На 11.00 вторника преступники, убившие и ограбившие бердичевскую предпринимательницу, еще не задержаны. Но кажется, в криминальной игре «А вы нас найдите» появился новый игрок. Похоже, 20 тысяч долларов, которые похитили преступники, подозреваемые в убийстве предпринимательницы Татьяны Пивторак, ищут не только представители правоохранительных органов. 20 тысяч долларов США, это серьезные деньги для доморощенных ганстеров среднего калибра. Есть версия, что поисками бердичевских «Бони и Клайда» занялись представители криминального сообщества региона.
Те, що чекали з нетерпінням бердичівські футбольні вболівальники нарешті відбулось. На стадіоні «Центральний» у рамках фінальної частини Чемпіонату Житомирської області відбулось бердичівське футбольне «дербі», у якому зустрілись «Шкіряник» та ФК «Бердичів». Це вже друга зустріч цих команд у цьому році. Перша зустріч відбулась наприкінці червня у рамках попереднього раунду Чемпіонату Житомирщини. Це була перша гра на відреконструйованому стадіоні і відбулась вона у День міста Бердичева. У тій грі перемогу здобула команда «Шкіряник» з рахунком 1-0.
Цим стародавнім народним прислів’ям можна охарактеризувати викладача Бердичівського професійного будівельного ліцею В’ячеслава Фрідріховича Щепанівського, який, до того як стати педагогом, освоїв багато спеціальностей на будівельних майданчиках Бердичева і Києва, на професійному рівні оволодів комп’ютером тощо… Ліпшим відпочинком В’ячеслав вважає туризм, до якого прилучив і дружину з дітьми. Його родина скорила не одну вершину Алтаю, Карпат, Кримських гір…
Традиция переводить часы на летнее и зимнее время была внедрена еще в 80-х годах с целью рационального использования и экономии электроэнергии, и с теп пор до недавнего времени никаких попыток изменить существующий порядок вещей не предпринималось. В то же время у наших ближайших соседей из Российской Федерации нет переходов на летнее и зимнее время, начиная с 2011 года. В Украине тоже неоднократно пытались отменить перевод стрелок часов на час назад/вперед, однако как всегда, депутаты Верховной рады не смогли достигнуть консенсуса и в этом вопросе, поскольку никто точно не знал, какой же время является биологически правильным для украинского народа – зимнее или все-таки летнее.
в Бердичеві по вулиці Карла Лібкнехта урочисто відкрито щойно відбудований бульвар, який відроджено на честь заслуженого тренера СРСР, Почесного громадянина міста Бердичева Віталія Олексійовича Лонського (1927-2004). Також в цей день на бульварі почесними громадянами Бердичева, молоддю та керівництвом міста було посаджено перші дерева - липи. Детальніше...
1973 р. —
згідно з рішенням виконкому міської Ради депутатів з цього дня були закриті існуючі старі кладовища по вулиці Пушкіна (російське, польське), по вулиці Леніна (єврейське) та по вулиці Рози Люксембург (Троїцьке кладовище) і надалі заборонені тут поховання. З цього ж дня відкривається нове загальноміське кладовище по вулиці Войкова, в районі будинку №92 (згодом кладовище отримало власний номер – 98) для поховання померлих усіх національностей по секторах, на які воно розділено. Перед тим декілька років працівниками міськкомунгоспу проводились підготовчі роботи, створювались окремі сектори для поховання людей різних релігійних конфесій. Утворено сектор почесних поховань, православний, римо-католицький, єврейський, військовий сектор. Згодом, з заповненням секторів та розширенням площі нового кладовища, його поділ на релігійні конфесії нівелювався, нині поховання проводяться без врахування релігійної приналежності померлих. Детальніше...
