У Бердичеві життя кипить, не стоїть на місці, і кожен день приносить нам цікаві і нестандартні події. Винахідливість місцевих мешканців іноді не те що дивує, а просто перевертає людську свідомість з «ніг на голову».
Бердичівський рафінадний завод відзначив 75-річчя з дня свого заснування. Дирекція, партійне бюро, заводський комітет профспілок та комітет комсомолу запросили керівництво Бердичева та працівників заводу до Будинку культури заводу прийняти участь у святкуванні. У програмі свята було заплановано проведення екскурсії по заводу. Того ж дня на заводі відкрили кімнату бойової і трудової слави, де були розміщені стенди з матеріалами: фотографії, пожовклі вирізки з газет, інші документи, що розповідали про роки громадянської війни та інтервенції, довоєнних п'ятирічок і часу Великої Вітчизняної війни, відбудови, по суті другого народження підприємства та його розквіту. Також гостей розважав вокально-інструментальний ансамбль із Азербайджану "Поющие чинары". Детальніше...
1950 р. —
у лютому в приміщеннях колишнього будинку кармелітських священиків, що знаходиться на території монастиря, розміщується міське професійне будівельне училище №3. Училище проіснувало в стінах монастиря до 1983 року, доки не переїхало до нового навчального комплексу, збудованого по вулиці Котовського. На даний час колишній будинок священиків займає Музей історії міста Бердичева.
Сучасний автомобіль швидкої допомоги отримали артилеристи 26 бердичівської бригади у подарунок від датчан. Гості з північної європейської країни днями завітали в Бердичів, щоб передати такий цінний презент військовим. Всього в Україну представники датської волонтерської організації привезли три легкових автомобіля «Швидкої допомоги» закуплені в Швейцарії. Два з них вже відправилось до українських військових на Донеччину в артемівську лікарню та волонтерській групі з Пісок, а один прибув у наше місто для артилеристів.
Бердичев продолжает радовать накалом политической борьбы. Благодаря военной хитрости мэра Бердичева Василия Мазура и героической юности политиков новой волны, сегодня за счастье народа борются только в Бердичевском районе. Борются жестко и принципиально.
Вимушені біженці з Донецької та Луганської областей та АР Крим, які прибувають у наше місто можуть звертатись за допомогою в управління праці та соціального захисту населення з усіх питань – відзначив Олег Павліківський, начальник управління праці та соціального захисту населення.
Буквально кілька публікацій тому ми друкували подяку працівникам ЖЕКу №7 від мешканців будинків, що вони обслуговують, як знову слова вдячності линуть на їх адресу. Цього разу - від жителів Червоної гори.
Одну з зупинок по вулиці Вінницькій, біля Дитячого світу, відповідні служби міста перенесли. Тепер маршрутки і автобуси, що їдуть у напрямку Червоної Гори, зупиняються майже навпроти НВК №4. Оскільки зроблено це комунальними службами було лише вчора, 17 лютого, чимало водіїв зупиняються на звичному місці неподалік перехрестя, де на початку тижня сталось ДТП
Оркестром та хлібом-сіллю зустрічали пізно ввечері 16-го лютого на території 26-ї Бердичівської артилерійської бригади своїх побратимів – бійців уславленого 12-го батальйону «Київ». Близько півсотні героїв, котрі прибули до військової частини, – то не просто бойові соратники бердичівських артилеристів – вони, можна сказати, їхні охоронці та оборонці. Сформований переважно за рахунок добровольців-киян, 12-й батальйон одним із перших взявся викорінювати сепаратистів та агресорів з російськими триколорами у зоні АТО. Завжди билися, як леви, не раз зазнавали важких ран. Одну із таких ворожі «Смерчі» нанесли киянам під Дмитрівкою: тоді пекельний вогонь розніс мало не все батальйонне майно і техніку, та найстрашніше – забрав життя кількох славних синів України. Не раз «Київ» бив ворога пліч-о-пліч із бердичівськими «Богами війни», і зрештою, військовим командуванням було вирішено офіційно підпорядкувати 12-й батальйон Міністерству оборони та ввести його до складу 26-ї артбригади. «Київ» став ротою і почав забезпечувати супровід, охорону й оборону наших артилерійських підрозділів.
