Бердичевское отделение политической партии «Самопоміч» провело в Бердичеве любопытную акцию – они установили стенд, на котором было напечатано разъяснение, что такое люстрация, и чем люстрация помогла другим странам на пути их развития. Так же все желающие могли написать свое мнение о том, кого надо люстрировать в Бердичеве и Украине. Бердичевляне приняли в акции самое активное участие.
Події останніх тижнів у Бердичеві нерозривно пов’язані із виборчим процесом. Хтось активно цим цікавиться, інші намагаються дистанціюватися, а декого виборчі перегони надихають на творчість.
Основний депутатський обов’язок полягає у прийнятті тих чи інших рішень, спрямованих на покращення добробуту громадян, розвиток певного краю. Та, на практиці, від місцевих депутатів мало що залежить: у прийнятті своїх рішень вони обмежені законами, які приймаються депутатами Верховної Ради. Тому, якщо народні депутати не прийняли відповідного закону, їх “нижчі” за статусом колеги не можуть, наприклад, передбачити у бюджеті повне і достатнє фінансування армії.
На початку нинішнього тижня кандидат у народні депутати по 63-му виборчому округу Анжеліка Лабунська, обурена виходом спецвипуску газети “Бердичівські новини”, на сторінках якого приділено увагу її діяльності, як народного депутата, протягом останніх двох років, назвала надруковану інформацію відвертою брехнею. Пані Лабунська запропонувала кандидату по цьому ж округу — Олександру Ревезі — зустрітися з нею у теледебатах.
У прокуратурі області відбувся брифінг для журналістів регіональних засобів масової інформації на тему: «Результати роботи органів прокуратури щодо захисту інтересів держави у бюджетній сфері».
Ми вирішили звернутися до громади, до виборців Бердичівського округу №63 із дуже важливого приводу. Ми, учасники бойових дій в Афганістані, чітко усвідомлюємо всю складність тієї ситуації, у яку потрапила сьогодні наша держава, ми, як ніхто, гостро відчуваємо біль втрат та страждань, від яких потерпають родини воїнів, загиблих за нашу волю та незалежність. За таких умов із небаченою раніше відповідальністю ми змушені поставитися до виконання ще одного свого громадянського обов’язку. Обрати найвищий законодавчий орган нашої держави - Верховну Раду України, сьогодні так само важливо і відповідально, як обороняти міста та села Донбасу від посягань агресора. Сьогодні очевидно, що перемогти ворога зможе сильна, згуртована і патріотична влада України. Від того, як швидко вона розпочне обіцяні народу реформи, від згуртованості народних обранців навколо того курсу, який оголошений Президентом України, залежить результат кривавого протистояння на сході України. А тому кожен із нас, хто, усвідомлює свій громадянський обов’язок у тому, щоб обрати до парламенту країни достойних та авторитетних людей, зараз уважно стежить за перебігом виборчих змагань.
Бої за Донецьке летовище тривають вже понад сто днів. Українських військових , що тримають оборону аеропорту, за незламний дух, мужність та шалений опір, сеператисти прозвали «кіборгами», і тепер хлопців так називає вся Україна. Щодня будівля регулярно обстрілюється російськими військовими та членами бандитських формувань так званих ДНР і ЛНР.
На сході України зараз залишаються тисячі наших героїв – воїнів, які захищають наш суверенітет від навали ворога. Завдяки ним, ми можем спати спокійно в своїх теплих ліжках, поки вони мерзнуть в бліндажах та прислуховуються, чи не «передають» сьогодні град по їх позиціям. Головними мотиваторами для наших героїв залишаються патріотизм, любов до рідної землі та пам'ять – їм потрібно знати, що їх пам’ятають, не забувають і чекають вдома.
З метою забезпечення своєчасного початку опалювального сезону та цільового використання державних коштів для надання житлових субсидій та пільг мешканцям будинків (квартир) з індивідуальним опаленням, відповідно до Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, постанов Кабінету Міністрів України:
Бердичівська міська рада народних депутатів на дев'ятій сесії двадцять першого скликання прийняла рішення про підняття над будівлею міської ради на площі Жовтневій українського національного синьо-жовтого прапору. Того ж дня прапор було піднято. Серед депутатів міської ради, які взяли участь у встановленні прапору – голова міської ради Олексій Хилюк, голова міського осередку Народного Руху України Павло Передрій, депутати Володимир Юрачковський, Леонід Нагорний та інші. Детальніше...
1892 р. —
цього дня у Бердичеві відкрилось перше міське приходське чоловіче училище. Розмістилось училище в найманому будинку Креніка по вулиці Мало-Чуднівській (нині вулиця Чуднівська). Утримувалось на кошти, які виділялися містом (1485 руб.) та з казни (780 руб.). В училищі навчалося 52 учні. Цей навчальний заклад проіснував до 1917 року.
