Дві схожі (хоч і різні за змістом та наслідками) пригоди сталися цими дня у Бердичеві. З великої висоти у різних місцях впали чоловік та жінка. Багато кому знайома ситуація, коли на хвильку вийшли з квартири, ключі залишили у помешканні, а в цей час порухом вітру двері закрилися і замкнулися. Як правило, у таких випадках люди або чекають приходу інших членів родини (якщо вони є), або викликають спеціалістів, або йдуть до сусідів у пошуках сторонньої чоловічої допомоги. Один із таких випадків і трапився у місті.
Нинішнього тижня з6явилася інформація, котра не додала оптимізму ні бердичівській владі, ні місцевим комунальникам, ні, власне, більшості городян — бердичівське “Теплоенерго” заборгувало газопостачальникам близько 34 мільйонів гривень. Таким чином воно увійшло до числа найбільших боржників області.
Родители прекрасно знают, что за маленькими детьми нужен постоянный присмотр, поскольку стоит только на секунду отвернуться – и они в своем стремлении поскорее узнать и изучить этот мир могут натворить беды. И хорошо, если дело ограничится только падением с высоты, десятиминутным плачем и новой шишкой. Но ведь бывают такие ситуации, когда ребенок сможет пострадать довольно серьезно по недосмотру родителей, и будет нуждаться в срочной медицинской помощи, получив травму на всю жизнь. Один такой серьезный случай детского травматизма произошел на днях в городе Бердичеве.
На сегодняшний день медики всего мира безуспешно бьются над решением проблемы туберкулеза - ведь именно это страшное заболевание ежегодно уносит жизни около 1,6 миллиона человек, а в странах третьего мира туберкулёз обуславливает около 26 % летальных исходов. При этом следует отметить, что от туберкулеза погибает намного больше взрослых людей, чем от какой-либо другой инфекции. О серьёзности проблемы говорит и то, что 24 марта по инициативе Всемирной организации здравоохранения проводится Всемирный день борьбы против туберкулёза. В городе Бердичеве медики тоже постоянно проводят комплексно-профилактические мероприятия, направленные на борьбу с туберкулезом, ведь в зоне риска может оказаться каждый из нас. Особенно теперь.
Вот уже восемнадцатый год подряд в Украине проходит общенациональная программа «Человек года», которая охватывает абсолютно все регионы Украины с целью определить самых выдающихся людей, которые своим повседневным трудом внесли значительный вклад в развитие культуры, промышленности, экономики или искусства, являясь лучшими в своем деле. Лауреатов премии «Человек года» определяют путём экспертного опроса, но окончательное решение принимает Высший Академический Совет программы, а победителям вручаются статуэтки «Прометей-Престиж» на сцене Дворца искусств «Украина» во время ежегодной торжественной церемонии «Человек года». И очень приятно, что в этом году претендентом на звание «Человек года» стал мэр города Бердичева Василий Константинович Мазур.
в Бердичеві на стіні будинку №9 по вулиці Чорновола (до цього вулиця носила назву вулиця 9 Січня) під час урочистого мітингу відкрито меморіальну дошку на честь Героя України, багаторічного в'язня-дисидента В'ячеслава Чорновола. Напис на дошці:
"Ця вулиця названа на честь борця за незалежність України, політика, державного діяча, лідера НРУ, Героя України Чорновола В'ячеслава Максимовича 24.12.1937 – 25.03.1999". Детальніше...
2005 р. —
біля прохідної будинку заводу безалкогольних напоїв, на розі вулиць Дзержинського та Лілії Карастоянової зі сторони вулиці Дзержинського в рамках заходів до Дня пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій (з 2007 року – День пам'яті жертв голодоморів) урочисто відкрито меморіальний знак пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій. Меморіальний знак складається з гранітної стели, на лицьовій стороні якої прикріплено меморіальну дошку з присвятним написом. Напис:
"Людино! Зупинись… Схили голову… на цьому місці в 1937-1938 р.р. замучено, закатовано, розстріляно тоталітарним режимом сотні безневинних земляків. Вічна їм пам'ять!". Присвятний напис точно повторює напис на меморіальній дошці, яка встановлена 10 грудня 1998 року на стіні цього ж будинку заводу безалкогольних напоїв, але зі сторони вулиці Лілії Карастоянової. Щороку у День пам'яті жертв голодоморів (четверта субота листопада) біля меморіального знаку відбувається зібрання громадськості міста та проходить година-реквієм. Детальніше...
