В городе Бердичеве понятия нравственности, совести, и морали постепенно стираются из памяти некоторых местных жителей, которые излишне злоупотребляют алкоголем. Тем более, что на почве совместного употребления спиртного между собутыльниками часто возникают конфликты, перерастающие в драку. Иногда более сильный противник, одолев своего соперника, все не может успокоиться, и продолжает наносить удары. В таком случае все заканчивается смертью одного и тюремным заключением для другого любителя алкоголя.
З 1 січня 2013 року районний відділ держкомзему працює за новою адресою: м.Бердичів, вул. К. Лібкнехта, 54 у складі управління держземагенства у Бердичівського районі.
З усіх питань, пов’язаних з оформленням земельних ділянок звертатись за новою адресою.
Часи прийому спеціалістів управління: з 8.00 до 17.00, обідня перерва з 12.00 до 13.00
в місті Будьонівську Ставропольського краю в інтелігентній сім'ї народився Положевець Григорій Федорович – художник, що більш як 50 років проживає та творить у Бердичеві. Працюючи художником-оформлювачем, Григорій Федорович в години вільного часу займається живописом, йому подобається писати пейзажі, натюрморти. У червні 2004 року у виставковій залі Музею історії Бердичева пройшла перша у місті персональна художня виставка митця, на якій було представлено 44 полотна. Детальніше...
1913 р. —
Папа римський Пій X (до інтронізації – Джузеппе Мелькіоре Сарто) у Римі, на прохання отця Антонія Грушчинського, настоятеля посткармелітського костелу в Бердичеві, відроджуючи традиції давнього монастиря кармелітів Босих затверджує повне відпущення гріхів прочанам, які відвідують ікону Матері Божої у Бердичеві.
1884 р. —
в місті Каневі в родині малоземельних хліборобів народився Варрава Григорій Петрович (1884-1937) – український письменник, художник, громадський діяч. Григорій Варрава у 1926-1927 рр. проживав у Бердичеві, працював завідуючим книгарнею, складом канцелярських товарів. На цей період припадає найбільша його творча діяльність. Саме в Бердичеві він пише найбільше своїх нарисів та оповідань, які друкуються в журналі "Нова громада". Улюбленою темою оповідань є пробудження в українського селянина почуття гідності господаря на власній землі. У жовтні 1937 року Григорія Варраву за вигаданими звинуваченнями було заарештовано і 18 грудня розстріляно в місті Черкаси.
Не так давно на страницах нашего издания «Бердичев Деловой» мы сообщали, что помещение по улице К. Либкнехта, 21, которое в течение последних лет использовалось в качестве районного дома культуры, опять перешло в собственность города Бердичева. А между тем мало кто знает, что это здание является непревзойденным памятником архитектуры, ведь здесь до 50-х годов находился городской театр, на сцене которого выступали не только известные театральные коллективы тех времен, но и другие выдающиеся люди: полководцы, поэты и политики.
Наприкінці 2012 року міська влада підписала договір про співпрацю з Благодійнім фондом «ЛАВ» у користуванні колишнього спортивного залу заводу «Прогрес». Після цього було прийнято рішення про відновлення проведення традиційних «Кубку міського голови з міні-футболу» та Чемпіонату міста Бердичева з міні-футболу.
Днями у приміщенні ГО " Французький Альянс", що знаходиться у комплексі «Оноре де Бальзак», відбулося свято під назвою "Перлини зими". Вихованці мовної академії підготували концерт для батьків. Розповідали вірші, співали колядки п’ятьма мовами. Рідною , англійською, французькою, німецькою та польською мовами. Підводили підсумки навчального півріччя. Працюючі відповідно до рекомендацій Ради Європи щодо вивчення іноземних мов викладачі вже досягли певних результатів у своїй роботі.
Щороку, 5 січня бердичівляни відзначають важливий і визначний день в історії нашого міста – День визволення Бердичева від фашистських загарбників. Про це йдеться на офіційному сайті нашого міста. «Цей день назавжди зберігся в пам’яті бердичівлян як день безмежної вдячності і свято зі сльозами невимовної радості - сказав міський голова Василь Костянтинович Мазур. - У Бердичеві багато гарних традицій, які народжуються з любові до рідного міста. Але є традиції, які творяться самою історією. Вони пишуться людськими долями, підписуються кров’ю і скріплюються печаткою священної пам’яті поколінь. Такою у Бердичеві була, є і буде традиція 5 січня збиратися разом і урочистим зібранням відзначити день визволення нашого рідного міста».
