". Вперше відбувся бізнес-форум "Бердичів-2001" за участю представників економічно-торгового відділу Посольства та Генерального Консульства Республіки Польща, представників польських та польсько-українських фірм і підприємців з Бердичева. Після цього бізнес-форуму було засновано дві польсько-українські фірми "Укрполпласт" та "Полларстиль".
2001 р. —
в рамках Других Днів польської культури, що проходять у Бердичеві, на стадіоні машинобудівного заводу "Прогрес" пройшов футбольний матч між командами священиків України та Польщі. Матч закінчився з рахунком 1:7 на користь поляків. Детальніше...
2001 р. —
у Києві вперше відбувся чемпіонат України з кіокушинкай карате серед хлопчиків віком від 7 до 13 років. Команда бердичівської Дитячої федерації на чолі з її директором Віктором Гуменюком зайняла 14-е загальнокомандне місце серед 38 команд України.
1994 р. —
в міській середній школі №2 (нині – гуманітарна гімназія №2) проходить перший і, як згодом виявилось, останній екзамен з музики.
1972 р. —
в Бердичеві розпочала свою діяльність школа прапорщиків, яку розмістили в чотириповерховій будівлі на Елінгу. Школа готує молодих прапорщиків за 16-а спеціальностями. Серед них старшини рот, старші техніки танкових рот, командири ремонтних взводів, командири взводів ПЗРК (переносних зенітно-ракетних комплексів), начальники складів. Керівниками школи в різні роки були Анатолій Гопта, Петро Новогребелець, Геннадій Кушков, Василь Качковський, Віктор Рябушко, Михайло Польовий, Олександр Пенський та інші. За час свого існування школа прапорщиків дала путівку в життя 20-ти тисячам молодих прапорщиків. Розформували школу прапорщиків у 2002 році, на її базі створили 66-й навчальний центр з підготовки сержантів, який згодом також закрили.
1945 р. —
на Червоній горі поряд з військовим містечком в будинку, побудованому у 1912 році, сформовано Бердичівський гарнізонний будинок офіцерів (нині 30-й гарнізонний Будинок офіцерів). Він входить до складу Львівського військового округу з безпосереднім підпорядкуванням політуправлінню Львівського військового округу. Першим начальником будинку офіцерів став старший лейтенант Іван Михайлович Єгоров. Основна мета Будинку офіцерів – культурно-виховна та просвітницька робота з військовослужбовцями гарнізону та членами їх сімей, організація дозвілля військовослужбовців, самодіяльної та художньої творчості.
З примарами рекету 90х років нам доводиться боротись вже півроку. Найчастіше зіштовхуємось з тими, кого, за їх словами, кришує Ярош. Свіженькі новини для вас – Ярош перевірено не в курсі що він когось кришує . А кришуємі здуваються одразу ж, як ми представляємось хто ми і рєзко забувають прізвище команданта Правого Сектора.
Война принесла много горя в семьи украинцев, в особенном долгу мы перед теми матерями, женами и детьми, которые в мясорубке в зоне АТО потеряли своих сыновей, мужей и отцов. Их не вернешь, и именно поэтому у тех, кто действительно любит наш народ и страну, надеется на то, что все наши жертвы в степях Донбасса не зря, грызет сердце вопрос: «А все ли мы сделали для того, чтобы наши парни не погибли?».
Мы уже поднимали в своих публикациях тему работы сотрудников архитектурной инспекции в Бердичеве. И вот неожиданная новость пришла из Житомира, где при получении взятки задержали служащего архитектурно-строительной инспекции.
Як ми вже повідомляли, на місці готелю «Дружба» після реконструкції постане житловий комплекс. На перед сесійній депутатській комісії обранцям бердичівської громади показали кілька ескізних пропозицій майбутнього будинку
у гарнізонному Будинку офіцерів відбулись змагання з шахів "Меморіал Віктора Турчановича", присвячені пам'яті нашого земляка Віктора Євгеновича Турчановича – відомого шахіста та педагога. В змаганнях брали участь майже двадцять спортсменів з Бердичева, Житомира та Малина. Переможцем змагань став наш земляк, кандидат у майстри спорту Олександр Вінарчук. Друге місце посів майстер спорту з Житомира Ігор Випханюк, третє місце – у кандидата в майстри спорту бердичівлянина Дениса Крошнякова. Друзі та учні Віктора Турчановича висловили надію, що такі змагання стануть традиційними в нашому місті.
цього дня бердичівляни відзначили свято міста Бердичева. Свято пройшло під девізом "Місто, в якому ми живемо". Урочистості пройшли на Жовтневій площі. Під звуки фанфар свято відкрив голова виконкому міської Ради Олексій Хилюк. У своїй промові він згадав про історичне минуле, сьогодення міста, плани та перспективи соціально-економічного розвитку. Після покладання до підніжжя пам’ятника Володимиру Леніну гірлянд та живих квітів програму свята продовжили колективи художньої самодіяльності. По закінченні концерту під марші духових оркестрів колона учасників свята пройшла від Жовтневої площі до парку культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка. Директор парку відпочинку Лев Тартаковський повідомив, що всі дитячі розваги цього дня будуть працювати безкоштовно. Увечері відбувся святковий феєрверк.
1981 р. —
в селі Бистрик Бердичівського району помер Гаврило Григорович Богун (1901-1981) – педагог, краєзнавець, дослідник археології, історії та етнографії Бердичівщини. У 1950-1970 рр. ним було виявлено і досліджено археологічні пам'ятки різних епох та культур як на території Бердичівщини, так і за її межами. Гаврило Богун зібрав значну кількість крем'яних виробів, фрагментів посуду пізнього неоліту, а також виявив рештки поселень епохи бронзи в 7-ми селах на південний схід від Бердичева, поселення скіфського часу (VII-III ст. до н.е.) в 16-ти селах, рештки поховань І пол. І тис. обстежив у 18-ти селах. Похований Гаврило Григорович Богун у селі Бистрик на північній околиці села, у південній частині кладовища. У 2001 році на могилі встановлена стела з чорного лабрадориту (висота 3 м) з вибитим портретом й присвятним написом.
