на 83 році життя перестало битися серце учасника Великої Вітчизняної війни Шабельника Олексія Андрійовича (1926-2008). Олексій Шабельник народився 25 березня 1926 року на хуторі Вербський Павлоградського району Дніпропетровської області. З 1956 року проживає у Бердичеві, працює на машинобудівному заводі "Прогрес". 16 років – з 1970 по 1986 рік – Олексій Андрійович очолював колектив Бердичівського ордена Трудового Червоного Прапора заводу "Прогрес", вивів завод в один ряд з кращими підприємствами – виробниками складного обладнання для провідних галузей народного господарства. За активну участь у громадсько-політичному житті міста рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 13 березня 1986 року №169 Шабельнику Олексію Андрійовичу було присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". У 2006 році міському Палацу культури, який свого часу був збудований заводом "Прогрес" як заводський Палац культури і техніки, присвоєно ім’я Олексія Шабельника. Похований Олексій Шабельник в Бердичеві на міському кладовищі по вулиці Войкова в секторі почесних поховань.
1998 р. —
розпорядженням №267 міського голови Бердичева юридично зареєстровано Бердичівське регіональне товариство краєзнавців, що було створене у квітні 1994 року. Головою регіонального товариства обрано директора загальноосвітньої школи №11, краєзнавця Павла Степановича Скавронського.
1990 р. —
протягом 14 та 15 травня на пустирі старого єврейського кладовища, що по вулиці Леніна, було проведено ексгумацію частини могил, в чому прийняли участь відповідні спеціалісти. Ними встановлено, що тут дійсно знаходяться групові поховання розстріляних у 1937-1938 pp. людей – жителів Бердичева та округи. Цих людей звинуватили у зраді Вітчизни та розстріляли в приміщенні НКВС по вулиці Дзержинського, мертвих закопали на території НКВС. Вже після війни у 1957 році під час спорудження на цьому місці ковбасного цеху артілі "Харчовик" будівельниками було виявлено чотири групових поховання, з яких впродовж декількох місяців вибрали останки понад 400 людей. Тоді ж останки таємно перепоховали на території діючого на той час єврейського кладовища.
1934 р. —
постановою ЦК КП(б)У встановлені ціни на квитки в кінотеатрах, в т.ч. бердичівських. Їх вартість не повинна становити більше 25 коп., а в театрі – не більше 1 руб. Кінотеатри повинні 7% від загальної кількості квитків виділяти безкоштовно для дітей з малозабезпечених сімей.
на 83 році життя перестало битися серце учасника Великої Вітчизняної війни Шабельника Олексія Андрійовича (1926-2008). Олексій Шабельник народився 25 березня 1926 року на хуторі Вербський Павлоградського району Дніпропетровської області. З 1956 року проживає у Бердичеві, працює на машинобудівному заводі "Прогрес". 16 років – з 1970 по 1986 рік – Олексій Андрійович очолював колектив Бердичівського ордена Трудового Червоного Прапора заводу "Прогрес", вивів завод в один ряд з кращими підприємствами – виробниками складного обладнання для провідних галузей народного господарства. За активну участь у громадсько-політичному житті міста рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 13 березня 1986 року №169 Шабельнику Олексію Андрійовичу було присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". У 2006 році міському Палацу культури, який свого часу був збудований заводом "Прогрес" як заводський Палац культури і техніки, присвоєно ім’я Олексія Шабельника. Похований Олексій Шабельник в Бердичеві на міському кладовищі по вулиці Войкова в секторі почесних поховань.
1998 р. —
розпорядженням №267 міського голови Бердичева юридично зареєстровано Бердичівське регіональне товариство краєзнавців, що було створене у квітні 1994 року. Головою регіонального товариства обрано директора загальноосвітньої школи №11, краєзнавця Павла Степановича Скавронського.
