Село Андріяшівка Бердичівського району… Чомусь саме сюди найчастіше надходили повідомлення про загиблих учасників АТО з нашого району. Важко в це повірити, боляче це чути, адже живемо у ХХІ столітті у цивілізованому світі. З ініціативи учнів Андріяшівської школи, райдержадміністрації, районної ради, за сприяння депутата облради О. Ревеги у селі 29 жовтня відбулося вшанування пам’яті загиблих на Сході країни земляків. На стіні місцевої школи рідними загиблих було відкрито меморіальну дошку в честь Героїв Павла Ящука, Сергія Коренівського, Василя Малянівського.
Остаточного переможця виборів до Верховної Ради України у одномандатному виборчому окрузі №63 (м. Бердичів) визначить повторний підрахунок голосів. Таке рішення ухвалив Житомирський апеляційний адміністративний суд, засідання якого завершилося увечері 5 листопада.
06 листопада 2014 року о 10.00 годині в кабінеті 32 приміщення виконкому (ІІІ поверх, пл. Центральна,1) відбудеться засідання виконавчого комітету Бердичівської міської ради.
у селі Красівка Бердичівського району в приміщенні сільської школи відкрито музей Бойової і Трудової слави села. На відкриття Музею Бойової і Трудової слави запросили секретарів райкому Компартії України, голову та заступників районної Ради, представників відділу культури, районний відділ народної освіти, окремих директорів шкіл району, представника обласної музейної ради та інших посадових осіб. Стрічку на вході до музею перерізала перший секретар райкому Комуністичної партії України Клавдія Філіппова. Тоді ж учні школи висадили шкільний садок з 40 яблуневих та 150 інших дерев – по кількості земляків, що загинули, захищаючи Батьківщину в роки Вітчизняної війни. Детальніше...
1973 р. —
у Бердичеві урочисто відкрито нове приміщення триповерхового адміністративного корпусу контори "Бердичівгаз" по вулиці Леніна, 89-а (нині вулиця Житомирська). Приміщення містить просторі кабінети для адміністративного та виробничого персоналу, зали для обслуговування споживачів газу. Новосілля співпало ще з однією подією: за підсумками соціалістичного змагання за третій квартал контора "Бердичівгаз" виборола перше місце серед комунальних господарств міста, за що отримала перехідний Червоний прапор виконкому міської Ради депутатів трудящих. Перерізав стрічку перед входом до новозбудованого адміністративного корпусу заступник голови міськвиконкому Олександр Клекота. Також на згадку про пам’ятний день кращі виробничники контори посадили при вході до адмінкорпусу чотири ялинки.
1970 р. —
на стіні навчального корпусу медичного училища (нині один з будинків медичного коледжу, вул. Л. Карастоянової, 17/9) встановлено меморіальну дошку на честь Лілії Карастоянової (1917-1943) – болгарської кореспондентки союзної газети "Комсомольська правда", партизанки. Лілія Карастоянова не бувала у Бердичеві, вона народилася у місті Лом Михайловградського округу (Болгарія), яке в 1969 році стало містом-побратимом Бердичева.
1967 р. —
на фасаді міського Будинку культури по вул. Карла Лібкнехта, 21 (з 1996 по 2013 рр. – районний Будинок культури) встановлено меморіальну дошку на честь того, що
"Тут у листопаді 1917 року проводив свою роботу Перший Надзвичайний з'їзд представників Південно-Західного фронту. Виступали перед трудящими міста С.М. Будьонний (1920 р.), М.В. Фрунзе (1921 p.), Г.І. Котовський (1925 р.), В.В. Маяковський (1928 р.)". У тексті напису допущена неточність: у листопаді 1917 року в цьому будинку відбувся не 1-й, а 2-й Надзвичайний з'їзд Південно-Західного фронту.
1967 р. —
згідно рішення виконкому бердичівської міської Ради депутатів трудящих, на відзначення 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції на будинку заводоуправління шкірзаводу ім. Ілліча встановлено пам’ятну дошку, яка сповіщає про те, що
"На кожзаводе №1 им. Иллича в 1918-1922 гг. выступали выдающиеся деятели коммунистической партии, советского правительства и полководцы Красной Армии: М.И. Калинин, А.В. Луначарский, Г.И. Петровский, С.М. Буденный, Н.А. Щорс". Дошка була демонтована наприкінці 90-х років після того, як будинок заводоуправління був проданий приватним структурам. Нині тут знаходяться офісні приміщення, ресторан "Скорпіон" та супермаркет "Пан будівельник".
1967 р. —
на території військової частини №61211, що знаходиться на вулиці Короленко, біля приміщення клубу встановлено пам’ятник вождю Жовтневої революції Володимиру Леніну. Автори пам’ятника невідомі. Скульптура була виготовлена художньою майстернею Львівського обласного художнього фонду. Висота скульптури 2,5 м. Пам'ятник був демонтований після ліквідації військової частини у 90-х роках ХХ ст.
