в Києві після тяжкої хвороби помер Ковалко Михайло Петрович (1944-2012). Михайло Ковалко тривалий час працював у нафтогазовій промисловості, з настанням незалежності України йому доручають сформувати комітет нафти і газу. У 1992-1995 рр. та 1997–1998 рр. він очолює Державний комітет нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України. У 1996-1997 рр. Михайло Ковалко – голова Державного комітету України з енергозбереження. У 1998 році Михайло Ковалко обирається депутатом до Верховної Ради України по одномандатному виборчому округу №65 (Житомирська область: Бердичів та район, Андрушівський, Попільнянський та Ружинський райони). Впродовж наступних років депутат допомагав вирішувати місту численні соціально-економічні проблеми Бердичева. Рішенням виконкому міської Ради за вагомий внесок у вирішенні соціально-економічних проблем територіальної громади міста Бердичева народному депутату України Ковалку Михайлу Петровичу присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева" (2000). Детальніше...
2009 р. —
у Бердичеві біля пам'ятника Тарасові Шевченко відбувся мітинг, присвячений Святу Героїв. Організатором мітингу стала Житомирська обласна організація Всеукраїнського об'єднання "Свобода" на чолі з її лідером Русланом Коцюбинським. Присутніми на мітингу – і виступаючими – стали також представник міського осередку Народного Руху Іван Лобай та отаман місцевого козацтва Ігор Дикий. Детальніше...
2006 р. —
відбулась урочиста панахида та обряд поховання отця Бернарда Міцкевича (1929-2006), котрий відійшов у вічність 21 травня. У костьолі Святої Варвари та на площі поблизу храму зібрались тисячі людей. Під проводом єпископа Києво-Житомирської дієцезії Яна Пурвінського у богослужінні брали участь близько сотні священиків, а також семінаристи та сестри-монахині. Детальніше...
1924 р. —
в місті відкрилася музична школа. Навчання у новоствореній школі було платним: 60% учнів платили за навчання. Інші 40% наявних місць у школі за рішенням місцевої влади були безкоштовними.
1924 р. —
у травні до Бердичева прибув на гастролі щойно створений Київський єврейський державний театр "Кунст-Винкл" ("Уголок искусства") на чолі з тогочасним корифеєм єврейської сцени Рудольфом Заславським. Цього дня бердичівляни та гості міста мали можливість побачити спектакль за Шолом-Алейхемом "Стемпеню". Рудольф (Ровн-Лейб) Заславський був найвідомішим артистом і режисером єврейського театру. З дев'яти років він солірував у синагогальному хорі, з дванадцяти розпочав виступати в любительських спектаклях, в п'ятнадцять був прийнятий в трупу М. Мишурати. Рудольф Заславський переграв весь тодішній єврейський репертуар, а оскільки він не відділяв єврейський театр від європейського, то намагався ставити і грати "інородні" п'єси. Серед них "Отец" Стрінберга, "Кін" Дюма, "Гамлет" и "Отелло" Шекспіра. Причому часто сам і перекладав їх на ідиш. Незабаром після гастролей у Бердичеві Рудольф Заславський отримав запрошення на гастролі в Америку в театр Моріца Шварца і в Росію більше не повернувся.
Когда наш депутат инициировала общественные слушания по беспризорным собакам, многие «продвинутые» граждане восприняли это со скепсисом: мол, опять пустая болтовня. Опять разговоры, и сплошной пиар…Однако жизнь сама расставляет точки над «i», и всем становится понятно, кто есть кто. «Собачьи» слушания состоялись, принято решение по созданию рабочей группы, которая проработает все аспекты проблемы и даст свои конкретные предложения.
Ми вже згадували про те, що на в’їзді в Бердичів з житомирського напрямку, мають встановити новий знак. Оскільки старий перебував у вкрай аварійному стані, і постійно осипався, його вирішили знести після відповідних рішень комісії, що його обстежувала. Протягом минулого тижня старий знак «Бердичів» демонтували і вивезли комунальники. На його місці планується встановити новий, всі роботи з монтажу якого мають завершитись до Дня міста, тобто, наприкінці червня.
