у Бердичеві відбувся другий Міжнародний турнір стрибунів у висоту на призи заслуженого тренера СРСР та України Віталія Лонського. Змагання пройшли на Радянській (Соборній) площі біля Вічного вогню. Гостей турніру вітали мер міста Олексій Хилюк, президент Федерації легкої атлетики України Юрій Тумасов, видатний стрибун, майстер спорту міжнародного класу та заслужений тренер СРСР Володимир Кіба. На турнір прибули спортсмени з Росії, Ізраїлю, Польщі та багатьох областей України. Турнір серед жінок з результатом 190 см виграла Тетяна Храмова (Білорусія), серед чоловіків – Костянтин Матусевич (Ізраїль), який подолав планку на висоті 228 см. Переможці отримали красиві картини-чеканки, виготовлені Віталієм Олексійовичем Лонським, та розділили призовий фонд турніру, розмір якого становив 2000 доларів.
1919 р. —
у вересні місяці у Бердичеві, який знаходиться під владою Директорії, прихильниками більшовиків було засновано підпільну комсомольську організацію, до складу якої входили Х. Кац, Ш. Горенштейн, І. Гузман, І. Лєзман. Ця організація виконувала розпорядження повітового комітету партії більшовиків: організовувала вечори молоді, на яких велася більшовицька пропаганда, розповсюджувала більшовицьку літературу серед населення і військ, агітувала проти місцевих меншовиків, бундівців, сіоністів. Пізніше члени організації увійшли до складу більшовицьких загонів особливого призначення (рос. ЧОН –
части особого назначения).
У ході АТО загинув наш земляк, уродженець с. Андріяшівка Малянівський Василь Іванович 1991 р.н.
Василь Іванович ніс службу за контрактом з 2010 року. Мав звання молодший сержант. Загинув у Луганській області с. Сніжне. Поховання загиблого воїна відбудеться сьогодні 03 вересня 2014 року о 13.00 у селі Андріяшівка Бердичівського району.
На території Бердичівського району
продовжуються пожежно-профілактичні відпрацювання населених пунктів та житлового сектору з метою навчання населення основам безпеки у побуті. Упродовж
2 вересня співробітники Бердичівського міськрайонного відділу ДСНС
, 4-ї ДПРЧ за участі працівників
Половецької сільської ради
та представниками Бердичівської районної державної адміністрації відпрацювали приватний сектор в
населених пунктах Половецької сільської ради, де в
з початку року сталося дві пожежі.
у Бердичеві пройшов міжнародний турнір зі стрибків у висоту "VII Меморіал Віталія Лонського". В змаганні взяло участь 19 спортсменів з України, Росії та Республіки Білорусь. Перемогу у змаганнях серед дівчат вдруге поспіль отримала бердичівлянка, майстер спорту міжнародного класу, чемпіонка України Наталія Гапчук, яка здолала планку на висоті 189 см. Гідну конкуренцію їй склали майстри спорту Людмила Йосипенко (Київ) та Оксана Окунєва (Миколаїв), які зайняли відповідно друге та третє місця. Наталія наприкінці змагань виставила планку на висоті 192 см. (з якою перемогла на минулорічному Меморіалі), але здолати її так і не змогла. Перемогу серед юнаків здобув стрибун з Росії – майстер спорту міжнародного класу Едуард Мальченко, який здолав планку на висоті 225 см. Детальніше...
2006 р. —
у приміщенні музичної школи, що розташована на території комплексу Босих Кармелітів, пройшла презентація художньої книги київської письменниці Марини Гримич під назвою "Фріда". Роман описує психологічні пошуки головної героїні на тлі історії Бердичева та його маленької частини – будинку, що розташований по вулиці Торговій, 4. Детальніше...
2006 р. —
у Бердичеві пройшов міжнародний турнір зі стрибків у висоту "III Меморіал Віталія Лонського". В змаганні взяло участь 20 спортсменів з України, Росії та Республіки Білорусь. Віктор Шаповал (Україна) подолав планку на позначці 2 метри 23 сантиметри і посів перше місце. Серед жінок першість з результатом 183 см. виборола Олена Демидова (Україна). Детальніше...
