Многие признают, что война, которая ведется сейчас на Востоке Украины какая-то неправильная, нелогичная. Не зря она уже получила в мире название «гибридной». Однако какой бы не была война, она всегда остается именно войной, со всеми вытекающими последствиями: артобстрелами, автоматными очередями и людскими жертвами, как со стороны воюющих сторон, так и со стороны мирного населения, оказавшегося на линии огня. Но бывает и такое, что причиной гибели военнослужащих являются не пули и осколки снарядов…
В Україні незмінні дві біди – дурні та дороги. Якщо з приводу хто в нас більший дурень можна посперечатись та навіть скласти рейтинг, то зі станом доріг все однозначно – вони в жахливому стані вже багато років. Ямковий ремонт не став панацеєю, а повне покриття новим асфальтом не завжди витримує навіть перші морози.
21 листопада 2013 року перша десятка небайдужих зібралася на Майдані. Люди почали самоорганізовуватися за допомогою соціальних мереж. Опівночі на головній площі столиці їх було вже півтори тисячі. Так починався Майдан.Сьогодні українці мають нагоду вшанувати одразу дві знакові події в політичному житті України – віднедавна указом Президента Петра Порошенко 21 листопада відзначається на державному рівні як День Свободи та Гідності.
Чтобы не происходило в стране, а жизнь в городе Бердичеве продолжается. Здесь по-прежнему плетут свои политические интриги, берут взятки, ходят на работу, занимаются любовью, воруют и принимают наркотики. Конечно, Бердичев сегодняшний уже совсем не похож на тот прежний, наркоманский Бердичев, где простояв десять минут на «пятачке» можно было стать объектом нападок многочисленных дилеров, у которых было все: от обыкновенной ширки для прожженного наркомана до модного среди подростков «ЛСД». Наркобизнес возмужал, окультурился и ушел поглубже в тень, при этом продолжая процветать и приносить многомиллионные доходы. Благодаря чему наш город входит в число лидеров по области по темпам роста наркомании.
Продовжуються бойові дії на сході України, де зараз спостерігається вкрай напружена ситуація, оскільки терористи не припиняють обстріли сил АТО, та постійно атакують українських військових. На жаль окрім цього наших військовослужбовців підстерігає ще одна небезпека – мінно-вибухові пристрої, оскільки бойовики постійно проводять мінування доріг та під’їздів до населених пунктів. Про це необхідно пам’ятати завжди, адже необачність може коштувати життя.
У той час, коли вся Україна усвідомлює загрозу, яка наближається до нас зі сходу, коли тисячі українців стали на захист своєї Вітчизни зі зброєю у руках, а мільйони їх цивільних співгромадян щодня надають матеріальну допомогу на підтримку армії, у лавах військовослужбовців є й ті, що своєю ганебною поведінкою дискредитують Збройні сили України. Головною причиною цього явища можна назвати недосконалу роботу військкоматів по підбору особового складу під час процесу мобілізації.
Останньої суботи листопада, Україна поминає жертв Голодоморів 1932-33 років та політичних репресій. Цього року ця сумна дата припадає на 22 листопада. У 30-ті роки ХХ століття Україна вперше пережила штучний голод, масове вбивство сплановане тоталітарним режимом задля винищення українців, як нації. З квітня 1932 по листопад 1933, тобто за 17 місяців в Україні загинули мільйони людей. Пік голодомору прийшовся на весну 1933, тоді помирало 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже 25 тисяч - щодня. Всього, за неповними даними, від голоду померли від 7 до 10 мільйонів чоловік, з них 3 мільйони – діти.
Как нам стало известно из наших надежных источников, личный состав 26 бердичевской артиллерийской бригады получил восстановленные артиллерийские комплексы “Пион”, провел тренировочные стрельбы на полигоне и заступил на боевое дежурство в зоне АТО.
День пам'яті жертв голодоморів – щорічний національний пам’ятний день в Україні, запроваджений згідно з указом Президента України Леоніда Кучми № 1310/98 від 26 листопада 1998 року як "День пам'яті жертв голодоморів". Детальніше.
21 листопада
2004 р. —
цього дня в Україні відбувся другий тур голосування за кандидатів у Президенти України, що проходив на фоні кампанії загальнонаціональних протестів, мітингів, пікетів, страйків та інших акцій громадянської непокори, які згодом отримали назву
Помаранчева революція. Під час голосування на сорока дільницях Бердичева за Віктора Ющенка віддало свій голос 64,5 % бердичівлян, що проголосували. За Віктора Януковича проголосувало 35,4 % бердичівлян.
1996 р. —
на стіні будинку дільниці дистанції захисних лісонасаджень, що знаходиться на вулиці Білопільській, 6, встановлено меморіальну дошку, присвячену Михайлу Івановичу Степанюку (1921-1996) – прозаїку, поету, члену Спілки письменників України з 1983 року, який працював тут з 1953 по 1986 рік. Ця подія відбулась в день 75-ї річниці з дня народження письменника. Зняли покривало з дошки міський голова Олексій Хилюк та голова обласної Спілки письменників України Олексій Опанасюк. Напис на меморіальній дошці:
"У цьому будинку з 1953 по 1986 працював український письменник Михайло Іванович Степанюк".
