Цьогорічне літо приносить нам справжні сюрпризи і дивує погодою. Від таких різких змін кого завгодно може охопити нудьга, яку лише посилює відносна літня тиша і спокій – у Бердичеві нічого не відбувається, всі чутки вже обговорені по кілька разів до найменших подробиць,більшість героїв світського життя поїхали в напрямку моря, тож в місті тиша і спокій. Багата на події лише кримінальна хроніка, але то вже тема для іншого матеріалу. Здається, що має статись щось грандіозне, щоб вивести місто з сну і дати привід поговорити і це «ЩОСЬ» незабаром струсне наше місто.
Днями, на базі розплідника службових собак Коростенської виправної колонії №71 відбулися змагання з багатоборства кінологів на першість управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області. Участь у них взяли 5 установ виконання покарань нашої області, які представили 10 кінологів, кожен із яких зі своєю собакою. До списку конкурсантів увійшла й Райківська виправна колонія. Більше того - саме її працівники з гідністю пройшли усі випробування і, врешті, стали переможцями.
Так, в індивідуальному
Судя по тому, как разгулялась преступность в городе Бердичеве, местным жителям и приехавшим сюда погостить скоро нельзя будет выйти на улицу не только вечером, но и днем. На своем собственном опыте в том, что Бердичев это гостеприимный, красивый и мудрый город смогла убедиться приехавшая сюда женщина, в которую посреди дня неизвестный выпустил две пули. Причины такого поступка пока не выяснены, ведется поиск злоумышленника, которому в случае поимки грозит от трех до семи лет.
Зовсім нещодавно у нашому місті проходили Дні польської культури,під час яких бердичівляни мали змогу познайомитись ближче з багатою культурною спадщиною і традиціями нашого сусіда.
в Бердичеві ліквідована неприбуткова організація взаємодопомоги "Лікарняна каса міста Бердичева". Організована у лютому місяці 2001 року, Лікарняна каса мала на меті вирішення питань з забезпеченням медичними препаратами та оплати послуг медичних організацій в разі звернення її члена до лікарняних установ міста Бердичева. У перші роки діяльності організації її членами були до 10 тисяч бердичівлян. Але з часом кількість її членів почала поступово зменшуватись. Це привело до зменшення коштів, які каса могла виділяти на забезпечення хворих ліками. Також немалу роль в долі Лікарняної каси Бердичева зіграла інша аналогічна організація – Лікарняна каса Житомирської області, у яку почало переходити все більше бердичівлян. Наприкінці своєї діяльності Лікарняна каса міста Бердичева нараховувала всього 1720 осіб, яким у зв'язку з ліквідацією організації запропонували перейти до Лікарняної каси Житомирської області. Головою правління Лікарняної каси та незмінним керівником на протязі всього часу її діяльності був Василь Іванович Припутницький – лікар-хірург, завідуючий відділенням Центральної міської лікарні, Почесний громадянин міста Бердичева.
2009 р. —
у Бердичеві в тестовому режимі розпочала трансляцію своїх радіопрограм перша суто місцева радіостанція під назвою "Live FM". Радіостанція працює в ультракороткохвильовому діапазоні на частоті 102,0 МГц.
2008 р. —
цього дня жителі Бердичева могли спостерігати часткове сонячне затемнення, пік якого прийшовся на 13 год. 07 хв. Сонячний диск був закритий супутником Землі Місяцем на 39%.
2001 р. —
у місті почала свою діяльність неприбуткова організація "Лікарняна каса міста Бердичева", мета якої – вирішення питань з забезпеченням медичними препаратами та оплата послуг медичних організацій в разі звернення хворого до лікарень міста Бердичева. Лікарняна каса працює за принципом взаємодопомоги, першим головою правління цієї організації обрано лікаря міської лікарні Василя Івановича Припутницького.
2000 р. —
на телефонній мережі Бердичева місцевим підрозділом національного телекомунікаційного оператора ВАТ "Укртелеком" введено в дію обладнання похвилинного обліку місцевих розмов (АПОР) для абонентів телефонних станцій АТС-2, АТС-3, ПСК-29, а ще через місяць — для абонентів АТС селища Гришківці. Бердичів став першим серед міст Житомирської області, де "Укртелеком" розпочав надання даної послуги.
1934 р. —
у Бердичівській педагогічній школі, що розташована по вулиці Карла Лібкнехта (сучасний педагогічний коледж), відкрито відділ дошкільного виховання дітей.