2000 р. —
в період з 26 по 30 листопада в наслідок налипання та миттєвого намерзання снігу на проводи та кабелі електрозв'язку і обриву проводів було пошкоджено значну кількість споруд зв'язку як у Бердичеві, так і в Бердичівському районі. Стихія мала наступні наслідки: поламано 55 дерев'яних опор та більше 20 залізобетонних, пошкоджено більш як 50 км стальних проводів. У перші дні стихії з-за обривів електропроводів та ліній залишились без телефонного зв'язку 30 населених пунктів – половина з усіх населених пунктів Бердичівщини. Лише через місяць праці зв’язківцям вдалося відбудувати пошкоджені лінії та відновити зв'язок з селами району.
1999 р. —
в Бердичеві відбулося урочисте відкриття новозбудованого Дому молитви Християн Віри Євангельської, що розташувався по вулиці Карла Маркса, 40. За основу архітектурного проекту голова місії "Світанок" Леонід Бондаренко обрав проект збудованого у місті Рівному Дому молитви. Доопрацював проект і прив’язав його до місцевості головний архітектор міста Олександр Коляда. Саме будівництво Дому молитви велося з 1994 по 1999 рік методом толоки: в окремі дні на будівельному майданчику працювало до 150 віруючих. Не залишилися осторонь цього будівництва і одновірці як з України, так і з-за кордону, які допомагали матеріально. І сьогодні ця перлина народного будівництва, оточена ажурним кованим парканом є дійсною прикрасою міста, в який щонеділі збирається більше тисячі жителів міста та району.
1917 р. —
військовий революційний комітет Південно-Західного фронту видав наказ, згідно з яким вищою владою визнавалася Рада Народних Комісарів. Без дозволу військово-революційного комітету заборонялося передислоковувати військові частини. Замість есерівсько-меншовицької газети "Голос фронта" почала виходити більшовицька газета "Известия". В комуністичній історіографії цей день вважався днем проголошення в Бердичеві Радянської влади. Але навряд чи можна стверджувати, що більшовики повністю контролювали місто, оскільки в Бердичеві залишився існувати штаб Південно-Західного фронту з вірними йому військами. Крім того, в місті перебувала Верховна фронтова Рада, підпорядкована Українській Центральній Раді. Так і сталося: вже через тиждень – в ніч з 2 на 3 грудня – війська, вірні Центральній Раді, встановили над містом контроль, частину членів революційного комітету було заарештовано.
Цього разу приводу радіти за наше місто немає, оскільки підприємство КП «Бердичівтеплоенерго», що забезпечує місто теплом, посідає перше місце серед аналогічних підприємств області по боргам за газ та від населення. Тож на черговому засіданні виконкому, що відбулось на початку цього тижня, основним питанням на порядку денному розглядалась робота підприємства в цілому та конкретно з боржниками, тобто, чиновники розбирались, чому ми перші серед гірших і що можна зробити для виправлення становища
Від Редактора: нещодавно на колегії райдержадміністрації, а згодом і на громадській раді при ній було обговорено інформацію про стан економічного та соціального розвитку Бердичівського району за 9 місяців 2013 року. Нижче публікуємо її без скорочень.
Минулої п’ятниці на центральній площі міста відбулись події, які чимось перегукувались з подіями, які відбулись в Бердичеві дев’ять років тому. Приблизно в таку ж осінню пору у 2004 році в Бердичеві люди стояли на центральній площі під пам’ятником Іллічу під час «Помаранчевої революції», яка тоді вважалась для більшості ковтком свіжого повітря, приходом нових ідеалів і нових керманичів для цілої країни.
