Если учесть, что визитной карточкой любого города нашей страны является прежде всего чистота на улицах и состояние дорог, то в этом плане наш Бердичев выглядит не особо привлекательно в глазах приезжих. И если с чистотой более-менее разобрались, то состояние дорог (как в отдельно взятых отдаленных микрорайонах, так и в самом центре города) все еще оставляет желать лучшего, ведь, несмотря на частые попытки подлатать асфальт, ям и выбоин почему-то меньше не становится. Однако сердцем города Бердичева по праву можно назвать центральный парк культуры и отдыха им. Шевченко, где любят проводить свой досуг все без исключения бердичевляне.
Несмотря на то, что заголовки газет и Интернет-изданий постоянно кричат об очередных фактах задержания лиц, подозревающихся в ведении коррупционной деятельности, количество желающих заработать легких денег меньше не становится. Вот и на днях редакции газеты «Бердичев Деловой» удалось получить информацию о том, что управлением по борьбе с организованной преступностью вместе с прокуратурой Житомирской области раскрыта незаконная схема, целью которой был захват санатория в Ровенской области, рыночная стоимость которого составляет около семи миллионов гривен!
Информация, которой располагает наше издание, просто фантастическая по своему смыслу: агентство недвижимости «Фортуна» цинично и нагло обманывает людей в Бердичеве! И делает это настолько просто, что складывается впечатление о странной беззубости местных правоохранителей и полной безнаказанности черных маклеров. В нашем маленьком городке, оказывается можно просто так взять 3000 долларов США у людей – главное виртуозно навешать лапши, и жить себе спокойно не переживая за последствия! Махинаторов не останавливает ни испорченная репутация, ни мнение людей.
Предприниматели города Бердичева ни на секунду не остаются в состоянии покоя, постоянно пытаясь найти, куда бы еще инвестировать средства, чтоб получить гарантированную прибыль. Вот и получается, что в городе вырастают как грибы аптеки, магазины по продаже Секонд-Хенда и другие не менее прибыльные торговые точки. Однако наравне с такими мелко-средними видами бизнеса в городе процветают и более масштабные проекты – об одном из них стало известно редакции газеты «Бердичев Деловой».
- Добрый день. Вы продаете славянский шкаф? - Добрый день. Шкаф продан, есть металлическая кровать…
Завтра, 22 мая 2012 года в офисе городской партийной организации «Батькивщина», в 13.00 состоится встреча единого кандидата от оппозиции по округу №63 (Бердичев) Павла Ивановича Жебривского с активистами оппозиции из городов и сел, входящих в избирательный округ № 63. Представят г-на Жебривского народу не менее серьезные оппозиционеры - г-н Пашинский (Батькивщина) и г-н Зубко (Фронт Змин).
Шановні мешканці міста Бердичева, хочу з Вами поділитися тим горем, що спіткало мене та мою сім’ю 14.11.2011 року. Я, Хазова Тетяна Миколаївна народжувала в пологовому відділенні Бердичівської ЦМЛ на 41 тижні вагітності. У мене була попередня домовленість з лікарем акушер-гінекологом Святецькою Інною Леонтієвною, про те, що вона у мене особисто буде приймати пологи. Під час приймання пологів 14.11.2011 року лікарем акушер-гінекологом Святецькою І.Л. була вибрана не правильна тактика ведення пологів, внаслідок чого дитина отримала травми, а саме: діагноз: асфексія важкого ступеню при народженні. Кома ІІІ ступеня. Синдром поліорганної недостатності: набряк головного мозку ДНІІІ центрального ґенезу СНІІБ. Умови травматизму в пологах.
у Бердичеві помер отець Бернард Вікентійович Міцкевич (1929-2006) – священик костьолу Святої Варвари римо-католицької церкви. Отець Бернард вніс значний вклад у розвиток римо-католицької парафії Бердичева, якою опікувався з кінця 70-х років XX століття до самої смерті. Похований отець Бернард поруч з костьолом Святої Варвари – біля храму, де самовіддано служив Богу і вірним. Детальніше...