1919 р. —
основні частини Української Галицької армії (УГА) під тиском більшовицьких військ покинули Бердичів, залишивши тільки бронепоїзд та невеликий загін прикриття. Українська Галицька Армія була регулярною армією проголошеної 19 жовтня 1918 року Західноукраїнської Народної Республіки і сформувалася довкола ядра раніше існуючого у складі австро-угорської армії легіону Українських Січових Стрільців та інших українських формацій. Цікаво, що активну участь в УГА брали галицькі євреї, які сформували окрему військову одиницю, що у військових списках з'єднання значилась як "Жидівський пробойовий курінь", офіційна ж назва була "Пробойовий курінь І Корпусу Галицької Армії". У Бердичеві своєю поведінкою під час несення служби і своєю гуманністю курінь заслужив довіру населення, і командир куреня поручник С. Ляйнберг отримав від міської громадської управи повноваження провести мобілізацію єврейської молоді. Командування І Корпусу УГА дозволило мобілізацію й водночас дало час на відпочинок і переформування. Завдяки цьому курінь поповнився добровольцями – євреями та українцями.
1895 р. —
при шкіряному заводіКарла Шленкера для дітей робітників заводу відкрито однокласне третє міське училище. Училище утримувалося за рахунок коштів, які виділяв завод. В наступні роки завідуючим училища було призначено Прохора Афанасійовича Крука, який закінчив учительську семінарію у 1902 році. Законоучителем православного віросповідання був священик Григорій Степанович Левітський, який закінчив духовну семінарію. Законовчителем римо-католицького віросповідання був ксьондз Адальберт Кобець. Також вчителем в училищі працювала Вікторія Василівна Крук, яка закінчила гімназію. Училище проіснувало до революційних подій 1917 року, було ліквідоване з приходом радянської влади та подальшою націоналізацією шкірзаводу.
Мы уже сообщали о том, что в воскресение, в период с 9.38 утра до 12.00 была зверски убита в своем доме бердичевская предпринимательница 49-ти летняя Татьяна Пивторак. Неизвестные преступники проникли в дом, связали и пытали женщину, а в конце издевательств – перерезали горло. Кроме женщины в доме находился ее внук и племянница, опекуном которой являлась предпринимательница. Внук предпринимательницы был тоже связан, а на его голове была одета шапка, закрывающая глаза. Ребенок остался жив, так как преступники использовали медицинский препарат, чтобы усыпить ребенка. 16-ти летняя племянница, которая проживала в доме и на момент преступления находилась рядом, исчезла.
В последнее время Бердичев переживает одно потрясение за другим, ведь в городе правит бал сама Смерть, собирая свой обильный урожай из человеческих жизней. Жестокие убийства чередуются с дорожно-транспортными авариями, в которых гибнут и калечатся люди, а некоторые случаи трагической гибели наших земляков вообще происходят в результате нелепой случайности. Как стало известно для издания «Бердичев Деловой», на днях в своей собственной машине сгорел водитель одной из служб такси города Бердичева.
Нещодавно всю Україну вразила новина про смерть бердичівської семилітньої дівчинки, яку спричинила гойдалка, встановлена одним з кандидатів в народні депутати в ході передвиборчої кампанії.
Вчорашнього недільного ранку до будинку Тетяни П. прийшла її стара знайома, принесла обіцяні саджанці. Жінку здивував той факт, що хвіртка приватного будинку була відкрита, але зате скільки не стукала в двері і не дзвонила Тетяні по мобілці, відповіді не було. Жінка зателефонувала доньці Тетяни Марині і розповіла про ситуацію. Адже була неділя і господиня повинна була бути вдома. Марина сказала, щоб знайома саджанці залишила у дворі, а вона зараз приїде. Адже дочку теж насторожило мовчання матері і те, що вона не відповідала на телефонні дзвінки.
Воскресная трагедия в Бердичеве стала шоком для всех, кто знал этого замечательного и отзывчивого человека. Успешная бердичевлянка, которая сама ставила на ноги свою семью – дочь и двух племянниц, опекуном которых она была. В бизнесе – с бандитских девяностых. Не сломалась, выдержала все ненастья… Очень много работала, пытаясь создать материальный фундамент для процветания семьи. В субботу Татьяна ездила с подругами в Киев на концерт Киркорова. Вернулись в Бердичев около часу ночи – все были радостны и довольны концертом, ничего не предвещало беды. А около 12.00 воскресения Таню и ее внука нашел зять, вернувшийся с работы. Таня была связана, а ее горло было перерезано ножом, на теле – колотые и резанные раны, а также следы ужасных пыток. Ребенок был тоже связан, а на его голове была одета шапка, закрывающая глаза, но он был жив и пребывал в шоковом состоянии. Как позже было установлено, преступники использовали медицинский препарат, чтобы усыпить ребенка.
