Першотравню — 123 роки

У 1886 році чиказькі робітники організували страйк і демонстрацією з вимогою встановити восьмигодинний робочий день. Сьогодні перше травня для більшості українців — додаткові вихідні, для комуністів та соціалістів — День солідарності трудящих. Державним свято стало у Радянські часи. У 20-30 роки воно проходило дещо скромно. А ось Першотравень у Бердичеві кінця 70-х. Тоді його відзначали особливо масово та пишно. День солідарності трудящих був не тільки червоним днем календаря, а й справжнім народним святом.

Євдокія Пилипівна згадує ті часи із ностальгією. Жінка працювала у фінвідділі райвиконкому. До першого травня кожна установа і підприємство поспішали похвалитися якимись показниками чи досягненням, розповідає вона.

Євдокія Новіцька, пенсіонерка : “Многокрасочные колонны, это был праздник труда, единства. Мы радовались и чувствовали себя настоящими людьми”.

Людмила Сидоренко із чоловіком також не пропускає першотравневого мітингу. Згадує, у цей день вона разом із колегами-поштарками завжди вітала свою керівницю-фронтовичку. У радянські часи, каже жінка, трударі були у великій пошані.

Людмила Сидоренко, пенсіонерка: “Этот праздник мы ждали, поэтому было все так торжественно. Мы друг друга поздравляли, тогда особо ценились успехи в работе”.

Сьогоднішній мітинг — вже не такий велелюдний, як десятки років тому. Молоді серед учасників — одиниці. А от Дмитру та Іллі тут поки що цікаво. Двоюрідні брати прийшли підтримати свого дідуся, він якраз виступає зі сцени з урочистою промовою.

Дмитро: “Ми кожен рік ходимо на мітинг. Дідусь нас не заставляє. Це свято усі знають і ніколи його не забудуть. Я поважаю свого дідуся”.

Учасники мітингу сподіваються, що Першотравень таки єднатиме покоління і традиції його не зникнуть. Під кінець заходу вони проголосували за резолюцію і вирішили надіслати її до Президента, Уряду та Верховної Ради. А потім поклали квіти до пам'ятника вождя світового пролетаріату та за старою радянською звичкою пройшли центральною вулицею міста.