Буквально кілька публікацій тому ми друкували подяку працівникам ЖЕКу №7 від мешканців будинків, що вони обслуговують, як знову слова вдячності линуть на їх адресу. Цього разу - від жителів Червоної гори.

Оркестром та хлібом-сіллю зустрічали пізно ввечері 16-го лютого на території 26-ї Бердичівської артилерійської бригади своїх побратимів – бійців уславленого 12-го батальйону «Київ». Близько півсотні героїв, котрі прибули до військової частини, – то не просто бойові соратники бердичівських артилеристів – вони, можна сказати, їхні охоронці та оборонці. Сформований переважно за рахунок добровольців-киян, 12-й батальйон одним із перших взявся викорінювати сепаратистів та агресорів з російськими триколорами у зоні АТО. Завжди билися, як леви, не раз зазнавали важких ран. Одну із таких ворожі «Смерчі» нанесли киянам під Дмитрівкою: тоді пекельний вогонь розніс мало не все батальйонне майно і техніку, та найстрашніше – забрав життя кількох славних синів України. Не раз «Київ» бив ворога пліч-о-пліч із бердичівськими «Богами війни», і зрештою, військовим командуванням було вирішено офіційно підпорядкувати 12-й батальйон Міністерству оборони та ввести його до складу 26-ї артбригади. «Київ» став ротою і почав забезпечувати супровід, охорону й оборону наших артилерійських підрозділів.

Поступово, крок за кроком, увійшла до нашої країни кровопролитна війна, яка триває вже майже рік. За цей час багато хто з нас усвідомив, що це таке – бути українцем і справжнім патріотом рідної землі, готовим померти за свою Батьківщину, за мирне небо над головою, за краще майбутнє своїх дітей. Ще з самого початку оголошення Антитерористичної операції, декотрі з військовозобов’язаних бердичівлян одразу записалися у добровольчі батальйони, щоб зі зброєю у руках стати на заваді ворогу. Інших призвали до лав Збройних Сил України вже під час першої-третьої хвиль мобілізації. Я був серед числа тих, хто призивався під час третьої черги, несподівано для себе у тридцять років змінивши професію журналіста на солдатський камуфляж розвідника 54-го розвідувального батальйону міста Новоград-Волинського. Для багатьох жителів Бердичева війна, що триває на Сході України, вважається чимось далеким, незрозумілим та тим, що не торкається особисто його. Що ми знаємо про події, які відбуваються там, на передовій? Лише те, що подають з екранів телевізорів та шпальт газет. А це – зібрані сухі факти про кількість обстрілів та загальне число вбитих і поранених. Адже, насправді, жодні новини не можуть передати те пекло, через яке пройшли наші військовослужбовці, виконуючи свій обов’язок перед державою та українським народом. Лише тоді війна стає близькою тобі, коли зіштовхуєшся з нею особисто…

З нагоди Дня Героїв Небесної Сотні
20 лютого о 15.00 год. на площі Центральній відбудеться спільний молебень.
Запрошуємо до участі.

Роман Огурківський, боєць 26-ї Бердичівської артилерійської бригади, ледь не згорів живцем під час вибуху. Сталося це торік у травні. Відтоді українські лікарі зробили те, у що й самі майже не вірили, - закрили 85 відсотків опіків шкіри і врятували Романові життя. А вже американські реабілітологи поставили бійця на ноги. Але, щоб повернутися до нормального життя, Романові потрібне подальше лікування.

Традиційне підведення підсумків, року, що минув, відбувається на звітних зустрічах бердичівського міського голови Василя Мазура з населенням міста. Першими дізнатись про досягнення і плани на майбутнє, а також задати низку питань, мали змогу мешканці Червоної Гори. В актовому залі ЗОШ№12, де власне й відбувалась дана зустріч, зібрались не лише містяни, але й керівники різних галузей та організацій, які могли б відповісти на всі питання, що виникнуть в ході зібрання.