1948 р. —
на розі вулиць Карла Лібкнехта та Садової перед однойменним кінотеатром встановлено бюст Фрунзе Михайла Васильовича (1885-1925) – радянського військового і державного діяча. Автор скульптури В. Поліщук. Бюст М. Фрунзе розміщений на стелі з граніту, висота стели – 4 м. Через 66 років, а саме 22 лютого 2014 року, на площі Центральній у відповідності до рішення міськвиконкому проводять демонтаж пам’ятника В.І. Леніну. Коли вже гранітну брилу повалили, молоді люди в революційній ейфорії повалили і стелу з бюстом Фрунзе М.В. Бюст отримав суттєві пошкодження, у зв’язку з чим його вже не відновлювали.
Підлатати міський бюджет виставивши на продаж кілька нежитлових приміщень, що знаходились у комунальній власності вирішили бердичівські чиновники. Активний розпродаж майна нещодавно стартував – на сайті міської ради рясніють оголошення про наміри продати низку споруд. От і нещодавно, 4 листопада, відбулись відкриті торги. З молотка пустили 8 об’єктів в різних мікрорайонах міста, в тому числі й приміщення колишньої комунальної аптеки № 179 навіть разом з боргами.
Напередодні зимових холодів бердичівські комунальники встигли виконати серйозну заплановану роботу – ремонт водогону через річку Гнилоп’ять, який фахівці називають «дюкерним переходом». Саме цим шляхом постачається вода до споживачів вул.Європейської, Волочаївської, мікрорайонів вокзалу та Червоної гори.
у Бердичеві помер Валер'ян Никодимович Демиденко (1913-2012) – учасник Великої Вітчизняної війни, голова Бердичівського міськвиконкому з 1952 до 1972 рік. Валер'ян Демиденко з 1950 року по 1969 рік дев'ять разів обирався депутатом Житомирської обласної ради депутатів трудящих. За 20 років керівництва містом Бердичевом Валер'яну Демиденку вдалося зробити місто таким, яке заробляло для своїх потреб коштів більше, ніж виділяли із союзного бюджету. За багаторічну сумлінну працю в органах виконавчої влади Валеріану Никодимовичу у 1998 році присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Також Валеріан Демиденко в день свого 90-ліття став кавалером ордена міста Бердичева "За заслуги" за номером 001. Похований Демиденко Валер'ян Никодимович в секторі почесних поховань загальноміського кладовища по вулиці Войкова.
1977 р. —
на відзначення 60-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції рішенням виконкому міської Ради територію біля новозбудованого адміністративного будинку міськкому Компартії та виконкому міської Ради вирішено назвати Жовтневою площею. Цього дня на урочистому мітингу на стіні адміністративного будинку виконкому урочисто відкрито відповідну меморіальну дошку. Напис на дошці:
"Площа названа Жовтневою на честь 60-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції". 7 лютого 2013 року у відповідності до рішення Бердичівської міської ради назву площі Жовтневої було змінено на нову – площа Центральна. А 24 жовтня 2013 року зі стіни будівлі бердичівської міської ради та міського виконавчого комітету було знято і меморіальну дошку. Роботи по її демонтажу виконали міські комунальні служби.
1944 р. —
уродженець Бердичева, російський письменник Василь Гроссман закінчив роботу над документальним нарисом "Убийство евреев в Бердичеве". Цей крик душі письменника є своєрідним звинувачувальним документом-вироком нацизмові. Свій нарис Гроссман написав ще задовго до Нюрнберзького процесу (1945-1946), на якому нацизм було визнано злочинним по відношенні до людства. Детальніше...
1914 р. —
у селі Дмитрівка (нині входить до складу селища Гришківці Бердичівського району) в родині селянина-хлібороба народилася Марія Степанівна Гуменюк (1914-1995). З 1950 року Марія Степанівна працює на молочнотоварній фермі колгоспу ім. Сталіна (згодом перейменований у колгосп ім. XXII партз'їзду) селища Гришківці. Вже у 1955 році надої від кожної корови, яку вона утримує, в середньому становили 4,5 тисячі літрів молока, а через два роки середньорічний надій молока від кожної корови вона доводить до показника у 6 тис. літрів. 1958 року за високі показники в розвитку тваринництва Марії Степанівні Гуменюк присвоєно звання Герой Соціалістичної Праці.