Поступово, крок за кроком, увійшла до нашої країни кровопролитна війна, яка триває вже майже рік. За цей час багато хто з нас усвідомив, що це таке – бути українцем і справжнім патріотом рідної землі, готовим померти за свою Батьківщину, за мирне небо над головою, за краще майбутнє своїх дітей. Ще з самого початку оголошення Антитерористичної операції, декотрі з військовозобов’язаних бердичівлян одразу записалися у добровольчі батальйони, щоб зі зброєю у руках стати на заваді ворогу. Інших призвали до лав Збройних Сил України вже під час першої-третьої хвиль мобілізації. Я був серед числа тих, хто призивався під час третьої черги, несподівано для себе у тридцять років змінивши професію журналіста на солдатський камуфляж розвідника 54-го розвідувального батальйону міста Новоград-Волинського. Для багатьох жителів Бердичева війна, що триває на Сході України, вважається чимось далеким, незрозумілим та тим, що не торкається особисто його. Що ми знаємо про події, які відбуваються там, на передовій? Лише те, що подають з екранів телевізорів та шпальт газет. А це – зібрані сухі факти про кількість обстрілів та загальне число вбитих і поранених. Адже, насправді, жодні новини не можуть передати те пекло, через яке пройшли наші військовослужбовці, виконуючи свій обов’язок перед державою та українським народом. Лише тоді війна стає близькою тобі, коли зіштовхуєшся з нею особисто…
бердичівська середня школа №3, якою керує Фелікс Броніславович Пашківський, стала центром польського культурно-освітнього відродження в Бердичеві. Цього дня тут відбулись установчі збори, на яких створено міськрайонне відділення Польського культурно-освітнього товариства на Україні. На зустрічі з представниками громадськості міста й району прибули консул Генерального консульства Польської Республіки в Києві Юзеф Рощик, голова Польського культурно-освітнього товариства в Україні Станіслав Шалацький, голова обласної організації цього товариства Валентин Грабовський. Вони обговорили шляхи розвитку культурних зв’язків польськомовного населення, яке проживає на Бердичівщині, з Польщею, адже на цей час у місті та районі проживає біля 6 тисяч поляків, тобто близько 4% мешканців. Також намічено напрямки роботи новоствореного відділення товариства на найближчий час.
1882 р. —
у лютому введено в дію новозбудоване шосе Житомир-Бердичів.
Роман Огурківський, боєць 26-ї Бердичівської артилерійської бригади, ледь не згорів живцем під час вибуху. Сталося це торік у травні. Відтоді українські лікарі зробили те, у що й самі майже не вірили, - закрили 85 відсотків опіків шкіри і врятували Романові життя. А вже американські реабілітологи поставили бійця на ноги. Але, щоб повернутися до нормального життя, Романові потрібне подальше лікування.
Традиційне підведення підсумків, року, що минув, відбувається на звітних зустрічах бердичівського міського голови Василя Мазура з населенням міста. Першими дізнатись про досягнення і плани на майбутнє, а також задати низку питань, мали змогу мешканці Червоної Гори. В актовому залі ЗОШ№12, де власне й відбувалась дана зустріч, зібрались не лише містяни, але й керівники різних галузей та організацій, які могли б відповісти на всі питання, що виникнуть в ході зібрання.
Дотримання цих заходів дозволять вам знизити ризик від небезпеки на льоду.
- Знайдіть для початку стежку або сліди на льоду. Якщо їх немає, позначте з берега маршрут руху.
- Подивіться заздалегідь, чи немає підозрілих місць: лід може бути неміцним біля стоку води (наприклад, із ферми або фабрики);
тонкий або крихкий лід поблизу кущів, очерету, під кучугурами, у місцях, де водорості вмерзли у лід; обминайте ділянки, покриті товстим прошарком снігу - під снігом лід завжди тонший; тонкий лід і там, де б'ють ключі, де швидкий плин або струмок впадає в річку; особливо обережно спускайтеся з берега: лід може нещільно з'єднуватися із сушею, можливі тріщини, під льодом може бути повітря.
