Мешкає у Бердичеві така собі Марія Силаєва… 88 років, самотня, любителька собак. Якщо для цих тварин, яких вона підбирає на вулиці, жінка стала справжнім рятівником, то для своїх сусідів по багатоповерхівці, що на 30-річчя Перемоги, – не менш реальним лихом. Оселя старенької давно вже перетворилася на страшну суміш сміттєзвалища та притулку для дворових тварин. Окрім собак, у квартирі можна побачити й іншу живність. Не дивно, що та разом зі стійким смородом надійно оселилась у під’їзді. Роль рятівника його й людей, які у ньому проживають, взяла на себе одна з мешканок багатоповерхівки – сил, зізнається Марія Дейнега, вже не вистачає. Жінка й ті, хто її підтримує, категоричні: Силаєва, заявляють, людина неадекватна, їй прямий шлях до будинку престарілих.
Марія Дейнега, мешканка будинку по вул. 30-річчя Перемоги: «Не можна жити – таргани, сморід, вона годує собак, сама недогляджена… Вона усім тут заважає… Слова до неї не доходять, вже й так просили, й сяк…»
Євгенія Гудзь, мешканка будинку по вул. 30-річчя Перемоги: «У мене двоє онуків, і тільки ми з дверей виходимо – як у такий сморід потрапляємо, що страх Божий. Мій онук вже знає, що, якщо вийшов з квартири – мерщій двері закривай, тому що мухи такі літають, як я ростом. Купа тарганів… Особливо вночі…»
За двома собаками, які нині мешкають разом із нею, Марія Силаєва, здається, доглядає краще, ніж за собою: чотириногі хоча б курячі кісточки бачать, вона ж практично повністю живе на картоплі «у мундирах». Зате боргів за комунал, як стверджує старенька, у неї немає. Жінці не дають вмерти з голоду торговці на ринку. Ось, демонструє вона, навіть кавуна презентували.
Марія Силаєва, самотня пенсіонерка: «У людей на базаре брала в кредит: попросила – у кого картошки, у кого капустки. Кто чем торговал, тот то и давал, спасибо им.»
Нещодавно з Марією Силаєвою трапилася пригода: її забрали до психіатричної лікарні. Пенсіонерка вважає, що зробили це за зверненням тих, хто хотів заволодіти її квартирою. Поки старенька знаходилася під Житомиром, оселю опечатали.
Марія Силаєва, самотня пенсіонерка: «Приехала, а тут два замка. Мой – маленький – как был, так и есть и большой – ихний. Они его повесили, когда меня на Гуйву отвезли.»
Пенсіонерку забрали, обстежили … і випустили. Можливо, тому що відхилень не виявили, а можливо – що жодних документів при ній не було: бабуся вже давно живе без паспорта, коду, пенсійного посвідчення й решти необхідних документів, що зникли у невідомому напрямку. Випустили – отже здорова, тріумфує жінка.
Марія Силаєва, самотня пенсіонерка: «Там проверили – и меня, и песика. Оба здоровы… Только здоровому можно остуда выцти, иных способов нет. А я вышла. Кто ж на это рассчитывал? Без документов и отвезти на Гуйву – это большой грех.»
Мешканці будинку написали колективну заяву до ПП «Ваш Добробут», комунальники звернулися до міліції. Дільничний опитав людей, поспілкувався з Силаєвою. Та відрізала: доглядати за собою, мовляв, може, тримати собак у квартирі – то її право, усі речі, що ними просто набите помешкання, їй потрібні.
Олег Остріцький, ст. дільничний інспектор Бердичівського МВВС: «Відібрано пояснення, будуть прийняті відповідні рішення, згідно закону. Направимо відповідне повідомлення у СЕС та газове господарство. Направимо запит до центральної лікарні на предмет того, чи адекватна вона.»
Не відмовляються від зустрічі з пенсіонеркою у територіальному центрі. Його працівники планують обстежити помешкання Силаєвою і у разі потрапляння її у відповідну категорію, взяти на облік як підопічну.
Людмила Прокопчук, зав. відділом соціальної допомоги територіального центру: «Взагалі-то ми обслуговуємо людей за заявами чи зверненнями, а тут така ситуація… Нам пояснювали, що ця жінка, начебто за результатами перевірки в адекватному стані. Отже, сьогодні будемо все з’ясовувати. Там, кажуть, і собаки живуть, і сміття повно. З’ясуємо і будемо вживати якихось заходів.»
Хоча сусіди заявляють, що років 30 нікого з родичів в оселі Силаєвої не бачили, є, все ж таки, людина, яка час від часу приходить до старенької. Надія Ізмайлова – далека родичка пенсіонерки.
Надія Ізмайлова, далека родичка пенсіонерки: «Прихожу я к ней: молоко покупаю, продукты, хлеб. Если надо, плачу за радио и телефон. Вот сейчас как раз с почты иду. Постоянно на протяжении 20-ти лет хожу я сюда. Правда, однажды мы поссорились, 3 месяца я не ходила и вот результат.»
А ще у бабусі є син. Правда, чи то син, чи то племінник, чи то є, чи немає – достеменно невідомо. Марія Силаєва стверджує, що є і мешкає він у С.-Петербурзі. Вони, начебто, спілкуються, нещодавно на день народження навіть вітальну листівку матері надіслав. А отже, поки існує така близька рідня, ставить крапку пенсіонерка, до будинку престарілих вона ні ногою.
Автор: Олександр Єжель
Джерело: ТРК "ВІК"
Просмотрено: 1009 раз
