Навчання в школах вже добігає свого завершення і 24 травня в школах пролунають останні дзвінки. Для когось вони означатимуть початок нового життя, а для когось просто відпочинок від шкільних стін та уроків, аж цілих три місяці. Найважче мабуть, під час канікул батькам, адже треба слідкувати за дітьми в яких з’явилась купа вільного часу і багато невитраченої енергії, тож доводиться розриватись між роботою і дітьми, чи не щохвилини телефонуючи останнім, чи не вчворили вони чого бува.
Нещодавно ми писали про успішні виступи хокеїстів Бердичівщини на міжнародних турнірах, а тепер надійшли новини про успішні виступи хокеїстів у Всеукраїнських змаганнях. За словами тренерів, саме участь у міжнародних змаганнях дає неоціненний досвід для успішних виступів на Всеукраїнських змаганнях.
Бердичівщина добре відома не лише на теренах області, завдяки своїм культурним традиціям, що розвиваються і примножуються завдяки працівникам культури. Люди, що поєднали своє життя з мистецтвом, не лише дарують всім свою творчість, але й виконують благородну місію формуючи світогляд людини, збагачуючи її духовно.
Зараз, коли вся Україна, як вутлий корабель, борсається в хвилях кризи, особливо цінні люди, які займаються благодійністю. Я не маю на увазі олігархів рівня Пінчука, розмова поведеться про директорів, які працюють у місті Бердичеві. Адже погодьтеся, одна справа, коли ближньому допомагає дуже багата людина, і зовсім інша, коли керівник підприємства або коледжу, у якого і так море проблем, не відмовляє в допомозі тим, хто її гостро потребує. Хоча й міг би відмовити на тій простій підставі-у мене колектив, за який я відповідаю, і допомогти не можу, тому, що треба щодня вирішувати поточні проблеми. Але тим не менш, є керівники з великим серцем. Вони допомагають людям, ветеранам та ті дуже вдячні їм.
10 травня у Бердичеві на стадіоні «Шкіряник» відбувся фінальний раунд обласного етапу всеукраїнських змагань з футболу «Шкіряний м’яч – Кубок COCA COLA» серед юнаків 2001 року народження.
31 мая. В городском дворце культуры выступит легендарная группа «Фристайл». Достаточно вспомнить лишь несколько песен: «Ах, какая женщина», «Метелица», «Кораблик любви», «Цветет калина», «Больно мне, больно» - и мы понимаем, что речь идет о прекрасном коллективе, чьи песни вошли в нашу жизнь и отразили в себе целую музыкальную эпоху, музыкальную культуру старого и нового времени.
Немає у місті Бердичеві такої людини, яка хоча б раз не брала до рук «Кобзаря» Тараса Шевченка, задумливо вчитуючись у вірші великого поета. Тут є все: любов до рідної землі та свого народу, мрія про його волю і надія на краще життя, заклик до боротьби. «Підійміться та вставайте, кайдани порвіте», – багато хто вважає цей заклик актуальним і у наш час. Кріпак, художник, мислитель, поет та провидець. Віковічна постать Тараса Григоровича Шевченка немов уособлювала у собі весь український народ: підкорений, та не зламаний. Пам’ять про нього і досі живе серед нащадків, які як зіницю ока бережуть Заповіт великого Кобзаря.
День Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 років для Бердичева — свято, що гуртує представників усіх поколінь. У наших серцях завжди буде жити шана і вдячність визволителям Вітчизни. Їх подвиг - джерело патріотизму, приклад самовідданого служіння ідеалам миру і справедливості. Заради мирного майбуття наш святий обов’язок зберегти світлу пам'ять про героїчний подвиг нашого народу: на фронті і в тилу, на передовій і у підпіллі.
Те що наша нація любить і може випити нарівні з нашим північним сусідом, не лише загально відомий факт, а й трагедія для нашого суспільства. З настанням тепла, пляжі, парки, ліси, луги та скверики перетворюються на заповідники пияцтва. Не є виключенням в цьому й бердичівський міський пляж, на якому відпочиваючі регулярно залишають після себе пляшки з купами сміття та час від часу влаштовують п’яні дебоші.
Неподалік Бердичева, поблизу залізниці на Козятин є мальовнича місцина. З вікна електропоїзда вона видається взагалі чудовою-пречудовою. Долина зі ставочком, до я кого з обох боків спускаються городи, а на горбочках стоять сільські хатки. З такого пейзажу могла б вийти дуже гарна картина. Але побувати безпосередньо в цьому мальовничому куточку у вівторок довелось зовсім з іншої причини.