у Бердичеві створено першу міську футбольну команду. До цього у місті діяли та досягали значних успіхів лише футбольні колективи, створені при підприємствах міста (на заводі "Прогрес", шкірзавод ім. Ілліча та інших).
1917 р. —
в селі Каленському Коростенського району народився Микола Іванович Калинський – ветеран Великої Вітчизняної війни, визволитель Бердичева від німецько-фашистських загарбників. Микола Іванович по закінченні війни проживає у Бердичеві, працює в органах МВД завідуючим санітарними частинами табору військовополонених, згодом – у виправно-трудових колоніях. Коли демобілізувався, його запросили на роботу у Бердичівську центральну міську лікарню. Згодом призначили завідуючим здоров пунктом цегельного заводу. За діловитість, знання справи, людяність поважали Миколу Івановича і в АТП-11837, де він трудився двадцять чотири роки. Микола Калинський має численні нагороди – ордени Вітчизняної війни 2 ступеня, Червоної Зірки, Богдана Хмельницького, "За мужність"; медалі – "За бойові заслуги", "За оборону Києва", "За оборону Кавказу", "За перемогу над Німеччиною", "За взяття Берліна", "За визволення Праги", ювілейні бойові нагороди, до яких приєдналися і трудові. 24 грудня 1998 року рішенням виконкому міської Ради за участь у визволенні міста Бердичева від німецько-фашистських загарбників та з нагоди 55-річчя від визволення міста від фашистських загарбників Калинському Миколі Івановичу присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Детальніше...
1832 р. —
царський уряд своїм указом скасовує кляштор кармелітів у Вишнівцях (нині – село у Тернопільській області), заснований ще у XVII столітті його власником Яремою Вишневецьким. Одночасно скасовується і вікаріат у Купіні. Саме цього дня отці і брати зі скасованих релігійних установ перебираються до Бердичева, у кляштор Кармелітів Босих. Цікаво, що руїни вишнівецького кармелітанського монастиря і донині прикрашають долину річки Горинь, що протікає поряд з селом.
Місто Бердичів з давніх часів було багатонаціональним містом, де ніколи не існувало ворожнечі між представниками різних народностей – чотири нації українці, росіяни, поляки та євреї мирно співіснували на протязі багатьох віків, спільно роблячи свій внесок у розвиток міста. Саме тому на гербі Бердичева зображено чотири зірки, які символізують собою саме ці чотири основні нації. І якщо говорити про сучасний Бердичів, то аж ніяк не можна оминути увагою і його славетну історію, яку у значній мірі творили саме євреї – адже представників цієї нації станом на дев’ятнадцяте століття налічувалось близько 70-80% від загальної кількості жителів міста.
На минулих вихідних до Бердичева повернулись учасники фінального конкурсу та гала-концерту всеукраїнського фестивалю сучасної пісні та популярної музики «Червона Рута». І повернулись не просто учасниками, а переможцями. До цього часу нікому з бердичівлян не вдавалось досягти такого успіху. Регіональні конкурси вигравали співаки і навіть рок-групи, а всеукраїнський фінал цього рік вперше підкорився фольклорному ансамблю «Вінець» будинку дитячої та юнацької творчості імені Разумкова та ще декільком вихованцям його керівника Лариси Куліченко.
Нещодавно в місті Ялта відбувся Чемпіонат України з легкої атлетики серед юнаків 1996 року народження та молодших. Участь у змаганнях взяли участь у змаганнях і бердичівські стрибуни у висоту, вихованці Ігоря Лонського та Олександра Михальченко
до Бердичева з робочим візитом завітав керуючий Житомирською єпархією Високопреосвященнійший Гурій, Архієпископ Житомирський та Новоград-Волинський. В супроводі Благочинного Бердичівського округу, настоятеля Свято-Миколаївського собору протоієрея Віталія Бойкова та протоієрея Романа Бойкова він відвідав ряд церков Бердичівського району. Зокрема, побував у селі Маркуші, де разом з настоятелем Чудо-Михайлівської церкви ієромонахом Мануїлом Владика ознайомився з ходом будівництва нової Чудо-Михайлівської церкви, а також оглянув сільську загальноосвітню школу та каплицю на її території, яка згодом буде носити ім’я прп. Нестора Літописця. Детальніше...