1921 р. —
у селі Олине, що на Сумщині, народився Михайло Іванович Степанюк (1921-1996) – прозаїк, поет, член Спілки письменників України з 1983 року. З 1953 року Михайло Степанюк проживав у Бердичеві, працював інженером на залізниці в системі захисних лісонасаджень. Тут пише свої перші прозові твори, а згодом у видавництвах з'являються його повість "Перекотиполе", романи "Пульс" та "Накувала зозуля", збірка повістей та оповідань "Живий захист", комедія-гротеск "Мільйонер". Окрім книг Михайло Степанюк полишив після себе тисячі посаджених вздовж залізничних колій дерев та кущів – захисних лісонасаджень. Помер Михайло Іванович Степанюк 6 січня 1996 року, похований у північній частині міського кладовища.
1920 р. —
цього дня на базі швейних майстерень, які в свою чергу були створені на основі спілки "Швейпром", або бюро кравців у 1901 році, засновано кравецьку швейно-ремонтну майстерню, яка отримала назву "Перша держшвеймайстерня". Вона розташовувалася на першому поверсі двоповерхового будинку по вулиці Білопільська, 10 (нині вулиця Європейська), навпроти Миколаївської церкви. У 1925 році майстерню перейменували на фабрику колективу безробітних кравців "Бердичів-швея" Комборбезу (комітет по боротьбі з безробіттям). Фабрика виконувала масові замовлення окружної міліції, дитячих будинків. В числі тодішніх робітників був Абрам Вольфович Нахменберг, який спочатку працював кравцем, а згодом начальником цеху Бердичівської швейної фабрики. Цей день вважається днем народження Бердичівської фабрики одягу (сьогодні – ПАТ "Бердичівська фабрика одягу").
1781 р. —
цього дня у Бердичеві побував Станіслав II Август Понятовський – останній король Речі Посполитої (1764-1795) з магнатського роду, обраний королем за підтримки російської імператриці Катерини II. Станіслав II Август Понятовський відвідав монастир Босих Кармелітів, де його прийняв митрополит Київської митрополії греко-католицької (уніатської) церкви Ясон Смогоржевський та київський каштелян Юзеф-Гавриїл Стемпковський. Зупинився Станіслав II Август у палаці власників Бердичева Радзивіллів, розташованому в Гришківцях (сам палац не зберігся; він знаходився на місці, де нині перетинаються вулиці Червоний Промінь та Найдіна).
Як повідомляє офіційний сайт Бердичівської міської ради, з метою забезпечення ефективного використання міського земельного фонду у ринкових умовах, залучення додаткових коштів до міського бюджету для реалізації програм соціально-економічного, житлового та інфраструктурного розвитку міста, міська рада вирішила провести земельні торги, щодо продажу права оренди на земельну ділянку площею 0, 0260 га., яка розташована за адресою: м.Бердичів, вул. Європейська, 47.
Одна з найбільших і найвідоміших тютюнових фабрик за часів Російської імперії була саме в Бердичеві. Всього ж у 1887 році в нашому місті налічувалось 5 фабрик, що виробляли цигарки. А от вже у 1913 році, їх працювало лише дві - М.А. Коднера та Г. Гробівкера на 76 тисяч тодішнього населення міста.
Цілу театральну виставу розіграв затриманий на гарячому крадій, аби уникнути відповідальності. Його «гастролі» припинив міліційний наряд, що прибув за викликом працівників магазину.
Питання патріотизму, національного самовизначення та соціально-політичну ситуацію в країні обговорював зі студентами ініціатор створення і впровадження національної валюти в Україні Володимир Матвієнко.
в приміщенні міського Палацу культури ім. О.А. Шабельника пройшли урочистості з нагоди 90-річчя Бердичівської швейної фабрики – нині ВАТ "Бердичівська фабрика одежі" (з 2011 року – ПАТ "Бердичівська фабрика одягу"). Привітати ювілярів прийшли не лише всі перші особи органів самоврядування Бердичева, але й численні гості з обласних владних структур, перші керівники міських підприємств та установ. Привітання та нагородження чергувались виступами артистів міського Палацу культури та Центру позашкільної освіти ім. О. Разумкова. Колектив ВАТ "Бердичівська фабрика одежі" на чолі з її керівником, Почесним громадянином міста Бердичева Григорієм Лінчиком, був нагороджений Орденом міста Бердичева "За заслуги" (вперше серед підприємств міста!). Його номер, до речі, також ювілейний – 10. Детальніше...
