Бердичівською міжрайонною прокуратурою проведено перевірку додержання вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» керівниками центральної міської лікарні та управління освіти і науки виконкому міськради та встановлено порушення. Зокрема, протягом 2013 - 2014 років, з відома головного лікаря, серед працівників лікарні розповсюджувалася місцева газета, отримані кошти від продажу якої передавалися керівнику товариства з обмеженою відповідальністю.
Близько 02.30 год. ночі понеділка, 13 жовтня, рибопереробний завод Олександра Ревеги у Бердичеві невідомі закидали “коктейлями Молотова”. За два дні до цього, у ніч на суботу, 11 жовтня (близько опівночі), поки невстановлені особи зробили напис на огорожі того ж заводу “Смерть Ревезі”. Подібні написи з’явилися і на інших огорожах, які знаходяться по дорозі до підприємства Олександра Ревеги. Тієї ж ночі на шляхопроводі у районі бердичівського м’ясокомбінату невідомі замалювали червоною фарбою агітаційні плакати Олександра Ревеги.
Це свято встановлене на честь явлення Пресвятої Богородиці в 910 році в місті Константинополі, у Влахернському храмі (де зберігалася риза Пресятої Діви, Її головний покров і частина поясу). Коли столицю Візантії, Константинополь, оточили сарацини, у Влахернському храмі служилося всенічне бдіння.Місто готувалося до облоги, воїни озброювалися, багато жителів на колінах і із слізьми молилися про те, щоб це лихо минуло їх. У той час коли полки ворогів були готові до нападу, сталося диво: близько тисячі християн, які молились про порятунок, побачили, що їхні благання почуті.
Ми, учасники Громадського Руху ЧЕСНО на Житомирщині заявляємо, що 11 жовтня в м. Чуднів ( виборчий округ №67) під час проведення планової інформаційної роботи з виборцям до групи волонтерів-активістів була застосована груба фізична сила з перешкоджанням ведення такої діяльності. Молоді особи з кримінальними замашками на автомобілі БМВ реєстраційний номер АІ 7867 ЕА грубо та безцеремонно, застосовуючи фізичну силу, відбирала у активістів ЧЕСНО календарі на яких фігурують нинішні депутата ВР, які 16 січня цього року голосували за диктаторські Закони Януковича, що призвело до громадянського протистояння, численних жертв, анексії АР Криму та воєнному конфлікту на Донбасі.
В субботу очередной конвой бердичевских «Крыльев Феникса» ушел в зону АТО, чтобы доставить грузы для бойцов 26 артиллерийской бригады. Два микроавтобуса еле вместили подарки для наших солдат и офицеров, которые несут службу в полыхающем войной регионе. На этот раз «фениксы» сосредоточились на теплых вещах для армии – большая часть груза, это свитера, теплое белье, теплые спальники и палатки.
В период между шестью и семью часами утра, на улице Европейской, в районе поворота на госпиталь ветеранов ВОВ, произошла авария. До окончания расследования трудно сказать, как все было на самом деле, поэтому мы лишь озвучим версию происшедшего. По улице в сторону железнодорожного вокзала, по правой полосе, ехала «Газель».
у селі Никонівка Бердичівського району народився Петро Васильович Білоус – український літературознавець, фольклорист, поет, доктор філологічних наук. Петро Білоус закінчив Житомирський педагогічний держуніверситет, захистив докторську дисертацію. На Україні він став найкомпетентнішим спеціалістом у галузі паломницької прози. Свою наукову діяльність Петро Білоус поєднує і з художньою творчістю. Він — автор поетичних збірок, редактор факультетського літературного часопису "Філео+Логос", упорядник альманахів та збірок молодих літераторів. Інше захоплення Петра Білоуса — літературне краєзнавство, що виразилося у кількох десятках наукових статей, оглядів, надрукованих у збірниках, матеріалах науково-краєзнавчих конференцій, у пресі. З перших днів відродження Житомирського науково-краєзнавчого товариства він стає його активним членом. Серед здобутків — впорядковані збірники топонімічних легенд Житомирщини, дослідження і матеріали "Поліське весілля", цикл статей про звичаї та обряди у нашому краї, про історичні та літературні постаті Полісся.
