Во многом красота тихих, провинциальных городков, коим по своей сущности является и город Бердичев, состоит не в вычурных и гротескных современных металлоконструкциях торговых центров и ультрамодных поражающих своей оригинальностью решениях архитекторов, а именно в элементах старины, которая где нигде проглядывает среди унылого пейзажа современности. У нас в городе еще осталось некоторое количество старинных зданий, имеющих большую историческую ценность – но с каждым годом их стает все меньше.
Відтепер усі шанувальники бердичівського футболу знову можуть насолоджуватися улюбленою грою та командою. Після зимової перерви і тривалої старанної підготовки спортсмени ФК «Бердичів» кожних вихідних готові радувати своїх прихильників виступами на щорічних футбольних форумах. Це чемпіонат Житомирської області, який скоро розпочнеться, та кубок, що вже стартував. І гравці, і їхні фани вже встигли скучити за феєричними зустрічами на полі, каже головний тренер бердичівського футбольного клубу.
Среди жителей города Бердичева есть немалое количество людей (особенно среди молодежи) которые не желают долго и упорно идти к успеху, а мечтают о том, чтобы получить все и сразу, не прилагая к этому никаких усилий. Именно на желании заработать как можно больше, или, как говориться «сорвать куш» и строиться бизнес предприимчивых дельцов, который хоть и идет вразрез с действующим законодательством Украины, но активно процветает на просторах Житомирской области.
Следует отметить, что город Бердичев всегда был и остается одним из немногих городов, где люди помнят и чтят своих героев, которые погибли в страшные года войны для того, чтобы освободить родную страну и Европу от нашествия коричневой фашистской чумы. Наши деды и прадеды тысячами умирали на полях сражений от вражеской пули или под гусеницами танков только для того, чтобы мы сейчас имели возможность дышать воздухом без запаха гари, жить под чистым небом без рокота моторов железных птиц с крестами на крыльях и острыми, смертоносными клювами из стали и свинца. Их подвиг не может быть забытым – и он навсегда останется в сердцах бердичевлян.
в Бердичеві по вулиці Завадського урочисто відкрито обеліск з граніту, присвячений керівнику бердичівського підпілля Володимиру Завадському. Напис на обеліску: "Вулиця Завадського названа іменем Ю.В. Завадського (1922-1943) керівника Бердичівського молодіжного підпілля в роки Великої Вітчизняної війни". Це вже другий обеліск, присвячений герою підпілля – у 1965 році на цьому місці було відкрито обеліск з залізобетону. Одночасно вулиці, що до того носила назву Радянська, було надано ім'я підпільника. В тексті напису на новому обеліску припустились помилки: справжні ініціали Завадського – Володимир Юліанович. Детальніше...
1951 р. —
у Бердичеві в сім'ї службовців народився Олексій Олексійович Хилюк. З 1986 по 2002 рр. Олексій Хилюк працював у органах місцевого самоврядування, в тому числі міським головою. Обирався Народним депутатом України 12 (1) скликання (1990-1994 рр.). За активну громадсько-політичну діяльність Олексію Хилюку у 2002 році присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Детальніше...
1919 р. —
в приміщенні редакції газети "Известия", що знаходилася за адресою вул. К. Лібкнехта, 1 (де, до речі, знаходилися також й відділ друку та пропаганди при виконкомі), відбувся профспілковий збір журналістів, які вирішували нагальні проблеми та виробили план роботи на найближчий час.
1919 р. —
в Бердичеві створено перший будинок для людей похилого віку, що не мають змоги доглядати самостійно за собою (так званий будинок пристарілих). Він припинив своє існування з початком Великої Вітчизняної війни.
1899 р. —
Бердичівська управа отримала дозвіл київського губернатора з питання облаштування у Бердичеві електроосвітлення. Для створення проекту відповідного договору губернатор надіслав до Бердичівської управи його зразок.
1795 р. —
містечко Бердичів у складі Житомирського повіту увійшло до складу Волинського намісництва, центром якого було місто Новоград-Волинський. Але у зв'язку з тим, що в Новоград-Волинському не було підходящих будинків для розміщення управлінців, в 1797 році губернським містом призначають місто Житомир, а Намісництво перейменовують у Волинську губернію.
1752 р. —
теологічна комісія, запрошена єпископом Самуїлом Ожгою, розпочала дослідницьку роботу у ствердженні правдивості милостей ікони Матері Божої Бердичівської. Робота комісії тривала 4 роки. В результаті проведених єпископською комісією досліджень, було визнано правдивими милості, у тому числі 14 воскресінь з мертвих, 10 оздоровлень з різноманітних каліцтв, 19 випадків повернення зору, 14 оздоровлень помираючих, 112 несподіваних вилікувань від важких хвороб, а решта милостей стосувалася порятунку від різних небезпек.
Весна – это традиционная пора молодости и любви, может именно поэтому такой знакомый каждому из нас праздник прощания со школой под названием Последний звонок отмечается именно в конце весны. Нынешним выпускникам города Бердичева, которые окончили одиннадцать классов и больше никогда не сядут за парту в своей родной школе (разве что займут место учителя) можно сказать, повезло. Ведь в этом году им удалось справиться быстрее других – в связи с проведением футбольного чемпионата Евро-2012, выпускники праздновали прощание со школьной скамьей уже третьего мая, а не тридцатого или двадцать пятого как было обычно.
