Сьогодні, 31 липня, від самого ранку біля міськвиконкому кипіла робота – проводилася заміна гербу Бердичева. Ні, не подумайте, ніяких кардинальних змін не відбулося. Просто, попередній знак, що досі був встановлений на будівлі, через свою однотонність зливався із сірими стінами, тож помітним він був лише для тих, хто знав про його наявність або ж для дуже спостережливих людей.
Фраза Остапа Бендера «Я, конечно, не херувим. У меня нет крыльев, но я чту Уголовный кодекс» к данной истории совершенно не имеет никакого отношения, хотя во всём остальном, наш земляк, Александр Полищук из города Бердичева попытался скопировать популярного литературного героя.
Наше місто туристичне, про нього знають в усіх кінцях світу, нам таки є чим пишатись і що показати гостям міста. Навіть повітря на бердичівських вулицях просочене історією, а будиночки, що й досі збереглись в центрі міста, здається навіки застигли в часі і в цьому є своєрідний шарм. Недарма саме наше місто не так давно обрали для зйомок російського фільму «Батя», адже в нас, за словами режисерів, навіть повітря іншої епохи. Але не лише спорудами кількох столітньої давності славиться місто, однією з основних родзинок було і залишається відоме бердичівське пиво, яке привозять друзям і знайомим, в якості сувеніра, всі хто бував в нашому місті. А ті, хто його спробує хоч раз, цей смак не забудуть ніколи і будуть повертатись знову і знову, адже в ньому передається сам характер Бердичева – спокійний і неквапливий, як розмова, що точиться за келихом нашого пива.
Фінансові труднощі, певно, бували у кожного. Хтось самотужки знаходив вихід із ситуації, що склалася, комусь допомагали небайдужі - рідні та близькі. Однак, постає питання: а що робити, якщо допомогти нікому, а самому впоратися з подібними проблемами людині просто не під силу? Та ще й якщо гроші потрібні на лікування або на прожиття? Добре, коли у такому разі можна сподіватися на підтримку міської влади.
Недавно житомирские пограничники в очередной раз показали, что пока они несут свою службу, границу Украины находится на замке для всякого рода контрабандистов. Как стало известно для редакции газеты «Бердичев Деловой» по сообщению пресс-службы Северного регионального управления Государственной пограничной службы Украины, в понедельник 29 июля между украинским селом Копище и белорусским Милошевичи пограничники Житомирского отряда обнаружили автомобиль с грузом контрабандного мака.
Во время ночного патрулирования улицами Житомира сотрудники батальона патрульной службы УМВД задержали 25-летнего парня, который успел почистить карманы житомирянина. Так, недавно вечером в дежурную часть Королевского райотдела милиции поступило сообщение о том, что на одной из житомирских улиц деруться двое мужчин. На место происшествия немедленно был направлен ближайший по расположению дежурный наряд милиции. По указанному адресу экипаж патрульной службы застал далеко недвусмысленную картину: один человек открыто шарил по карманам другого. Увидев патрульных милиционеров, молодой человек всполошился и даже попытался убежать, но скрыться ему помешали правоохранители.
в колишньому цеху кузовних робіт Бердичівського авторемзаводу, який на той час знаходився в запущеному стані, запрацювало нове підприємство – "ТІС Полісся". Спочатку була введена у роботу лише одна виробнича екструзійна лінія для виготовлення повноцінного плінтусу ПВХ, на якій працювало 19 чоловік. Вже через три роки було введено в експлуатацію ще дві екструзійні лінії, а збільшення випуску плінтусів було забезпечене шляхом впровадження у виробництво такого екструзійного інструменту, який дозволив виготовлювати повнопрофільний плінтус в дві струї. На даний час в цехах "ТІС Полісся" працює біля 250 робітників.