1938 р. —
Бердичів відзначив 24-й Міжнародний юнацький день. З цієї нагоди вранці вулиці міста заполонила молодь, а разом з нею і старі кадровики Бердичева. Біля пам’ятника вождю Жовтневої революції Володимиру Леніну встановлено трибуну, повз яку проходять колони: спочатку учні міських шкіл з великим портретом вождя та транспарантом, на якому великими літерами написана крилата фраза – "Спасибі товаришу Сталіну за наше щасливе дитинство!". Далі йшла колона молоді. Кращим студентам маштехнікуму випала честь пронести велике панно "Товариш Сталін серед молоді".
1908 р. —
з вересня місяця у Бердичеві діє семикласне комерційне училище ім. Пушкіна (нині – Бердичівський педагогічний коледж). Курс навчання в училищі тривав 7 років, у кожному класі здобували освіту до 40 учнів.
Під час перебування у відпустці бердичівлянин, десантник 95-ї окремої аеромобільної бригади м. Житомира, лейтенант Костянтин Султанбагомаєв 1 вересня завітав до рідної школи №4 з нагоди свята, щоб привітати свою першу вчительку Юхимчук Є.А., 2-В клас, а також класного керівника Литвиненко Т.І. – 11Б клас з Днем знань, висловлюючи свою подяку від імені бійців на Сході за матеріальну та морально-психологічну підтримку. Військовослужбовець порадував дітлахів солодощами, а зі старшокласниками на уроці Мужності поділився спогадами про свої шкільні роки та будні захисників Вітчизни у неоголошеній війні.
Не знаю, когда закончится эта проклятая война, но позитивные изменения в армии вселяют оптимизм и веру в нашу победу. Военная машина Украина со скрипом, но начинает менять и преобразовываться. Да, на КПП воинской части еще можно услышать разговоры жены мобилизованного солдата и дежурных солдат о том, что «надо сначала научиться защищать свое село, а потом Украину», но Путин и войска РФ скоро окончательно выбьют «вату» из мозгов граждан с местечковым мышлением, а изменения в системе МО Украины внесут позитивные тенденции в реформирование армии. Так будет, у нас просто нет другого выхода.
Ми просимо наше вище військове керівництво: не мовчіть, кажіть правду! Бо якою б вона не була жорстокою, вона ніколи не компенсує нам солодкої брехні чи просто незрозумілого мовчання. Саме мовчання, підкріплене реальною картиною, змушує нас ненавидіти не тільки путіна та його поплічників....
Дослідники стверджують: нічого не буває у нашій історії нового, все щось вже колись відбувалось, а історичні реалії взагалі проходять спіральний етап. Здебільшого, посперечатися з ними не можна. Навіть сьогоднішні події у стосунках України та Росії нагадують події вісімдесятилітньої давнини у взаємовідносинах СРСР, Німеччини та Європи.
Во дворце спорта «ЛАВ», что на улице Европейской, началась прощальная церемония с Заслуженным тренером Украины Валерием Пушкаревым, спортивной легендой Бердичева. Гроб с телом покойного лежит под баскетбольным кольцом на спортивной площадке, рядом с фотографией Валерия Михайловича баскетбольный мяч. Очень много венков и цветов, люди все время прибывают… Более тридцати лет своей жизни посвятил Валерий Пушкарев тренерской работе с юными баскетболистками Бердичева, и сегодня баскетбол и Бердичев отдают последнюю дань уважения великому Тренеру.
за ініціативи міської газети "РІО-Бердичів", Бердичівського міськвиконкому та міської асоціації підприємців у Бердичеві в приміщенні міського Палацу культури вперше відбулось широке відзначення свята – Дня підприємців. Свято встановлено в Україні
"…враховуючи роль підприємництва у здійсненні економічних реформ в Україні, вирішенні соціально-економічних проблем та визнаючи його вплив на формування, становлення та розвиток національної економіки…" згідно з Указом Президента України "Про День підприємця" від 5 жовтня 1998 року №1110/98 та відзначається щорічно у першу неділю вересня. В міському Палаці культури відбулась офіційно-розважально-концертна програма, в рамках якої пройшло нагородження кращих підприємців, виставка продукції місцевих виробників, конкурс "Міс Офіс" серед чарівних секретарш фірм міста, святковий фуршет.
1996 р. —
цього дня в Україні вводиться нова національна валюта – гривня. У Бердичеві ще задовго до початку робочого дня відділень Ощадбанку почали утворюватися черги бажаючих обміняти карбованці на гривні. І хоч як фінансисти намагалися спрогнозувати ситуацію, усе ж попит переважав пропозицію – ледь інкасаторська машина від’їжджала від того чи іншого відділення, як з'ясовувалося, що привезених гривень недостатньо. Та ситуація доволі скоро виправилась і життя пересічних бердичівлян увійшло у звичне русло.