Бердичевляне уже успели привыкнуть к тому, что у страны, в которой их повезло родиться, возникают частые проблемы с газом, что негативно отражается на простых потребителях в виде постоянных повышений цен на голубое топливо. В то же время Правительство уверено – люди не экономно расходуют дорогой газ, и не платят в полной мере за его использование. С этой целью было решено в этом году провести работы, которые позволят вести учет использованного газа.
28 апреля 2012 года площадка перед магазином села Быстрик стала полем битвы, в котором не на жизнь, а на смерть, сошлись в рукопашной четыре сотрудника бердичевской милиции и около двадцати жителей села Быстрик.
В Бердичеві, на початку травня, відбулось відкриття футбольного сезону. На стадіоні «Шкіряник» бердичівляни приймали гостей з Іршанська (Володар-Волинський район). Відкриттям футбольного сезону цю зустріч можна назвати через те, що це перша зустріч в 1/8 кубку Житомирщини. Зустріч ФК Бердичів з іранським «Титаном» завершилась повним розгромом. Фанати нашого футбольного клубу плакали і рвали на собі футболки, адже такого початку футбольного сезону не чекав ніхто. Подібного результату на початку сезону бердичівляни давно не показували … а жаль, адже наші футболісти виграли з розгромним рахунком 5:0.
Малинским горотделом УМВД Украины в Житомирской области устанавливаются обстоятельства смерти 34-летнего жителя Радомышльского района Шимко Олега Владиславовича, который 25 апреля 2012 года около 22 часов, вышел из дома и пропал без вести.
Как ранее сообщал Житомир.info, 3 мая более 25 тысяч школьников Житомира закончивают учебный год досрочно. Последний звонок для выпускников одиннадцатых классов общеобразовательных школ Украины прозвенел в текущем году ранее, чем для всех остальных учащихся.
Про ЖЕКи не лише в Бердичеві, а й по всій Україні можна зібрати цілий пласт міфів, анекдотів і легенд, які згодом можуть бути видані як фольклор величезним тиражем. Ці установи і їх діяльність викликає масу емоцій у населення, яке має щастя в них обслуговуватись.
Нещодавно працівники Бердичівського МКВЖРЕПу № 3 проводили серед жителів вулиці Будьонного «громадські слухання» з приводу необхідності підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги. Був серед жителів, яких агітували за «європейські ціни» і автор цих рядків. Чесно кажучи, мені по-людськи було шкода Сергія Таргонського, інших працівників ЖЕКу, на яких обрушився буквально шквал зауважень і образ мешканців. Хоча хіба винні наші працівники-комунальники в тому, що нам вже давно не піднімали зарплати і пенсії? Я спеціально не полінувався опитати місцевих бабусь-пенсіонерок з приводу підвищення пенсій, про які сурмить пан М.Азаров під час зустрічей з журналістами.
В перші дні травня більше десятка рекламних щитів сповістили жителів та гостей Бердичева звісткою, що до них їде ревізор. Хто такий написано – Микола Петренко. Що буде перевіряти теж написано – стан об’єктів охорони здоров’я.
В городе Бердичеве продолжается борьба за улучшение благоустройства и чистоту, результаты которой уже можно увидеть – но прока правда только на главных улицах нашего города. Особенно приятно то, что эта работа не прекращалась даже на майские праздники, и пока остальные жители города отдыхали на природе или занимались огородной деятельностью, работники коммунальной сферы неустанно трудились над улучшением внешнего вида Бердичевских дорог.
в Бердичеві створено міський осередок громадсько-політичної організації "Народний Рух України за перебудову". Головою новоствореного осередку обрано інженера-конструктора машинобудівного заводу "Прогрес" Павла Володимировича Передрія.
1938 р. —
Бердичів відвідав Олександр Довженко – український письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографу. Він побував у Бердичівському історичному музеї, де після огляду зробив запис у книзі для відвідувачів:
"Дуже добре враження справило перш за все ставлення працівників музею, за це велике спасибі. Музей організовано із знанням справи і любов'ю. Тільки при таких умовах і можна було зібрати і зберегти історико-культурні пам'ятки нашої прекрасної Батьківщини, її старовини".
Останнім часом культурне життя міста Бердичева значно пожвавішало, і дедалі частіше в наше просте провінційне містечко приїжджають різноманітні зірки естради – від маловідомох широкому загалу виконавців до справжніх корифеїв шоу-бізнесу. Нещодавно міський Палац культури приймав на своїй сцені простих житомирських хлопців, які завдяки своєму таланту досягли успіху і стали відомими не тільки по всій Україні, а й за кордоном. Гурт «Друга Ріка» буквально взірвав зал своїм запальним виступом, та перед цим артисти погодилися зустрітися з представниками місцевих ЗМІ на прес-конференції в готельно-розважальному комплексі «У Свата», де вони зупинилися щоб попоїсти перед концертом.