До останнього часу поняття гламур і Бердичів, були такими ж далекими, як скажімо, Жмеринка і світські левиці, але нічого не можливого немає і наше місто долучилось до світськості, гламуру і краси. Саме ці поняття стануть ближчими для бердичівлян після виходу в світ журналу «Бердичівська Панянка» - першого міського глянцю. Презентація журналу відбулась у середу, 15 травня, у ГО «Французький альянс», куди завітали і моделі, які прикрашають собою сторінки журналу, і люди, що створювали журнал, артисти і просто гості.
у Києві, в Головній раді Товариства, зареєстровано Бердичівське міське об’єднання товариства української мови імені Тараса Шевченка. Першим заходом міського відділку товариства стало проведення цього ж дня, в день перепоховання Тараса Шевченко на Чернечій горі, літературно-мистецького свята "В сім'ї вольній, новій", яке відбулось біля пам'ятника Тарасові Шевченку. Вперше на заході було піднято синьо-жовті прапори. Жителі міста, серед яких чимало учнів загальноосвітніх шкіл та студентів середніх спеціальних закладів, заполонили сквер біля парку.
1901 р. —
в Бердичеві народився Семен Миколайович Тартаковський (1901-1965) – композитор, автор численних оперет, пісень, музики до спектаклів. Семен Миколайович працював в театрах Києва, Харкова, Челябінська. Помер в Москві 6 грудня 1965 р. Детальніше...
1816 р. —
видається указ про дозвіл на будівництво бердичівської Успенської церкви на старому місці і скасування всіх розпоряджень губернатора Волині Михайла Івановича Комбурлея щодо заборони такого будівництва (хоча фактичне будівництво церкви розпочалося ще 15 серпня 1815 року). Прийняттю такого рішення сприяло звернення єпископа Стефана до сенатора, генерал-майора Федора Федоровича Сіверса. Останній погодився з думкою архієрея і провів відповідні переговори з обер-прокурором Синоду князем Голіциним.
1663 р. —
король Речі Посполитої, великий князь Литовський і Опольський Ян Казимир Ваза (1609-1672) надає привілей бердичівським кармелітам, яким дозволяє рубати ліс у Житомирському старостві, необхідний для опалення і для відновлення поруйнованого війною кляштору й монастирських фільварків Скраглівки та Скоморохів.
Казалось, после окончания традиционных майских праздников жителям города Бердичева больше не грозят такие долгие вынужденные каникулы, но в Кабинете Министров решили иначе. Дело в том, что богатым на государственные праздники будет и месяц июнь, в котором постановлением Правительства предусмотрены законные выходные для населения на Троице и День Конституции.
Невеселі часи настали для нічного клубу “Дизель”. Мало того, що кілька років тому він мало не згорів внаслідок займання (до речі, якраз десь у цю пору), так ще й на початку нинішнього року змушений був виселитися із займаного приміщення у центрі Бердичева. Нагадаємо, приміщення колишнього кінотеатру ім.Фрунзе міська влада вирішила віддати у відання управління освіти і науки для облаштування у ньому дитячо-юнацької спортивної школи ім.В.Лонського. Звісно, всіх орендарів (у тому числі - “Дизель”), у встановленому законом порядку “виселили” зі спортшколи.
В Бердичеве милиция задержала фальшивомонетчика, который рассчитался за квас поддельными купюрами – как стало известно для редакции газеты «Бердичев Деловой», задержать сбытчика фальшивых денег милиции помогли небезразличные бердичевляне. Мужчина уже успел рассчитаться за полулитровую бутылку кваса поддельной купюрой в 20 гривен. Всего при осмотре таких фальшивок у него было изъято на общую сумму в 600 гривен.
Бердичевские легкоатлеты знаменитой школы прыжков им. Лонского стараются не пропускать ни одного чемпионата, уверенно шагая вперед, покоряя новые высоты и завоевывая очередные медали, а также стараясь занимать исключительно призовые места. Иногда им в этом не везет, но чаще всего наши спортсмены не разочаровывают своих болельщиков и наставников, и возвращаются домой с заслуженными наградами. Вот и в мае бердичевские прыгуны показали хороший результат.