1981 р. —
помер Гаврило Григорович Богун (1901-1981) – краєзнавець, дослідник археології, історії та етнографії Бердичівщини. Ним було виявлено і досліджено археологічні пам'ятки різних епох та культур як на території Бердичівщини, так і за її межами. Гаврило Богун зібрав значну кількість крем'яних виробів, фрагментів посуду пізнього неоліту, а також виявив рештки поселень епохи бронзи в 7-ми селах на південний схід від Бердичева, поселення скіфського часу (VII-III ст. до н.е.) в 16-ти селах, рештки поховань І пол. І тис. обстежив у 18-ти селах. Похований Гаврило Григорович Богун у селі Бистрик на північній околиці села, у південній частині кладовища. У 2001 році на могилі встановлена стела з чорного лабрадориту (висота 3 м) з вибитим портретом й присвятним написом. Детальніше...
1937 р. —
в Бердичеві після ремонту відновлює свою роботу водо-світло-грязелікарня, що знаходилася на вулиці Агеєвській. Нині – це відділення фізіотерапевтичних процедур міської поліклініки для дорослих на вулиці Димитрова.
1922 р. —
в місті Перм (РФ) у сім'ї службовця народився Шевирін Валентин Михайлович (1922-1994) – учасник Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу. Валентин Шевирін на фронті з 1943 року, на кінець війни здійснив 409 бойових вильотів, у 92-х повітряних боях збив 19 літаків противника. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року за мужність, відвагу і героїзм, проявлені у боротьбі з німецько-фашистськими завойовниками, старшому лейтенанту Валентину Шевиріну присвоєно звання Героя Радянського Союзу. З 1954 року в званні капітана Валентин Михайлович виходить у запас. Проживає у Бердичеві, працює оператором у виробничому управлінні магістральних газопроводів. Помер Валентин Михайлович Шевирін у 1994 році, похований на міському кладовищі. Детальніше...
1906 р. —
у Миколаївській церкві перед її закриттям для будівництва тут нової кам’яної церкви була відправлена остання Божественна літургія. Храм в цей день не зміг помістити всіх людей: народ прийшов попрощатися з Миколаївською церквою, яка на протязі останніх 160 років була місцем їх чистосердечних молитов.
1806 р. —
для нагляду за Миколаївською та Успенською церквами і місцевим благочинним у Бердичів направляється "выпускник Волынской духовной семинарии, смотритель и учитель высших риторических классов, присутствующий священник Консистории иерей Марк Варжанский". У рекомендованому листі до Матвія Радзивіла, власника Бердичева, єпископ написав, що Марк Варжанський "муж ученый и добродетельный… на него, Ваше Сиятельство, воззрите со свойственным Вам человеколюбием, милостию и благоволением". Марк Варжанський став третім настоятелем Миколаївської церкви (1806-1809).
1758 р. —
в приміщенні кляштору Босих кармелітів відкрито католицьку школу та друкарню Преподобної Діви Марії. Адмісію цього привілею та дозвіл на друкування книжок релігійного змісту монастирю надав кафедральний канонік, київський генеральний візитатор Франтішек Замбжицький розпорядженням від 20 травня цього ж року.
Виступу ФК “Бердичів” у цьогорічному розіграші Кубка області більшість міських засобів масової інформації присвятили значну свою увагу. Майже всі зійшлися на думці про те, що цей виступ аж ніяк не можна назвати вдалим.Поразка від коростенців, а, найголовніше, якість гри, продемонстрованої нашими футболістами, прогнозовано викликали з боку журналістів однозначну оцінку діям команди, суть якої звелася до того, що “такий футбол нам не потрібен”.
Державна політика щодо корупції у лавах органів податкової служби чітка і безкомпромісна – попереджувати, протидіяти, викорінювати. В Україні повинні бути усунені причини та умови, що породжують корупцію, переконані державні мужі, правопорушення з використанням службового становища мають бути попереджені, державні службовці зобов’язані дотримуватися норм етики. Все це разом неодмінно призведе до більш ефективної реалізації податкового законодавства та розвитку економіки країни, впевнені столичні можновладці. Аби вищевказані завдання державної політики виконувались, було прийняте рішення утворити у складі Державної податкової служби Управління внутрішньої безпеки, що підпорядковуватиметься безпосередньо голові ДПС України. Одним із підрозділів управління слугуватиме відділ внутрішньої безпеки при ДПС у Житомирській області.