1922 р. —
в Бердичеві на підставі "Положення про єдину трудову школу", прийнятого керівництвом України, закінчилася реорганізація (реформація) міських шкіл. Результатом реорганізації стало перетворення навчальних закладів на Єдині трудові школи. Мета проведеної реорганізації –
"… следует раз и навсегда порвать со старой школой, которая при НЭПе начала оживать благодаря стремлению буржуазных групп влиять на школы путем введения платы за обучение или открывая частные школы". У ході цих дій у Бердичеві було залишено 14 шкіл, серед яких 6 українських, 4 єврейські, 2 польські та 2 російські школи, 123 вчителі навчало 4035 учнів, а на кінець відбудовчого періоду кількість учнів зросла до 4752, вчителів – до 167. Навчання у трудових школах передбачалося з восьмирічного віку. При кожній школі була організована підготовча група для учнів віком 7 років, метою якої було надання можливості всім дітям отримати дошкільне виховання. Всі трудові школи вважалися семикласними і вони користувалися однаковими правами та розподілом майна.
1877 р. —
в Бердичеві відкрилось 2-класне початкове єврейське училище. Воно було розраховане на навчання 200 учнів. Та навіть такої кількості учнівських місць було недостатньо для міста, що мало більш як 70-и тисячне населення. Тому родинам з невеликим достатком приходилось віддавати своїх дітей на навчання до Житомира та Немирова, а достатньо забезпеченим – до Києва, Одеси, Варшави.
Известный бердичевлянин эмигрировал из страны - бывший генеральный прокурор Украины, народный депутат (Партия регионов) 5-го и 6-го созывов Святослав Пискун официально попросил политического убежища во Франции. Об этом в телефонной беседе с ТВі заявил народный депутат («Батькивщина») Владимир Арьев, сообщает newsoboz.org. со ссылкой на НБН.«Пискуна хотят вернуть, чтобы выбить показания против Юлии Тимошенко», — заявил г-н Арьев.
Сьогодні, 31 липня, від самого ранку біля міськвиконкому кипіла робота – проводилася заміна гербу Бердичева. Ні, не подумайте, ніяких кардинальних змін не відбулося. Просто, попередній знак, що досі був встановлений на будівлі, через свою однотонність зливався із сірими стінами, тож помітним він був лише для тих, хто знав про його наявність або ж для дуже спостережливих людей.
Фраза Остапа Бендера «Я, конечно, не херувим. У меня нет крыльев, но я чту Уголовный кодекс» к данной истории совершенно не имеет никакого отношения, хотя во всём остальном, наш земляк, Александр Полищук из города Бердичева попытался скопировать популярного литературного героя.
Наше місто туристичне, про нього знають в усіх кінцях світу, нам таки є чим пишатись і що показати гостям міста. Навіть повітря на бердичівських вулицях просочене історією, а будиночки, що й досі збереглись в центрі міста, здається навіки застигли в часі і в цьому є своєрідний шарм. Недарма саме наше місто не так давно обрали для зйомок російського фільму «Батя», адже в нас, за словами режисерів, навіть повітря іншої епохи. Але не лише спорудами кількох столітньої давності славиться місто, однією з основних родзинок було і залишається відоме бердичівське пиво, яке привозять друзям і знайомим, в якості сувеніра, всі хто бував в нашому місті. А ті, хто його спробує хоч раз, цей смак не забудуть ніколи і будуть повертатись знову і знову, адже в ньому передається сам характер Бердичева – спокійний і неквапливий, як розмова, що точиться за келихом нашого пива.
Фінансові труднощі, певно, бували у кожного. Хтось самотужки знаходив вихід із ситуації, що склалася, комусь допомагали небайдужі - рідні та близькі. Однак, постає питання: а що робити, якщо допомогти нікому, а самому впоратися з подібними проблемами людині просто не під силу? Та ще й якщо гроші потрібні на лікування або на прожиття? Добре, коли у такому разі можна сподіватися на підтримку міської влади.
Недавно житомирские пограничники в очередной раз показали, что пока они несут свою службу, границу Украины находится на замке для всякого рода контрабандистов. Как стало известно для редакции газеты «Бердичев Деловой» по сообщению пресс-службы Северного регионального управления Государственной пограничной службы Украины, в понедельник 29 июля между украинским селом Копище и белорусским Милошевичи пограничники Житомирского отряда обнаружили автомобиль с грузом контрабандного мака.
Во время ночного патрулирования улицами Житомира сотрудники батальона патрульной службы УМВД задержали 25-летнего парня, который успел почистить карманы житомирянина. Так, недавно вечером в дежурную часть Королевского райотдела милиции поступило сообщение о том, что на одной из житомирских улиц деруться двое мужчин. На место происшествия немедленно был направлен ближайший по расположению дежурный наряд милиции. По указанному адресу экипаж патрульной службы застал далеко недвусмысленную картину: один человек открыто шарил по карманам другого. Увидев патрульных милиционеров, молодой человек всполошился и даже попытался убежать, но скрыться ему помешали правоохранители.
