И вновь продолжается бой, и сердцу тревожно в груди, и Мазур такой молодой и партия бердичевлян впереди! Именно с этих слов хочется начать наш репортаж с политических окопов исторической битвы – битвы за Бердичев. На первый взгляд может показаться, что все уже закончилось разгромом заезжих кандидатов местным бизнесменом Ревегой, но это не будет правдой. Был разгром, или масштабные фальсификации, мы все сможем узнать только в одном случае – пересчете бюллетеней на всем избирательном округе.
цього дня єдиною на Україні приватною обсерваторією (директор Юрій Іващенко), яка розташована у селі Гальчин сусіднього з нами Андрушівського району, зареєстровано нову малу планету Сонячної системи – астероїд, який знаходиться в головному поясі астероїдів, між орбітами Марса та Юпітера. Цей астероїд отримав назву
Berdychiv (назва нашого міста у латинській транскрипції), реєстраційний номер 159181. Юрій Іващенко так пояснив своє рішення:
"Бердичів — це висококультурне історичне місто. Тим більше — наш сусід. Тому вибір був однозначний. Це має бути Бердичів!".
2004 р. —
Бердичівський аграрний ліцей, що розташований на околиці Бердичева в урочищі Трикутник, відсвяткував свій 50-и річний ювілей. Півстоліття тому тут відкрилась спочатку школа механізаторів, потім на її базі сформували сільське середнє професійно-технічне училище (сільПТУ-3), яке випускало трактористів-машиністів широкого профілю. Йшли роки, сільПТУ-3 перетворилось у ПТУ-33, згодом в аграрний ліцей, з 2013 року – Бердичівське вище професійне училище. Спеціально до 50-річного ювілею училища місцевий поет Михайло Пасічник написав гімн ліцею.
1999 р. —
у Києві після тяжкої хвороби помер Олександр Васильович Разумков (1959-1999) – уродженець Бердичева, який тривалий час працював на різний керівних посадах державного рівня. Зокрема, займав посади завідувача секретаріату Комісії Верховної Ради України у справах молоді, першого помічника – керівника групи помічників та референтів Президента України, заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України та інші. Нині його ім'я носить провідний недержавний аналітичний центр України, що здійснює дослідження державної політики – Український центр економічних і політичних досліджень (Центр Разумкова). Також це ім'я присвоєно Центру позашкільної освіти міста Бердичева (колишній Будинок дитячої творчості по вулиці Вінницькій, 21). Похований Олександр Разумков у Києві на Байковому кладовищі.
1997 р. —
в актовій залі міськвиконкому для керівників бердичівських підприємств, установ та організацій була проведена презентація Українського мобільного зв'язку (UMC). Під час презентації представники компанії оголосили, що Бердичів став 115-м містом на Україні, де стало можливим користування мобільними телефонами цього оператора зв'язку за діючим на цей час аналоговим стандартом зв’язку NMT-450. Так мобільний зв'язок прийшов у Бердичів.
1953 р. —
у результаті пожежі, що сталась на бердичівському шкіряному заводі ім. Ілліча, згоріли цех оздоблення підошви, сушки і частина хромо-барабанного цеху. Вогонь знищив майже всі дерев'яні частини приміщення заводу.
1913 р. —
у селі Лозова Павлівка Кадіївського (нині Стахановського) району Ворошиловградської (нині Луганської) області народився Віктор Іванович Удовидченко (1913-2000) – учасник радянсько-фінської 1939-1940 рр. та Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. У січні 1944 року в складі 305-го артилерійського полку 117-ї гвардійської стрілецької дивізіїВіктор Удовидченко приймав участь у звільненні Бердичева від німецько-фашистських загарбників. По війні проходив військову службу та проживав у Бердичеві. По звільненні у запас тривалий час працював вчителем праці у середній школі №3. Враховуючи самовіддану працю по вихованню підростаючого покоління, вагомий внесок в розвиток міста, з нагоди 50-річчя від дня визволення міста Бердичева від фашистських загарбників рішенням Бердичівського міськвиконкому за №780 від 24 грудня 1993 року Віктору Івановичу Удовидченко присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Помер Віктор Іванович Удовидченко 4 травня 2000 року. Похований у Бердичеві на міському кладовищі в секторі почесних поховань.