Кілька днів тому Бердичівщину та й не тільки її стрясла новина про справжню криваву бійню, що розгорнулася перед продмагом села Бистрик. У битві не на життя, а на смерть, у прямому розумінні цього слова, зійшлися дві групи: місцевих мешканців та заїжджих гостей, серед яких були і представники органів внутрішніх справ. Героями численних інтерв’ю виступили тоді мешканці Бистрика, які детально розповіли картину бійки. Міліціонери позбавилися погонів, постраждалим з обох боків знадобилися послуги лікарень.
Протягом кількох днів православні віряни Бердичева зможуть відчути велику духовну радість: у Свято-Миколаївському соборі оселиться диво. З ініціативи та за підтримки почесного президента благодійного фонду «Здорова нація» Миколи Петренка, до храму привезли чудотворний образ святителя Миколая. Прибула ікона до Бердичева з місця постійного її розташування – Батуринського Миколо-Крупицького жіночого монастиря, що на Чернігівщині.
Сьогодні - День пам'яті жертв політичних репресій. Цей національний пам’ятний день проводиться щорічно в третю неділю травня, на виконання Указу Президента України, з метою належного вшанування пам'яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким упровадженням ідеології, відродження національної пам'яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства.
18-го травня вже 35 років поспіль, за ухвалою Генеральної конференції міжнародної ради музеїв, відзначається День музеїв. Свято вшановується у всьому світі, і Бердичів у цьому плані теж не виняток. Адже на багатьох підприємствах міста, в організаціях, закладах освіти створено музейні кімнати.
Перефразовуючи відому фразу із одного радянського кінофільму, цілком справедливо можна сказати, що “ліфт — не розкіш, а засіб пересування”. Це й дійсно так — мешканці висотних будинків можуть розповісти чимало історій про те, яке місце у їхньому житті займають ліфти. І на чим вищому поверсі мешкає людина, тим емоційнішими будуть її розповіді і про підйомники, і про тих, хто їх обслуговує.
у Бердичеві та районі спостерігається збільшення кількості померлих у результаті голоду. Так, в доповіді голови Бердичівської міськради, в адміністративному підпорядкуванні якої знаходяться села району, відзначається, що в районі за чотири місяці 1933 року померло 2396 чоловік проти 698 у 1932 році. В спецдонесенні Державного політичного управління (ДПУ) вказано, що в першому кварталі серед померлих у районі більшість були діти віком до 4 років.
1899 р. —
в селі Рудня-Бронська Рогачівського району Гомельської області Білорусії в селянській сім'ї народився Шелушков Григорій Іванович (1899-1943) – партійний функціонер, що тривалий час проживав у Бердичеві, був секретарем парткому машинобудівного заводу "Прогрес", згодом – інструктором Бердичівського райкому партії. З початком Великої Вітчизняної війни Григорій Шелушков став один з організаторів та керівників підпільного і партизанського руху на Житомирщині. Створений штаб партизанського руху на чолі з Григорієм Шелушковим фактично виконував функції підпільного обкому партії. В кінці 1942 року на Житомирщині вже діяло близько 75 підпільних організацій і груп (у тому числі 12 райкомів), які об'єднували майже 2,5 тисячі осіб. Але 25 травня 1943 року провокатори видали керівників штабу ворогові. Був заарештований і Григорій Шелушков. 30 травня 1943 після жорстоких тортур у катівнях гестапо Григорій Іванович Шелушков був розстріляний. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року за особливі заслуги в організації і керівництві Житомирським підпільним обкомом партії, мужність і героїзм, проявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників у період Великої Вітчизняної війни секретарю Житомирського підпільного обкому КП(б)У Шелушкову Григорію Івановичу присвоєно звання Герой Радянського Союзу (посмертно). Детальніше...
Бердичевский машиностроительный завод, который ранее был одним из промышленных гигантов, и на котором работало почти половина населения города Бердичева, сейчас переживает далеко не лучшие времена. Но он хотя бы по-прежнему держится на плаву и продолжает работать и развиваться в отличие от других заводов нашего города, которые не выдержали первые года независимости Украины. Как стало известно редакции газеты «Бердичев Деловой», численность работников предприятия на 1 января 2012 года составила 1302 человек, увеличившись за год на 6,3%, или на 77 человек.