в колишньому цеху кузовних робіт Бердичівського авторемзаводу, який на той час знаходився в запущеному стані, запрацювало нове підприємство – "ТІС Полісся". Спочатку була введена у роботу лише одна виробнича екструзійна лінія для виготовлення повноцінного плінтусу ПВХ, на якій працювало 19 чоловік. Вже через три роки було введено в експлуатацію ще дві екструзійні лінії, а збільшення випуску плінтусів було забезпечене шляхом впровадження у виробництво такого екструзійного інструменту, який дозволив виготовлювати повнопрофільний плінтус в дві струї. На даний час в цехах "ТІС Полісся" працює біля 250 робітників.
1957 р. —
в селі Панасівка Козятинського району народився Мазур Василь Костянтинович – міський голова Бердичева з 2002 року. Впродовж 80-90-х років минулого століття Василь Костянтинович пройшов майже всі сфери життєдіяльності міста Бердичева. Працюючи на тих чи інших посадах, він досконало вивчив виробництво, що в подальшому дозволило успішно керувати міською громадою. Рішенням виконкому міської Ради за багаторічну сумлінну працю в органах місцевого самоврядування, особистий вагомий внесок у вдосконалення стилю і методів їх роботи та в соціально-економічний, культурний та спортивний розвиток міста Василю Мазуру присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева" (2007 р.). Детальніше...
1949 р. —
завод "Комсомолець" активно допомагає своєму підшефному колгоспу "Перемога" села Гардишівки в успішному збиранні врожаю та хлібоздачі. Ще перед жнивами дирекція заводу виділила колгоспу метал, фарби, інструмент та окремі деталі для ремонту сільськогосподарських машин, були своєчасно відремонтовані автомашини, лобогрійка, вози. Велика увага приділялася також налагодженню в колгоспі культурно-масової роботи. Саме цього дня молодь заводу по-стахановському працювала в підшефному колгоспі на просушці та скиртуванні соломи. Було просушено в цей день хліба на 4 гектарах площі, 17 чоловік очистили 8 тонн зерна.
1704 р. —
за розпорядженням гетьмана України Івана Мазепи та за згоди російського урядовця Ф. Головіна був схопленим та заточений до Бердичівського підземелля полковник Семен Палій (справжнє ім'я — Гурко Семен Пилипович) – керівник українського правобережного козацтва, який протягом 1702-1704 років разом Самусем очолював повстання ("друга Хмельниччина") на Київщині, Брацлавщині, Поділлі й Волині проти панування Польщі. Приводом для арешту стало те, що Семен Палій не виконав вимоги царя Петра I щодо звільнення усіх зайнятих козацтвом міст, захоплених в ході повстання на Правобережній Україні, на користь короля Августа ІІ Саксонського. На рішення щодо арешту вплинуло також і те, що Семен Палій мав контакти з прихильниками шведського короля Карла ХІІ – коронним підстолієм Ю. Любомирським та литовським гетьманом К. Сапєгою.
Волонтеры Международного благотворительного фонда "Планета взаимопомощи" совместно с Бердичевским союзом инвалидов-колясочников создают электронную карту доступности объектов инфраструктуры города Бердичева и дорожного сервиса. Доступность инфраструктуры города для людей с ограниченными возможностями улучшается, однако остается все еще неудовлетворительной, считают участники проекта «Independent Life - усилия ограниченных в движении за содержательную и полноценную жизнь".
Певно, ніхто вже і ніколи не згадає, коли горілка стала в Україні другою валютою. Розрахунки між людьми за зроблені послуги, товари чи роботу “пляшкою” вже давно стали звичним явищем. Більше того, це, певно, найтвердіша валюта, котра існує у світі — їй не загрожує ніяка інфляція чи світові економічні кризи. Щоправда, у дев’яностих роках минулого століття, особливо на селі, позиції “пляшки” дещо були похитнулися: за неї хліба у магазині не купиш, а зарплат люди не отримували роками. Тому за роботу вимагали вже не півлітра, а купюру. Та це явище було тимчасовим і нині ця “валюта” знову в ціні.