1909 р. —
у Бердичеві в багатодітній родині кустаря народився Матвій (Мотл) Давидович Гарцман (1909-1943) – український єврейський поет, що писав на ідиш. Писати вірші Матвій Гарцман розпочав ще у дитинстві. Свої перші вірші 15-и річний Матвій показав єврейському письменнику Абраму Кагану, який високо їх оцінив. Каган відмітив, що джерелом натхнення молодого поета був світ народних єврейських пісень. За своє життя Матвій Давидович створив 12 поетичних збірок єврейською мовою. Перекладав на ідиш Пушкіна, Франко, Шевченка. Життя Матвія Гарцмана обірвалось 15 грудня 1943 року під час одного з боїв на радянсько-німецькому фронті.
Програвати треба вміти. Та поки чинний народний депутат Анжеліка Лабунська цього, вочевидь, не сприймає, бо за останні вісім років ще не програвала у боротьбі за депутатський мандат.
Нині факт очевидний: зважаючи на оприлюднені ЦВК дані оброблених протоколів під час позачергових виборів народних депутатів, бути недоторканною Анжеліці Лабунській залишається недовго. Під час балотування у 63-му виборчому окрузі вона програла обом своїм опонентам — Олександру Ревезі та Павлу Жебрівському. Відтак, у неї - лише третій результат і з відставанням від лідера - Олександра Ревеги - у майже шість тисяч голосів. Павло Жебрівський випередив Анжеліку Лабунську майже на п’ять тисяч голосів.
Звернутися до Житомирського окружного адміністративного суду збираються юристи кандидата у народні депутати по 63-му виборчому округу Павла Жебрівського, який за даними сайту ЦВК посів друге місце. Про це під час мітингу 28 жовтня у Бердичеві повідомила довірена особа Жебрівського Тетяна Романовська.
У вівторок вранці ясна погода сприяла тому, щоб на Гардишівському летовищі провести показовий запуск безпілотного літального апарату та офіційно передати його військовим 26 Бердичівської артилерійської бригади.
Сегодня в половину одиннадцатого дня площадь перед мэрией Бердичева была пустынна. О приближающейся акции протеста «За честные выборы» свидетельствовала лишь группа секретных оперативников из милиции, один из которых все время поправлял пистолет в кобуре под мышкой, и журналисты из центральных телеканалов и СМИ города. Ну, еще небольшая группа парней, пришедших подышать воздухом на центральной площади города. Когда я сфотографировал парней, один активист мне предложил подойти к ним и «поговорить с народом». Первые слова, при встрече, вместе приветствия были убедительными: «Только не пиши там потом, что мы титушки, мы представители бердичевской молодежи».
Хто такі олігархи? Це слово чули всі, але що насправді воно означає, знають одиниці. Якщо звернутися до Вікіпедії, то слово “олігарх” — близький синонім слова “магнат”. А магнат, у свою чергу (згідно тієї ж Вікіпедії), це власник фінансового чи промислового капіталу, що має політичний або економічний вплив завдяки багатству чи панівному становищу в окремій галузі економіки.
У намаганні здобути черговий депутатський мандат нинішній нардеп, Заслужений юрист України Анжеліка Лабунська остаточно заплуталась. Принаймні, такий висновок у мене особисто сформувався після звернення Анжеліки Лабунської до виборців, розповсюдженому у кількох інтернет-виданнях Бердичева та Житомира, в якому вона запросила Олександра Ревегу на теледебати.
З кінця цього тижня ми почнемо прокидатися пізніше. У ніч з 25 на 26 жовтня о 04.00, згідно постанови Кабінету Міністрів, стрілки українських годинників буде переведено на одну годину назад. З приводу того, чи переходити з літнього на зимовий час і навпаки, точилося багато суперечок. Мовляв, люди щоразу важко перелаштовуються до нового «графіку». Та, зрештою, все залишилося без змін.