2009 р. —
державними органами реєструється новий друкований засіб масової інформації – інформаційно-рекламний тижневик "Бердичівська панорама". Незабаром з'являється і перший номер тижневика. Тижневик виходить раз на тиждень тиражем біля 5 тис. екземплярів. Засновником та головним редактором тижневика став Олександр Бабський. На своїх сторінках тижневик окрім міських новим розміщує багато корисної та розважальної інформації: рекламу, оголошення, статті, гороскоп, прогноз погоди, ТВ програму на 18 каналів з анонсами, кросворд, анекдоти, що дозволяє зацікавити практично всі верстви населення нашого міста. Тижневик проіснував лише три роки, на протязі яких вийшло 150 номерів.
1924 р. —
в трудовій школі №2, яка розташована по вулиці Училищній, пройшов вечір, метою якого став збір коштів на користь жителів Ленінграду, що постраждали від страшної повені 23 вересня (вода в річці Нева того дня піднялась на 380 см. та затопила багато осель ленінградців).
1918 р. —
Чорноморський кіш Січових стрільців, який дислокується в цей час у Бердичеві, оголосив про свою підтримку Директорії УНР. Цього дня бійці Чорноморського коша прибувають під Київ, де артилерія Січових стрільців розпочинає обстріл південних районів міста, зайнятого військами, вірними Гетьманату. Столиця опинилася в облозі.
1917 р. —
надзвичайний з'їзд Південно-Західного фронту, що проходить в цей час у Бердичеві в приміщенні міського театру по вулиці Білопільській (нині вулиця Європейська, до 2013 року тут знаходився районний Будинок культури), ухвалює рішення про те, щоб главком Південно-Західного фронту негайно розпочав переговори з німецьким командуванням про мир.
За останні неповні півроку Україна пережила вже два виборчі процеси. Попереду — ще один. Адже невдовзі закінчуються повноваження місцевих органів влади, тому знову доведеться зіштовхнутися із передвиборчими перегонами. Коли це буде — точно не скаже ніхто.
Чергові дві спроби передачі заборонених речовин засудженим, було попереджено працівниками Райківської виправної колонії (№73). Так у понеділок ввечері з посилки було вилучено п’ять поліетиленових кульок в яких містилась суха подрібнена речовина зеленого кольору із специфічним запахом. Такі сюрпризи були ретельно замасковані в обгортках від цукерок поміж інших солодощів.
Як повідомив БЕРДИЧІВ BIZ Олексій Тростянський, до Бердичівського коледжу промисловості, економіки та права завітали гості – військові 26-тої артилерійської бригади, які постійно перебувають у зоні бойових дій на Сході України. Хлопці приїхали до рідного дому у відпустку, яка триватиме недовго, адже всі вони найближчим часом повернуться у зону бойових дій.
Зустрічі з друзями, рідними – це найбільший подарунок для молодих людей.
На даний момент, члени окружної виборчої комісії № 63 і самі не знають, чи отримають вони кошти за перерахунок голосів, оскільки це питання на законодавчому рівні не врегульоване. Центральна виборча комісія до якої звертались члени ОВК, поки що мовчить, а тим часом робота триває. Станом на ранок середи, 19 листопада, повторно перераховано голоси виборців на 63 дільницях із 225.
Ще кілька місяців тому центральна влада не раз попереджала українців, що підняття тарифів на житлово-комунальні послуги — неминуче. Правда, експерти тоді відзначали, що до виборів чекати на підвищення не варто — занадто непопулярний це крок.
21 листопада 2013 року перша десятка небайдужих зібралася на Майдані. Люди почали самоорганізовуватися за допомогою соціальних мереж. Опівночі на головній площі столиці їх було вже півтори тисячі. Так починався Майдан.Сьогодні українці мають нагоду вшанувати одразу дві знакові події в політичному житті України – віднедавна указом Президента Петра Порошенко 21 листопада відзначається на державному рівні як День Свободи та Гідності.
Останньої суботи листопада, Україна поминає жертв Голодоморів 1932-33 років та політичних репресій. Цього року ця сумна дата припадає на 22 листопада. У 30-ті роки ХХ століття Україна вперше пережила штучний голод, масове вбивство сплановане тоталітарним режимом задля винищення українців, як нації. З квітня 1932 по листопад 1933, тобто за 17 місяців в Україні загинули мільйони людей. Пік голодомору прийшовся на весну 1933, тоді помирало 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже 25 тисяч - щодня. Всього, за неповними даними, від голоду померли від 7 до 10 мільйонів чоловік, з них 3 мільйони – діти.
Одна з найбільших і найвідоміших тютюнових фабрик за часів Російської імперії була саме в Бердичеві. Всього ж у 1887 році в нашому місті налічувалось 5 фабрик, що виробляли цигарки. А от вже у 1913 році, їх працювало лише дві - М.А. Коднера та Г. Гробівкера на 76 тисяч тодішнього населення міста.
Цілу театральну виставу розіграв затриманий на гарячому крадій, аби уникнути відповідальності. Його «гастролі» припинив міліційний наряд, що прибув за викликом працівників магазину.