Під час проведення Днів польської культури в Бердичеві за сприяння консульства Республіки Польща у Вінниці в вестибюлі другого поверху приміщення Бердичівської міської ради було розміщено виставку культури Курпів — етнічної групи, яка проживає у північно-східній частині Польщі та становить інтегральну частину Мазовії, найбільшого регіону Польщі. Ця етнічна група одна з найцікавіших у Польщі. Курпи проживають по обидва береги річки Нарва. Північна частина регіону — це Зелена пуща, натомість південна — Біла пуща. Назва Курпє (назва регіону) походить від назви взуття, сплетеного з дерев’яного лика. Територію сьогоднішньої Білої пущі було заселено ще в ХІІІ столітті, Зеленої пущі — в ХVІІ столітті. Першими мешканцями пущі, використовуючи її природні багатства, були бортники, смолярі та мисливці. У місцевому краєвиді домінують луги та посівні поля серед лісового масиву. У регіоні Курпє нараховується вісім резерватів природи, загальною площею близько 1000 гектарів. У лісах можна зустріти
Є у Бердичеві місце, яке ніколи й нікому, незважаючи ні на свій нинішній статус, ні на статки, оминути ніколи не вдасться. Там назавжди зійдуться поруч і бомж, і мільйонер, злочинець і доброчинник. Мова йде про цвинтар, котрий рано чи пізно стає останнім місцем спочинку для всіх і кожного.
"Від суми та від тюрми не зарікайся", - каже народна мудрість. Звісно, ніколи не знаєш, де знайдеш омріяний скарб чи опустишся долілиць. Очевидно, що знаходить якраз той, хто шукає. При цьому, таке твердження можна застосувати і до суми, і до тюрми. Погодьтесь, що у буцигарню потрапляють, насамперед, ті, хто веде, скажімо так — не дуже законний спосіб життя.
Цьогорічне літо приносить нам справжні сюрпризи і дивує погодою. Від таких різких змін кого завгодно може охопити нудьга, яку лише посилює відносна літня тиша і спокій – у Бердичеві нічого не відбувається, всі чутки вже обговорені по кілька разів до найменших подробиць,більшість героїв світського життя поїхали в напрямку моря, тож в місті тиша і спокій. Багата на події лише кримінальна хроніка, але то вже тема для іншого матеріалу. Здається, що має статись щось грандіозне, щоб вивести місто з сну і дати привід поговорити і це «ЩОСЬ» незабаром струсне наше місто.
Днями, на базі розплідника службових собак Коростенської виправної колонії №71 відбулися змагання з багатоборства кінологів на першість управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області. Участь у них взяли 5 установ виконання покарань нашої області, які представили 10 кінологів, кожен із яких зі своєю собакою. До списку конкурсантів увійшла й Райківська виправна колонія. Більше того - саме її працівники з гідністю пройшли усі випробування і, врешті, стали переможцями. 
Зовсім нещодавно у нашому місті проходили Дні польської культури,під час яких бердичівляни мали змогу познайомитись ближче з багатою культурною спадщиною і традиціями нашого сусіда.
Сьогодні, 31 липня, від самого ранку біля міськвиконкому кипіла робота – проводилася заміна гербу Бердичева. Ні, не подумайте, ніяких кардинальних змін не відбулося. Просто, попередній знак, що досі був встановлений на будівлі, через свою однотонність зливався із сірими стінами, тож помітним він був лише для тих, хто знав про його наявність або ж для дуже спостережливих людей.
Наше місто туристичне, про нього знають в усіх кінцях світу, нам таки є чим пишатись і що показати гостям міста. Навіть повітря на бердичівських вулицях просочене історією, а будиночки, що й досі збереглись в центрі міста, здається навіки застигли в часі і в цьому є своєрідний шарм. Недарма саме наше місто не так давно обрали для зйомок російського фільму «Батя», адже в нас, за словами режисерів, навіть повітря іншої епохи. Але не лише спорудами кількох столітньої давності славиться місто, однією з основних родзинок було і залишається відоме бердичівське пиво, яке привозять друзям і знайомим, в якості сувеніра, всі хто бував в нашому місті. А ті, хто його спробує хоч раз, цей смак не забудуть ніколи і будуть повертатись знову і знову, адже в ньому передається сам характер Бердичева – спокійний і неквапливий, як розмова, що точиться за келихом нашого пива.
Фінансові труднощі, певно, бували у кожного. Хтось самотужки знаходив вихід із ситуації, що склалася, комусь допомагали небайдужі - рідні та близькі. Однак, постає питання: а що робити, якщо допомогти нікому, а самому впоратися з подібними проблемами людині просто не під силу? Та ще й якщо гроші потрібні на лікування або на прожиття? Добре, коли у такому разі можна сподіватися на підтримку міської влади.