1990 р. —
протягом 14 та 15 травня на пустирі старого єврейського кладовища, що по вулиці Леніна, було проведено ексгумацію частини могил, в чому прийняли участь відповідні спеціалісти. Ними встановлено, що тут дійсно знаходяться групові поховання розстріляних у 1937-1938 pp. людей – жителів Бердичева та округи. Цих людей звинуватили у зраді Вітчизни та розстріляли в приміщенні НКВС по вулиці Дзержинського, мертвих закопали на території НКВС. Вже після війни у 1957 році під час спорудження на цьому місці ковбасного цеху артілі "Харчовик" будівельниками було виявлено чотири групових поховання, з яких впродовж декількох місяців вибрали останки понад 400 людей. Тоді ж останки таємно перепоховали на території діючого на той час єврейського кладовища.
1934 р. —
постановою ЦК КП(б)У встановлені ціни на квитки в кінотеатрах, в т.ч. бердичівських. Їх вартість не повинна становити більше 25 коп., а в театрі – не більше 1 руб. Кінотеатри повинні 7% від загальної кількості квитків виділяти безкоштовно для дітей з малозабезпечених сімей.
на 83 році життя перестало битися серце учасника Великої Вітчизняної війни Шабельника Олексія Андрійовича (1926-2008). Олексій Шабельник народився 25 березня 1926 року на хуторі Вербський Павлоградського району Дніпропетровської області. З 1956 року проживає у Бердичеві, працює на машинобудівному заводі "Прогрес". 16 років – з 1970 по 1986 рік – Олексій Андрійович очолював колектив Бердичівського ордена Трудового Червоного Прапора заводу "Прогрес", вивів завод в один ряд з кращими підприємствами – виробниками складного обладнання для провідних галузей народного господарства. За активну участь у громадсько-політичному житті міста рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 13 березня 1986 року №169 Шабельнику Олексію Андрійовичу було присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". У 2006 році міському Палацу культури, який свого часу був збудований заводом "Прогрес" як заводський Палац культури і техніки, присвоєно ім’я Олексія Шабельника. Похований Олексій Шабельник в Бердичеві на міському кладовищі по вулиці Войкова в секторі почесних поховань.
1998 р. —
розпорядженням №267 міського голови Бердичева юридично зареєстровано Бердичівське регіональне товариство краєзнавців, що було створене у квітні 1994 року. Головою регіонального товариства обрано директора загальноосвітньої школи №11, краєзнавця Павла Степановича Скавронського.
1990 р. —
протягом 14 та 15 травня на пустирі старого єврейського кладовища, що по вулиці Леніна, було проведено ексгумацію частини могил, в чому прийняли участь відповідні спеціалісти. Ними встановлено, що тут дійсно знаходяться групові поховання розстріляних у 1937-1938 pp. людей – жителів Бердичева та округи. Цих людей звинуватили у зраді Вітчизни та розстріляли в приміщенні НКВС по вулиці Дзержинського, мертвих закопали на території НКВС. Вже після війни у 1957 році під час спорудження на цьому місці ковбасного цеху артілі "Харчовик" будівельниками було виявлено чотири групових поховання, з яких впродовж декількох місяців вибрали останки понад 400 людей. Тоді ж останки таємно перепоховали на території діючого на той час єврейського кладовища.
1934 р. —
постановою ЦК КП(б)У встановлені ціни на квитки в кінотеатрах, в т.ч. бердичівських. Їх вартість не повинна становити більше 25 коп., а в театрі – не більше 1 руб. Кінотеатри повинні 7% від загальної кількості квитків виділяти безкоштовно для дітей з малозабезпечених сімей.
Вечером 6 мая на железнодорожной станции Бердичев-Житомирский нашли двоих мужчин с множественными колотыми ранениями. Выяснилось, что людей травмировал обычной отверткой их собутыльник.
в приміщенні загальноосвітньої школи села Швайківка Бердичівського району відкрито музейну кімнату воїнів-інтернаціоналістів. Ініціатором створення музею стала районна організація ветеранів афганської війни і зокрема В.М. Жиганов. Підтримали цю ініціативу та забезпечили організацію музею в школі директор Ірина Степанівна Трохимчук та весь педагогічний і учнівський колективи. В урочистостях з нагоди відкриття музею взяли участь голова райдержадміністрації М.М. Коваль, завідуючий районним відділом освіти A.A. Опанасюк, керівник місцевого господарства, воїн-інтернаціоналіст М.В. Плисківський, сільський голова Л.І. Демченко, група воїнів-афганців, делегація вертолітної бригади, що дислокувалася в селі Радянське, жителі села, учні.
