16 квітня у місті Бердичеві відбулось урочисте вручення паспортів громадянина України по досягненню 16-річчя вихованцям бердичівської загально-освітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів.
Вручення перших паспортів молодим бердичівлянам провела завідувач Бердичівського районного сектору Управління ДМС України в Житомирській області Наталія Паламарчук.
колектив редакції місцевого радіомовлення отримав нового керівника. Ним стала Лілія Березовенко, яка до цього часу очолювала міську газету "Бердичівські новини". З моменту організації у 1990 році в Бердичеві місцевого радіомовлення та на протязі наступних двох десятиліть його очолював незмінний керівник Леонід Іванович Козінчук – журналіст, поет, голова міського осередку Національної Спілки журналістів України, який полишив цю посаду у зв'язку з виходом на заслужений відпочинок.
1994 р. —
у місті засновано Бердичівське відділення Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині "Велика Волинь". Головою відділення обрано викладача машинобудівного технікуму Броніслава Володимировича Марковського. З 1998 року головою відділення стає Павло Степанович Скавронський, директор загальноосвітньої школи №11. У наступні роки члени регіонального осередку зробили досить вагомий внесок у розвиток краєзнавчого руху. Їх зусиллями оприлюднені чимало нових сторінок історії, археології, природи, культури рідного краю.
Нарешті добігла до кінця епопея з призначенням голови Бердичівської районної державної адміністрації. Нагадаємо, що конфлікт виник тоді, коли новопризначений губернатор Житомирщини Сидщор Кізін запропонував на цю посаду кандидатуру свого однопартійця – «свободівця» Олексія Побережного, якому на думку багатьох активістів Бердичівського району бракувало досвіду для того, щоб взяти на себе керування Бердичівською РГА. Для урегулювання ситуації очільник області особисто приїжджав до Бердичева, щоб зустрітися з жителями району та місцевою самообороною і вислухати думку громади.
В свое время по городу Бердичеву каждый желающий мог установить гараж или металлический контейнер, который его заменяет в любом месте – хоть возле своего дома, хоть на любом другом свободном земельном участке без соответствующих разрешительных документов. Стихийные постройки вырастали как грибы, а вот когда законодательство поменялось – возникли серьезные проблемы. Уже сейчас городская власть пытается исправить положение, разрешая владельцам официально оформить некоторые из таких вот стихийно возникших гаражных массивов.
Иногда в погоне за мнимой прибылью люди забывают о том, что материальные затраты и нанесенный ущерб при осуществлении этого процесса обойдется еще дороже. Так, в частности, недавно управление газового хозяйства города Бердичева обратилось к городским властям с просьбой начать работы по демонтажу устаревших газовых сетей, которые находятся под существующими трубами подачи газа и проходят под улицами города.
До уваги мешканців міста ! З метою створення належних умов щодо транспортного обслуговування у поминальні дні 27 квітня 2014 року організація руху автомобільного транспорту до міського Кладовища буде здійснюватись наступним чином:
Без параду та масових гулянь в центрі міста, які традиційно супроводжують святкування 9 травня останні кілька років в Бердичеві, відбудеться цьогорічне відзначення 69-річниці Перемоги. Враховуючи нинішню ситуацію в країні, особливих заходів вирішено не проводити, наголосив заступник міського голови Іван Демусь. В цьому році не буде ані параду військової техніки, ані показових виступів та концерту, по перше через те, що військові перебувають нині за межами міста, а по друге – ще й з економічних міркувань. Незмінними лишились лише вшанування героїв Радянського Союзу, що проживали в Бердичеві, працівників Шкіроб’єднання та традиційний мітинг на площі Соборній з покладанням квітів та урочистою ходою.
Недоречним вважають члени архітектурної ради сусідство міської ради та громадського туалету. Питання доречності такого сусідства виникло на засіданні містобудівної ради, що відбулась на початку тижня, у вівторок, 22 квітня. Порядок денний, що був вельми насиченим, містив сім питань, одне з яких стосувалось ескізних пропозицій закладу громадського харчування та туалету. Поєднання, звісно, цікаве, як і варіант, що в центрі міста нарешті буде нормальний туалет.
Наші дороги важко назвати ідеальними, про їхній стан складено не один офіційний звіт та анекдоти, які передаються з вуст в уста. Не додають їм шарму й рекламні щити, які мов гриби після дощу виростають вздовж них, часом закриваючи собою чималий шмат дороги і тим самим створюючи перешкоди водіям.
в Бердичеві померла Онисія Степанівна Блажкун (1925-2013) – педагог, організатор музейної справи. Онисія Степанівна народилась в селі Велика Синява, що на Хмельниччині, більш як тридцять років віддала педагогічній праці у навчальних закладах міста Бердичева, отримала почесне звання "Відмінник народної освіти". На початку 1980-х років вона стала одним з ініціаторів створення та активним організатором краєзнавчого музею в Бердичеві. У 1984 році Онисія Блажкун стала першим директором відродженого музею, очолювала його 11 років. Похована Онисія Степанівна Блажкун в Бердичеві на загальноміському кладовищі.
2002 р. —
місцевий підрозділ Укртелекому відкрив власний клуб колективного доступу до мережі Інтернет, який розмістився по вулиці Свердлова, 28/1 (нині вулиця Вінницька). В приміщенні Інтернет-клубу організовано 6 робочих місць, швидкість доступу до мережі на початку його діяльності становила 128 кБіт/с.
