Для нашого міста стало великою традицією увіковічувати пам’ять про героїв-захисників України, які мужньо боролися за цілісність нашої держави та полягли від лютої кулі ворога.
13 жовтня, напередодні Свята Покрови Пресвятої Богородиці, Дня українського козацтва та, відтепер, Дня захисника України ще одна пам’ятна дошка загиблому бердичівлянину з’явилася на фасаді СЗОШ №17.
Зорі на бердичівському політичному небосхилі так зійшлись, що на засідання, де посадовці рятували міську лазню від повного відключення за борги, не потрапив жоден з представників засобів масової інформації.
А ті, хто розставив обабіч доріг тисячі щитів марно витрачають гроші народу. Краще б вони допомогли цими грошима бідним чи хворим. Дехто з присутніх на зустрічі бердичівлян про себе не погодився з таким твердженням київського політика, адже бігборди Радикальної партії в місті все-таки є і чимало. Але, про все по порядку.
Медична галузь у нашому місті нагадує равлика у своїй хатці з окремим всесвітом у ній. На людей, які намагаються щось довести чи вказати на лікарську помилку, мешканці цього мікрокосмосу дивляться великими очима, як на прибульців, які хочуть зруйнувати їхній ідеальний світ. Всі випадки невдоволення якістю медичних послуг у Бердичеві лікарі відбивають, мов щитом, старим гаслом: «У нас все добре». З таким, зарядженим оптимізмом і перевіреним часом, поглядом на світ, не страшні будь які скарги обурених пацієнтів.
15 жовтня о 08:03 до служби порятунку «101» надійшло повідомлення про пожежу у приватному житловому будинку, у селі ст. Солотвин Бердичівського району. Рятувальникам зателефонував сільський голова, який помітив вогонь на даху будівлі.
Бердичівські боксери знову підтверджують свою майстерність на змаганнях найвищого рівня. Декілька днів тому у Запоріжжі завершився Чемпіонат України з боксу серед чоловіків до 22 років. У змаганнях взяли участь найсильніші боксери України, серед них два бердичівських боксери: вихованець СК «Крос» (директор – Олег Сікорський) - Максим Чулячеєв та Ілля Пільовін, який нині представляє Київську область.
Нарешті здоровий глузд переміг бюрократію – у Бердичеві набуло чинності рішення про скасування оплати за користування ліфтом для мешканців першого поверху.
цього дня в Бердичеві урочисто відчинив свої двері для городян один із найбільших російських банків – АТ "Сбербанк Россії". У представництві цієї банківської установи кажуть, що це перше таке відділення, відкрите у районному центрі на території області. Керуючим бердичівським відділенням банку став Броніслав Гіневський, який до цього обіймав посаду керуючого місцевим відділенням банку "АВАЛЬ". Новий банк розмістився у приміщенні колишнього магазину №1, який був добре відомий бердичівлянам як магазин Каца – саме Михайло Йосипович Кац більш як 38 років був завідуючим цього магазину, що підпорядковувався бердичівському змішторгу. За часів керівництва Михайла Каца забезпечення продовольчими товарами та обслуговування у магазині були одними з кращих у місті.
2003 р. —
у Бердичеві по вулиці Карла Лібкнехта (нині вулиця Європейська) урочисто відкрито щойно відбудований бульвар, який відроджено на честь заслуженого тренера СРСР, Почесного громадянина міста Бердичева Віталія Олексійовича Лонського (1927-2004). Також в цей день на бульварі почесними громадянами Бердичева, молоддю та керівництвом міста було висаджено перші дерева – молоді липи. Детальніше...
1973 р. —
згідно з рішенням виконкому міської Ради депутатів з цього дня були закриті існуючі кладовища по вулиці Пушкіна (російське, польське, старовірів), по вулиці Леніна (єврейське) та по вулиці Рози Люксембург (Троїцьке кладовище) і надалі поховання тут заборонені. З цього ж дня відкривається нове загальноміське кладовище по вулиці Войкова, в районі будинку №92 (згодом кладовище отримало власну поштову адресу – вул. Войкова, 98) для поховання померлих усіх національностей по секторах, на які воно розділено. Перед тим декілька років працівниками міськкомунгоспу проводились підготовчі роботи, створювались окремі сектори для поховання людей різних релігійних конфесій. Утворено сектори: почесних поховань, православний, римо-католицький, єврейський, військовий. Згодом, з заповненням секторів та розширенням площі нового кладовища, його поділ на релігійні конфесії нівелювався, нині поховання проводяться без врахування релігійної приналежності померлих.
1919 р. —
основні частини Української Галицької армії (УГА) під тиском більшовицьких військ полишили Бердичів, залишивши тільки бронепоїзд та невеликий загін прикриття. Українська Галицька Армія була регулярною армією проголошеної 19 жовтня 1918 року Західноукраїнської Народної Республіки і сформувалась довкола ядра раніше існуючого у складі австро-угорської армії легіону Українських Січових Стрільців та інших українських формацій. Цікаво, що активну участь в УГА брали галицькі євреї, які сформували окрему військову одиницю, що у військових списках з'єднання значилась як "Жидівський пробойовий курінь", офіційна ж назва була "Пробойовий курінь І Корпусу Галицької Армії". У Бердичеві своєю поведінкою під час несення служби і своєю гуманністю курінь заслужив довіру населення, і командир куреня поручник С. Ляйнберг отримав від міської громадської управи повноваження провести мобілізацію єврейської молоді. Командування І Корпусу УГА дозволило мобілізацію й водночас дало час на відпочинок і переформування. Завдяки цьому курінь поповнився добровольцями – бердичівськими євреями та українцями.