2001 р. —
цього дня в місті Нетанія (Ізраїль) в день відзначення Дня пам'яті і примирення (Дня Перемоги) відбулась вже традиційна зустріч колишніх бердичівлян біля пам’ятного знаку загиблим у Другій Світовій війні. Детальніше...
1982 р. —
по вулиці Леніна, 43, у щойно збудованому багатоповерховому будинку урочисто відкрито нове приміщення центральної аптеки №122. Площа нової аптеки становить 400 кв. м., у штаті медичної установи нараховується 46 чоловік, завідуюча аптекою – Г.В. Мельник. Аптека перейшла сюди зі старого приміщення по вулиці Карла Лібкнехта, а туди після ремонту перейде аптека №46 (нині районна аптека №46, яка припинила своє існування у 2011 році). Перерізав червону стрічку перед входом до нового приміщення аптеки голова виконкому міської Ради Костянтин Степура.
1980 р. —
напередодні Дня Перемоги учні 2-го класу середньої школи №2 разом з вчителями і батьками посадили біля приміщення школи алею Пам'яті.
1971 р. —
біля середньої школи села Райгородок Бердичівського району урочисто відкрито пам’ятник-бюст Героя Радянського Союзу Вадима Клавдійовича Олійника, який свого часу навчався у цій школі. Автор бюсту – Кізюк В.Г. На відкритті були присутні мати Героя Марія Ксенофонтівна, сестра Аліма Клавдіївна, представники влади, учні школи. У 1981 році, коли у селі Райгородок була побудована та відкрита нова загальноосвітня школа, бюст В.К. Олійника та меморіальну дошку було перенесено до нової школи.
1965 р. —
на фасаді міської восьмирічної школи №13, що знаходиться по вул. Красіна (згодом тут розташовувався міжшкільний навчально-виробничий комбінат), де навчався керівник підпільної комсомольсько-молодіжної групи Володимир Завадський, встановлено меморіальну дошку в пам'ять про героя-комсомольця. Напис на дошці: "1941-1945. Здесь в 1938 г. окончил школу руководитель комсомольского подполья в период Великой Отечественной войны Завадский Владимир Юлианович. Расстрелян 18 февраля 1943 года". В тексті напису допущена неточність: згідно з архівними матеріалами, дата розстрілу – 22 січня 1943 року.
1965 р. —
Указом Президії Верховної Ради СРСР за особливі заслуги в організації і керівництві Житомирським підпільним обкомом партії, мужність і героїзм, проявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників у період Великої Вітчизняної війни секретарю Житомирського підпільного обкому КП(б)У Шелушкову Григорію Івановичу присвоєно звання Герой Радянського Союзу (посмертно). Григорій Іванович Шелушков (1899-1943) – партійний функціонер, тривалий час проживав у Бердичеві, був секретарем партійного комітету машинобудівного заводу "Прогрес", згодом – інструктором Бердичівського райкому партії. З початком Великої Вітчизняної війни Григорій Шелушков став один з організаторів та керівників підпільного і партизанського руху на Житомирщині. Створений штаб партизанського руху на чолі з Григорієм Шелушковим фактично виконував функції підпільного обкому Комуністичної партії. Наприкінці 1942 року на Житомирщині вже діяло близько 75-и підпільних організацій і груп (у тому числі 12 райкомів), які об'єднували майже 2,5 тисячі осіб. Але 25 травня 1943 року провокатори видали ворогові керівників штабу. Був заарештований і Григорій Шелушков. 30 травня 1943 після жорстоких тортур у катівнях гестапо Григорія Івановича Шелушкова розстріляли.
1948 р. —
цього дня машинобудівний завод "Комсомолець" рапортує про дострокове виконання п'ятимісячної програми відновлення виробництва та розвитку. Піврічний план працівники заводу також виконали достроково. Додатково країні надано 41 прес "Комсомолець", майже 10 тонн пічного литва, 12 тонн возових втулок. Продуктивність праці на одного робітника в цей час складає 142% від нормативної.