1957 р. —
в селі Панасівка Козятинського району народився Мазур Василь Костянтинович – міський голова Бердичева з 2002 року. Впродовж 80-90-х років минулого століття Василь Костянтинович пройшов майже всі сфери життєдіяльності міста Бердичева. Працюючи на тих чи інших посадах, він досконало вивчив виробництво, що в подальшому дозволило успішно керувати міською громадою. Рішенням виконкому міської Ради за багаторічну сумлінну працю в органах місцевого самоврядування, особистий вагомий внесок у вдосконалення стилю і методів їх роботи та в соціально-економічний, культурний та спортивний розвиток міста Василю Мазуру присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева" (2007 р.). Детальніше...
1949 р. —
завод "Комсомолець" активно допомагає своєму підшефному колгоспу "Перемога" села Гардишівки в успішному збиранні врожаю та хлібоздачі. Ще перед жнивами дирекція заводу виділила колгоспу метал, фарби, інструмент та окремі деталі для ремонту сільськогосподарських машин, були своєчасно відремонтовані автомашини, лобогрійка, вози. Велика увага приділялася також налагодженню в колгоспі культурно-масової роботи. Саме цього дня молодь заводу по-стахановському працювала в підшефному колгоспі на просушці та скиртуванні соломи. Було просушено в цей день хліба на 4 гектарах площі, 17 чоловік очистили 8 тонн зерна.
1704 р. —
за розпорядженням гетьмана України Івана Мазепи та за згоди російського урядовця Ф. Головіна був схопленим та заточений до Бердичівського підземелля полковник Семен Палій (справжнє ім'я — Гурко Семен Пилипович) – керівник українського правобережного козацтва, який протягом 1702-1704 років разом Самусем очолював повстання ("друга Хмельниччина") на Київщині, Брацлавщині, Поділлі й Волині проти панування Польщі. Приводом для арешту стало те, що Семен Палій не виконав вимоги царя Петра I щодо звільнення усіх зайнятих козацтвом міст, захоплених в ході повстання на Правобережній Україні, на користь короля Августа ІІ Саксонського. На рішення щодо арешту вплинуло також і те, що Семен Палій мав контакти з прихильниками шведського короля Карла ХІІ – коронним підстолієм Ю. Любомирським та литовським гетьманом К. Сапєгою.
Волонтеры Международного благотворительного фонда "Планета взаимопомощи" совместно с Бердичевским союзом инвалидов-колясочников создают электронную карту доступности объектов инфраструктуры города Бердичева и дорожного сервиса. Доступность инфраструктуры города для людей с ограниченными возможностями улучшается, однако остается все еще неудовлетворительной, считают участники проекта «Independent Life - усилия ограниченных в движении за содержательную и полноценную жизнь".
Певно, ніхто вже і ніколи не згадає, коли горілка стала в Україні другою валютою. Розрахунки між людьми за зроблені послуги, товари чи роботу “пляшкою” вже давно стали звичним явищем. Більше того, це, певно, найтвердіша валюта, котра існує у світі — їй не загрожує ніяка інфляція чи світові економічні кризи. Щоправда, у дев’яностих роках минулого століття, особливо на селі, позиції “пляшки” дещо були похитнулися: за неї хліба у магазині не купиш, а зарплат люди не отримували роками. Тому за роботу вимагали вже не півлітра, а купюру. Та це явище було тимчасовим і нині ця “валюта” знову в ціні.
Під час проведення Днів польської культури в Бердичеві за сприяння консульства Республіки Польща у Вінниці в вестибюлі другого поверху приміщення Бердичівської міської ради було розміщено виставку культури Курпів — етнічної групи, яка проживає у північно-східній частині Польщі та становить інтегральну частину Мазовії, найбільшого регіону Польщі. Ця етнічна група одна з найцікавіших у Польщі. Курпи проживають по обидва береги річки Нарва. Північна частина регіону — це Зелена пуща, натомість південна — Біла пуща. Назва Курпє (назва регіону) походить від назви взуття, сплетеного з дерев’яного лика. Територію сьогоднішньої Білої пущі було заселено ще в ХІІІ столітті, Зеленої пущі — в ХVІІ столітті. Першими мешканцями пущі, використовуючи її природні багатства, були бортники, смолярі та мисливці. У місцевому краєвиді домінують луги та посівні поля серед лісового масиву. У регіоні Курпє нараховується вісім резерватів природи, загальною площею близько 1000 гектарів. У лісах можна зустріти
Є у Бердичеві місце, яке ніколи й нікому, незважаючи ні на свій нинішній статус, ні на статки, оминути ніколи не вдасться. Там назавжди зійдуться поруч і бомж, і мільйонер, злочинець і доброчинник. Мова йде про цвинтар, котрий рано чи пізно стає останнім місцем спочинку для всіх і кожного.