1813 р. —
у Воронежі (за деякими даними – у Бердичеві) народився Віктор Іпатійович Аскоченський (1813-1879) — відомий російський журналіст та історик реакційного напряму, краєзнавець Волині. Віктор Аскоченський викладав у духовній семінарії в Києві, був гувернером племінника генерал-губернатора Д.Г. Бібікова — Дмитра Сипягіна, в майбутньому міністра внутрішніх справ Російської імперії. Після переїзду до Санкт-Петербургу Віктор Аскоченський видавав тижневик "Домашняя беседа" (1856-1877). Був знайомий з Тарасом Шевченком.
12 жовтня кандидат від Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» по 63-у Бердичівському мажоритарному округу Житомирської області Сергій Гринчук знятий з балотування рішенням з’їзду політичної партії.
Не все під силу Фотошопу: обличчя змінити він може, а душу - ні...
Два роки тому, у жовтні 2012-го, бердичівляни разом із мешканцями Ружинщини, Попільнянщини та Андрушівщини обрали свого народного депутата. Тоді у 63-му виборчому окрузі перемогу із достатньо солідним відривом здобула Анжеліка Лабунська, яка називала себе єдиним кандидатом від об’єднаної опозиції. Імовірно, що саме це й відіграло ключову роль у виборі людей, які мали великі симпатії до тодішньої опозиції.
Цього тижня до рук потрапила агітаційна газета кандидата у народні депутати Анжеліки Лабунської. У ній на шести шпальтах розповідається про всі добрі справи, зроблені Анжелікою Лабунською за останні роки. Точніше, не нею особисто, а заснованим нею благодійним фондом “ЛАВ”. Допомоги він надав людям у своєму окрузі, якщо вірити агітці, дуже багато. Нині не ставимо питання, у чому полягає депутатська робота: роздавати «подачки» чи приймати такі закони, щоб люди не мали потреби у таких депутатських дарунках. Висновок хай кожен зробить сам.
Ви тримаєте у своїх руках мій «довідник», який допоможе вам зрозуміти, хто такий Андрій Дідур і чому я іду на вибори до Верховної Ради. Я хочу вам розповісти, шановні громадяни, чому в оточенні «героїв АТО» і олігархів, які рвуться до влади по нашому виборчому округу № 63, я іду в прорив, аби змінити Україну.
Сценой ужасной трагедии стало тихое село Слободище Бердичевского района. 8 октября 2014 года во дворе одной из частных усадеб играли двое детей. Во дворе стоял комбайн с разбортированным колесом. В ходе детской игры, колесо комбайна весом 560 килограмм, упало на одного из мальчиков. 9-ти летний ребенок умер на месте мгновенно.
На сайті Єдиного реєстру судових рішень з’явився документ, який підтверджує участь у бійці депутата Житомирської обласної ради Олександра Нехворовського. Пропонуємо читачам скорочений текст документу, сам документ «Вирок суду» знаходиться тут http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40659297 Ми ввели скорочення, щоб читачі змогли розібратися у документі суду: громадянин Н. – це депутат Житомирської обласної ради Олександр Нехворовський, а громадянин Р. - невідомий нам мешканець Бердичева.
у Бердичеві по провулку Шелушкова відкрито дитячий садок-ясла №15 "Ромашка". Побудував його для своїх працівників машинобудівний ордена Трудового Червоного Прапора завод "Прогрес". Дитячий садок розрахований на 76 дітей, першим завідувачем дитсадка стала Олена Іванівна Бакун.
1943 р. —
на Таманському півострові в радгоспі "Бугаз" на базі 8-ї гвардійської бригади, яка воювала під Грозним та Новоросійськом, сформовано 333-й стрілецький полк, який увійшов до складу 117-ї гвардійської стрілецької дивізії. Першим командиром полку призначено гвардії підполковника Олексія Захаровича Ткачова. Вже у січні 1944 року цей полк в складі дивізії прийме участь у звільненні Бердичева від німецько-фашистських загарбників. Після закінчення Великої Вітчизняної війни полк повернеться до Бердичева на постійне місце дислокації і пройде переформування у 320-й гвардійський мотострілецький полк, що входитиме до складу 117-ї гвардійської Бердичівської ордена Богдана Хмельницького учбової танкової дивізії.