22 травня прах Тараса Григоровича Шевченка, згідно з його заповітом, було перепоховано в Україні. З того часу минули десятки років, але Кобзареве віще слово й досі живе і актуальне для всіх без винятку, українців. Кожен з творів поета й досі передає якусь часточку наших реалій, зрештою він вірив, що на звільненій від експлуататорів українській землі буде щасливе життя. Кожен з нас знає ким був для України її вірний син і хоч раз розгортав «Кобзар» та читав безсмертні рядки, що «кричать» про Україну. Він жив нашою країною до останнього свого подиху і був і є тією об’єднуючою силою для українців, завдяки якій будувалась державність.
19 травня під час святкування Урочистісті Зіслання Святого Духа у Всеукраїнському Санктуарії Матері Божої Святого Скапулярію відбулось загальне миропомазання Києво-Житомирської дієцезії.
23 мая - День кладоискателя. В этот день "увлеченные люди" искали клады, сокровища. На Руси считали, что слова Зилот и Золото, связаны между собой. По этой причине Симон Зилот считался в народе покровителем кладоискателей к нему обращаются с молитвой, прося о помощи в поиске сокровищ.
21-23 червня у Бердичеві в спортивному комплексі 26-ї артилерійської бригади пройшов IV фінальний тур Всеукраїнського клубного чемпіонату з настільного тенісу центрального регіону. Бердичівська команда вже четвертий рік приймає участь у змаганнях і усі попередні рази займала лише четверте місце. Але цього разу перемога посміхнулась саме нашим спортсменам: збірна команда "Крігер" під керівництвом тренера Анатолія Костенка здобула I місце, перемігши 12 команд з інших міст, та перейшла до Вищої ліги України. Команда з Києва зайняла ІІ місце, а Житомирська команда (ЖДТУ) зайняла останнє, ІІІ призове місце.
2006 р. —
у музеї історії міста Бердичева відкрито виставку, присвячену 150-й річниці з нагоди дня народження письменника Джозефа Конрада (1857-1924). В рамках заходу представлено 26 стендів, які розповідають про дитинство, юність, традиції роду, а також особисте життя польського письменника, який народився в селі Терехове нині Бердичівського району.
1991 р. —
у Будинку культури машинобудівного заводу "Прогрес" (нині це Палац культури ім. О.А. Шабельника) засновано міський центр "Юність" – об'єднання спеціалізованих гуртків, покликанням яких є розвиток дитячої творчість.
1906 р. —
цього дня вранці в Бердичеві було розібрано стару дерев'яну Миколаївську церкву, що знаходилась на вулиці Білопільській (нині вулиця Карла Лібкнехта). На її місці будівельники приступають до спорудження нової кам'яної церкви, будівництво якої було завершено у 1908 році. Детальніше...
1863 р. —
цього дня в Бердичеві було розстріляно учасників польського повстання, яке охопило терени Королівства Польського, Литви і частково Білорусії та Правобережної України. Повстанці, а це була переважно польська шляхта, прагнули здобути національну незалежність і відновити державність. Значну підтримку їм надавали селяни, переважно з місцевого польського населення. В ряді місць і українські селяни прихильно ставилися до повстанців. Так, у селі Гуровець Бердичівського повіту та в деяких інших селах селяни вступали до повстанських загонів і разом з польськими патріотами мужньо билися з царськими військами. Проте сили були нерівні. На придушення повстання царизм кинув велику й добре озброєну армію. Близько 20 повстанських загонів, що діяли на Правобережній Україні, були розгромлені, а частина з них перейшла на територію Галичини.
1647 р. —
єпископ Київський Станіслав Заремба з Калинова, оздоровлений іконою Матері Божої Бердичівської, цього дня підписав акт про офіційне визнання ікони чудотворною. Звістки про дію молитов при іконі поширилися Україною, Польщею, усією Європою. В наступні роки Бердичів став центром християнського паломництва вірних обох гілок християнства – православних і католиків.
21 мая 2013 года 22 бердичевских школьника, которые успешно осваивали знания в школе и побеждали в предметных олимпиадах различного уровня, отправились на экскурсию в Верховную раду. Поездка была организована и полностью профинансирована народным депутатом Украины Анжеликой Лабунской.
