Старосолотвинська школа відсвяткувала “золотий” ювілей

Велика сім’я шкіл Бердичівщини відсвяткувала день народження однієї із середніх сестер: “золотий” ювілей справила школа у Старому Солотвині. Мабуть, не буде перебільшенням сказати, що привітати ювілярку з поважним святом приїхали її вихованці з усіх кутків країни. Нині вони у різних містах й селах та при різних посадах, але в актовій залі цього закладу у всіх них одна посада, одне звання та вчена ступінь — випускник Старосолотвинської школи.

У залі поруч зі своїми вихованцями знаходилися ті, хто роками вчив їх розуму й мудрості. Вони були суворими й людяними водночас. Саме людяність хотіли бачити педагоги за головну рису у своїх учнях.

Тетяна Наумчук, начальник відділу освіти Бердичівської РДА: “Хочеться побажати усім міцного здоров’я і благополуччя. Педагогам — бути гідними наступниками того прекрасного, що було закладено 50 років тому, щоби люди пам’ятали тих, хто дав їм знання, хто навчав мудрості, ... адже їхні імена сьогодні закарбовані в історичному літописі Бердичівського району. Вони — кращі з кращих, вони ті, хто віддали своє життя навчанню підростаючого покоління, віддали йому свої серця й душі.”

Понад 1,5 тисячі учнів отримали перші знання у Старосолотвинській школі за всі роки її існування, близько 125 тисяч уроків оголосив за цей час шкільний дзвоник.

Чверть сторіччя свого життя віддала закладу Марина Ляшевська, 8 з них вона стоїть у його керма.

Марина Ляшевська, директор Старосолотвинської ЗОШ: “Я з 10-ма іншими вчителями приїхала сюди у 1985-му році... За 25 років школа стала дещо іншою: змінюємося ми, змінюються учні, змінюється час... Зараз у нашому закладі немає такої кількості учнів, яка була колись — їх усього 127. Працює у школі 23 вчителя. Здебільшого колектив молодий, 8 вчителів — випускники нашої школи...”

Залою лунали спогади. Випускники говорили про перший в їхньому житті дзвоник, дорогу до школи та про те, що кілька десятків років промайнуло, як одна мить. Їхні вчителі не виглядали вже такими суворими, вони зізнавалися у тому, що у ті часи їм хотілося працювати вдень і вночі. Вони вчили дітей не цуратися праці, і зараз, споглядаючи за вже дорослими Петриками, Іванками, Марійками та Оксанками, радіють з того, що задумане вдалося. Особливі слова подяки звучали на адресу тих, хто у різні роки очолював заклад.

Марина Ляшевська, директор Старосолотвинської ЗОШ: “Будував це приміщення ще У. О. Дмитренко — 1-й директор школи, який працював у ній з 1947-го року. Саме він звернувся до нашого земляка — тодішнього міністра освіти Б. А. Коваля допомогти у будівництві. 1 вересня 1959-го року школа почала функціонувати. 1-м її директором став Устим Дмитренко, після нього заклад очолювали 9 чоловік. З 1977-го року директором стала Антоніна Рудник. Хочеться згадати про неї, бо вона працювала тут 17 років, і саме завдяки їй школа має такий вигляд. ”

Саме Антоніні Рудник школа серед іншого завдячує тим, що із часом перетворилася на яскраву зелену оазу, яка тонула у квітах, кущах та деревах. Педагог вміло й тонко прищеплювала учням суміш любові до природи й людини, постійно наголошуючи: вчаться вони не заради школи, а заради життя.

Наталія Захарчук, випускниця Старосолотвинської ЗОШ 2001-го р.: “Сьогодні мені пригадуються слова: “Дім — це колиска душі, а школа — колиска особистості”. У цій школі справжня творча особистість може стати взірцем для недосвідчених дитячих душ. Таким взірцем для нас була А. Я. Рудник. Усі дитячі спогади, мрії, сподівання, подорожі у країну знань, перші зіткнення з дорослим життям — усім цим ми завдячуємо Антоніні Яківні.”

Климентина Дєткова, вчителька російської мови й зарубіжної л-ри: “Це була досвідчена й мудра вчителька, фахівець своєї справи. Завдяки їй наш колектив був згуртований, ми жили, як одна дружня сім’я і тому до нас тягнулися діти з Ріжок, Реї, Гвоздави, Агатівки, Гальчина.”

Колишні учні згадували перше кохання і втечі з уроків, як вирувало життя у школі та як вчили їх не бути “білоручками”. Кому дякували? Звісно вчителям, батькам, а ще — Солотвинській землі: надто вже щедрою, кажуть, є вона на хороших людей, які не менш за педагогів та близьких вчили дітей життєвій мудрості.

Климентина Дєткова, випускниця Старосолотвинської ЗОШ 1975-го р.: “Тут формувався мій характер, ця школа дала мені путівку в життя. Із вдячністю та теплотою згадую своїх наставників... У цій школі ми зростали, формувалися, мужніли, отримували крила. Тут я вперше відчула, що буду вчителем.”

Михайло Сидоржевський, випускник Старосолотвинської ЗОШ 1975-го р.: “Старосолотвинська школа — це, насправді, той доволі міцний й потужний фундамент для того, аби, здобувши знання, ... прокладати свою стежку у житті.”

58 % проти 35 — більшість голосів зібрала Прем’єр-Міністр і у Бердичеві. У районі Юлії Тимошенко віддали свої голоси 63,5% виборців, Віктору Януковичу — 32. Не підтримали жодного кандидата майже 5,5 % у Бердичеві та 3,5 — у районі.

Цивілізовано й без ексцесів пройшло повторне голосування в окрузі і, зокрема, у Бердичеві. Це твердять усі члени ОВК. Порушень, які могли б вплинути на хід виборчого процесу, кажуть, зафіксовано не було. Чітка й злагоджена робота членів дільничних та окружної виборчих комісій, якій у чималій мірі сприяла всебічна підтримка органів міської влади, призвела до того, що протокол в ОВК склали вже на початку 6-ї ранку 8-го лютого. Наскільки відомо членам окружної виборчої комісії, говорить Мирослав Грінберг, результати голосування по територіальному виборчому округу № 64 у суді не оскаржувалися.