1660 р. —
цього дня біля містечка Слободище (нині село Слободище Бердичівського району) гетьманом Юрієм Хмельницьким укладено договір з Польщею, який увійшов в історію під назвою
Слободищенський трактат. Договір скасовував невигідні для України, продиктовані Москвою Переяславські статті 1659 року, розривав союз з московським царем і відновлював державний зв'язок України з Річчю Посполитою. Також Україною, як і раніше, мав управляти гетьман, але він позбавлявся права на дипломатичні зносини з іншими державами, шляхта поверталась до своїх маєтків. Слободищенський трактат став початком розколу України за територіальною ознакою: був започаткований поділ Козацько-Гетьманської держави на Правобережну та Лівобережну частини.
1437 р. —
князь Свидригайло Ольгердович, Великий князь Руський (Київський), надав жалувану грамоту на володіння землями від Хмільника (сучасна Вінничина) до Пулина (сучасне селище міського типу Червоноармійськ Житомирської області) своєму підданому – васалу Каленику Мишковичу. До цих володінь входили і землі сучасної Бердичівщини. У Каленика Мишковича було три сина – Сенька, Івашка і Тишка (Тимофій). Від третього сина Каленика Мишковича Тишка і походить рід Тишкевичів (що означає нащадки Тишка). 5 листопада 1569 року воєвода Підляський і Смоленський Василь Тишкевич (1492-1571) отримав від короля польського і великого князя литовського Сигизмунда II Августа титул графа "на Логойске и Бердичеве", яким користувались його нащадки. Графський титул Тишкевичів був затверджений у Росії 8 травня 1861 року, 17 грудня 1862 року і 4 лютого 1902 року; в Саксонії – 8 листопада 1871 року; в Австрії – 7 жовтня 1893 року. Тишкевичі на протязі декількох століть були власниками Бердичева і мали значний вплив на його розвиток та історію.
Невідомі облили червоною фарбою рекламний щит «Народного фронту», з портретним фото лідера політичної сили – Арсенія Яценюка, розташований неподалік зупинки «Автопарк», на початку тижня. В Бердичеві це вже другий випадок атак на рекламні щити під час цьогорічної виборчої кампанії до парламенту. Не так давно, наприкінці вересня, в місті були обписані гаслами «Комуняку на гілляку» біл-борди з рекламою від Блоку лівих сил. Також пошкоджено низку рекламних вивісок з політичною агітацією від кандидата у народні депутати Олександра Ревеги, розміщені на мосту в районі М’ясокомбінату.
Как сообщила в социальной сети Фейсбук Аллал Мищук, вчера в США умер Изя Газировщик. Бердичевлянка написала: «Только что узнала, что умер герой моего фильма "Бердичевский Бродвей", самый известный человек города Бердичева... который просто продавал газированную воду.. Изя-Газировщик....
Президент Украины Петр Порошенко своим указом отменил День защитника Отечества, который ежегодно отмечали 23 февраля.
Вместо этого "мужского" праздника глава государства "с целью чествования мужества и героизма защитников независимости и территориальной целостности Украины, военных традиций и побед Украинского народа, содействия дальнейшему укреплению патриотического духа в обществе и в поддержку инициативы общественности" установил другой праздник - ежегодно 14 октября, в день УПА и украинских казаков, будут отмечать еще и День защитника Украины.
у Бердичеві створено першу міську футбольну команду. До цього у місті діяли та досягали значних успіхів лише футбольні колективи, створені при підприємствах міста (на машинобудівному заводі "Прогрес", шкірзавод ім. Ілліча та інших).
1925 р. —
у селі Велика Синява, що на Хмельниччині, народилась Онисія Степанівна Блажкун (1925-2013) – педагог, організатор музейної справи. Онисія Степанівна більш як тридцять років віддала педагогічній праці у навчальних закладах міста Бердичева, отримала почесне звання "Відмінник народної освіти". На початку 1980-х років стала одним з ініціаторів створення та активним організатором краєзнавчого музею у Бердичеві. У 1984 році Онисія Блажкун стала першим директором відродженого музею, очолювала його 11 років поспіль. Померла Онисія Блажкун 23 квітня 2013 року, похована у Бердичеві на загальноміському кладовищі по вулиці Войкова.