1913 р. —
у селі Тіньки Чигиринського району Черкаської області у селянській родині народився Михайло Володимирович Великий (1913-1975). У 1946 році Михайло Великий очолив радгосп "Рея" Бердичівського району і стає його керівником на протязі майже тридцяти років. За його керівництва радгосп переростає у велике спеціалізоване хмелярське господарство з високорозвиненим рільництвом й тваринництвом. За високі успіхи, досягнуті радгоспом, 30 квітня 1966 року Михайлу Великому Указом Президії Верховної Ради СРСР присвоєно звання Герой Соціалістичної Праці.
Результат выборов в Бердичеве похож на прокисший борщ в экономной семье – все понимают, что он скис, но кушать его, все равно, придется. И пускай еще апологеты вариантов лучшей жизни бердичевлян от Ревеги, Лабунской и Жебривского спорят в социальных сетях о том, были махинации на выборах или нет, а Алексей Побережный печатает в Фейсбуке графики роста его поддержки жителями округа, все это не важно. Не важно, в свете исторического преобразования Украины, где бердичевские выборы лишь песчинка в океане пертурбаций.
Як повідомила «Бердичів Діловий» прес-служба ПАТ "Житомиргаз", введення в дію постанови № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування», яка набрала чинності з 1 жовтня 2014 року, поставить споживачів газу в нерівні умови щодо оплати за отриману послугу з газопостачання. Тому що найперше затверджені державою нові норми споживання газу вдарять по гаманцях пільговиків та тих, хто отримує субсидію. Хоча уряд мотивував своє рішення необхідністю економії природного газу та ліквідації тіньової схеми отримання надприбутків газопостачальними компаніями.
У понеділок психологи Райківської виправної колонії (№73) відвідали Райківську ЗОШ I-II ступенів. Метою візиту пенітенціаріїв був обмін досвідом з соціальним педагогом школи, у вигляді проведення тестування учнів першого класу за методикою «Малюнок родини». Тест призначений для виявлення особливостей внутрішньо-сімейних відносин. Таким чином можна прояснити відносини дитини до членів своєї родини, те, як вона сприймає їх і свою роль в сім'ї, а також ті характеристики відносин, які викликають в неї тривожні і конфліктні почуття.
На офіційному сайті міської влади Бердичева розмішена інформація відділу комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради, у якої повідомляється про повторний продаж на аукціоні об’єктів іпотеки – нерухомого майна комунальної власності. Перший аукціон не викликав зацікавлення у покупців.
Вчерашняя битва митингов, когда штаб Ревеги точечным ударом ликвидировал проблему, и провел митинг в поддержку Ревеги на час раньше, чем запланировали оппоненты, не стала финальным аккордом в битве за Бердичев. Сегодня в Житомире произошло не очень яркое событие, которое наверно будет малопонятным для людей с бердичевских митингов.
Кандидати у народні депутати України по 63-му виборчому округу Анжеліка Лабунська та Павло Жебрівський звернулися до Житомирського окружного адмінсуду з вимогою провести перерахунок голосів у всьому окрузі.
у Бердичеві організовується громада Української Православної Церкви Київського Патріархату. Цього дня біля пам’ятника Тарасові Шевченку відбулася зустріч громадськості міста та Бердичівського району з депутатами Житомирської обласної ради Святославом Васильчуком, Анатолієм Шевчуком та єпископом Житомирським і Овруцьким УПЦ КП Ізяславом. Єпископ пояснив присутнім різницю між православними церквами Київського і Московського патріархатів.
1941 р. —
цього дня біля 3-х тисяч євреїв, зігнаних на територію історико-культурного заповідника (територія кляштору Босих Кармелітів), вивезли партіями по 150 чоловік в район радгоспу (МТС) Сокулино (нині селище Мирне) і там розстріляли. Багато з них, після чотирьох місяців перебування між життям і смертю, після втрати близьких та рідних, після побоїв, мук та голоду, йшли на смерть, як на позбавлення. Перед розстрілом всіх приречених заставили роздягтись догола. Голих скидали у вириті військовополоненими ями і розстрілювали з автоматів. Розстрілом керував есесівський офіцер, стріляли німці і поліцейські на чолі з начальником поліції Зелінським. В цей день були розстріляні відомі бердичівські лікарі Вурварг і Барабан, лікар-стоматолог Реґіна Бланк, колишній земський лікар Ліберман, який ще в молодості прийняв православ’я, в квартирі якого висіли православні ікони. Вже літній лікар Вурварг ще в молодості закінчив медичний факультет в кайзерівській Німеччині, декілька років провів у німецькому полоні під час Першої світової війни і сподівався, що німці його-то не чіпатимуть... Але його розстріляли разом з дружиною і двома дочками. Нині на місці розстрілу, поряд з братською могилою, знаходиться меморіальний знак з присвятним написом та шестикутною Зіркою Давида. Детальніше...
