Долі дітей бувають досить різними та складними. В цьому винні в першу чергу батьки, на яких відповідальність за виховання дітей лежить порівну. В атмосфері материнської любові, батьківської турботи створюються оптимальні умови для гармонійного розвитку дитини. Батьки з дитинства повинні виховувати кращі людські якості, бути чуйними, щирими, об’єктивними. У цьому діти намагаються бути схожими на своїх батьків, які дають їм перші життєві уроки. Ми, дорослі, маємо довіряти своїм дітям, вірити в їх сили і можливості.
Стаття 150 Сімейного кодексу України покладає на батьків певні обов’язки щодо виховання та розвитку дитини. В ній наголошується, що батьки зобов’язані : виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. В статті також підкреслюється, що передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї. Батькам забороняються будь-які види експлуатації своєї дитини, а також забороняються фізичні покарання дитини, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність.
Як ми бачимо, виховання дитини є прямим батьківським обов’язком і воно починається з сім’ї. Це незаперечно. Особистості самих батьків, позитивна моральна атмосфера відносяться до вирішальних факторів. Постійне спілкування працівників служби у справах дітей райдержадміністрації з батьками та дітьми, спостереження та аналізування переконують, що сьогодні, на жаль, є певна частина батьків, які з різних причин самоусунулись від участі у вихованні своїх дітей. Щоб позбавитись зайвих турбот, нерадиві батьки можуть віддати дитину у дитбудинок або взагалі не виконувати своїх батьківських обов’язків.
Серед підстав для позбавлення батьківських прав згідно зі ст.164 Сімейного кодексу України є випадки: мати, батько не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківської турботи; ухиляються від виконання своїх батьківських обов’язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
З ініціативи органів опіки, піклування, якими є сільські (селищна) ради та райдержадміністрація, деякі батьки за останній час були позбавлені своїх прав. Така міра є крайнім заходом впливу на осіб і приймається судом після повного, всебічного, об’єктивного з’ясування всіх обставин, зокрема ставленні батьків до дітей.
Є випадки, на жаль, коли діти у зв’язку з загрозою життю або здоров’ю негайно відбирались у батьків та влаштовувались у притулок або сім’ї родичів. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дітей» рішення про негайне відібрання приймається виконавчими органами протягом одного дня та письмово інформується прокуратура. Служба у справах дітей за участю інших структурних підрозділів здійснює підготовку документів для звернення органу опіки та піклування до суду про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або відібрання дитини у матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. В нашому районі рішенням міськрайонного суду деякі горе-батьки були позбавлені батьківських прав, з них на утримання дітей відраховуються аліменти. Діти набули відповідний статус та влаштовані в державний заклад та сім’ї опікунів. Так з’являються сироти при живих батьках. Звичайно, добре коли трапляться щирі люди, котрі беруть в сім’ї таких дітей.
Сухомлинський В.О. писав: «Від того, що відкрилося дитині в навколишньому світі в дитячі роки, що її здивувало чи викликало радість, що потрясло…--від цього залежить, яким громадянином буде наш вихованець..» Дійсно, дитинство—пора життя коли формується особистість, її світогляд, духовне і фізичне здоров’я. Доброта і увага, яку ми даруємо нашим дітям, завтра проросте їхніми успіхами й здобутками. І саме ми, батьки, зобов’язані допомогати нашим дітям стати освіченими, національно свідомими, достойними членами суспільства.
Олександр Хоренко.
Матеріал передруковано з "Ділового Бердичіва"
Уважаемый посетитель вы вошли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
Просмотрено: 1214 раз