1917 р. —
у селі Каленському Коростенського району народився Микола Іванович Калинський – ветеран Великої Вітчизняної війни, визволитель Бердичева від німецько-фашистських загарбників. Микола Іванович по закінченні війни проживає у Бердичеві, працює в органах МВС завідуючим санітарними частинами табору військовополонених, згодом – у виправно-трудових колоніях. Коли демобілізувався, його запросили на роботу у Бердичівську центральну міську лікарню. Згодом призначили завідуючим здоровпунктом цегельного заводу. За діловитість, знання справи, людяність поважали Миколу Івановича і в АТП-11837, де він трудився двадцять чотири роки. Микола Калинський має численні нагороди – ордени Вітчизняної війни 2 ступеня, Червоної Зірки, Богдана Хмельницького, "За мужність"; медалі – "За бойові заслуги", "За оборону Києва", "За оборону Кавказу", "За перемогу над Німеччиною", "За взяття Берліна", "За визволення Праги", ювілейні бойові нагороди, до яких приєдналися і трудові. 24 грудня 1998 року рішенням виконкому міської Ради за участь у визволенні міста Бердичева від німецько-фашистських загарбників та з нагоди 55-річчя від визволення міста від фашистських загарбників Калинському Миколі Івановичу присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева".
1832 р. —
царський уряд своїм указом скасовує кляштор кармелітів у Вишнівцях (нині – село у Тернопільській області), заснований ще у XVII столітті його власником Яремою Вишневецьким. Одночасно скасовується і вікаріат у Купіні. Саме цього дня отці і брати зі скасованих релігійних установ перебираються до Бердичева, у кляштор Кармелітів Босих. Цікаво, що руїни вишнівецького кармелітанського монастиря і донині прикрашають долину річки Горинь, що протікає поряд з селом.
Уважаемые избиратели.
Сегодня Украина переживает самые тяжелые времена за всю свою историю. Увы, но кровопролитная война на Востоке и экономический кризис в стране стали театральными декорациями для моральных чудовищ из Партии регионов и ее сателлитов. Используя трудности в экономике, прикрываясь циничными лозунгами «все для людей», они рвутся во власть, чтобы сохранить свой бизнес, восстановить коррупционные схемы разворовывания страны.
Міліція вкотре закликає громадян остерігатися телефонних шахраїв! 7 000 тисячі гривень перерахувала на рахунок невідомого жителька м. Бердичева за уявний порятунок сина. Нині правоохоронці встановлюють особу шахрая та попереджають громадян про небезпеку. Саме таку суму запросив невідомий телефонний абонент, який подзвонив на мобільний 51-річної жительки м. Бердичева і повідомив голосом сина, що знаходиться в Бердичівському міськвідділі, так як заподіяв чоловікові тілесні ушкодження та щоб уникнути кримінальної відповідальності за вчинене потрібно на вказаний рахунок, номер якого заявниця не пам’ятає, перерахувати грошові кошти.
Заголовок по Пушкину, был такой поэт в Киевской Руси. А вызвало у меня такие эмоции скромное письмо областной прокуратуры в адрес газеты «Бердичев Деловой». Письмо прокуратуры мы уже опубликовали, вот его полный текст: http://www.berdichev.biz/content/view/12382/1/ А предистория появления этого лучика света для погрязшего в коррупции Бердичева такова. На сайте Бердичевликс была опубликована статья Корупція кугутів Бердичева: як ##### Березовенко газети у лікарні продає , в которой авторы обвиняли кума мэра Бердичева Виталия Березовенко в построении коррупционной схемы, в ходе которой он организовал незаконную продажу частной газеты в учреждениях медицины и образования Бердичева. Естественно, вся прибыль от «ненавязчивого бизнеса» шла в карман кума мэра Бердичева Березовенко. Как говорится «За Мазура всех грязью поливай, а про карман свой не забывай».
Бердичівські військові зрідка гірко жартують, що вони у вогні не горять і у воді не тонуть. Маються на увазі різні «НП», в яких побували вони, але, всупереч усьому, залишилися живими. Пам'ятається, в Югославії вертоліт, де членом екіпажу був офіцер Євген Сичкін, врізався в гору. Вертолітників з Бердичева від сильного удару викинуло через блістери - «вікна» в носовій частині Мі-8МТВ, а всі, хто знаходився в салоні, буквально в лічені хвилини заживо згоріли, бо в салоні ще перебувала і бочка з паливом. Пекельне полум'я вийшло ще те... Вертолітники ж з Бердичева не тільки вижили, але ще потім продовжили службу в армії. Міжнародна комісія, яка вела розслідування катастрофи, дійшла висновку, що в ній наші пілоти були невинні.
Масштабна пожежа трапилася на площі Привокзальній, 1.
Чотири пожежні бригади прибули на місце пожежі о 19. 00, та загасити полум’я вдалося аж опів на п’яту ранку. Пожежникам довелося зіштовхнутися з рядом труднощів при гасінні пожежі, адже усю територію складів одночасно було неможливо охопити. Частина дерев'яного складу з шиферною покрівлею, площею 400 квадратних метрів, повністю згоріла.