в селі Никонівка нині Бердичівського району Житомирської області народився Кащук Аркадій Павлович (1923-1994) – педагог, який тривалий час очолював середню школу №11 міста Бердичева. Ще в дитинстві Аркадій Павлович проявив неабиякі здібності до навчання. Відразу після Великої Вітчизняної війни, яку пройшов від початку та до кінця, розпочалася його педагогічна діяльність – спочатку він працює вчителем і директором Кикишівської семирічної школи Бердичівського району, а з 1962 по 1983 рік (більше двадцяти років) працює директором восьмирічної школи №11 міста Бердичева. Багато років підряд Аркадій Кащук обирався депутатом Бердичівської міської ради народних депутатів, був головою депутатської групи мікрорайону "Загребелля". За багаторічну працю по навчанню та вихованню підростаючого покоління Аркадію Кащуку присвоєно звання Заслужений вчитель Української РСР.
1748 р. —
княгиня Варвара Радзивілл на спомин душі свого померлого чоловіка, власника Бердичева Миколи Радзивілла, у власних володіннях задумала побудувати нову греко-католицьку церкву та присвятити її на честь небесного покровителя свого чоловіка – святителя Христова і Чудотворця Миколая, архієпископа Мир Лікійських. Саме цього дня вона отримала дозвіл на це, затверджений
"Михайлом Прокоповичем униатским официалом". Разом з дозволом княгиня отримала і план церкви, з вівтарем на схід, як про це сама і просила. Так розпочалась історія бердичівської, ще дерев'яної, Свято-Миколаївської церкви.
В 9 утра перед зданием Бердичевского медицинского колледжа собралось около ста человек, в том числе родители погибшей студентки Олексиюк Катерины. Люди хотели встретиться с директором Бердичевского медицинского колледжа, чтобы получить от него объяснения по поводу самоубийства студентки и выяснить причины, которые привели к трагедии.
06 травня 2015 року о 14:00 годині в каб.32 приміщення виконавчого комітету(пл.Центральна, 1) відбудеться 64 позачергова сесія Бердичівської міської ради.
Питання, які виносяться на порядок денний:
1. Про виділення матеріальної допомоги.
2. Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки
Добре, що наш інформаційний простір наповнений не тільки негативними новинами, але й хорошими звістками. Однією з таких звісток є повернення на Житомирщину зведеного загону міліціонерів, які протягом місяця забезпечували правопорядок на Луганщині.
Очередной успех дерегуляции! Кабинет министров Украины отменил государственное и муниципальное регулирование тарифов на пассажирские перевозки, кроме железнодорожных. Соответствующее решение закреплено постановлением правительства № 240 от 25 марта 2015 года.
Сегодня город Бердичев «кипит» от ужасных версий причин самоубийства студентки 3-го курса Бердичевского медицинского колледжа Олексиюк Катерины. Напомним читателям, веселая и общительная девчушка из села Вербовка Олексиюк Катерина, неожиданно для всех, покончила с собой 1 мая 2015 года в родительском доме.
У Бердичівському медичному коледжі черговий гучний скандал. 1 травня покінчила життя самогубством студентка коледжу, третьокурсниця Катерина Олексіюк. Дівчина наклала на себе руки у рідному селі Вербівка, що під Хмельником.
Зграя дітлахів, що бавилася травневими вихідними на тирсовому полі стадіону десятого навчально-виховного комплексу запевняє: у них прицільно стріляли. Поки діти гралися й бігали, почули звук пострілів. Спершу, кажуть, не надали цьому значення. Та згодом пролунали ті ж звуки знову. Дитяча цікавість узяла верх, тож вилізли на дах прилеглих до стадіону гаражів. Побачивши, що з приватного будинку поблизу ціляться у них, не на жарт перелякалися. На додачу, кажуть, ще й добру порцію лайки почули.