П'яте січня – важлива дата в історії Бердичева. Дата, до якої місто і країна йшли через шквальний вогонь і численні бої Великої Вітчизняної війни. Багато кривавих битв залишили невигойні сліди в душах людей, які пережили воєнне лихоліття, зумівши захисти нас, нащадків. Подвиг наших військових підрозділів, які у далекому 1944-му році пройшлись маршем звільнення українськими землями - привід для гордості і вдячності за їх звитягу в ім'я Батьківщини.
У Бердичеві та районі настав час колядок — усі православні відзначають Різдво Христове. Свято народження Сина Божого — це надзвичайна подія для усього людства, яке довго чекало на прихід Месії. І ось понад дві тисячі років тому у Віфлеємі в яслах діва Марія від непорочного зачаття народила дитя, яке назвали Ісусом.
в Бердичеві помер Степовий Іван Якович (1923-2010) – учасник Великої Вітчизняної війни, уродженець села Тернівка Джулинського (нині Бершадського) району Вінницької області. З початком Великої Вітчизняної війни Іван Степовий воював на Калінінському фронті, де отримав важке поранення. Згодом продовжив військову службу, Перемогу зустрів у Німеччині. З 1960 року Іван Степовий проживає у Бердичеві, з 1973 року працює у Бердичівському міському виконавчому комітеті на посаді інспектора по організації добровільних народних дружин. Іван Степовий бере активну участь у роботі ветеранської організації Бердичева, входить до складу президії міської ради ветеранів. 26 жовтня 1999 року за участь у житті міста, велику військово-патріотичну роботу, розвиток зв’язків з різними органами самоорганізації населення, зокрема організація роботи народних дружин з 1975 по 1989 роки, та з нагоди 55-ї річниці визволення України від фашистських загарбників Степовому Івану Яковичу присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Похований Іван Якович Степовий в Бердичеві на міському кладовищі по вулиці Войкова, в секторі почесних поховань. Детальніше...
1944 р. —
за три дні з часу звільнення Бердичева від фашистсько-німецьких загарбників відновила свою діяльність міська лікарня.
1942 р. —
в бердичівській газеті "Нова доба", що виходила в часи окупації міста німецько-фашистськими загарбниками, друкується оголошення про те, що на базі колишнього машинобудівного технікуму відкривається реміснича школа для підготовки токарів, слюсарів, столярів, модельників, електромонтерів.
1765 р. —
в цей день щорічно в Бердичеві розпочинався Йорданський ярмарок, що тривав три тижні. Проте з середини XIX століття Бердичів поступово втрачає своє економічно-промислове значення для краю і 1856 року ярмарок був переведений до Києва.
Бердичів зустрів 2013 рік дуже ефектно – майже всю ніч лунали салюти на вулицях і тости за столами, якими проводжали Старий рік і зустрічали Новий. Однак не для всіх новорічна ніч пройшла весело. Алкогольні отруєння та травми отримані внаслідок необережного поводження з піротехнічними пристроями – найпопулярніші наслідки святкувань.
В Бердичеві міська партійна організація Всеукраїнського Об’єднання «Свобода» до дня народження провідника українських націоналістів Степана Бандери провела марш. Більше тридцяти активістів, представників патріотичних організацій міста та прихильників бердичівської міської організації ВО «Свобода» пройшли урочистим маршем, що супроводжувався прапорами та гаслами, центральною вулицею міста до пам'ятника Тарасу Шевченку. Даний захід відбувся в Бердичеві вперше.
Уже протягом трьох років у період відзначення Різдва Христового у Національному Санктуарії Матері Божої Бердичівської відбувається різдвяна вистава. Найцікавіше, що головними авторами, акторами, постановниками та режисерами є сестри-терезіанки, які працюють при парафії, та самі парафіяни парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, що діє при Санктуарії. Головною натхненницею вистави є с. Ніна, саме вона розробляє ідею та долучає до вистави дітей, молодь та дорослих парафії, а також сестер та братів-кармелітів.
в Єрусалимі (Ізраїль) на засіданні комісії, створеної при національному інституті пам’яті катастрофи та героїзму Яд Вашем, було прийнято рішення удостоїти ветерана Великої Вітчизняної війни Миколу Митрофановича Бея та його батьків почесних звань Праведників світу і нагородити медаллю "Праведник народів світу", адже під час війни Микола Бей з батьками переховував та рятував від фашистського геноциду єврейське населення. На знак глибокого визнання імена родини Бей викарбували в стіні слави на Алеї праведників в Яд Вашем.