Мініатюрна копія церкви, що стоїть на острові Хортиця, декоративні млинки, вулики, гармати та навіть хатинка на курячих ніжках – все це разом становить казково-козацьке містечко, подароване школі-інтернату її вихованцями. Прекрасні витвори з дерева викликають щире захоплення, як у самих дітей так і відвідувачів закладу. З першого кроку на територію інтернату здається, що потрапляєш на СІч – пильно вдивляється в кожного відвідувача козак, що стоїть біля гармати. Хоча й козак і гармата виготовлені всього на всього з дерева, рівень майстерності їх творців викликає щирий захват. Пройшовши охоронця із самого Запоріжжя, і обігнувши заклад, бачиш і домівку козака – на невеличкій площі стоїть церква і кілька будівель, що своїм ансамблем нагадують Запоріжську Січ. Всього близько року знадобилось для того, щоб збудувати неподалік спортивного майданчика закладу, козацьке містечко з елементами казки.
Державна політика щодо корупції у лавах органів податкової служби чітка і безкомпромісна – попереджувати, протидіяти, викорінювати. В Україні повинні бути усунені причини та умови, що породжують корупцію, переконані державні мужі, правопорушення з використанням службового становища мають бути попереджені, державні службовці зобов’язані дотримуватися норм етики. Все це разом неодмінно призведе до більш ефективної реалізації податкового законодавства та розвитку економіки країни, впевнені столичні можновладці. Аби вищевказані завдання державної політики виконувались, було прийняте рішення утворити у складі Державної податкової служби Управління внутрішньої безпеки, що підпорядковуватиметься безпосередньо голові ДПС України. Одним із підрозділів управління слугуватиме відділ внутрішньої безпеки при ДПС у Житомирській області.
Кілька днів тому Бердичівщину та й не тільки її стрясла новина про справжню криваву бійню, що розгорнулася перед продмагом села Бистрик. У битві не на життя, а на смерть, у прямому розумінні цього слова, зійшлися дві групи: місцевих мешканців та заїжджих гостей, серед яких були і представники органів внутрішніх справ. Героями численних інтерв’ю виступили тоді мешканці Бистрика, які детально розповіли картину бійки. Міліціонери позбавилися погонів, постраждалим з обох боків знадобилися послуги лікарень. 
Протягом кількох днів православні віряни Бердичева зможуть відчути велику духовну радість: у Свято-Миколаївському соборі оселиться диво. З ініціативи та за підтримки почесного президента благодійного фонду «Здорова нація» Миколи Петренка, до храму привезли чудотворний образ святителя Миколая. Прибула ікона до Бердичева з місця постійного її розташування – Батуринського Миколо-Крупицького жіночого монастиря, що на Чернігівщині.
В це важко повірити, але дійсно наш Бердичівський гарнізонний Будинок офіцерів - ювіляр. Днями йому виповнюється 100 років!
18-го травня вже 35 років поспіль, за ухвалою Генеральної конференції міжнародної ради музеїв, відзначається День музеїв. Свято вшановується у всьому світі, і Бердичів у цьому плані теж не виняток. Адже на багатьох підприємствах міста, в організаціях, закладах освіти створено музейні кімнати. 
Мініатюрна копія церкви, що стоїть на острові Хортиця, декоративні млинки, вулики, гармати та навіть хатинка на курячих ніжках – все це разом становить казково-козацьке містечко, подароване школі-інтернату її вихованцями. Прекрасні витвори з дерева викликають щире захоплення, як у самих дітей так і відвідувачів закладу. З першого кроку на територію інтернату здається, що потрапляєш на СІч – пильно вдивляється в кожного відвідувача козак, що стоїть біля гармати. Хоча й козак і гармата виготовлені всього на всього з дерева, рівень майстерності їх творців викликає щирий захват. Пройшовши охоронця із самого Запоріжжя, і обігнувши заклад, бачиш і домівку козака – на невеличкій площі стоїть церква і кілька будівель, що своїм ансамблем нагадують Запоріжську Січ. Всього близько року знадобилось для того, щоб збудувати неподалік спортивного майданчика закладу, козацьке містечко з елементами казки.