Дотримання цих заходів дозволять вам знизити ризик від небезпеки на льоду.

- Знайдіть для початку стежку або сліди на льоду. Якщо їх немає, позначте з берега маршрут руху. 

- Подивіться заздалегідь, чи немає підозрілих місць: лід може бути неміцним біля стоку води (наприклад, із ферми або фабрики);

тонкий або крихкий лід поблизу кущів, очерету, під кучугурами, у місцях, де водорості вмерзли у лід; обминайте ділянки, покриті товстим прошарком снігу - під снігом лід завжди тонший; тонкий лід і там, де б'ють ключі, де швидкий плин або струмок впадає в річку; особливо обережно спускайтеся з берега: лід може нещільно з'єднуватися із сушею, можливі тріщини, під льодом може бути повітря.

Если бы в Бердичеве издавался аналог журнала «Forbes», в нем бы вышла интересная статья о финансовых достижениях бердичевских миллионеров за 2014 год. Но в Бердичеве нет такого журнала – уж очень скромные в Бердичеве миллионеры, а налоговые инспекторы умеют читать не только отчеты за квартал. Поэтому Бердичев BIZ придется взять на себя этот груз ответственности, и рассказать о битве финансовых империй, подконтрольных местным начинающим олигархам Алексею Побережному и Виталию Березовенко.

Чи любите Ви дорогу? Коли ти сидиш, дивишся у вікно, в наушниках лунає улюблена музика?… Я, особисто, дуже люблю, але нагода послухати класну музику чи, принаймні, посидіти в маршрутці виникає вкрай рідко. Я б сказала навіть, що такі дні можна перерахувати на пальцях однієї руки. Весь цей опис – точно не про поїздку в Бердичівській маршрутці. Мало того, що ми вже змирилися з водіями категорії «профі», які так водять транспортний засіб, ніби везуть мішки з картоплею, а не людей, і майже не дивляться на дорогу. Та й самі люди, що їздять маршрутками викликають страх, оскільки подивившись на їхню поведінку, задумуєшся, а чи дійсно я знаходжуся в цивілізованому соціумі? В маршрутці тобі і масаж зроблять, і сумку віднімуть, і по ногах потопчуться.

В прошедшую субботу в Житомире, в зале для конференций отеля «Украина», состоялась отчетно-выборная партийная конференция Житомирской областной партийной организации Радикальной партии Ляшко (РПЛ). На партийную конференцию прибыло 68 делегатов из всех районных и городских партийных организаций Житомирской области. Так же в работе конференции принял участие народный депутат Украины от РПЛ Попов И.В.

Працівники Бердичівського міського відділу міліції розкрили «за гарячими слідами» вбивство жителя одного з сіл Бердичівського району.

З другої спроби парламенту вдалося змінити персональний склад окремих своїх комітетів.

Л Андрій Казаченко — справжній бердичівський герой, учасник війни, яка триває на сході держави. На жаль, у ході бойових дій Андрій був тяжко поранений, втратив ногу. Нині потребує серйозних коштів для продовження лікуванні і реабілітації.

Цю людину називали «українським Андерсеном», на її творах – світлих, казкових і життєвих водночас – виростали тисячі радянських, а згодом українських дітлахів, ім’я її незмінно викликало на обличчях добру посмішку, і народилася ця людина у Бердичеві. Всеволод Нестайко… 85-річчя славетного класика дитячої літератури відзначили у міській бібліотеці для дітей.

Відкриттям меморіальних дощок вшанують пам’ять чотирьох загиблих у зоні АТО бердичівських героїв. Зовсім недавно Бердичів схиляв голову у глибокій жалобі, ховаючи Олександра Пителя, Олександра Венгера, Сергія Ковтуна та Юрія Панасюка, і ось на останньому засіданні виконавчого комітету було вирішено вшанувати їхній подвиг встановленням пам’ятних дощок.