1922 р. —
працівники бердичівського Держшкірзаводу (колишній шкіряний завод Карла Шленкера) надіслали у Москву Володимиру Леніну телеграму такого змісту:
"Москва, Раднарком, Леніну. До дня п’ятої річниці Великого Жовтня загальні збори робітників і службовців Бердичівського Держшкірзаводу в кількості 1200 чоловік, гаряче вітаючи повернення до активної роботи великого вождя пролетарської революції, постановили назвати завод ім'ям Ілліча, на що просять Вашої згоди. 3 листопада 1922 року". Відповідна згода надійшла і з цього часу бердичівський Держшкірзавод носить ім'я вождя Жовтневої революції Володимира Ілліча Леніна. Шкіряний завод Шленкера, згодом Державний завод ім. Ілліча, був заснований у 1876 році на болотистій окраїні Бердичева – Баранячому острові – варшавським купцем Карлом Шленкером (підприємець мав у власності також завод у селі Бараннє нині Славутського району Хмельницької області), припинив своє існування у 2002 році.
Сегодня в Бердичеве митинг. Бердичевская молодежь, предприниматели и пенсионеры собрались на митинг на центральной площади города, чтобы поддержать земляка, положившего край заезжим депутатам – Александра Ревегу. Выступающие люди клеймили позором бессовестных Жебривского и Лабунскую, которые не только ничего не сделали для Бердичева и страны, но и пытаются с помощью судов украсть победу у Александра Ревеги.
Вчера бердичевский сегмент социальной сети «Вконтакте» взорвался резким заявлением лидера бердичевского Правого сектора Романа Чирки, в котором, он отреагировал на ставшее ему известным заявление Александра Ревеги об очищении города Бердичева от «бандитов из Правого сектора». Где, когда и перед кем сказал Александр Ревега о «зачистке» - в заявлении не указано. Однако в своих оценках Роман Чирка не стесняется, и иногда опускается до прямых оскорблений Александра Ревеги. Предлагаем читателям цитату из заявления Романа Чирки, взятую отсюда: https://vk.com/wall-65375017_1826 Стилистика автора сохранена.
В этом году в Украине произошел рост цен и тарифов на жилищно-коммунальные услуги, однако наименее защищенным семьям государство гарантирует компенсацию, которая покроет разницу в оплате.
у виставковій залі Музею історії міста Бердичева вперше пройшла виставка робіт Івана Яковича Стаднічука (1913-2000) – художника, графіка, члена Спілки художників СРСР, який тривалий час проживав та навчався у Бердичеві, згодом проживав у Казахстані. Іван Стаднічук працював у всіх жанрах станкового мистецтва та акварелі, багато його картин присвячені українській тематиці, зокрема Тарасу Шевченко, Миколі Гоголю, рідній Житомирщині, батькам. Ці картини і були представлені для огляду відвідувачам виставки.
2001 р. —
в Будинку дитячої творчості ім. О. Разумкова відбулась презентація поетичної збірки "Дивлюсь на світ безмежний", автором якої став народний депутат України Михайло Ковалко. На презентації були присутні міський голова Олексій Хилюк, представники духовенства, директори шкіл, бібліотечні працівники та ін. Слова вітань та побажань автору висловили письменник Володимир Забаштанський, директор видавництва "Криниця" Леонід Андрієвський, поетеса Лариса Колос, член національної спілки письменників України Тетяна Майданович та упорядник збірки Валентина Рівна.
1921 р. —
декретом Радянської влади всі церкви, у тому числі і бердичівські, були націоналізовані, а духівництво піддалось репресіям. Саме цього дня бердичівська Миколаївська церква владою передається для здійснення богослужінь єпископу Липовецькому та Бердичівському Олександру (Чекановському). Єпископ Олександр через декілька років приєднається до обновленського руху в церковному житті та стане одним з його лідерів – членом Всеукраїнського вищого церковного управління. Обновленський рух зіграє негативну роль в історії Православ’я. У 1937 році, під час репресій, з метою обґрунтованого знищення обновленства, спецслужбами було сфабриковано карні справи, за якими значну кількість обновленських кліриків звинуватили у приналежності до фашистських організацій і розстріляли. Така ж доля спіткала і митрополита Олександра (Чекановського) у 1939 році.
1837 р. —
цього дня у Бердичеві відбулась довгоочікувана подія – після завершення довготривалого будівництва нова кам’яна Успенська церква, яку збудували на місці старої дерев'яної,
"соборне, по чиноположению освящена". Успенська церква, згодом собор, стала справжньою архітектурною прикрасою Бердичева, вона зображена на численних малюнках, фотографіях бердичівських і не лише фотографів. Від назви Успенського собору отримала назву і площа, де знаходився храм – Соборна, яка і сьогодні носить таку назву. Площа перед Успенським собором стала місцем, де проходять зібрання громадськості, мітинги, урочисті заходи (власне, так відбувається і нині).