"Від суми та від тюрми не зарікайся", - каже народна мудрість. Звісно, ніколи не знаєш, де знайдеш омріяний скарб чи опустишся долілиць. Очевидно, що знаходить якраз той, хто шукає. При цьому, таке твердження можна застосувати і до суми, і до тюрми. Погодьтесь, що у буцигарню потрапляють, насамперед, ті, хто веде, скажімо так — не дуже законний спосіб життя.
Бердичівська ОДПІ нагадує, що відповідно до Податкового кодексу України, платниками є власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктом оподаткування визначено земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Департаментом сім’ї, молоді та спорту Житомирської обласної державної адміністрації оголошено І етап Всеукраїнського фотоконкурсу «Молоде обличчя України - 2013». Фотоконкурс проводиться з метою підтримки та розвитку творчих здібностей молоді в аспекті розвитку візуального мистецтва та виявлення можливостей сучасного молодого покоління.
У Фотоконкурсі бере участь молодь віком від 14 до 28 років. Кількість фоторобіт, які подаються учасниками, необмежена.
Днями, на шпальтах нашої газети ми писали про те, що під Бердичевом розпочато будівництво асфальтного заводу. Нагадаємо, що завдяки продукції, котру на ньому виготовлятимуть, цьогоріч планується провести повний ремонт автошляху в напрямку Житомира. Та й, загалом, не може не тішити той факт, що поблизу нашого міста найближчим часом постане таке потужне підприємство.
Питання ремонту доріг безперечно одне із надважливих. Рівненьке асфальтове покриття запорука не лише бездоганного естетичного вигляду, а й безпечного руху пішоходів та автомобільного транспорту. Однак, таке «задоволення», як відомо, далеко не з дешевих. Відповідно, на виділення необхідних на ремонтні роботи коштів у повному обсязі (тобто стільки, щоб полагодити усе та відразу) годі і сподіватися. Тож, без допомоги небайдужих людей, котрі вболівають за рідне місто, ніяк не обійтися.
в Бердичеві у мікрорайоні Червона Гора введено у дію нову автоматичну телефонну станцію на 3000 номерів (АТС-3). Ця АТС забезпечила телефонним зв’язком один з найбільш густозаселених мікрорайонів міста, який завдяки розташованим тут військовим частинам стрімко розбудовувався у попередні десятиліття.
1811 р. —
в ніч з 30 на 31 липня в Бердичеві сталася велика пожежа: згоріло багато будинків, особливо тих, що розташовані поряд з дерев'яною Успенською церквою. Та, як кажуть, немає щастя без біди: ця пожежа знищила будинки, що були побудовані на церковній землі і заважали будівництву нового кам’яного храму. Тому після пожежі відновлення цих будинків та їх нове будівництво місцевою владою були заборонені.
1705 р. —
у відповідності до царського указу полковника Семена Палія, керівника українського правобережного козацтва, що тривалий час перебував у заточенні в бердичівському підземеллі, а згодом у Батуринській в’язниці, відправляють до заслання у Сибір (місто Тобольськ).
Про це повідомив керівник Житомирського обласного відділення Антимонопольного комітету України Олександр Безсмертний. За його словами, працівники АМК провели ряд перевірок на ринку медичних послуг області і виявили окремі порушення. Про це сповіщає «Житомирська хвиля».