1966 р. —
у вересні місяці при Бердичівському педагогічному училищі відкриваються класи з підготовки вихователів дитячих дошкільних установ.
1930 р. —
ВУЦВК і Рада Народних Комісарів прийняли постанову про ліквідацію округів. В результаті цього ліквідовується Бердичівський округ, Бердичів отримує пряме підпорядкування Харкову – тодішній столиці України. Також був розформований і Бердичівський район. Села, що входили до його складу, напряму підпорядковані Бердичівській міській раді, але замість 38-и до цього існуючих було утворено 36 сільських рад.
1880 р. —
у вересні в Бердичеві у найманому домі Волкова відкрито приватне єврейське жіноче училище Є. Литвака.
В субботу Бердичев радостно встречал участников Катынского мотобробега. Польских байкеров тепло встретили на центральной площади нашего города, где мэр Бердичева Василий Мазур искренне поприветствовал участников мотопробега и поблагодарил Польшу за поддержку Украины в тяжелые времена. С ответной речью выступил Генеральный Консул Польши Кшиштов Свидерек. Он от имени поляков поблагодарил за прием бердичевлян, и выразил надежду на скорый мир в Украине. После небольшой культурной программы, гостей из Польши угостили варениками и напоили узваром с пироженными. После окончания мероприятия байкеры поехали в Кляштор Босых Кармелитов, где помолились за мир в Украине.
В Бердичеве прозвенел первый звонок. Нарядные юные граждане нашей страны пришли в свои родные пенаты чтобы начать и продолжить образование, научиться быть настоящими патриотами своей страны. И они уже стараются. Ученика второго «А» класса школы № 4, под руководством классного руководителя Юхимчук Евгении, организовали и провели патриотический флешмоб «Вільна. Сильна. Єдина». В ходе флешмоба дети показали всем, о какой Украине они мечтают, и рассказали, что для этого нужно делать. Дети пели патриотические песни и приветствовали друзей и учителей словами «Слава Украине».
Його вихованкам і досі плещуть найбільші палаци спорту світу... Його талант квітнув усе життя, але набув особливих обрисів останнє десятиріччя... Його дівчата і досі складають основу національної збірної, а було і таке, що майже увесь основний склад чи то юніорської, чи молодіжної збірної України з баскетболу складали виключно його вихованки, з бердичівлянками на капітанському містку, які “клали на лопатки” найсильніші (як здавалося) збірні планети... Нині його підопічні — чемпіонки з баскетболу різних країн, грають в Україні, Росії, Франції, США, багатьох інших провідних державах. Аріна Білоцерківська (Лисюк), Юлія Савіна, Олена Негребецька, Катерина Паляничко, Юлія Токовая... Ці, та інші дівчата стали його зірковими вихованками і нині задають тон у європейському та світовому баскетболі., розпочавши ще із бронзи на першості Європи серед дівчат у 2003 році. Хоча і до цього тренер виховав не одну плеяду талановитих баскетболісток...
З 26 по 28 серпня у Бердичеві відбувся XV Всеукраїнський турнір з футболу серед юнаків 1998-1999 років народження на призи відомого футбольного тренера, Почесного громадянина міста Бердичева Леоніда Степановича Копитка. Цього року у турнірі взяли участь шість команд: по дві з Вінниці та Житомира, а також КОЛІПС-Штурм (Костопіль, Рівненська область) та господарі турніру – вихованці ДЮСШ Бердичева під керівництвом Олександра Подгорчука. Згідно Регламенту команди не були поділені на групи, а грали між собою. Кожна команда повинна була зіграти зі своїми суперниками п’ять ігор за підсумками яких і було визначено переможця та призерів турніру.
в приміщенні загальноосвітньої школи села Райгородок Бердичівського району відкрилась музейна кімната Героя Радянського Союзу Вадима Клавдійовича Олійника. Тут розміщені документи, особисті речі та вірші, написані В.К. Олійником, його листи до матері, листи однополчан В.К. Олійника. Ініціатором створення музею став член громадської ради при Житомирській обласній державній адміністрації Віктор Володимирович Шафранський, син сестри Героя Аліми Олійник. Стрічку біля входу в музейну кімнату перерізали сестра Героя Аліма Клавдіївна Олійник та заступник голови Бердичівської районної державної адміністрації Микола Петрович Климчук.