1937 р. —
в Бердичеві після ремонту відновлює свою роботу водо-світло-грязелікарня, що знаходилася на вулиці Агеєвській. У наступні десятиліття – це відділення фізіотерапевтичних процедур міської поліклініки для дорослих на вулиці Димитрова.
1922 р. —
в місті Перм (РФ) у сім'ї службовця народився Шевирін Валентин Михайлович (1922-1994) – учасник Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу. Валентин Шевирін на фронті з 1943 року, на кінець війни здійснив 409 бойових вильотів, у 92-х повітряних боях збив 19 літаків противника. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року за мужність, відвагу і героїзм, проявлені у боротьбі з німецько-фашистськими завойовниками, старшому лейтенанту Валентину Шевиріну присвоєно звання Героя Радянського Союзу. З 1954 року в званні капітана Валентин Михайлович виходить у запас. Проживає у Бердичеві, працює оператором у виробничому управлінні магістральних газопроводів. Помер Валентин Михайлович Шевирін у 1994 році, похований у військовому секторі загальноміського кладовища по вулиці Войкова.
1906 р. —
у Миколаївській церкві перед її закриттям для будівництва тут нової кам’яної церкви була відправлена остання Божественна літургія. Храм в цей день не зміг помістити всіх людей: народ прийшов попрощатися з Миколаївською церквою, яка на протязі останніх 160 років була місцем їх чистосердечних молитов.
1806 р. —
для нагляду за Миколаївською та Успенською церквами і місцевим благочинним у Бердичів направляється
"выпускник Волынской духовной семинарии, смотритель и учитель высших риторических классов, присутствующий священник Консистории иерей Марк Варжанский". У рекомендованому листі до Матвія Радзивілла, власника Бердичева, єпископ написав, що Марк Варжанський
"муж ученый и добродетельный… на него, Ваше Сиятельство, воззрите со свойственным Вам человеколюбием, милостию и благоволением". Марк Варжанський став третім за ліком настоятелем Миколаївської церкви (1806-1809).
1758 р. —
в приміщенні кляштору Босих кармелітів відкрито католицьку школу та друкарню Преподобної Діви Марії. Адмісію цього привілею та дозвіл на друкування книжок релігійного змісту монастирю надав кафедральний канонік, київський генеральний візитатор Франтішек Замбжицький розпорядженням від 20 травня цього ж року.
1688 р. —
в містечку Дятлово (нині районний центр Гродненської області, Білорусь) в княжому роді Радзивіллів гербу "Труби" народився Микола Фаустін Радзивілл (1688-1746) – князь, державний діяч Великого князівства Литовського. Його батьком був канцлер великий литовський Домінік Микола Радзивілл (1653-1697), матір – перша дружина князя Анна Маріанна Полубінська, яка походила зі знатного князівського роду Полубінських. Микола Радзивілл за своє життя був мечником великим литовським, воєводою новогрудським (1729-1746), отримав військове звання генерал-лейтенант (1725). У 1710 році Микола Радзивілл одружується з Варварою Завіш, яка вносить до родини Радзивіллів як свій посаг Бердичів та бердичівські маєтності. Миколай Фаустін і Варвара Радзивілли започаткували родинну лінію, називану з тієї пори "бердичівською". Бердичів стає власністю Радзивіллів на наступні майже два століття.
“Він Свій” народний депутат Олександр Ревега відомий добрими справами не тільки в Бердичеві, але й по всій Україні. Однак, як стало відомо, вчора у першому читанні Верховна Рада не підтримала проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення соціальної справедливості та недопущення зубожіння населення (№1085) і Олександр Ревега – серед тих нардепів, які не проголосували «за» і навіть «проти», він просто не голосував.
Цього не вчать у ВУЗах на лекціях з філософії чи теорії управління, але це знає кожен більш-менш розумний чиновник-бюрократ: «Якщо не можна побороти якесь соціальне явище, треба його організувати і очолити».
Коли хліб на столі, то стіл — престіл, а коли хліба ні шматочка, тоді стіл - лиш гола дошка, каже народна мудрість. І дійсно, як би не протестували дієтологи, хлібо-булочні вироби є найбільш популярними харчовими продуктами. Як не прикро, але після останнього подорожання борошняної випічки українці, а особливо – соціально незахищені верстви населення, пенсіонери - вимушені економити і на цьому. Воно і не дивно, адже хліб подорожчав практично удвічі, а зарплати і пенсії залишилися без змін.
19 мая 2015 года, под руководством судьи Бердичевского суда Корбута В.В., состоялось первое заседание по иску о защите чести и достоинства депутата Житомирского областного совета Александра Нехворовского к редактору сайта Бердичев Деловой на сумму шестьдесят тысяч гривен.
Просмотров: 359 
.jpg)
Останнім часом, із незавидною регулярністю, бердичівляни почали відчувати на собі комунальні негаразди. Навіть неозброєним оком проглядається у цьому певна система. Складається враження, що хтось дуже зацікавлений у тому, щоб у передвиборчий період саботувати роботу комунальних служб. 
19 мая 2015 года, под руководством судьи Бердичевского суда Корбута В.В., состоялось первое заседание по иску о защите чести и достоинства депутата Житомирского областного совета Александра Нехворовского к редактору сайта Бердичев Деловой на сумму шестьдесят тысяч гривен.