Навчання в школах вже добігає свого завершення і 24 травня в школах пролунають останні дзвінки. Для когось вони означатимуть початок нового життя, а для когось просто відпочинок від шкільних стін та уроків, аж цілих три місяці. Найважче мабуть, під час канікул батькам, адже треба слідкувати за дітьми в яких з’явилась купа вільного часу і багато невитраченої енергії, тож доводиться розриватись між роботою і дітьми, чи не щохвилини телефонуючи останнім, чи не вчворили вони чого бува.
Нещодавно ми писали про успішні виступи хокеїстів Бердичівщини на міжнародних турнірах, а тепер надійшли новини про успішні виступи хокеїстів у Всеукраїнських змаганнях. За словами тренерів, саме участь у міжнародних змаганнях дає неоціненний досвід для успішних виступів на Всеукраїнських змаганнях.
Бердичівщина добре відома не лише на теренах області, завдяки своїм культурним традиціям, що розвиваються і примножуються завдяки працівникам культури. Люди, що поєднали своє життя з мистецтвом, не лише дарують всім свою творчість, але й виконують благородну місію формуючи світогляд людини, збагачуючи її духовно.
Зараз, коли вся Україна, як вутлий корабель, борсається в хвилях кризи, особливо цінні люди, які займаються благодійністю. Я не маю на увазі олігархів рівня Пінчука, розмова поведеться про директорів, які працюють у місті Бердичеві. Адже погодьтеся, одна справа, коли ближньому допомагає дуже багата людина, і зовсім інша, коли керівник підприємства або коледжу, у якого і так море проблем, не відмовляє в допомозі тим, хто її гостро потребує. Хоча й міг би відмовити на тій простій підставі-у мене колектив, за який я відповідаю, і допомогти не можу, тому, що треба щодня вирішувати поточні проблеми. Але тим не менш, є керівники з великим серцем. Вони допомагають людям, ветеранам та ті дуже вдячні їм.
10 травня у Бердичеві на стадіоні «Шкіряник» відбувся фінальний раунд обласного етапу всеукраїнських змагань з футболу «Шкіряний м’яч – Кубок COCA COLA» серед юнаків 2001 року народження.
31 мая. В городском дворце культуры выступит легендарная группа «Фристайл». Достаточно вспомнить лишь несколько песен: «Ах, какая женщина», «Метелица», «Кораблик любви», «Цветет калина», «Больно мне, больно» - и мы понимаем, что речь идет о прекрасном коллективе, чьи песни вошли в нашу жизнь и отразили в себе целую музыкальную эпоху, музыкальную культуру старого и нового времени.
Немає у місті Бердичеві такої людини, яка хоча б раз не брала до рук «Кобзаря» Тараса Шевченка, задумливо вчитуючись у вірші великого поета. Тут є все: любов до рідної землі та свого народу, мрія про його волю і надія на краще життя, заклик до боротьби. «Підійміться та вставайте, кайдани порвіте», – багато хто вважає цей заклик актуальним і у наш час. Кріпак, художник, мислитель, поет та провидець. Віковічна постать Тараса Григоровича Шевченка немов уособлювала у собі весь український народ: підкорений, та не зламаний. Пам’ять про нього і досі живе серед нащадків, які як зіницю ока бережуть Заповіт великого Кобзаря.
День Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 років для Бердичева — свято, що гуртує представників усіх поколінь. У наших серцях завжди буде жити шана і вдячність визволителям Вітчизни. Їх подвиг - джерело патріотизму, приклад самовідданого служіння ідеалам миру і справедливості. Заради мирного майбуття наш святий обов’язок зберегти світлу пам'ять про героїчний подвиг нашого народу: на фронті і в тилу, на передовій і у підпіллі.
Те що наша нація любить і може випити нарівні з нашим північним сусідом, не лише загально відомий факт, а й трагедія для нашого суспільства. З настанням тепла, пляжі, парки, ліси, луги та скверики перетворюються на заповідники пияцтва. Не є виключенням в цьому й бердичівський міський пляж, на якому відпочиваючі регулярно залишають після себе пляшки з купами сміття та час від часу влаштовують п’яні дебоші.