1969 р. —
в ознаменування 25-ї річниці визволення міста Бердичева від німецько-фашистських загарбників постановою бюро міського комітету Комуністичної Партії України та виконкому міської Ради депутатів трудящих присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева" з врученням свідоцтва наступним визволителям міста: колишньому командиру 117-ї стрілецької дивізії генерал-майору у відставці Волковичу Тимофію Івановичу; колишньому командиру 125-го танкового батальйону, майору у відставці Орєхову Петру Івановичу; колишньому командиру розвідроти, генерал-лейтенанту у відставці Петровському Георгію Семеновичу; ветерану війни, працівнику машинобудівного заводу "Прогрес" Ляшенко Петру Івановичу.
1944 р. —
радянські війська під командуванням командувача 18-ю армією генерал-полковника К. Леселідзе та командувача 3-ю гвардійською танковою армією генерала П. Рибалка проривають німецьку оборону та виходять на береги річки Гнилоп’яті. Розпочинаються запеклі вуличні бої та очищення міста від ворога.
1944 р. —
у селі Мала Татарнівка (з 1947 року – село Малосілка) Бердичівського району у селянській родині народився Анатолій Олександрович Кондратюк – журналіст, поет, завідуючий відділом міськрайонної газети "Земля Бердичівська" ("Радянський шлях"). Детальніше...
1944 р. —
71-ю механізована бригада 9-го механізованого корпусу 3-ї гвардійської танкової армії під командуванням полковника Володимира Луппова розпочинає бойовий рейд по тилах ворога і по шосе Чуднів-Бердичів прямує на південний схід до села Мала Татарнівка (нині село Малосілка) Бердичівського району. Пізно увечері мотопіхота охопила село зі всіх сторін, танки вийшли на сільські вулиці. Тут знаходилась ворожа піхотна частина, сили якої визначити вночі було неможливо. Розпочався бій. Супротивник не очікував нападу, його солдати в паніці розбігалися, але через мить падали під вогнем мотострілецьких батальйонів. На протязі години село було очищене від ворога. Бійці 71-ї бригади знищили три танка, одну самохідку, до двохсот солдат та офіцерів.
1918 р. —
загальні збори Ради робітничих та солдатських депутатів Бердичева прийняли рішення делегувати на III Всеросійський з’їзд Рад робітничих та солдатських депутатів двох делегатів, доручивши їм відстоювати лозунг "Вся влада Радам!".
У місцевому управлінні Пенсійного фонду України інформують: новий рік приніс із собою нові розрахункові рахунки у Держказначействі. На них віднині, згідно змін у чинному законодавстві, платники мають перераховувати єдиний внесок. Окрім того, нагадують пенсійники, з 12 жовтня 2012-го, змінено термін сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями.
Выборы народных депутатов Украины закончились уже давно, тем не менее, отголоски той еще битвы титанов за депутатское кресло, до сих пор веют на горожан со стен домов и заборов. «Пискун я тебе верю!»,- убеждает забор возле ТЦ «Юбилейный», «Пискун я тебе не верю!», - противоречит забору стена дома на улице Свердлова. Более тридцати таких надписей до сих пор красуется на улицах нашего города, вызывая у одних раздражение, у других улыбку.
Напередодні Нового року в Бердичеві проходило багато свят для діток. Для школярів та дошкільників, з костюмами та без, в теплих приміщеннях і зовсім холодних. Батьки, які прагнули влаштувати для дитини справжній новорічний настрій, мали змогу це зробити. Обирати було з чого! Ранки проходили в палаці ім. Шабельника, школах, дитсадочках, при церквах і навіть на деяких підприємствах… Та як-правило, програми подібних заходів були розраховані на діток, яким виповнилося принаймні три рочки.
Не випадково хтось з великих майстрів слова сказав, що талановита людина – талановита в усьому. Приємно, що це твердження, без жодного перебільшення, стосується й нашого славнозвісного композитора і виконавця Олеся Коляди. В його творчому доробку – сотні чудових пісень. Прикметно, що він видає їх, як ніхто, цілими циклами, прославляючи свій край взагалі і рідне місто зокрема. Важко навіть злічити скільки різних престижних місцевих, обласних, всеукраїнських конкурсів виграв Олександр Володимирович! Його величальну Бердичеву, гімни підприємств, організацій, навчальних закладів і цілих галузей визнали кращими на конкурсній основі.
Щороку, в останні дні грудня, Олександр Ревега, бердичівський підприємець та меценат, влаштовує для дітей працівників своїх підприємств свято. Артисти міського Палацу культури імені Олексія Шабельника подарували дітям робітників АТП-11837, парку культури та відпочинку ім. Тараса Шевченка, рибопереробного заводу, спец техогляду та фірмової торгівлі, казкову виставу з конкурсами, танцями та піснями.