2003 р. —
поряд зі входом до Швайківської загальноосвітньої школи відкрито пам’ятний знак на честь воїнів-афганців. Пам'ятний знак увіковічує жителів сіл Райки та Швайківка, воїнів-афганців, що загинули в Республіці Афганістан: Патея Анатолія Івановича (1966-1985), Живуна Сергія Олександровича (1966-1985), Чумака Петра Миколайовича (1964-1983). Сергій Живун, Анатолій Патей та Петро Чумак були випускниками Швайківської загальноосвітньої школи. Ініціатором його відкриття став керівник сільгосппідприємства села Швайківка, воїн-інтернаціоналіст Михайло Плисківський.
2002 р. —
у місті виходить друком новий телефонний довідник абонентів телефонної мережі ВАТ "Укртелеком". Укладений станом на 1 лютого 2002 року, він містить як повний перелік абонентів міста Бердичева та району, так і різноманітну довідкову інформацію, коди міжміських та міжнародних напрямків автоматичного зв'язку. Видавцем телефонного довідника на замовлення вузла зв'язку стала друкарня ПП Романович, він же проводив його реалізацію. Вартість довідника в м’якій палітурці становить 10 гривень. Бердичівська поліграфічна фабрика викупила частину тиражу і виготовляла довідник у твердій палітурці. Вартість такого варіанту становила 14 грн. Попередній телефонний довідник було надруковано у Бердичеві у далекому 1986 році.
2002 р. —
в Бердичеві з початком нового навчального року відкрилась єврейська школа. У перший навчальний рік був здійснений набір учнів лише до початкових класів. Планується, що діти будуть навчатись за загальноприйнятою в Україні шкільною програмою. Крім того вони будуть вивчати мову іврит та єврейські звичаї.
1977 р. —
свої двері для учнів відкрив новий навчальний заклад міста – професійно-технічне училище №12. Училище створили у лютому місяці цього ж року з метою забезпечення підготовки кваліфікованих робітників для виробничого об'єднання ім. Ілліча. Училище розмістилось у новій будівлі по вулиці Леніна, 74-а (нині вулиця Житомирська). Цей заклад став єдиним в СРСР училищем за профілем підготовки кадрів для шкіряної промисловості: тут навчали професіям "контролер сировини та напівфабрикатів", "витягувальник шкір", "колорист-апретурник", "лаборант". Перший набір учнів був з дворічним терміном навчання, через рік відбувся набір з трирічним терміном навчання з отриманням повної середньої освіти та професії.
1976 р. —
цього дня відбулось урочисте відкриття нового триповерхового навчального корпусу середньої школи №4 на 1176 учнівських місць, який побудувати силами БМУ "Промжитлобуд-6" по вулиці Свердлова (до цього школа займала одноповерхове приміщення по вулиці Урицького). Символічний ключ від нової будівлі директору школи Володимиру Миколайовичу Осовському передав бригадир комсомольсько-молодіжної бригади БМУ О.Ш. Блехер. Почесне право перерізати стрічку було надане першому секретареві міськкому Компартії України Г.О. Готовчицю. Фактично цю місію виконала першокласниця, яку він тримав на руках. Детальніше...
1976 р. —
цього дня відкрив свої двері для учнів міста міжшкільний навчально-виробничий комбінат, який розмістився в приміщеннях колишньої восьмирічної школи №13 по вулиці Красіна, 20. Комбінат став першим навчальним закладом такого типу в Житомирській області. В комбінаті учні опановували основи семи професій, навчання в комбінаті тривало на протязі двох років, навчались учні 9-х та 10-х класів середніх шкіл міста. Велику допомогу в створенні цехів і обладнанні класів надали підприємства міста, зокрема, заводи "Прогрес", "Комсомолець", АТП-11837, шкіроб'єднання ім. Ілліча, швейна фабрика, спецавтобаза, управління торгівлі. Більш як 30 років функціонував цей навчальний заклад і припинив свою діяльність 1 червня 2008 року.
1971 р. —
середня школа №17, яку побудували по вулиці Паризької Комуни, прийняла своїх перших учнів у кількості 800 чоловік. Цього дня бригадир БМУ-4 Павло Демков вручив символічний ключ від новозбудованої школи Сергію Святецькому. Першим директором нової школи стає Микола Кіндратович Борисюк – педагог, відмінник народної освіти України, учасник Великої Вітчизняної війни, Почесний громадянин міста Бердичева (2009). Микола Кіндратович разом із завучем Гулевич Іриною Пилипівною, заслуженим вчителем УРСР, доклали чимало зусиль, щоб нова школа стала відомою у місті як установа з високим рівнем навчання та військово-патріотичного виховання. Детальніше...