Наша історія має немало "чорних" сторінок. Таких, від одного спомину про які стає моторошно, а в душі поселяється неспокій, нестерпний біль та невимовне співчуття до тих, чиї життя припали на ті страшні роки.
На одній із них викарбувано й слово "Голодомор"... Таке неможливо забути. Він згубив мільйони людей і, не жаліючи нікого, приніс у кожен дім смерть, страждання та невимовні муки.
Уголовный мир города Бердичева активен, как никогда – вполне закономерно, что с ухудшением уровня жизни всех без исключения верст населения нашей страны (исключая горстку олигархов) упали доходы и у местных жителей. А поэтому на опасный путь криминала стают люди, которые раньше может даже и никогда не занимались подобными «темными» делами. При этом если опытные злоумышленники грабят квартиры, автомобили и ювелирные салоны, то их неопытные «коллеги» не брезгуют абсолютно ничем, и способны разве что на уличный гоп-стоп или взломом торговых киосков. Чем они, впрочем, и занимаются.
Вже у середу на бердичівлян та гостей нашого міста чекає велике свято, котре продовжиться цілий тиждень. Саме цього дня, о 16.00 біля великої ялинки, що поруч дитячо-юнацької школи ім.В.Лонського (колишній кінотеатр), планують запалити першу свічку у кількаметровій менорі. Зводити менору (так у євреїв називається храмовий світильник, який є головним символом Хануки) почали цього понеділка
Вже у середу на бердичівлян та гостей нашого міста чекає велике свято, котре продовжиться цілий тиждень. Саме цього дня, о 16.00 біля великої ялинки, що поруч дитячо-юнацької школи ім.В.Лонського (колишній кінотеатр), планують запалити першу свічку у кількаметровій менорі. Зводити менору (так у євреїв називається храмовий світильник, який є головним символом Хануки) почали цього понеділка
за багаторічну сумлінну працю на благо територіальної громади, вміле керівництво промисловим підприємством, сприяння впровадженню новітніх технологій та модернізації виробництва, високий професіоналізм голові правління ВАТ "Бердичівська фабрика одежі" (нині ПАТ "Бердичівська фабрика одягу") Григорію Антоновичу Лінчику рішенням Бердичівської міської ради №555 від 25.11.2008 р. присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Подання на ім’я Бердичівського міського голови надали трудовий колектив та профспілкова організація товариства. Детальніше...
2005 р. —
в приміщенні міського Палацу культури пройшов ювілейний вечір під назвою "Чарівні мотиви", присвячений 35-річчю Народного аматорського духового оркестру ВАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес". Оркестр під керівництвом диригента Анатолія Тетьоркіна виконав 17 композицій, в концерті також взяли участь колеги по сцені та шанувальники творчості колективу. Детальніше...
1862 р. —
у Бердичеві помер передостанній настоятель монастиря Босих Кармелітів ксьондз Г. Шатковський.
22 листопада о 16:30 на площі Центральній відбудеться акція протесту проти совєцької пропаганди у місті Бердичеві.
Захід став результатом можливого засудження бердичівлянина через пам’ятник Леніну. Окрім того, нещодавно на Житомирщині у Новоград-Волинську міська рада прийняла рішення про демонтаж комуністичного ідола.
На днях правоохранители задержали мужчину, который из-за ревности стрелял в своего знакомого – события разворачивались в городе Коростене, где бойцы Государственной службы охраны задержали 47-летнего местного жителя, который решил разрешить конфликт со знакомым с помощью пневматического оружия. В дежурную часть Коростенского горотдела милиции поступило сообщение о драке на одной из улиц города. Наряд Госслужбы охраны, немедленно прибывший по вызову, обнаружил на месте происшествия 25-летнего местного жителя. Мужчина сообщил, что в него только что стреляли из пневматического пистолета.