1895 р. —
при шкіряному заводіКарла Шленкера для дітей робітників заводу відкрито однокласне третє міське училище. Училище утримувалося за рахунок коштів, які виділяв завод. В наступні роки завідуючим училища було призначено Прохора Афанасійовича Крука, який закінчив учительську семінарію у 1902 році. Законоучителем православного віросповідання був священик Григорій Степанович Левітський, який закінчив духовну семінарію. Законовчителем римо-католицького віросповідання був ксьондз Адальберт Кобець. Також вчителем в училищі працювала Вікторія Василівна Крук, яка закінчила гімназію. Училище проіснувало до революційних подій 1917 року, було ліквідоване з приходом радянської влади та подальшою націоналізацією шкірзаводу.
Боротьба зі сміттям та недбалими городянами, які засмічують своє рідне місто – це проблема не тільки Бердичева, а й усіх міст, як великих так і маленьких.
Хоча Бердичівська районна рада, можливо, проживе лише цю, скорочену каденцію, але боротьба за місця в ній передбачається нелегка. Це можна зрозуміти зі списку кандидатів, поданих політичними партіями. Серед кандидатів багато фермерів, керівників сільськогосподарських підприємств, активістів громадського та політичного рухів, підприємців, і навіть, колишній голова райдержадміністрації, відсидівший більше року в СІЗО, Олег Антонович Шевчук
25 жовтня в Україні будуть проходити місцеві вибори, в ході яких будуть обиратись не лише депутати обласних, міських та районних рад і міські голови, але й сільські голови та депутати сільських рад. І якщо про першу частину списку виборці вже починають дізнаватись з рекламних плакатів, безкоштовних газет в поштових скриньках чи бігбордів обабіч доріг та вулиць, то інформація про сільських голів та депутатів сільради рідко виходить за межі сільських дошок оголошень та пересудів в приміському автобусі.
На відстані 13-ти кілометрів від Бердичева 10-го жовтня упродовж дня лунали постріли. Це проходили змагання по стендовій стрільбі, уперше за 20 років. Завдяки спонсорам, Бердичівське товариство мисливців та рибалок організувало змагання і долучило до них представників міста і району. У фінансових питаннях 50 % допомоги надав спонсор.
Поки у місті Бердичеві намагаються відродити футбол, в Бердичівському районі вже давно паралельно розвивають альтернативні види спорту, і особливих успіхів у цьому досягла команда «ЖДУ БКПЕП-Старт», яка займається хокеєм на траві. Цей відносно новий для України вид спорту лише недавно набув популярності серед молоді, проте в нашій державі вже є багато професійних команд, які приймають участь у різноманітних змаганнях та Чемпіонатах, так що в Україні за хокеєм на траві – велике майбутнє. Це давно зрозуміли у місті Вінниці, де мабуть найбільше займаються розвитком незвичного для багатьох спорту, і саме тут постійно проводять Чемпіонати України.
За підозрою у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до загибелі жителя м. Бердичева, працівники міліції затримали його колишню дружину. Триває досудове розслідування.
Суд визнав недійсним договір оренди Андрієм Федірком земельної ділянки площею 68 га на території Великоп’ятигірської сільської ради Бердичівського району та зобов’язав його повернути земельну ділянку.
О пів на п’яту ранку в ніч з 6-го на 7-ме жовтня у Бердичівській центральній міській лікарні пацієнт покінчив життя самогубством. Чоловікові було 68 років. Він проходив лікування у терапевтичному відділенні, котре на п’ятому поверсі. Чоловік вистрибнув з вікна своєї палати.
Минулого року у перші дні жовтня у родину Сідлецьких прийшла звістка про загибель їхнього сина на сході України. Сергієві було тридцять років. Буквально місяць десантник не дожив до 31-го Дня народження.
Що в першу чергу потрібно місту і його мешканцям для того, щоб рухатись вперед? Відповіді на це питання можна побачити у передвиборчих програмах кандидатів на посаду міського голови. Своїм бачення майбутнього Бердичева поділився в одній з соцмереж претендент на крісло міського голови Олег Сітяшенко, виклавши програму первинних дій. У ній ви не побачите обіцянок зробити місто чистим, вирішення проблеми безпритульних тварин, або запевнень у тому що з кранів бердичівлян бігтиме прозора і чиста, мов сльоза дитини, вода. Ні, і ще раз ні. Цей кандидат робить ставку на безкоштовну, децентралізовану медицину і енергозберігаючі технології.
Суд визнав недійсним договір оренди Андрієм Федірком земельної ділянки площею 68 га на території Великоп’ятигірської сільської ради Бердичівського району та зобов’язав його повернути земельну ділянку.