1965 р. —
у місті по вулиці Карла Лібкнехта, 56, урочисто відкрито нову триповерхову будівлю середньої школи №1 (нині загальноосвітня школа з поглибленим вивченням іноземних мов ім. Т.Г. Шевченка). Стрічку при вході до школи перерізали відмінниця-другокласниця Наталія Рикова та учні Володимир Тучак і Валентина Ульянова.
1962 р. —
у Бердичівському машинобудівному технікумі почалася підготовка техніків для машинобудівної промисловості за заочною формою навчання.
у Бердичеві розпочались навчання у школі-інтернат, що створена на базі Бердичівського дитячого будинку №2 (вул. Дзержинського, 79). Школа-інтернат складається з двох спальних корпусів, навчального корпусу, їдальні, підсобних приміщень: складів, лазні, овочесховища, крільчатника, свинарника тощо. Житлові корпуси школи нараховували 40 спальних кімнат, розрахованих на проживання 660 учнів.
1956 р. —
у Бердичеві по вулиці Білопільській, у містечку газовиків, відкрито семирічну школу №14. У перший навчальний рік у новозбудованій школі розпочали навчання 42 учні.
1944 р. —
у приміщенні по вулиці Войкова, 38, розпочинає свою роботу школа №11. Побудував цей будинок на вулиці Бистрицькій (нині вулиця Войкова) у 1897 році купець першої гільдії Давид Абрамович Магазаник. Після Жовтневої революції 1917 року приміщення було націоналізоване, у 1925 році тут розмістилась єврейська трудова школа. У 1957 році в будинку школи добудовується другий поверх, що значно збільшило кількість навчальних кабінетів.
1939 р. —
цього дня розпочала свою роботу новозбудована школа №21 (пізніше перейменована у школу №3), що розташувалася по вулиці Пушкіна. На будівництво цієї школи держава асигнувала понад 600 тис. карбованців. У класних кімнатах за парти сіли 400 учнів, педагогічний колектив складався з 18 чоловік. Першим директором школи призначено Німець Антона Васильовича.
1930 р. —
у Бердичеві відкрито технікум для підготовки середнього медичного персоналу, який згодом перетворився у Бердичівський медичний коледж.
1611 р. —
Федір (Фридерик, Теодор) Тишкевич, берестейський воєвода, з цього дня передає пану Григорію Черніку в трирічну оренду містечко Бердичів з двома селами – Бистриком і Жидівцями (нині село Радянське), а також з дворами, людьми, міщанами, боярами, тяглими підданими та їх повинностями, чиншами, підводами, полями, ґрунтами, сіножатями, дібровами, млинами і ставами, зокрема, під селом Янушівкою.
Як стало відомо сьогодні у Бердичеві тимчасово проживає 243 біженці зі східних областей та Криму. Про це повідомив член міського виконавчого комітету на сьогоднішньому засіданні. Також було прийнято рішення про внесення змін до положення «Про виплати соціальної допомоги біженцям». Такі зміни бузли зроблені задля полегшення отримання фінансової допомоги. Тепер біженці можуть отримати фінансову допомогу, маючи при собі тільки паспорт, або інший документ, який посвідчує особу.
Легалізація доходів громадян є одним із пріоритетних напрямків роботи Бердичівської ОДПІ. До Бердичівської ОДПІ звернувся мешканець Бердичева, який повідомив про використання праці найманих працівників без оформлення трудових відносин на підприємстві «Х», яке займається лісопильним та стругальним виробництвом.
Просмотров: 362 
З 26 по 28 серпня у Бердичеві відбувся XV Всеукраїнський турнір з футболу серед юнаків 1998-1999 років народження на призи відомого футбольного тренера, Почесного громадянина міста Бердичева Леоніда Степановича Копитка. Цього року у турнірі взяли участь шість команд: по дві з Вінниці та Житомира, а також КОЛІПС-Штурм (Костопіль, Рівненська область) та господарі турніру – вихованці ДЮСШ Бердичева під керівництвом Олександра Подгорчука. Згідно Регламенту команди не були поділені на групи, а грали між собою. Кожна команда повинна була зіграти зі своїми суперниками п’ять ігор за підсумками яких і було визначено переможця та призерів турніру.
Питання легалізації на постійному контролі
