У парку культури та відпочинку ім. Т. Шевченка вшанували пам’ять жертв СНІДу

16-го травня — Всесвітній день пам’яті жертв СНІДу. З цього приводу у парку культури та відпочинку ім. Т. Шевченка члени благодійної організації АСЕТ влаштували мітинг пам’яті. На нього запросили учнів ПТУ, коледжів та шкіл, їм “ацетівці” розповідали про наслідки зараження ВІЛ-інфекцією. Координатор організації Алла Хіміч каже: вони завжди намагаються співпрацювати з молоддю, інформувати її про “чуму 21-го сторіччя”.

Волонтери “АСЕТ” влаштували гру, за допомоги якої намагалися виявити ставлення до ВІЛ-інфікованої людини. Гра складалася з 4-ох етапів і розповідала про хворих на СНІД дівчину, жінку, хлопця, чоловіка та дитину. За умовами гри, учені винайшли ліки від цієї хвороби, але залишилася тільки одна пробірка. Кому віддати її, повинні були вирішити глядачі. Одразу більшість симпатій дісталася дитині. Волонтери очікували, що бердичівляни нададуть перевагу літньому чоловікові, одному з учених.

Катерина Волкова, волонтер ВБО “АСЕТ”: «Ця гра зводить до того, що він ніби поганий, але виявляється головним. Мене вразило те, що наш Бердичів, наша молодь любить дітей і віддала перевагу дітям.»

По завершенні гри та лекцій, волонтери утворили символічну стрічку пам’яті. Хвилиною мовчання вони вшанували померлих від СНІДу людей

Алла Хіміч, координатор ВБО “АСЕТ”: «Є багато дітей, яких заразили батьки,. Можливо, хтось не мав тієї інформації, що ми сьогодні надавали і надаємо на лекціях. Іноді люди думають, що, використовуючи презерватив, захистять себе. Але презерватив не захищає, а лише знижує ризик зараження. Я вірю, що є такі люди, які після наших лекцій бережуть себе для однієї людини.»

Алла Хіміч каже, якщо хоча б декілька людей засвоять ту інформацію, що вони надали для молоді своєю роботою “ацетівці”лишаться задоволеними. Про роботу організації бердичівські учні вже чули, вони завжди раді поспілкуватися з її волонтерами.

Анастасія Вігінська, учениця ПТУ №12: «Я дуже рада, що

є така організація, яка підтримує хворих на СНІД людей. Мені здається, що так і повинно бути. Члени цієї організації приходили до нас в училище, проводили з нами ігри, розповідали, що потрібно вести здоровий спосіб життя, аби менше було захворювань на цю страшну хворобу.»