Бердичівлянка Прасков’я Казицька вже два місяці не може спокійно спати у своїй квартирі. Вночі у стелю та вікна стукають, говорить жінка, а в підвалі розбирають стіни.
Прасков’я Казицька: “Ось ця пічка, тут люди жили. В цій стінці хтось бив кусок, не міг відбити, потім знайшов це місце, акуратно вибив і поклав цеглинки. І все це мені чути вночі”.
86-річна бабуся мешкає тут понад півстоліття. У 1952 році цю квартиру дали її чоловікові. Григорій Калустович Айвазов був відомий як ветеран армії та війни, у період із 1955 по 1975 рік очолював штаб цивільної оборони Бердичева. Нагороджений 5 орденами та 17 медалями. Помер, маючи звання полковника, у 98-му році. Невдовзі після того Григорію Айвазову посмертно присвоїли звання Почесного громадянина міста.
Нині його вдова Прасков’я Степанівна мешкає сама, донька та син знаходяться у Києві. Раніше все було тихо-мирно, розповідає жінка, а віднедавна стукіт та ворушіння у підвалі стали її турбувати. Хто і навіщо розбирає грубку, трощить стіни та видирає з них цеглу, бабуся не знає. Вдень підвал тримає відкритим, на ніч зачиняє, так само як усі двері та вікна в помешканні.
Прасков’я Казицька: «Хто мені вночі стукає у вікно? У дві, у три години. Я лежу, дрижу, мороз по шкірі пробирає».
В ось це кухонне вікно, за словами жінки, теж стукають. Попри те, що відстань до землі тут перевищує людський зріст. Про свою проблему Прасков’я Степанівна розповіла правоохоронцям.
Прасков’я Казицька: «Я зателефонувала до міліції, прийшли сюди, двоє, подивлись, я написала заяву. По сей день до мене ніхто не прийшов, ніхто нічого».
Будинок звели у 1913 році, там жили різні люди, у тому числі євреї. У те, що та стіни піч валяться самі по собі, як запевняють дільничні, жінка не вірить. Вона припускає, що порушники її спокою шукають у підвалі скарби.
Автор: Інна Покотилюк
Камера: Віталій Сінєльніков
Джерело: ТРК "ВІК"
Просмотрено: 1362 раз