Неподалік Бердичева, поблизу залізниці на Козятин є мальовнича місцина. З вікна електропоїзда вона видається взагалі чудовою-пречудовою. Долина зі ставочком, до я кого з обох боків спускаються городи, а на горбочках стоять сільські хатки. З такого пейзажу могла б вийти дуже гарна картина. Але побувати безпосередньо в цьому мальовничому куточку у вівторок довелось зовсім з іншої причини.
Просмотров: 425 
22 травня прах Тараса Григоровича Шевченка, згідно з його заповітом, було перепоховано в Україні. З того часу минули десятки років, але Кобзареве віще слово й досі живе і актуальне для всіх без винятку, українців. Кожен з творів поета й досі передає якусь часточку наших реалій, зрештою він вірив, що на звільненій від експлуататорів українській землі буде щасливе життя. Кожен з нас знає ким був для України її вірний син і хоч раз розгортав «Кобзар» та читав безсмертні рядки, що «кричать» про Україну. Він жив нашою країною до останнього свого подиху і був і є тією об’єднуючою силою для українців, завдяки якій будувалась державність.
19 травня під час святкування Урочистісті Зіслання Святого Духа у Всеукраїнському Санктуарії Матері Божої Святого Скапулярію відбулось загальне миропомазання Києво-Житомирської дієцезії.
Навчання в школах вже добігає свого завершення і 24 травня в школах пролунають останні дзвінки. Для когось вони означатимуть початок нового життя, а для когось просто відпочинок від шкільних стін та уроків, аж цілих три місяці. Найважче мабуть, під час канікул батькам, адже треба слідкувати за дітьми в яких з’явилась купа вільного часу і багато невитраченої енергії, тож доводиться розриватись між роботою і дітьми, чи не щохвилини телефонуючи останнім, чи не вчворили вони чого бува.
Бердичівщина добре відома не лише на теренах області, завдяки своїм культурним традиціям, що розвиваються і примножуються завдяки працівникам культури. Люди, що поєднали своє життя з мистецтвом, не лише дарують всім свою творчість, але й виконують благородну місію формуючи світогляд людини, збагачуючи її духовно. 
Зараз, коли вся Україна, як вутлий корабель, борсається в хвилях кризи, особливо цінні люди, які займаються благодійністю. Я не маю на увазі олігархів рівня Пінчука, розмова поведеться про директорів, які працюють у місті Бердичеві. Адже погодьтеся, одна справа, коли ближньому допомагає дуже багата людина, і зовсім інша, коли керівник підприємства або коледжу, у якого і так море проблем, не відмовляє в допомозі тим, хто її гостро потребує. Хоча й міг би відмовити на тій простій підставі-у мене колектив, за який я відповідаю, і допомогти не можу, тому, що треба щодня вирішувати поточні проблеми. Але тим не менш, є керівники з великим серцем. Вони допомагають людям, ветеранам та ті дуже вдячні їм.
10 травня у Бердичеві на стадіоні «Шкіряник» відбувся фінальний раунд обласного етапу всеукраїнських змагань з футболу «Шкіряний м’яч – Кубок COCA COLA» серед юнаків 2001 року народження.
Те що наша нація любить і може випити нарівні з нашим північним сусідом, не лише загально відомий факт, а й трагедія для нашого суспільства. З настанням тепла, пляжі, парки, ліси, луги та скверики перетворюються на заповідники пияцтва. Не є виключенням в цьому й бердичівський міський пляж, на якому відпочиваючі регулярно залишають після себе пляшки з купами сміття та час від часу влаштовують п’яні дебоші. 
Неподалік Бердичева, поблизу залізниці на Козятин є мальовнича місцина. З вікна електропоїзда вона видається взагалі чудовою-пречудовою. Долина зі ставочком, до я кого з обох боків спускаються городи, а на горбочках стоять сільські хатки. З такого пейзажу могла б вийти дуже гарна картина. Але побувати безпосередньо в цьому мальовничому куточку у вівторок довелось зовсім з іншої причини.