Одразу зазначимо, мова йде зовсім не про свято Трійці, яке православний світ відзначатиме у неділю 23 червня. Суть в інших заходах, які відбудуться вже після цієї дати. У Бердичеві вже стало доброю традицією відзначати наприкінці червня одночасно три (на перший погляд - різнопланові) свята: День Конституції, День молоді та День міста. Зазвичай, всі ці три події збігаються у часі (інколи - з різницею у день-два), а тому й святкуються вони одночасно. Звідси навіть з’явилася народна назва свят — бердичівська трійця.
Мабуть, у кожній професії є стійкий вислів, котрий чітко визначає, для чого ж ця професія потрібна. Місцеві представники музейної справи своє покликання окреслюють, як «надання минулому вічності». І якщо хтось сьогодні і стоїть на варті збереження та примноження матеріальної й духовної культури, то це саме вони – члени колективу Музею історії м. Бердичева. Охоронці історичної пам’яті та традицій.
Навчання в школах вже добігає свого завершення і 24 травня в школах пролунають останні дзвінки. Для когось вони означатимуть початок нового життя, а для когось просто відпочинок від шкільних стін та уроків, аж цілих три місяці. Найважче мабуть, під час канікул батькам, адже треба слідкувати за дітьми в яких з’явилась купа вільного часу і багато невитраченої енергії, тож доводиться розриватись між роботою і дітьми, чи не щохвилини телефонуючи останнім, чи не вчворили вони чого бува.
Бердичівщина добре відома не лише на теренах області, завдяки своїм культурним традиціям, що розвиваються і примножуються завдяки працівникам культури. Люди, що поєднали своє життя з мистецтвом, не лише дарують всім свою творчість, але й виконують благородну місію формуючи світогляд людини, збагачуючи її духовно. 
Зараз, коли вся Україна, як вутлий корабель, борсається в хвилях кризи, особливо цінні люди, які займаються благодійністю. Я не маю на увазі олігархів рівня Пінчука, розмова поведеться про директорів, які працюють у місті Бердичеві. Адже погодьтеся, одна справа, коли ближньому допомагає дуже багата людина, і зовсім інша, коли керівник підприємства або коледжу, у якого і так море проблем, не відмовляє в допомозі тим, хто її гостро потребує. Хоча й міг би відмовити на тій простій підставі-у мене колектив, за який я відповідаю, і допомогти не можу, тому, що треба щодня вирішувати поточні проблеми. Але тим не менш, є керівники з великим серцем. Вони допомагають людям, ветеранам та ті дуже вдячні їм.
10 травня у Бердичеві на стадіоні «Шкіряник» відбувся фінальний раунд обласного етапу всеукраїнських змагань з футболу «Шкіряний м’яч – Кубок COCA COLA» серед юнаків 2001 року народження.
Те що наша нація любить і може випити нарівні з нашим північним сусідом, не лише загально відомий факт, а й трагедія для нашого суспільства. З настанням тепла, пляжі, парки, ліси, луги та скверики перетворюються на заповідники пияцтва. Не є виключенням в цьому й бердичівський міський пляж, на якому відпочиваючі регулярно залишають після себе пляшки з купами сміття та час від часу влаштовують п’яні дебоші. 
Неподалік Бердичева, поблизу залізниці на Козятин є мальовнича місцина. З вікна електропоїзда вона видається взагалі чудовою-пречудовою. Долина зі ставочком, до я кого з обох боків спускаються городи, а на горбочках стоять сільські хатки. З такого пейзажу могла б вийти дуже гарна картина. Але побувати безпосередньо в цьому мальовничому куточку у вівторок довелось зовсім з іншої причини.
До останнього часу поняття гламур і Бердичів, були такими ж далекими, як скажімо, Жмеринка і світські левиці, але нічого не можливого немає і наше місто долучилось до світськості, гламуру і краси. Саме ці поняття стануть ближчими для бердичівлян після виходу в світ журналу «Бердичівська Панянка» - першого міського глянцю. Презентація журналу відбулась у середу, 15 травня, у ГО «Французький альянс», куди завітали і моделі, які прикрашають собою сторінки журналу, і люди, що створювали журнал, артисти і просто гості.
Мабуть, у кожній професії є стійкий вислів, котрий чітко визначає, для чого ж ця професія потрібна. Місцеві представники музейної справи своє покликання окреслюють, як «надання минулому вічності». І якщо хтось сьогодні і стоїть на варті збереження та примноження матеріальної й духовної культури, то це саме вони – члени колективу Музею історії м. Бердичева. Охоронці історичної пам’яті та традицій.