1991 р. —
в прес-центрі редакції міськрайонної газети "Радянський шлях" відбулася зустріч її творчого колективу з громадськістю міста і району з нагоди заснування дискусійного клубу "Незалежність". Ініціатива створення такого клубу належала редактору газети Петрові Сидоровичу Яцюку. В клубі зібралися люди різних політичних поглядів, різні за віком, професією і вподобаннями. Цього дня тут пройшли гострі дискусії з питань політичного та економічного розвитку міста, області, країни.
1940 р. —
згідно Указу Президії Верховної Ради СРСР бердичівське фабрично-заводське училище перейменовується на ремісниче училище №2. Сьогодні це Бердичівське професійно-технічне училище №4, що розташоване по вулиці Шелушкова, 37.
1930 р. —
в місті Горлівка Сталінської (нині Донецької) області в робітничій сім'ї народився Железняк Сергій Сергійович. Сергій Железняк у 1949 році закінчує Житомирське військове училище військ ПВО, тривалий час служить тут на посадах командира взводу, викладача тактики, начальника штабу, заступника командира частини. У 1977 році він звільняється з рядів Збройних Сил, а 1980 року переїздить до Бердичева. Тут він обіймає посаду голови правління міської організації товариства "Знання", згодом пристає до ветеранської громади. Його обирають членом ради, а з 2007 року Сергій Железняк обирається головою Бердичівської міської ради ветеранів України. За вагомий внесок у вирішення соціально-економічних проблем територіальної громади міста, активну громадську позицію рішенням Виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 23 червня 2011 року №352 Сергію Сергійовичу Железняку присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Детальніше...
1923 р. —
Бердичівський технікум і профшкола отримали ім’я наркома освіти Анатолія Васильовича Луначарського (1875-1933), якого також обирають почесним студентом технікуму.
1921 р. —
в Бердичеві виходить перший номер газети "Экономическая мысль" – органу повітової економічної наради. Газета присвячена економічному життю Бердичева та Бердичівського повіту.
У Житомирській області станом на 01.09.2013 року, починаючи з 1995 р., виявлено – 6993 серопозитивних або потенційно інфікованих (особи, які мають позитивний результат обстеження на ВІЛ). Перебувають на обліку з діагнозом ВІЛ-інфекція 4059 осіб. Захворіло на СНІД 1163, а помер від СНІДу 571 житель області. Діагноз “ВІЛ асоційований туберкульоз” встановлено 739 особам. Розподіл за статтю: чоловіків – 2244 (58%), жінок - 1611 (42%).
С 1 октября автомобильный транспорт на загородных дорогах должен двигаться с включенным светом фар.
Нововведение произошло в апреле согласно постановлению Кабинета Министров Украины
«О внесении изменений в Правила дорожного движения», поэтому не все автомобилисты еще успели привыкнуть к этим требованиям.
Кабинет Министров утвердил проект реконструкции соответствующего участка автодороги Киев-Чоп - от новопостроенных транспортных развязок в селах Глубочица и Ивановка Житомирского района, общей протяженность - 22,3 километра.
Бердичівська центральна міська лікарня – це те місце, де йде щоденна боротьба за життя та здоров’я людей. Лікарі що тут працюють та увесь медичний персонал не шкодуючи сил намагаються допомогти своїм пацієнтам та вилікувати їх, але бувають такі випадки, коли допомогти людині надзвичайно важко: хвороба прогресує, і надії на видужання майже немає. Ось тоді рідні і близькі хворих звертаються за допомогою до ікони Божої Матері «Цілителька», яка знаходиться в збудованому кілька років тому на території Центральної міської лікарні храмі. І нерідко Пресвята Владичиця прислухається до щирих молитов, даруючи своє Благословення...