Рішення, винесене в заголовок статті, далось мені нелегко, тому постараюсь обґрунтувати його для читачів газети та для всіх бердичівлян. В позачергових виборах до Верховної Ради цього разу по мажоритарному 63 виборчому окрузі, центром якого є наш Бердичів, беруть участь дев’ять кандидатів (одного партія «Батьківщина» вже зняла з перегонів).
Чи не єдиний докір на адресу кандидата у народні депутати Олександра Ревеги, який закидають його опоненти — перебування у Партії регіонів. Чи дійсно це так, чи був Олександр Ревега регіоналом, вирішили дослідити наші журналісти.
Два роки тому у передвиборній програмі кандидата у народні депутати України Анжеліки Лабунської було зазначено, серед іншого, і таке: “Для народного депутата України в мажоритарному окрузі №63 вважаю обов’язковим домогтися якнайшвидшого цільового виділення коштів з обласного та державного бюджетів на вирішення гострих соціально-економічних проблем жителів”.
Народний депутат України періодично використовує дані, оприлюднені “Чесно”, у характеристиці своєї депутатської діяльності. Ми теж вирішили з’ясувати, яку інформацію зібрав рух “Чесно” про народного депутата по виборчому округу №63.
Пам’ятаєте, як все було помпезно і гучно два роки тому? За кілька тижнів до тодішніх виборів чинний народний депутат України Анжеліка Лабунська із екранів телевізорів, динаміків радіо, газетних площ та інтернет-майданчиків розповідала, скільки довелося докласти зусиль для того, щоб Бердичів нарешті мав повноцінний спортивний зал. Одні лише переговори зайняли півтора роки...
Вересень 2011 року: коли Юлю заарештували, Анжеліка Лабунська одразу вийшла із БЮТ, отримавши від Януковича звання “Заслужений юрист України”. Перед ким і чим заслужена?
Минулого тижня на Бердичівщині відбулася надважлива подія. У санаторії “Пролісок”, який належить заводу “Прогрес” і знаходиться біля села Кустин, відкрили сучасний онкоцентр, аналогів якому немає в Україні. Принаймні, так цю подію висвітлили спеціально запрошені окремі журналісти. Не приховуючи, що їхню роботу оплатили із виборчого фонду кандидата у народні депутати Анжеліки Лабунської, за сприяння якої і з’явився онкоцентр.
Одним із голових завдань керівників району є покращення умов життя громади, в тому числі створення комфортних умов проживання, забезпечення теплом і затишком домівок усіх жителів Бердичівського району.
згідно рішення Ради засновників Українському центру економічних і політичних досліджень присвоєно ім’я Олександра Васильовича Разумкова (1959-1999) – уродженця Бердичева, політика, який у 1994-1995 рр. працював керівником групи помічників і референтів Президента України Леоніда Кучми, а згодом очолював Раду експертів Українського центру економічних і політичних досліджень. Ім'я Олександра Разумкова з 2001 року також носить міський Центр позашкільної освіти (колишній Будинок дитячої творчості).
1995 р. —
у відповідності до рішення Бердичівського міського виконавчого комітету площу Радянську перейменовано на площу Соборну. Вірніше, їй повернено історичну первісну назву, оскільки таку назву площа носила ще з XIX століття на честь побудованого тут Успенського собору РПЦ (собор було зруйновано у 1936 році).
1990 р. —
в місті Євпаторія (Крим) помер Сікорський Микола Онуфрійович (1920-1990) – уродженець села Чехи (нині село Дубівка Бердичівського району). Микола Сікорський – червонофлотець, учасник Великої Вітчизняної війни. Воював під Ленінградом, Сталінградом, на Дніпрі у складі річкових флотилій і на першому Білоруському фронті. Був двічі поранений. За високу військову майстерність Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 березня 1945 року Миколі Сікорському присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Поховали Героя у місті Євпаторія. У загальноосвітній школі села Красівка Бердичівського району в музеї Бойової і Трудової слави представлено стенд, на якому розміщено матеріали про Миколу Онуфрійовича Сікорського та бюст Героя.