У зв’язку з проведенням заходів, приурочених 70–й річниці Великої Перемоги, 09.05.2015 рух автомобільного транспорту за центральними вулицями міста буде організовано наступними чином:
у Бердичеві на Соборній площі біля Вічного вогню стартував традиційний щорічний автопробіг, присвячений святу Дня Перемоги. Ось вже майже півстоліття автопробіг організовує Бердичівська автошкола ТСОУ. Під час автопробігу ветерани війни відвідали братські могили радянських воїнів, що загинули під час звільнення Бердичівщини у 1943-1944 рр. Особливістю цьогорічного автопробігу стало те, що вперше в ньому по стану здоров'я не змогли прийняти участь жоден ветеран Великої Вітчизняної війни, який звільняв Бердичів від ворога у грудні 1943 – січні 1944 року. Детальніше...
1995 р. —
рішенням виконкому Бердичівської міської Ради на ознаменування 50-річчя Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні, за участь у визволенні Бердичева від німецько-фашистських загарбників колишньому заступнику командира батальйону 333-го гвардійського стрілецького полку Личову Данилу Івановичу присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева".
1990 р. —
при вході на територію старого єврейського кладовища, що по вулиці Леніна, встановлено пам’ятний знак загиблим в результаті геноциду євреям. На пам’ятнику викарбовано зірку Давида та напис на ідиш та російській мові:
"В память евреям Бердичева, павшим в борьбе с фашизмом в годы Великой Отечественной войны и мирным жителям расстреляных фашистами 1941-1945". Біля пам'ятника в честь його встановлення пройшов траурний мітинг, організований Товариством єврейської культури Бердичева. Безпосередню участь у встановленні пам'ятника приймали активісти товариства Давид Юхимович Крис, Лев Семенович Тартаковський, Микола Гельбер, Геннадій Рапопорт та інші.
1970 р. —
колона бердичівських мотоциклістів-комсомольців на чолі з секретарем міськкому ЛКСМУ Олександром Гребінкою вирушила з Бердичева у Київ до Холму Слави, де горить Вічний вогонь на могилі Невідомого солдата. Факелом, привезеним з цього місця, 9 травня буде запалено Вічний вогонь біля підніжжя обеліска учасникам комсомольсько-молодіжного підпілля на Радянській (нині Соборній) площі.
1937 р. —
в Бердичеві відбувся масовий велокрос імені партійного діяча Станіслава Косіора. У велокросі взяли участь 6172 учасника.
Шановні жителі Житомирщини!
Упродовж усього періоду нестабільності та вкрай напруженої ситуації в державі ви проявляли мудрість, виваженість та послідовність дій для подолання виниклих негативних процесів, недопущення розпалювання ворожнечі та проявів сепаратизму в нашому краї.
У Всеукраїнському Санктуарії Матері Божої Святого Скапулярія відбулась Всеукраїнська зустріч богопосвячених осіб. Понад 250 священиків, монахів та монахинь зі всієї України прибули до Всеукраїнської святині, щоб спільно долучитись до святкування Року Богосвяченого життя, який проголосив Папа Римський Франциск. Організаторами цього паломництва виступили отець Доброслав Копистеринський, Голова Конференції Старших Настоятелів Чоловічих Чернечих Інституцій Римсько-Католицької Церкви та сестра Анна Кліпацька, Голова Конференції Старших Настоятельок Жіночих Чернечих Інституцій Римсько-Католицької Церкви.
Вода – джерело життя. Ця істина відома кожному з самого дитинства. Не секрет, що питна вода є головним регулятором більшості процесів в людському організмі, а її якість визначає стан нашого здоров’я: за твердженням ВООЗ, більш як 80% хвороб, котрі має людина, пов’язані з незадовільною якістю води, яку вона вживає. Отож від вибору питної води, а також напоїв, виготовлених на основі цієї життєво важливої рідини, напряму залежить наше самопочуття, здоров’я кожної родини, а отже і нації.
Зразковий театр пісні «Краплинки» ось уже 20 років радує жителів міста і навіть України своєю творчістю, тому й не дивно, що їхні шанувальники повністю заповнили святкову залу з нагоди ювілею улюблених артистів.
Просмотров: 429 