1924 р. —
в Бердичеві гастролює Ленінградський театр "Кривое зеркало". Цього дня жителям міста було показано спектакль "Под властью Пана" Н. Євреїнова. Також під час гастролей глядачі могли переглянути спектаклі "Приёмный день её превосходительства" Н. Урванцева, оперу Вампука "Невеста Африканская" на музику В. Еренбурга, "Спящая красавица" (сатирична схема-історія Росії), "О — це заковика" (українська комедія).
Учитывая события, которые происходят на востоке страны. Жителям города Бердичева тяжело чувствовать себя в полной безопасности. Ведь кто знает – возможно, пламя сепаратизма когда-то доберется и до нашего города. И хотя трудно себе представить Бердичевский горсовет или райотдел милиции под русским флагом, однако людям следует быть готовыми к тому, что не все у нас будет так тихо, как того хотелось бы. Тем более, что нестабильностью в стране пользуются отдельные личности для сведения своих собственных счетов с предпринимателями.
Бурлить і вирує студентське життя у стінах Бердичівського коледжу промисловості, економіки і права. Заліки, курсові, дипломні та лабораторні роботи, навчально-виробнича практика та інші проблеми пов’язані з опановуванням майбутньої спеціальності не заважають студентам проявляти свої здібності, приймаючи участь у різноманітних заходах, що тут проводяться. І ось нещодавно у актовій залі Бердичівського коледжу промисловості економіки та права відбулася чергова знакова подія – визначення Студента року-2014.
Автомобилистам города Бердичева следует быть более внимательными на дорогах, поскольку в последнее время именно этот фактор наряду с превышением безопасного скоростного режима и стает причиной повышенной аварийности. А вот у пешеходов-бердичевлян есть возможность попасть под колеса транспортного средства, даже соблюдая все необходимые правила дорожного движения – в частности, именно так и произошло 17 апреля в пгт. Гришковцы Бердичевского района.
по вул. Леніна, 74 (нині вулиця Житомирська), на території старого кладовища біля залізничного переїзду на місці перепоховання останків жертв сталінських репресій відкрито пам’ятний знак. Біля пам’ятного знаку відбувся мітинг, в якому крім представників місцевої влади та громадськості також взяли участь і сказали своє слово священики – отець Зиновій зі Свято-Миколаївської церкви УПЦ МП, отець Петро від парафії Святого Йосафата УГКЦ та ксьондз Бернард з костьолу Святої Варвари римо-католицької громади. Напис на пам’ятному знакові:
"Жертвам репресій від бердичівлян. 1995 р.".
1928 р. —
над Бердичевом пронісся ураган, який наніс значної шкоди будинкам та спорудам міста. Про його силу говорить той факт, що з музейного флігеля, який знаходився на території кляштору Босих Кармелітів, вітром було зірвано весь дах.
1923 р. —
в приміщенні колишнього 7-класного комерційного училища ім. О. Пушкіна розмістились Бердичівські педагогічні курси. На цих курсах навчалися 95 хлопців і дівчат з родин робітників та селян, яких готували стати вчителями початкових класів.
16 квітня 2013 року керівництвом Бердичівської виправної колонії (№70), разом зі старшим прокурором Бердичівської міжрайонної прокуратури молодшим радником юстиції Івковим Артемом Валерійовичем, було проведено прийом засуджених з особистих питань.
Ще залишилося досить небагато часу до початку літніх канікул, та батьки вже починають перейматися проблемою, де ж оздоровити своїх дітей у літній період. Саме тому чергове засідання виконавчого комітету міста Бердичева було присвячено питанню організації літнього відпочинку і оздоровлення дітей – про перебіг цього непростого процесу розповідала присутнім виконуюча обов’язки начальника управління освіти і науки, яка особливо наголосила на тому, що у місті Бердичеві створюються всі умови для оздоровлення дітей у літній період.
Народные депутаты поддержали проект постановления № 4519 «О дополнительных мерах по укреплению обороноспособности Украины» - как сообщают
«Комментарии», за соответствующее решение проголосовал 231 нардеп. Согласно постановлению, Рада рекомендует исполняющему обязанности Президента Украины (Александру Турчинову) изучить целесообразность возобновления призыва в Вооруженные силы Украины.
Те, що кілька десятиліть тому вважалося не тільки позитивним, але й загальноприйнятним, нині приносить свої не надто втішні плоди. Свого часу, за Радянського Союзу, існувала практика, коли великі підприємства не лише споруджували житлові будинки для своїх працівників, зводили дитсадки, школи та клуби, але й обслуговували ці об’єкти. Минали десятиліття, і колишні (здавалося — вічні), промислові гіганти приходили у занепад, а часто — взагалі зникали. Прикладів цьому навіть у Бердичеві можна навести не один.
17 квітня 1959 року в Бердичеві у сім’ї військовослужбовця Василя Полікарповича та його дружини Людмили Іванівни Разумкових народився син Олександр. Зростав у районі «інтендантського містечка» — це квартал будинків, де жили, переважно, військові (перехрестя вулиць Садової та Пушкіна), навчався у школі №3, яку закінчив із золотою медаллю в 1976 р. Одночасно з навчанням у школі він відвідував гуртки міського Палацу піонерів (тепер це Центр позашкільної освіти ім. О. Разумкова).