1914 р. —
у селі Старий Солотвин нині Бердичівського району в незаможній селянській родині народився Кондратюк Євген Миколайович (1914-1992) – вчений-ботанік, професор, член-кореспондент Академії наук України. Вищу освіту Євген Кондратюк здобув у Томському університеті імені В.В. Куйбишева у 1938 році. Під час Великої Вітчизняної війни з 1941 по 1946 рр. Євген Кондратюк служить у діючій армії на Південно-Західному, Сталінградському, Південному, 4-му Українському, 2-му Білоруському фронтах. Після демобілізації працює в Інституті ботаніки АН УРСР, з 1959 по 1965 рр. очолює Центральний республіканський ботанічний сад АН УРСР у місті Києві. Під його керівництвом Сад став однією з провідних ботанічних установ республіки, було завершено його будівництво, поповнювалися колекції, проводились фундаментальні дослідження теоретичного і прикладного значення. Наукові праці і дослідження Євгена Миколайовича Кондратюка стосуються систематики, флористики, інтродукції та акліматизації рослин, промислової ботаніки. Він став автором понад 250 наукових робіт. Помер Євген Кондратюк 21 вересня 1992 року, похований у місті Донецьк.
Вчора вранці до мене зателефонував один з жителів Гришківець, який живе неподалік будинку Олександра Ревеги, що вийшов погодувати курей, і почув незвичну для такого часу і місця музику та незрозумілі виступи, підсилені потужними аудіосистемами. Він зрозумів, що ранкові гості приїхали саме до кандидата в народні депутати, тому й розповів про подію журналісту.
Многие уже знают, что Бердичев живет в двух измерениях. В одном измерении Бердичев «самый лучший город на земле», в другом «полный феншуй в плохом смысле этого слова». Понятно, что правда всегда посредине, и среди леса проблем у города достаточно достижений, чтобы гордиться ими. Но вот сегодняшняя беседа с солдатом 26 артиллерийской бригады, прибывшим сегодня утром на краткосрочный отдых в Бердичев, вызвало у меня легкое офигевание, плавно переходящее в злость.
7 жовтня Автомайдан поїхав у Бердичів в рамках акції «Гади лізут в Раду». Цю акцію Автомайдан оголосив по всій Україні з метою не допустити проходження колишніх регіоналів до влади. «Не дамо гадам пролізти в Раду», - такий девіз мирної акції Автомайдану. Протягом вересня були проаналізовані звернення активістів з усіх куточків України до Автомайдану і обрані округи, на яких активісти планували люструвати кандидатів на етапі передвіборної кампанії. Одним із таких округів став 63-й, де до влади рветься місцевий олігарх-регіонал Олександр Ревега.
Сегодня Бердичев проводил в последний путь своего сына Сергея Сидлецкого, одного из когорты знаменитых донецких киборгов. Он был одним из тех, чей подвиг при обороне донецкого аэропорта навеки войдет в историю Украины, как пример беззаветного мужества и доблести солдат украинской армии. Сотни бердичевлян пришли проводить погибшего воина в последний путь, отдав дань уважения его жертвенной любви к своему народу.
Бердичівський госпіталь для ветеранів – це те місце, де до людей похилого віку особливе ставлення і шана. Тут ветерани різних поколінь (не тільки Великої Вітчизняної війни, але і молодші за віком) проходять обстеження, лікування та реабілітацію, заліковують фронтові рани, поліпшують підірване здоров’я, піднімають занепалий дух. За понад півстолітню історією свого існування цей медичний заклад заробив собі добру славу не тільки на теренах Житомирщини. Пацієнти шпиталю одужують не лише завдяки сучасній апаратурі, професіоналізму лікарів та повному забезпеченню закладу всім необхідним. Не в останню чергу допомагає уважне ставлення персоналу, вчасно сказане добре слово, лагідна посмішка. За словами головного лікаря госпіталю Павла Журбенка, колектив вкладає у свою роботу душу і серце.
Вчора вранці до мене зателефонував один з жителів Гришківець, який живе неподалік будинку Олександра Ревеги, що вийшов погодувати курей, і почув незвичну для такого часу і місця музику та незрозумілі виступи, підсилені потужними аудіосистемами. Він зрозумів, що ранкові гості приїхали саме до кандидата в народні депутати, тому й розповів про подію журналісту.