Если бы в Бердичеве издавался аналог журнала «Forbes», в нем бы вышла интересная статья о финансовых достижениях бердичевских миллионеров за 2014 год. Но в Бердичеве нет такого журнала – уж очень скромные в Бердичеве миллионеры, а налоговые инспекторы умеют читать не только отчеты за квартал. Поэтому Бердичев BIZ придется взять на себя этот груз ответственности, и рассказать о битве финансовых империй, подконтрольных местным начинающим олигархам Алексею Побережному и Виталию Березовенко.
Чи любите Ви дорогу? Коли ти сидиш, дивишся у вікно, в наушниках лунає улюблена музика?… Я, особисто, дуже люблю, але нагода послухати класну музику чи, принаймні, посидіти в маршрутці виникає вкрай рідко. Я б сказала навіть, що такі дні можна перерахувати на пальцях однієї руки. Весь цей опис – точно не про поїздку в Бердичівській маршрутці. Мало того, що ми вже змирилися з водіями категорії «профі», які так водять транспортний засіб, ніби везуть мішки з картоплею, а не людей, і майже не дивляться на дорогу. Та й самі люди, що їздять маршрутками викликають страх, оскільки подивившись на їхню поведінку, задумуєшся, а чи дійсно я знаходжуся в цивілізованому соціумі? В маршрутці тобі і масаж зроблять, і сумку віднімуть, і по ногах потопчуться.
В прошедшую субботу в Житомире, в зале для конференций отеля «Украина», состоялась отчетно-выборная партийная конференция Житомирской областной партийной организации Радикальной партии Ляшко (РПЛ). На партийную конференцию прибыло 68 делегатов из всех районных и городских партийных организаций Житомирской области. Так же в работе конференции принял участие народный депутат Украины от РПЛ Попов И.В.
У неділю Бердичів відвідав заступник міністра оборони Юрій Гусєв, який прибув до нашого міста разом із директором Департаменту державних закупівель Міністерства оборони Неллі Стельмах. Підставою візиту високопосадовців стала критична ситуація із матеріальним забезпеченням 26-ої Бердичівської артилерійської бригади.
Сучасний автомобіль швидкої допомоги отримали артилеристи 26 бердичівської бригади у подарунок від датчан. Гості з північної європейської країни днями завітали в Бердичів, щоб передати такий цінний презент військовим. Всього в Україну представники датської волонтерської організації привезли три легкових автомобіля «Швидкої допомоги» закуплені в Швейцарії. Два з них вже відправилось до українських військових на Донеччину в артемівську лікарню та волонтерській групі з Пісок, а один прибув у наше місто для артилеристів.
Буквально кілька публікацій тому ми друкували подяку працівникам ЖЕКу №7 від мешканців будинків, що вони обслуговують, як знову слова вдячності линуть на їх адресу. Цього разу - від жителів Червоної гори.
Роман Огурківський, боєць 26-ї Бердичівської артилерійської бригади, ледь не згорів живцем під час вибуху. Сталося це торік у травні. Відтоді українські лікарі зробили те, у що й самі майже не вірили, - закрили 85 відсотків опіків шкіри і врятували Романові життя. А вже американські реабілітологи поставили бійця на ноги. Але, щоб повернутися до нормального життя, Романові потрібне подальше лікування.
Традиційне підведення підсумків, року, що минув, відбувається на звітних зустрічах бердичівського міського голови Василя Мазура з населенням міста. Першими дізнатись про досягнення і плани на майбутнє, а також задати низку питань, мали змогу мешканці Червоної Гори. В актовому залі ЗОШ№12, де власне й відбувалась дана зустріч, зібрались не лише містяни, але й керівники різних галузей та організацій, які могли б відповісти на всі питання, що виникнуть в ході зібрання.
Дотримання цих заходів дозволять вам знизити ризик від небезпеки на льоду.