Очередную трагедию смогли предотвратить сотрудники 9-й Государственной пожарно-спасательной части города Бердичева вечером 20 ноября, когда около восьми часов вечера на пункт связи части данной пожарной позвонил взволнованный житель пгт. Гришковцы Бердичевского района, который сообщил о пожаре. По полученной спасателями информации, горел шлакоблочный сарай. На место происшествия немедленно выехала пожарная бригада.
Про врахування пропозицій громадськості до проекту містобудівної документації
щодо розробки «Детального плану території для розміщення садибної забудови
по вул. Котовського (мікрорайон «Елінг»)»
згідно з рішенням міської ради від 01.03.2013 №346 (зі змінами)
Що людей змушує виходити на вулицю з протягнутою рукою? – мабуть чи не кожен з нас хоч раз в житті задумувався над цим, дивлячись на тих, хто на вулицях міста просять гроші. В Бердичеві, як і скрізь по Україні, дуже різний контингент прохачів: від тих для кого це прибутковий бізнес, і до тих для кого це дійсно єдиний шанс вижити і допомогти своїй родині. Вони на перший погляд всі однакові, але історії, що штовхнули їх на вулицю з простягнутою рукою, абсолютно різні.
у листопаді місяці в Бердичеві створено міську телестудію "Бердичів". Її засновником став міський виконавчий комітет.
1922 р. —
цього дня було укладено договір між управлінням народної освіти Бердичівського виконавчого комітету Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів з однієї сторони та громадянкою Анною Савеліївною Шеренціс з другої сторони про передачу їй в оренду Першого Радянського театру, який був розташований по вулиці Карла Лібкнехта, 35. В оренду передавалось приміщення театру з усім обладнанням, буфетом, реквізитом, декораціями, інвентарем рухомим і нерухомим відповідно підписаного обома сторонами опису терміном на 5 років з 1 грудня 1922 року по 1 грудня 1927 року. Театр мав носити назву міського театру. Згідно укладеного договору громадянка А.С. Шеренціс брала на себе зобов’язання створити в приміщенні театру — Художній театр, який за своїми високими якостями роботи, репертуаром, постановкою справи в залученні до роботи кращих кваліфікованих артистичних, художніх і технічних сил відповідав би зразковому театру.
Цього разу приводу радіти за наше місто немає, оскільки підприємство КП «Бердичівтеплоенерго», що забезпечує місто теплом, посідає перше місце серед аналогічних підприємств області по боргам за газ та від населення. Тож на черговому засіданні виконкому, що відбулось на початку цього тижня, основним питанням на порядку денному розглядалась робота підприємства в цілому та конкретно з боржниками, тобто, чиновники розбирались, чому ми перші серед гірших і що можна зробити для виправлення становища
Від Редактора:
Минулої п’ятниці на центральній площі міста відбулись події, які чимось перегукувались з подіями, які відбулись в Бердичеві дев’ять років тому. Приблизно в таку ж осінню пору у 2004 році в Бердичеві люди стояли на центральній площі під пам’ятником Іллічу під час «Помаранчевої революції», яка тоді вважалась для більшості ковтком свіжого повітря, приходом нових ідеалів і нових керманичів для цілої країни.
Наша історія має немало "чорних" сторінок. Таких, від одного спомину про які стає моторошно, а в душі поселяється неспокій, нестерпний біль та невимовне співчуття до тих, чиї життя припали на ті страшні роки. 
22 листопада о 16:30 на площі Центральній відбудеться акція протесту проти совєцької пропаганди у місті Бердичеві.
Що людей змушує виходити на вулицю з протягнутою рукою? – мабуть чи не кожен з нас хоч раз в житті задумувався над цим, дивлячись на тих, хто на вулицях міста просять гроші. В Бердичеві, як і скрізь по Україні, дуже різний контингент прохачів: від тих для кого це прибутковий бізнес, і до тих для кого це дійсно єдиний шанс вижити і допомогти своїй родині. Вони на перший погляд всі однакові, але історії, що штовхнули їх на вулицю з простягнутою рукою, абсолютно різні. 
