У Бердичівській виправній колонії №70 відбувся День “відчинених дверей”

У Бердичівській “сімдесятці” провели засідання Громадської Ради при управлінні Державного департаменту України з питань виконання покарань, аби спростувати будь-яку інформацію про недотримання закону з боку працівників виправної установи. Нещодавно у пресі прозвучала інформація про побиття засуджених у Вінницькій в’язниці. Хвиля занепокоєнь з боку родичів та близьких в’язнів докотилася і до Бердичева.

Колонія була збудована у 18-му сторіччі. Змінювались її назви, але функція лишилася незмінною. Зараз тут відбуває покарання 591 засуджений, з них 30 “довічників”.Усі вони скоїли тяжкі та особливо тяжкі злочини. У секторі, де знаходяться засуджені до довічного ув’язнення, представники громадськості та преси побували вперше. Туди навіть не кожен з тамтешніх працівників має право входу, говорить начальник колонії.

Олександр Доробалюк, начальник Бердичівської виправної колонії №70: «В цьому секторі несуть службу ті особи, які закріплені наказом начальника установи. Це найбільш підготовлені працівники, які працюють в колонії не менш, як 10 років. ”Довічники” утримуються від одного до чотирьох осіб в камері, мають телевізор, виписують газети. Також з ними проводять культурно-масові заходи.»

“Довічники” нічим не відрізняються від інших ув’язнених, окрім терміну покарання, тож і ставлення до усіх однакове. Щоправда, у засуджених, які перебувають у звичайних житлових приміщеннях, є короткострокові щомісячні побачення, навіть з правом на спільне проживання до трьох діб. У “довічників” зустрічі із рідними та близькими — обмежені, телефонні розмови — раз на місяць, а от листування абсолютно вільне. Євген відбуває покарання уже 10 років, з них 5 — у Бердичеві. На волі у нього залишилась мати, з якою і підтримує зв’язок. За час, що він тут, каже, усвідомив багато, а головне — навернувся до віри.

Євген, довічно ув’язнений: «Прошу, чтобы Бог совершил внутреннее очищение человека, его души. Чтобы это было не перед кем-то, а перед Богом. Если каждый из заключенных поймет, за что он здесь находится, то придет и освобождение.»

Сергій, довічно ув’язнений: «Тюрьма не перевоспитывает, а только создает условия. Перевоспитывает Бог. Если Он не изменит человека, Его никто не изменит.»

Робить сильнішою віру засуджених протоієрей Зіновій Ромах, клірик Свято-Миколаївського собору. Уже 18 років він проводить духовне очищення в’язнів. У 1998-му на території колонії побудували домову церкву. Старостує тут Анатолій. Він разом з іншими засудженими побудували цей храм своїми руками. До ста чоловік постійно відвідують Божий дім, усі Богослужіння та літургії.

Протоієрей Зіновій Ромах, клірик Свято-Миколаївського собору: «У першу чергу, вони приходять на сповідь, де розповідають про свої особисті недоліки, про гріхи. Також говорять про якісь бажання, можливо, тримають на когось образу. Після цього я розмовляю з начальником колонії, вихователем, психологами, а разом ми вирішуємо ті проблеми, що виникли.»

Разом із духовною засуджені отримують і психологічну розрядку. У спеціальній кімнаті психолого-емоційного розвантаження вони зустрічаються із працівниками соціальної сфери, які намагаються допомогти у вирішенні тієї чи іншої проблеми. Психологи, а їх у штаті двоє, використовують у своїй роботі різноманітні методи.

Андрій Поліщук, психолог: «Основна напруга йде на індивідуальну бесіду, коли немає ефекту третьої особи. Тоді людина може більш-менш розкритися, поділитися своїми думками.»

На території установи також є державне підприємство з виготовлення меблів, обробки залізобетонних конструкції та здійснення розпиловки та просушки пиломатеріалів. За свою роботу на підприємстві ув’язнені отримують заробітну плату. Кошти або пересилають рідним, або витрачають на власні потреби. У виправній колонії працюють усі, каже Олександр Доробалюк. Якщо є такі, що не бажають займатися трудотерапією, отримують догану. Все, як у звичайному житті.

Ми, оглядаючи установу, відвідали їдальню, де харчуються в’язні, та побачили якість їжі. Дехто з журналістів навіть спробував її на смак. Чергують у їдальні самі засуджені, ті, які дійсно усвідомили провину та є соціально незанедбаними.

Щодо скарг з боку тих, хто сидить за ґратами, начальник колонії пояснює: “Допоки існує система покарань, у будь-якій державі будуть невдоволені в’язні.”

Олександр Доробалюк, начальник Бердичівської виправної колонії №70: «Звичайно, це не піонерський табір, хоча і там є питання режиму. Дехто просто невдоволений порядком, що встановлений законом. У нас панує закон. Жодне відхилення від діючого законодавства недопустимо ні з боку колективу, ні з боку засуджених. »