1938 р. —
цього дня у Бердичеві розпочався Жовтневий передсвятковий базар. А в будинку №9 по вул. Шмідта (колишня вулиця Купечівська, що в районі Яток) запрацював магазин дрібного опту, у якому продовольчі товари продавали як за готівку, так і по перерахунку (безготівковому розрахунку). Основними покупцями цього магазину мали стати організації, установи, підприємства, школи, лікарні та дитячі садки.
1920 р. —
у Бердичеві відбулася зустріч представників Червоної Армії і польських військ для уточнення умов перемир'я, яке підписали ворогуючі сторони 12 жовтня у Ризі. Делегацію з боку більшовиків очолював колишній член РВР 12-ї армії Семен Іванович Аралов. До її складу входили начальник штабу Південно-Західного фронту Микола Миколайович Петін та інші. Згодом завідуючий організаційним відділом повітового комітету партії пригадував:
"Мы тогда переживали большие экономические трудности. Мне стоило больших трудов, чтобы оборудовать гостиницу постельными принадлежностями, натопить ее для представителей белопольской армии".
1919 р. —
у Бердичеві в сім'ї робітника народилась Поліна Володимирівна Гельман (1919-2005) – штурман літака, начальник зв'язку авіаційної ескадрильї 46-го гвардійського нічного бомбардувального авіаційного полку 325-ї нічної бомбардувальної авіаційної дивізії 4-ї повітряної армії 2-го Білоруського фронту, гвардії старший лейтенант. Під час Великої Вітчизняної війни Поліна Гельман до травня 1945 року, як штурман літака ПО-2, здійснила 860 бойових вильотів. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року за зразкове виконання бойових завдань командування і виявлений при цьому героїзм та мужність гвардії старшому лейтенанту Поліні Володимирівні Гельман присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка" (№8962). Вона стала єдиною жінкою-єврейкою, що була удостоєна цього високого звання.
1905 р. —
у Бердичеві відбулись установчі збори духівництва, метою яких стало створення Будівельного комітету по спорудженню у місті нової кам’яної Миколаївської церкви взамін дерев'яної (нині це Свято-Миколаївський собор УПЦ МП). Головою комітету був обраний завідувач військової мукомельні ротмістр Іван Петрович Биков. "Товарищем председателя" обрано священика соборної Успенської церкви Пантелеймона Мелешко, якому доручено вести усі справи по комітету. Казначеєм обрано старосту Миколаївської церкви Володимира Іванова.
У вівторок вранці ясна погода сприяла тому, щоб на Гардишівському летовищі провести показовий запуск безпілотного літального апарату та офіційно передати його військовим 26 Бердичівської артилерійської бригади.
З кінця цього тижня ми почнемо прокидатися пізніше. У ніч з 25 на 26 жовтня о 04.00, згідно постанови Кабінету Міністрів, стрілки українських годинників буде переведено на одну годину назад. З приводу того, чи переходити з літнього на зимовий час і навпаки, точилося багато суперечок. Мовляв, люди щоразу важко перелаштовуються до нового «графіку». Та, зрештою, все залишилося без змін.
Рішення, винесене в заголовок статті, далось мені нелегко, тому постараюсь обґрунтувати його для читачів газети та для всіх бердичівлян. В позачергових виборах до Верховної Ради цього разу по мажоритарному 63 виборчому окрузі, центром якого є наш Бердичів, беруть участь дев’ять кандидатів (одного партія «Батьківщина» вже зняла з перегонів).
Минулого тижня на Бердичівщині відбулася надважлива подія. У санаторії “Пролісок”, який належить заводу “Прогрес” і знаходиться біля села Кустин, відкрили сучасний онкоцентр, аналогів якому немає в Україні. Принаймні, так цю подію висвітлили спеціально запрошені окремі журналісти. Не приховуючи, що їхню роботу оплатили із виборчого фонду кандидата у народні депутати Анжеліки Лабунської, за сприяння якої і з’явився онкоцентр.
Одним із голових завдань керівників району є покращення умов життя громади, в тому числі створення комфортних умов проживання, забезпечення теплом і затишком домівок усіх жителів Бердичівського району.
